Ухвала

від 07.02.2013 по справі 13/518-ап-07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2013 р. м. Київ К-20272/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ведичне екологічно -чисте сільське господарство „Махаріші" на постанову господарського суду Херсонської області від 21.12.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008

у справі № 13/518-АП-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ведичне екологічно

-чисте сільське господарство „Махаріші"

до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції

Херсонської області

за участю: Прокуратури Херсонської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ведичне екологічно -чисте сільське господарство „Махаріші" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення № 0000132351/0 від 26.09.2007.

Постановою господарського суду Херсонської області від 21.12.2007 позовні вимоги задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення -рішення № 0000132351/0 від 26.09.2007, в задоволенні іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008 постанову господарського суду Херсонської області від 21.12.2007 скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності. Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року та складено акт перевірки № 51/230-32472052 від 14.09.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 0000132351/0 від 26.09.2007, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 496846 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року на суму 477460,63 грн., у зв'язку з відображенням суми податку на додану вартість з вартості отриманої техніки, яка використовується у власному виробництві, в загальній декларації з податку на додану вартість, згідно до якої проводяться розрахунки з бюджетом; пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року на суму 20037,75 грн., що пов'язано із придбанням будівельних матеріалів, які не призначені для використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" сільськогосподарські товаровиробники незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, податок на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва не зараховують до бюджету, а залишають у своєму розпорядженні і використовують на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Закону України „Про податок на додану вартість" будь-яка юридична або фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої нею продукції, а також з надання супутніх послуг, визначених цією статтею, може обрати спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Подання скорочених податкових декларацій у розумінні Закону України „Про податок на додану вартість" та інших нормативних актів передбачає використання платником податку відповідної пільги, а платник податків звільняється від сплати податків і зборів, визначених в абз. 2 ст. 1 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок".

Відповідно до підпункту 1.4.1 пункту 1.4. п. 1 наказу Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України „Правила обліку податку на додану вартість для вдосконалення обчислення вартісної величини впливу пільг з цього податку на формування дохідної частини Державного бюджету України" від 23 липня 2004 р. N 419/453 пільгами з ПДВ є переваги, надані певним суб'єктам підприємницької діяльності, пов'язані з повним або частковим звільненням від установлених законом зобов'язань за сплатою цього податку до державного бюджету.

Отже, з аналізу наведених вище норм випливає, що використання платником податків пільг щодо оподаткування є його правом.

Беручи до уваги вище викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вимогами Закону України „Про податок на додану вартість", Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок" та Закону України „Про систему оподаткування" застосування платником податків спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість та відповідного подання до податкового органу податкової (скороченої) декларації з податку на додану вартість сільськогосподарського товаровиробника, яка підтверджує право на пільгу, є його правом, а не обов'язком.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ведичне екологічно -чисте сільське господарство „Махаріші" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008 у справі № 13/518-АП-07 слід задовольнити, постанову суду апеляції інстанції скасувати, а постанову господарського суду Херсонської області від 21.12.2007 залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ведичне екологічно -чисте сільське господарство „Махаріші" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008 у справі № 13/518-АП-07 скасувати.

Постанову господарського суду Херсонської області від 21.12.2007 у справі № 13/518-АП-07 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко