Рішення
від 22.10.2024 по справі 320/27376/23
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року Справа №320/27376/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання незаконними дій, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області № 801-п від 10 травня 2023 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )».

2. Визнати незаконними дії посадових осіб Головного управління ДПС у Київській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 .

3. Визнати незаконними та скасувати наступні податкові повідомлення - рішення: від 14.07.2023 № 12618/10-36-24-06/ НОМЕР_1 ; від 14.07.2023 №12624/10-36-24-06/ НОМЕР_1 ; від 14.07.2023 №12626/10-36-24-06/ НОМЕР_1 ; від 14.07.2023 №12625/10-36-24-06/ НОМЕР_1 ; від 14.07.2023 № 12627/10-36-24-06/ НОМЕР_1 .

4. Визнати незаконними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо переведення фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на загальну систему оподаткування та у зв`язку з цим щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 .

Позиції сторін

В обґрунтування позову фізична особа ОСОБА_1 вказує, що копію наказу ГУ ДПС у Київській області № 801-п від 10.05.2023 позивачу було вручено не за місцем реєстрації підприємницької діяльності та проведення перевірки: АДРЕСА_1 , не за місцем фактичної реєстрації громадянки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), а за наступною адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, позивач зазначає, що 13.06.2023 року засобами поштового зв?язку було отримано акт від 24.05.2023 № 10251/10-36-24-06/ НОМЕР_1 .

26.06.2023 за вихідним номером 1/1 направлено Заперечення до акта перевірки.

10.07.2023 відбувся розгляд заперечень у приміщенні контролюючого органу.

18.07.2023 позивачем було отримано лист «Про розгляд заперечень» від 12.07.2023 № 17663/12/10-36-24-06, яким повідомлено, що комісією з розгляду заперечень прийнято рішення висновки Акту перевірки залишити без змін.

02.08.2023 позивачем було отримано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо порушень порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивач зазначає наступне.

Копія наказу ГУ ДПС у Київській області №801-п від 10.05.2023, яку було вручено ОСОБА_1 не зазначено підпункт ст. 78.1 ПК України, який став підставою для проведення перевірки, а також не зазначено кількість робочих днів, які триватиме перевірка.

Факт проведення документальної позапланової виїзної перевірки, яка мала бути здійснена за місцем знаходження платника, у приміщенні податкового органу, свідчить про зміни виду перевірки без прийняття відповідного розпорядчого документа про призначення іншого виду перевірки.

Позивач повідомляє, що з метою вручення копії направлення на проведення перевірки посадовою особою відповідача 11.05.2022 здійснено виїзд не на адресу реєстрації (місцезнаходження) позивача: АДРЕСА_1 , а за наступною адресою: АДРЕСА_3 , водночас, позивач був відсутній за адресою реєстрації, але у телефонному режимі повідомив, що перебуває за наступною адресою: АДРЕСА_3 .

Разом з тим, позивач зауважує, що контролюючим органом акт відсутності за місцезнаходженням (адресою реєстрації) та про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки не складався, що в свою чергу свідчить на користь доводів позивача про дефектність процедури призначеної та проведеної перевірки. При цьому, позивач вказує, що у акті перевірки від 24.05.2023 №10251/10-36-24-06/ НОМЕР_1 вказано, що документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 було проведено у приміщенні ГУ ДПС у Київській області.

Позивач звертає увагу, що контролюючим органом самостійно змінено вид перевірки без відповідного розпорядчого документа та проведено документальну виїзну перевірку у приміщенні податкового органу.

Також позивач зауважує, що копія наказу № 801-п від 10.05.2023 не містить посилання на підпункт 78.1.7 ПК України, про цю підставу перевірки стало відомо лише з акту перевірки, який отримано після проведеної перевірки. В результаті зазначеного, позивач стверджує, що він не розумів підстав для проведення перевірки та був обмежений у належному здійсненні захисту своїх прав та законних інтересів, зокрема, не було зрозуміло, які саме документи необхідно надати контролюючому органу з метою підтвердження своїх дій.

Позивач наголошує, що рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.04.2019 №61 не було направлено в спосіб та порядку, передбаченому ст. 42 ПК України фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 . По-друге, таке Рішення приймається під час проведення перевірок: пункт 299.11. статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб?єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. В даному випадку, позивач зауважує, що ні рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.04.2019 № 61 не було направлено, ні наказ на проведення такої перевірки, ні сам акт перевірки, тому фізична особа-платник податків ОСОБА_1 не знала і не могла знати про перехід на загальну систему оподаткування. Також наголошує, що і в електронному кабінеті платника податків на сайті ДПС України ця інформація також не відображалась.

Позивач звертає увагу суду, що про зазначені порушення вимог податкового законодавства позивач повідомив відповідача у Запереченнях до акта перевірки.

Однак у відповіді №17663/12/10-36-24-06 від 12.07.2023, відповідач не надав позивачу ні копії рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.04.2019 № 61, ні копії наказу на проведення такої перевірки, ні копії самого акту перевірки, у зв`язку з чим позивач стверджує про відсутність у відповідача зазначених документів, а позивача було переведено на загальну систему оподаткування з порушеннями податкового законодавства.

Щодо обсягу наданих документів, позивач зазначає, що паперові оригінали первинних бухгалтерських документів відсутні у зв`язку з тим, що 15 квітня 2022 року був завданий ракетний удар навпроти офісу, де зберігались дані документи ( АДРЕСА_4 . БЦ «Масштаб»), внаслідок чого вибуховою хвилею було спричинено руйнування в офісі: вибуховою хвилею відкрились вікна, звалена частково стеля. Документи знаходились біля вікна і більша частина була безповоротно втрачена (залило дощовою водою). Через те що, на той період ОСОБА_1 знаходилась з дитиною в іншому місті, - не було можливості забрати документи, їх залило дощем і через пів року вони перетворились на сміття.

Позивач зазначає, що про зазначений факт повідомлено контролюючий орган в усній формі, та у зв`язку з цим надала роздруковані копії первинних документів, які збереглись у фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 в електронному вигляді.

Також ОСОБА_1 вказує, що відповідач, знаючи про право позивача на відновлення первинних документів, не надав позивачу строку на таке відновлення, а формально зазначив, що первинні документи, надані позивачем в ході проведення перевірки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач звертає увагу суду, що станом на дату подання позовної заяви, позивач зміг відновити первинні бухгалтерські документи та подає їх копії до суду разом з позовною заявою, вказані первинні бухгалтерські документи спростовують висновки, зроблені в акті перевірки, щодо наявності порушень фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 вимог податкового законодавства.

Крім того, на думку позивача, зазначені первинні документи підтверджують витрати фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , та спростовують суми, нараховані відповідачем по заниженню суми чистого доходу, що в свою чергу на думку відповідача призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також спростовує факт заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірах, визначених відповідачем.

Позивач зауважує, що зазначені в позовній заяві обставини щодо порушення процедури проведення відповідачем перевірки, процедури переведення позивача на загальну систему оподаткування, за наслідками яких й були прийняті спірні рішення від 14.07.2023 №12618/10-36-24-06/3314414147; від 14.07.2023 №12624/10-36-24-06/3314414147; від 14.07.2023 № 12626/10-36-24-06/3314414147; від 14.07.2023 № 12625/10-36-24-06/3314414147; від 14.07.2023 №12627/10-36-24-06/ НОМЕР_1 , є достатніми та вагомими для висновку про їх протиправність.

Також позивач, посилаючись на п. 102.1 ст.102 ПК України, зауважує, що встановлення в акті перевірки заниження суми чистого доходу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, а також призвело до заниження військового збору з 01.04.2019 є порушенням вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Таким чином, позивач наполягає на протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що ОСОБА_1 знала про прийняте щодо неї рішення ГУ ДПС у Київській області про анулювання реєстрації платником єдиного податку №61 від 12.04.2019. Відповідач зауважує, що позивач пропустив, як шестимісячний строк на звернення до суду, так і 1095 денний строк в частині оскарження рішення №61.

Твердження позивача щодо не відображення відомостей про анулювання реєстрації платника єдиного податку в електронному кабінеті, на думку відповідача, не відповідає дійсності.

У відзиві на позовну заяву вказано, що ОСОБА_1 не скористалася правом на оскарження рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку № 61 від 12.04.2019, а тому посилання в позовній заяві на порушення під час винесення зазначеного рішення є безпідставними, вказана вимога позивача не підлягає задоволенню, а з урахуванням строків давності справа в цій частині підлягає закриттю.

Стосовно доводів позивача щодо втрати паперових оригіналів первинних документів, у зв`язку зі знищенням останніх внаслідок бойових дій, то відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено контролюючий орган про втрату чи пошкодження первинних документів, а до заперечення було надано роздруковані копії первинних документів за 2019, 2020, 2021 роки на 901 арк. в одному примірнику, а саме: акти про надання послуг, видаткові накладні, проте без належного оформлення обов`язкових реквізитів контрагентів, а також без засвідчення підписами та печатками посадових осіб.

Стосовно тверджень позивача про незрозумілість обсягу документів, що запитувався контролюючим органом, відповідач зауважує, що запит від 10.05.2023 № 9626/12/10-36-24-06 містив опис інформації, що запитується та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують, за таких обставин на ОСОБА_1 покладався обов`язок щодо надання відповідної інформації, що не було зроблено позивачем, в результаті чого складено акти про не надання документів від 15.05.2023 №599/10-36-24-06 та 17.05.2023 №610/10-36-24-06.

Стосовно неправомірності проведення перевірки в приміщенні контролюючого органу, відповідач, не погоджуючись із вказаним, зазначає, що позивач самостійного написала заяву про проведення документальної перевірки у приміщенні ГУ ДПС у Київській області, що свідчить про правомірність дій податкового органу.

Стосовно твердження позивача про порушення порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки, то відповідач зазначає, що підпис ОСОБА_1 на копії наказу про проведення перевірки та на направленнях на проведення перевірки свідчить про фактичне допущення перевіряючих осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Враховуючи викладене, направлення на проведення перевірки, як і наказ про проведення перевірки, на думку відповідача, містять всі необхідні реквізити, визначені ПК України, а ОСОБА_1 була обізнана щодо підстави проведення перевірки та її тривалості.

Таким чином, контролюючий орган, викладені в акті позапланової перевірки висновки вважає обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення - правомірними, в задоволенні позову просить суд відмовити.

Процесуальні дії у справі

14.08.2023 ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовна заява ОСОБА_1 була відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишена без руху у зв`язку із невідповідністю останньої ч. 3, ч. 4 ст. 161 КАС України та визначено позивачу порядок та строк усунення недоліків позовної заяви.

22.08.2023, позивачем недоліки позовної заяви повністю усунуто.

25.08.2023 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, визначено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 02 жовтня 2023 року о 10:30 год.

26.09.2023 до суду надійшло клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що представник позивача не може брати участь у судовому засіданні, у зв`язку з тим, що представляє інтереси іншого клієнта, та перебуває у відрядженні в іншому місті.

02.10.2023 розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача, та визначено наступну дату розгляду справи на 15.11.2023 об 11:00 год, про що сторони повідомлені належним чином.

15.11.2023 до суду надійшов відзив від відповідача з проханням відмовити в задоволенні позову, та клопотання про закриття адміністративного провадження в частині.

У підготовче судове засідання призначене на 15.11.2023 прибули представник позивача Кононенко О.С., та представник відповідача Овчаренко О.С. Представник позивача заявила клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості останній підготувати відповідь на відзив. Враховуючи клопотання представника позивача, суд порадившись на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 15.01.2024 о 09:30 год, про що сторони повідомлені належним чином.

24.11.2023 представник позивача подала до суду відповідь на відзив, у якому наполягає на задоволенні позовних вимог.

15.01.2024 у підготовче судове засідання прибули сторони по справі, представник відповідача заявила клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати заперечення на відповідь на відзив, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 12.02.2024 о 13:15 год, про що сторони повідомлені належним чином.

05.02.2024 представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив у якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

12.02.2024 у підготовче судове засідання прибули сторони по справі, суд розглянувши у судовому засідання клопотання представника відповідача про закриття адміністративного провадження в частині, ухвалою суду (вступна та резолютивна частини) від 12.02.024 відмовив у задоволенні останнього.

Повний текст ухвали від 12.02.2024 виготовлено та підписано суддею 13.02.2024.

У зв`язку з витребуванням у відповідача документів суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 20.03.2024 о 9:30 год.

20.03.2024 представник позивача подала клопотання про проведення судового засідання без її участі, представник відповідача Павлович Д.М. у судове засідання з`явився, та заявив клопотання про надання додаткового часу для виконання вимог протокольної ухвали про витребування документів.

Враховуючи клопотання представника відповідача, суд ухвалив відкласти розгляд справи на 22.04.2024 о 13:15 год, про що сторони повідомлені належним чином.

22.04.2024 у підготовче судове засідання прибули сторони по справі представник позивача Кононенко О.С., та представник відповідача Овчаренко О.С., останній повідомив суд про неможливість виконання вимог протокольної ухвали про витребування документів. У судовому засіданні судом на обговорення було поставлено питання про закриття підготовчого провадження у письмовому провадженні, та призначення справи до судового розгляду. Судом встановлено, що обставин для відкладення підготовчого засідання на іншу дату відсутні, відтак перешкод для завершення підготовчого провадження не має.

Відтак, враховуючи згоду сторін, 22.04.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 05 червня 2024 року о 10:30 год.

05.06.2024 суд ухвалив оголосити перерву у справі для отримання витребуваних протокольною ухвалою доказів від сторони відповідача та призначив судове засідання по суті на 17 липня 2024 року о 9:30 год.

17.07.2024 суд встановив, що відповідач подав відповідь про втрату документів, та, з`ясувавши позиції сторін, ухвалив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши представників сторін по справі, встановивши їх правові позиції та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Встановлені обставини судом

На підставі п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, пункту 82 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі ПК України або ПКУ), та у зв`язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису № 2003390060001022167 від 11.08.2021 про держави реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-платника податків, наказу від 10.05.2023 №801-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , виданого ГУ ДПС у Київській області. ОСОБА_2 - головним державним інспектором відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Київській області та ОСОБА_3 - головним державним інспектором відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 (скорочено - фізична особа-платник податків ОСОБА_1 ) вимог податкового. валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 07.03.2018 по 11.08.2021.

Копію наказу ГУ ДПС у Київській області №801-п від 10.05.2023 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки вручено ОСОБА_1 11.05.2023 особисто під підпис. Направлення про проведення позапланової виїзної перевірки від 10.05.2023 № 3099 та №3100 пред?явлено для ознайомлення ОСОБА_1 11.05.2023 особисто під підпис.

Документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 проводилася за адресами: АДРЕСА_5 на підставі заяви ОСОБА_1 від 11.05.2023 (вх. ГУ від 12.05.2023 №27903/6).

Перевірка проводилась в приміщенні Головного управління ДПС у Київській області з 11.05.2023 по 17.05.2023 р.

Місцезнаходження суб`єкта підприємницької діяльності відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: АДРЕСА_6 .

Контролюючим органом встановлено, що фактично за період з 07.03.2018 по 11.08.2021, фізична особа - платник податків ОСОБА_1 здійснювала такі види господарської діяльності:

- Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код за КВЕД 46.49), період 01.01.2018 - 31.12.2018, валовий дохід 858310,28, система оподаткування - спрощена;

- Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код за КВЕД 46.49), період 01.01.2019 - 31.03.2019, валовий дохід 1490079,19, система оподаткування - спрощена;

- Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код за КВЕД 46.49), період 01.04.2019 - 31.12.2019, декларація не подана, система оподаткування - загальна;

- Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код за КВЕД 46.49), період 01.01.2020 - 31.12.2020, валовий дохід 922269,19, система оподаткування - загальна;

- Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код за КВЕД 46.49), період 01.01.2021 - 11.08.2021, валовий дохід 535338,00, система оподаткування - загальна.

Повна назва документів, використаних під час проведення перевірки:

- Звіти фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку за 2018 рік та 2019 рік;

- Податкові декларації про майновий стан і доходи за 2018-2021;

- Книга обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість);

- Відомості з бази ДРФО;

- Банківські виписки по розрахунковим рахункам № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ;

- Видаткові накладні, рахунки фактури на придбання товарно - матеріальних цінностей.

Під час проведення перевірки на письмовий запит від 10.05.2023 №9626/12/10-36-24-06 в порушення вимог п. 44.3 ст. 44 ПК України фізичною особа-платником податків ОСОБА_1 не надано первинних документів в повному обсязі, а саме не надано:

- банківські виписки по розрахунковим рахункам № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ;

- книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність;

- видаткові накладні, рахунки - фактури та ін. первинні документи на реалізовані товарно - матеріальні цінності.

У зв`язку з викладеним, складено відповідні акти ненадання документів від 15.05.2023 №599/10-36-24-06 та 17.05.2023 №610/10-36-24-06, які направлені засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Під час проведення перевірки використана інформація наступних комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем ГУ ДПС у Київській області: відомості про доход інформаційного фонду ДРФО, Архів податкової звітності та ІТС «Податковий блок».

В ході проведення перевірки зустрічні звірки з питань взаємовідносин фізичної особи - платника податків з іншими суб?єктами - контрагентами та достовірності показників відображених у звітності самозайнятої особи за період, що перевіряється не проводилися.

Перевіркою не виявлено взаємовідносин із суб?єктами господарювання первинні чи документи мають ознаки фіктивності.

Фізична особа-платник податків ОСОБА_1 перебувала:

- в періодах з 01.04.2018 по 31.03.2019 перебувала на спрощеній системі оподаткування (2 група) була платником єдиного податку.

На підставі рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.04.2019 № 61 у зв`язку з наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів відповідно до вимог п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України реєстрацію платником єдиного податку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 було анульовано 31.03.2019;

- в періодах з 07.03.2018 по 31.03.2018 та з 01.04.2019 по 11.08.2021 перебувала на загальній системі оподаткування та була платником податку з доходів фізичних осіб - підприємницької діяльності, військового збору, податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників.

Перелік основних контрагентів-постачальників, з якими в періоді перевірки з 07.03.2018 по 11.08.2021 фізична особа - платник податків ОСОБА_4 перебувала у господарських відносинах: ФОП ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ), поставка горняток, ручок; ТОВ «ТОТОБІ» (код ЄДРПОУ 40872583), поставка ручок, одягу в асортименті; ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ДЖЕРЕЛА» (код ЄДРПОУ 22950759), поставка пакетів; ФОП ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 ), поставка футболок; ТОВ «ПАПІРУС УНІВЕРСАЛ» (код ЄДРПОУ 40959684), поставка ручок; ТОВ «ТОП ТАЙМ» (код ЄДРПОУ 37527383), поставка одягу в асортименті.

Перелік основних контрагентів-покупців, з якими в періоді перевірки з 07.03.2018 по 11.08.2021 фізична особа - платник податків ОСОБА_4 перебувала у господарських відносинах: ФОП ОСОБА_7 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_8 ), придбано ручки, пакети, чашки; ТОВ "Глобал Білгі" (код ЄДРПОУ 36215539), придбано візитки, чашки, сувенірна продукція; ОСОБА_8 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_9 ), придбано футболки, чашки, ручки; ФОП ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_10 ), придбано футболки, чашки, ручки; Кінцевий споживач, придбано ручки, пакети, чашки, одяг в асортименті.

За період з 01.04.2018 по 31.03.2019 фізична особа - платник-податків ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та була платником єдиного податку 2-ої групи.

На підставі рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.04.2019 № 61 у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів відповідно до вимог п.п. 298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України реєстрацію платником єдиного податку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 було анульовано 31.03.2019.

В періоди з 07.03.2018 по 31.03.2018 та з 01.04.2019 по 11.08.2021 фізична особа - платник податків ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.

Податкові декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік та за 2019 рік до контролюючого органу не подано, а декларації про майновий стан і доходи 2020 рік та 2021 рік подано несвоєчасно, чим порушено пп. 49.18.5 п.49.18 ст. 49, п. 177.11 ст. 177 ПК України.

Перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01.04.2019 по 26.10.2021 відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік, з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки встановлено заниження валового доходу в загальній сумі 3176282,79 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2019 рік у розмірі 1223590,19 грн., за 2020 рік у розмірі 1196329,46 грн. та за 2021 рік у розмірі 756363.14 грн.

Відповідно до наданих до перевірки банківських виписок по рахунку № НОМЕР_2 фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 з 01.04.2019 по 31.12.2019 було отримано дохід з реалізації ручок, горняток, одягу в асортименті на загальну суму 1223590,19 грн., проте декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік не подано.

У графі 4 "Сума одержаного доход" додатку ф2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2020 рік фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 відображено валовий дохід у розмірі 922269,19 грн., згідно банківських виписок по рахунку № НОМЕР_2 валовий дохід за 2020 рік становить 2118598,65 грн. Розбіжність між задекларованим валовим доходом та за результатами перевірки становить 1196329,46 грн., чим порушено п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України.

Відповідно до наданих на перевірку банківських виписок по рахунку № НОМЕР_2 фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 11.08.2021 було отримано дохід за реалізацію ручок, горняток, одягу в асортименті на загальну суму 165153,40 грн.

У графі 4 "Сума одержаного доход" додатку ф2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2021 рік фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 відображено валовий дохід у розмірі 535338,00 грн., згідно банківських виписок по рахункам № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 валовий дохід за 2021 рік становить 1292101,14 грн. Розбіжність між задекларованим валовим доходом та за результатами перевірки становить 756363,14 грн., чим порушено п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України.

Для перевірки фізична особа - платник податків ОСОБА_1 надала видаткові накладні, рахунки - фактури на придбання товарно-матеріальних цінностей за 2019 рік на загальну суму 4560368,68 грн., проте для перевірки не надано договора купівлі-продажу, видаткові накладні, рахунки-фактури на реалізовані товарно-матеріальні цінності за 2019 рік, у зв`язку з чим контролюючий орган не мав можливості визначити чи пов`язані витрати з провадженням господарської діяльності фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 .

Фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 включені до графи 5 "вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції" додатку ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік на суму 905628,15 грн. та до графи 7 "інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" додатку ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік за 2020 рік на суму 7457,22 грн.

Для перевірки фізична особа - платник податків ОСОБА_1 надала видаткові накладні, рахунки - фактури на придбання товарно-матеріальних цінностей за 2020 рік на загальну суму 905628,15 грн., проте для перевірки не надано договора купівлі-продажу, видаткові накладні, рахунки-фактури на реалізовані товарно-матеріальні цінності за 2020 рік, у зв`язку з чим контролюючий орган не мав можливості визначити чи пов`язані витрати з провадженням господарської діяльності фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 .

Отже, контролюючим органом підсумовано, що фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не надано підтверджуючих документів щодо понесення валових витрат включених до графи 7 "інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" додатку ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік, про що складено відповідні акти ненадання документів від 15.05.2023 №599/10-36-24-06 та 17.05.2023 №610/10-36-24-06.

Таким чином, відповідач встановив завищення фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 витрат на загальну суму 913085,37 грн., чим порушено вимоги п.177.4 ст.177 ПК України.

Фізичного особою - платником податків ОСОБА_1 включені до графи 5 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції» додатку Ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік на суму 526184,18 грн.

Для перевірки фізична особа - платник податків ОСОБА_1 надала видаткові накладні, рахунки - фактури на придбання товарно - матеріальних цінностей за 2021 рік на загальну суму 522894,84 грн., проте для перевірки не надано договора купівлі - продажу, видаткові накладні, рахунки - фактури на реалізовані товарно - матеріальні цінності за 2021 рік. Отже, контролюючий орган під час перевірки не мав можливості визначити чи пов`язані витрати з провадженням господарської діяльності фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 .

Таким чином, відповідач встановив завищення фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 витрат на загальну суму 526184,18 грн., чим порушено вимоги п.177.4 ст.177 ПК України.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019, 2020, 2021 роки встановлено заниження фізичного особою - платником податків ОСОБА_1 суми чистого доходу на загальну суму 4615552,34 грн., в т.ч. за 2019 рік у розмірі 1223590,19 грн., за 2020 рік у розмірі 2109414,83 грн. та за 2021 рік у розмірі 1282547,32 грн., чим порушено п. 177.2 ст. 177 ПК України.

Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2019 рік, 2020 рік та 2021 рік, що підлягає сплаті до бюджету фізичного особою - платником податків ОСОБА_1 встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 830799,42 грн., в т.ч. за 2019 рік у розмірі 220246,23 грн. за 2020 рік, у розмірі 379694,67 грн. та за 2021 рік у розмірі 230858,52 грн., чим порушено пункт 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 ПК України.

Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 надано Книгу обліку доходів для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість.

Обсяг виручки від реалізації товарів у фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період 3 01.04.2018 по 31.03.2019 формується із сум коштів, які надійшли в безготівковій формі розрахунків від торгівлі горнятками, ручками, одягом в асортименті.

На підставі рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.04.2019 № 61 у зв?язку з наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів відповідно до вимог п.п.298.2.3 п.298.2 ст.208 ПК України реєстрацію платником єдиного податку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 було анульовано 31.03.2019.

Перевіркою встановлено завищення суми отриманого доходу за І кв. 2019 року на загальну суму 1236063,19 грн.

Реєстрація платником єдиного податку другої групи фізична особа - підприємець ОСОБА_1 анульована з 31.03.2019 року та з зазначеної дати фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником інших податків і зборів, встановлених ПК України, для фізичних осіб - підприємців.

Враховуючи зазначене, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 повинна була подати заяву до контролюючого органу не пізніше 10 квітня 2019 року та задекларувати загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за період з 11.04.2019 року та 31.12.2019 року в розмірі 1166221,18 грн., за період з 01.01.2020 року та 31.12.2020 року в розмірі 2118598.65 грн. та за період з 01.01.2021 року та 11.08.2021 року в розмірі 1291701,14 грн.

Оскільки, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не подано в установлені строки податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01.04.2019 по 11.08.2021, то податкові зобов?язання визначено відповідно до пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 розділу ІІ ПК України. У разі визначення суми податкового зобов?язання платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України тягне за собою накладення на платника податків штрафів у розмірах, визначених п. 123.1 ст. 123 розділу ІІ ПК України.

Перевіркою встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 отримано дохід за період з 11.04.2019 та 31.12.2019 року в розмірі 1166221,18 грн., за період з 01.01.2020 року та 31.12.2020 року в розмірі 2118598.65 грн. та за період з 01.01.2021 року та 11.08.2021 року в розмірі 1291701,14 грн, що є об`єктом оподаткування податком на додану вартість за основною ставкою відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України (20 відсотків від бази оподаткування).

В ході проведення перевірки встановлено заниження фізична особа - підприємець ОСОБА_1 податкових зобов?язань з податку на додану вартість на загальну суму 915304,00 гри., чим порушено вимоги п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 ПК України.

Заниження чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 за період з 01.04.2019 та 11.08.2021 року на загальну суму 4615552,34 грн., в т.ч. за 2019 рік у розмірі 1223590,19 грн., за 2020 рік у розмірі 2109414,83 грн., та за 2021 рік у розмірі 1282547,32 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 69233,30 грн., в т.ч. за 2019 рік у розмірі 18353,87 грн., за 2020 рік у розмірі 31641,22 грн. та за 2021 рік у розмірі 19238,21 грн., чим порушено п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 24.05.2023 p. № 10251/10-36-24-06/ НОМЕР_1 , яким встановлені наступні порушення :

- пункту 44.1 статті 44 ПК України, а саме фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 надано для проведення документальної позапланової виїзної перевірки первинні документи не в повному обсязі;

- пп. 49.18.5 п.49.18 ст.49 п.177.11 ст.177 ПК України, а саме податкові декларації про майновий стан і доходи за 2018 та за 2019 рік до контролюючого органу не подано, а декларації про майновий стан і доходи 2020 рік та 2021 рік подано несвоєчасно;

- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 ПК України, в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.04.2019 по 11.08.2021 на загальну суму 4615552,34 грн., в т.ч. за 2019 рік у розмірі 1223590,19 грн., за 2020 рік у розмірі 2109414,83 грн. та за 2021 рік у розмірі 1282547 грн., та що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 830799,42 грн., в т. ч. за 2019 рік у розмірі 220246,23 грн., за 2020 рік у розмірі 379694,67 грн. та за 2021 рік у розмірі 230858,52 грн.;

- пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в частині заниження чистого оподатковуваного Доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.04.2019 по 11.08.2021 на загальну суму 4615552,34 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 69233,30 грн.;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183. п. 187.1 ст. 187 ПК України, а саме фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижено податкових зобов?язань з податку на додану вартість на загальну суму 915304,00 грн.

На підставі висновків акту позапланової перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 14.07.2023 № 12618/10-36-24-06/ НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 680, 00 грн.;

- від 14.07.2023 № 18624/10-36-24-06/ НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1020,00 грн.;

- від 14.07.2023 № 12626/10-36-24-06/ НОМЕР_1 про збільшення сум грошового зобов?язання по військовому збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 69 233,30 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 835,39 грн.;

- від 14.07.2023 № 12625/10-36-24-06/ НОМЕР_1 про збільшення сум грошового зобов?язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 830 799,42 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22 024,62 грн;

- від 14.07.2023 № 12627/10-36-24-06/ НОМЕР_1 про збільшення сум грошового зобов?язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 915 304,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 23 324,40 грн.

Не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень та рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.

Щодо проведення перевірки документальної виїзної/невиїзної.

Позивач стверджує, що контролюючим органом перевірка здійснена документальна невиїзна у приміщенні податкового органу, в той час, як наказом від 10 травня 2023 року призначено документальну виїзну перевірку.

Суд зазначає, що важливим є вирішення питанням щодо наявності/відсутності негативних наслідків для позивача, адже беззаперечним фактом є проведення документальної перевірки з відома позивача.

Саме проведення призначеної виїзної перевірки у невиїзний спосіб не є визначальним для визнання незаконними спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки, зокрема, судом не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між місцем проведення перевірки та її результатами.

Також, суд звертає увагу, що у постанові від 21 лютого 2020 у справі № 826/17123/18 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

За результатами розгляду справи колегія суддів палати вирішила відступити від правового висновку, раніше висловленого у низці судових рішень Верховного Суду, відповідно до якого саме на етапі допуску до перевірки суб`єкт господарської діяльності може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки.

До такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на приписи статті 55 Конституції України, та статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановивши відсутність обмежень такого права на рівні законодавства.

Поряд з тим, судова палата у зазначеній справі погодилася з висновком апеляційного суду про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про призначення перевірки з огляду на факт вичерпання останнім дії внаслідок його реалізації.

При цьому колегія суддів керувалася приписами статті 2 КАС України, визначенням поняття «індивідуальний акт», наведеним у статті 4 КАС України, та двома рішеннями Конституційного суду України: № 2-зп від 23 червня 1997 року та № 9-рп/2008 від 22 квітня 2008 року, на підставі аналізу яких дійшла висновку, що «…у разі, якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Щодо вимоги про скасування наказу про проведення перевірки, суд зазначає, що позивач оскаржує акт індивідуальної дії - наказ податкового органу щодо проведення перевірки. Однак станом на день розгляду справи перевірку фактично проведено відповідачем.

Таким чином, наказ щодо проведення перевірки позивача є реалізованим і вичерпав свою дію.

Суд зазначає, що вимоги про скасування акту індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення такого акту юридичної сили (здатності до застосування). Акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся в минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків. Юридичні факти або події минулого в принципі не можуть бути скасовані судом чи іншим органом як не можуть бути скасовані будь-які події минулого.

Оскільки перевірка господарської діяльності позивача проведена, тому, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, суд не зможе захистити порушене право, так як це не є підставою для спростування даних акту перевірки.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Підстави проведення документальної позапланової перевірки встановленні пунктом 78.1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається зі змісту спірного наказу підставою для його прийняття зазначено, зокрема, підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України).

Глава 8 розділу ІІ Податкового кодексу України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи Податкового кодексу України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Стаття 81 Податкового кодексу України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

З наведеного слідує, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 вказала, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Верховний Суд чітко наголосив на тому, що оскарження наказу не є належним та ефективним способом захисту права платника податків лише у випадку, якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі спірного наказу. Обмежень щодо оскарження наказу, у випадку якщо контролюючий орган не був допущений до перевірки, Верховний Суд не встановлював.

Суд зазначає та враховує, що у постанові від 17.05.2022 у справі № 808/2781/16, Верховний Суд зазначив, що, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідачем перевірка була проведена не за місцезнаходженням позивача саме за проханням самого позивача (та з його відома), який також заявив про свій намір надати податковому органу документи до перевірки, протягом часу проведення перевірки, а відповідачем здійснювались заходи, направлені на отримання у позивача документів, суди дійшли правомірного висновку, що податковий орган в даному випадку діяв у межах компетенції без порушення норм податкового законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 складено та підписано заяву від 11.05.2023 (вх. №27903/6 від 12.05.2023), в якій викладено прохання провести перевірку у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності згідно наказу ГУ ДПС у Київській області №801-п від 10.05.2023 в приміщенні ГУ ДПС у Київській області, за адресою : м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а.

Суд вважає, що дії контролюючого органу щодо прийняття рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача не можуть бути визнані протиправними, оскільки самі по собі дії не є юридично значимими та не мають безпосереднього впливу на стан суб`єктивних прав та обов`язків суб`єкта господарювання, вони не встановлюють ніяких вимог чи обов`язкових правил поведінки для платника податків.

Стосовно обґрунтованості письмового запиту від 10.05.2023 №9626/12/10-36-24-06.

Згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи та матеріали.

Отримання податкової інформації, її зміст та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» (далі Порядок №1245). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про надання інформації, вимоги до його оформлення, а також поняття податкової інформації.

Згідно із абзацом 2 пункту 1 Порядку №1245 періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

Податкова інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку (пункт 2 Порядку №1245).

Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

За змістом пункту 10 Порядку №1245 встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 813/4433/15.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Судом встановлено, що за змістом запиту від 10.05.2023 №9626/12/10-36-24-06, відповідач дійшов висновку про не підтвердження позивачем витрат від здійснення господарської діяльності, суми чистого оподатковуваного доходу, з якого сплачується податок на доходи фізичних осіб.

Судом зазначається, що у запиті від 10.05.2023 №9626/12/10-36-24-06 зазначено підстави для його надіслання, перелік інформації, яка запитується та перелік документів, які пропонується надати.

В позовній заяві вказується, що паперові оригінали первинних бухгалтерських документів у фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 відсутні у зв`язку з тим, що 15 квітня 2022 року був завданий ракетний удар навпроти офісу, де зберігались дані документи ( АДРЕСА_4 БЦ «Масштаб»). Внаслідок чого вибуховою хвилею було спричинено руйнування в офісі: вибуховою хвилею відкрились вікна, звалена частково стеля. Документи знаходились біля вікна і більша частина була безповоротно втрачена (залило дощовою водою). Через те що, на той період ОСОБА_1 знаходилась з дитиною в іншому місті, не було можливості забрати документи, їх залило дощем і через пів року вони перетворились на сміття.

Разом з тим, позивачем зазначено також, що станом на дату подання позовної заяви, позивач зміг відновити первинні бухгалтерські документи та подає їх копії до суду разом з позовною заявою.

Водночас, суд звертає увагу, що в листі ГУ ДПС у Київській області про розгляд заперечення на акт перевірки (вих. №17663/12/10-36-24-06 від 12.07.2023) вказано, що надані до зазначених заперечень роздруковані копії первинних документів за 2019, 2020 та 2021 роки (пронумеровані та зшиті) на 901 арк. в одному примірнику, а саме: акти про надання послуг, видаткові накладні, накладні (з послугами), складені не належним чином, а саме відсутні основні реквізити:

- місце складання;

- посада, підпис, прізвище та ініціали осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- порядковий номер запису.

Суд зауважує, що у вищевказаному листі контролюючий орган вказав, що надані позивачем документи не мають статусу первинних документів за 2019, 2020 та 2021 роки та не спростовують висновків акту перевірки.

Крім того, суд зауважує, що позовна заява не містить спростувань доводів відповідача в частині неналежного складання документів.

Разом з тим, суд зазначає, при настанні випадків перерахованих в п. 44.5 статті 44 Податкового кодексу України існує певний порядок фіксування та дослідження обставин пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності.

Так, відповідно до п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 №88 (далі Положення № 88) у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи.

Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Дотримання платником податків вказаних положень з урахуванням вимог п. 44.5 статті 44 Податкового кодексу України надасть змогу визначити перелік які саме первинні документи втрачені/пошкоджені, за який період та чи відносяться вони до предмету перевірки, що і надасть підставу контролюючому органу переносити терміни проведення перевірки на визначений законом строк.

Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Указана норма права встановлює для відповідача безумовний обов`язок перенести термін проведення перевірки до 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, оскільки проведення перевірки правомірності формування податкового кредиту та витрат виробництва в будь - якому випадку пов`язане з необхідністю дослідження первинних бухгалтерських документів.

При цьому норми Податкового кодексу України не передбачають іншого засобу фіксації початку перебігу 90-денного строку, ніж повідомлення про втрату, зроблене податковому органу.

Відповідно до пункту 1.4.7.1. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 №22 (надалі - Наказ №22), у разі надходження до органу ДФС за місцем обліку від платника податків повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до пункту 44.5 статті 44 Кодексу) такий орган ДФС не пізніше наступного робочого дня повідомляє про такий факт відповідний територіальний орган ДФС, що здійснює (очолює) перевірку (у разі її проведення іншим органом ДФС, ніж орган ДФС за місцем обліку) та, у разі необхідності, передає йому копії наведених вище повідомлень та отриманих від платника податків документів, що підтверджують втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, звернення платника із заявою до правоохоронних органів тощо (за наявності).

У разі якщо під час проведення документальної перевірки або у будь-який час після прийняття рішення про проведення перевірки до її початку до відповідного територіального органу ДФС, що здійснює (очолює) таку перевірку, надійшло повідомлення платника податків про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до пункту 44.5 статті 44 Кодексу), або отримано інформацію та копії протоколів про вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (пункт 85.9 статті 85 Кодексу), у зв`язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки або її початку у терміни, визначені у наказі, такі особи складають акт про неможливість проведення перевірки довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій.

В акті зазначаються причини неможливості продовжувати (розпочати) перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.

При цьому до такого акта додаються копії отриманих від платника податків та органу ДФС за місцем обліку документів, що підтверджують виникнення передбачених пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Кодексу обставин.

На підставі цього акта органом ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, видається наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки у порядку, визначеному підпунктом 1.2.6 пункту 1.2 розділу I Методичних рекомендацій.

За змістом вищенаведених норм, перенесення термінів перевірки є обов`язком податкового органу, оскільки без дослідження первинних документів неможливо скласти акт перевірки.

Отже, закінчення проведення перевірки та оформлення результатів проведення перевірки є передчасним без дослідження первинних документів, які відповідач повинен був отримати за умови виконання вимог пункту 44.5 статті 44 ПК.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.05.2022 у справі № 470/741/20.

Разом з тим, суд зазначає, що втрата відповідних первинних документів не є безумовною підставою перенесення термінів проведення перевірки. По суті, втрата (пошкодження або знищення) документів породжує обов`язок саме в платника податків повідомити про це контролюючий орган та вжити необхідних заходів для відновлення документів протягом 90 календарних днів. У свою чергу, контролюючий орган, отримавши від платника податків повідомлення про втрату (пошкодження або знищення) документів, не має прямого та однозначного обов`язку відкладати проведення податкової перевірки. Дана позиція підтверджується також і в постанові Верховного Суду в справі № 640/15297/19 від 13.05.2021 р.

Суд звертає увагу на те, що у строк та у спосіб визначений п.44.5 статті 44 ПК України, позивач не повідомив належним чином податковий орган про втрату документів, в результаті чого контролюючим органом було складено акти про не надання документів від 15.05.2023 №599/10-36-24-06 та 17.05.2023 №610/10-36-24-06.

Крім того, позивачем не було надано ні контролюючому органу, ні пред`явлено до суду докази вчинення ним передбачених ПК України дій в умовах відсутності можливості надати до перевірки первинні документи, які у нього прямо запитувались контролюючим органом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці.

Верховний Суд визначив, що наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України, стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: це документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань; їх зберігання є законодавчим обов`язком платника податків; а вимога щодо їх надання містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), які б підтверджували задекларовані об`єкти оподаткування, суми податкових зобов`язань, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК України.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки, є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.

Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.

Відтак, на переконання суду, передумовою застосування приписів процесуального закону щодо доказування в адміністративних справах по розгляду податкових спорів необхідною умовою, якщо на цьому наполягають сторони, є перевірка на дотримання норм матеріального закону, якою є, зокрема, стаття 44 ПК України, від чого залежатиме оцінка доказів на їх допустимість для доведення фактів, що є предметом доказування, при цьому, надання лише до суду документів, які не надавались до перевірки, фактично нівелює приписи матеріального закону та не свідчить про дотримання процесуального закону щодо стандартів доказування, а саме, оцінки доказів та обставин, які можуть свідчити про недопустимість чи допустимість доказів, які використано судом для встановлення фактів та невстановлення обставин, що складає предмет доказування у даній справі.

Водночас, суд зазначає, що визначення законності переведення позивача на загальну систему оподаткування рішенням від 12.04.2019 № 61 є обов`язковим для встановлення правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, фізична особа ОСОБА_1 перебувала в періодах з 01.04.2018 по 31.03.2019 на спрощеній системі оподаткування (2 група) та була платником єдиного податку.

На підставі рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.04.2019 № 61 у зв?язку з наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів відповідно до вимог п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України реєстрацію платником єдиного податку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 було анульовано 31.03.2019.

В періодах з 07.03.2018 по 31.03.2018 та з 01.04.2019 по 11.08.2021 позивач перебувала на загальній системі оподаткування та була платником податку з доходів фізичних осіб - підприємницької діяльності, військового збору, податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників.

Згідно з п. 299.10. статті 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у випадку передбаченому пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу тобто, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Згідно з абз. 8 п.п. 298.2.3. п. 298.2 статті 298 ПК України платник єдиного податку зобов`язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Суд зазначає, що рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.04.2019 № 61 прийнято не на підставі акта за наслідками проведеної перевірки за фактом наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, як це передбачено п. 299.11 статті 299 ПК України.

Положеннями п. 299.11 статті 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Отже, підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №808/224/18.

Надалі вказаний висновок неодноразово підтверджувався, зокрема, постановою Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19, згідно якої реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом; при цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Суд враховує, що всупереч вимогам пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України перевірку з вказаного питання податковим органом проведено не було, відповідно і акт перевірки останнім не складався.

Отже, враховуючи, що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд дійшов висновку про порушення прийнятим відповідачем рішенням встановленої процедури та прав платника податків, а тому не може вважатися правомірним.

Щодо зазначення відповідачем про порушення строків на оскарження рішення № 61 від 12.04.2019, суд вважає таку позицію необґрунтованою та недоведеною з огляду на наступне.

Згідно з пунктами 42.1, 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Судом встановлено, що відповідачем у справі не надано до суду доказів направлення та вручення поштового відправлення та конвертів, які підтверджують надсилання на адресу позивача рішення ГУ ДПС у Київській області № 61 від 12.04.2019 про анулювання реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 платником єдиного податку.

Крім того, суд зауважує, що, ні рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.04.2019 № 61, ні наказ на проведення перевірки, ні сам акт перевірки, складеної за наслідками проведеної перевірки за фактом наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, як це передбачено п. 299.11. статті 299 ПК України, не було направлено, тому фізична особа-платник податків ОСОБА_1 дійсно не знала і не могла знати про перехід на загальну систему оподаткування. Також суд враховує, що і в електронному кабінеті платника податків на сайті ДПС України ця інформація також не відображалась. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.

Верховний Суд, розглядаючи справу №520/6895/19, спірним питанням у якій було застосування строку звернення до суду при оскарженні наказу про проведення перевірки, у постанові від 24 квітня 2020 року застосував системний аналіз норм Податкового кодексу України, врахував сутність і зміст спірних правовідносин, в результаті чого дійшов правового висновку, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18. статті 56 Кодексу під висловом «або інше рішення контролюючого органу» розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов`язання платника податків. З огляду на те, що Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження наказу про призначення перевірки, то в зазначеному випадку застосуванню підлягав загальний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

В розвиток такого правозастосування норм права, які регулюють строк звернення до суду у податкових правовідносинах, в яких в судовому порядку оскаржується інше рішення контролюючого органу (про анулювання реєстрації платником єдиного податку), яке безпосередньо не стосується нарахування грошового зобов`язання, суд зазначає що в межах розглядуваної справи підлягає застосуванню загальний шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленою у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18.

Таким чином, суд вважає неналежними доводи відповідача щодо пропуску строку звернення позивача до суду, оскільки про наявність рішення ГУ ДПС у Київській області № 61 від 12.04.2019 позивач дізнався саме під час отримання акту перевірки від 24.05.2023 № 10251/10-36-24-06/3314414147, а саме 13.06.2023 року, а до суду звернувся 08.08.2023, тобто в межах встановленого загального шестимісячного строку.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що вищезазначене рішення прийнято не на підставі акта за наслідками проведеної перевірки за фактом наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, відтак контролюючий орган при його прийнятті діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, через що позовні вимоги в цій частині є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

У зв`язку із встановленням судом протиправності прийняття рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.04.2019 №61 щодо переведення позивача на загальну систему оподаткування, податкові повідомлення-рішення від 14.07.2023 № 12618/10-36-24-06/3314414147, № 18624/10-36-24-06/3314414147; № 12626/10-36-24-06/3314414147; № 12625/10-36-24-06/3314414147; № 12627/10-36-24-06/3314414147 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно судом встановлено необґрунтованість прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 14.07.2023 № 12618/10-36-24-06/3314414147, № 18624/10-36-24-06/3314414147; № 12626/10-36-24-06/3314414147; № 12625/10-36-24-06/3314414147; № 12627/10-36-24-06/3314414147, такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, а саме, в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2023 № 12618/10-36-24-06/3314414147, № 18624/10-36-24-06/3314414147, № 12626/10-36-24-06/3314414147, № 12625/10-36-24-06/3314414147, № 12627/10-36-24-06/3314414147 та рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.04.2019 №61 щодо переведення позивача на загальну систему оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема також витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду 16 104,00 грн.

За правилами ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 13 420,00 гривень, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв`язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 12.04.2019 р. №61 про анулювання реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 платником єдиного податку.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 14.07.2023 № 12618/10-36-24-06/3314414147, № 18624/10-36-24-06/3314414147, № 12626/10-36-24-06/3314414147, № 12625/10-36-24-06/3314414147, № 12627/10-36-24-06/3314414147.

4. В іншій частині адміністративного позову - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 44096797) витрати по сплаті судового збору у сумі 13 420,00 грн. (тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення22.10.2024
Оприлюднено24.10.2024
Номер документу122479921
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на доходи фізичних осіб

Судовий реєстр по справі —320/27376/23

Рішення від 13.01.2025

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Ухвала від 25.11.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Сорочко Євген Олександрович

Ухвала від 06.11.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Рішення від 22.10.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Ухвала від 22.04.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Ухвала від 12.02.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Ухвала від 12.02.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Ухвала від 25.08.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Ухвала від 14.08.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні