Рішення

від 22.10.2024 по справі 320/20474/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року справа №320/20474/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Ніка» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Ніка» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці №UA100000/2023/000216/2 від 19.12.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за попередніми методами, у зв`язку з чим, на думку позивача, наявні підстави для скасування рішення Київської митниці №UA100000/2023/000216/2 від 19.12.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/20474/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 відкрито провадження у справі № 320/20474/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

28.06.2024 судом зареєстровано відзив відповідача, в якому останній заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених за митною декларацією 13.12.2023 № 23UA100380619578U5 відповідно до статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

В матеріалах справи наявна відповідь на відзив, згідно якої позивач не погоджується з доводами відповідача та вважає, що надані відповідно до вимог ст.ст.53, 55 Митного кодексу України позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об?єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларований товар, а тому зазначені Відповідачем розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вказав, що не погоджується з доводами позивача та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «ЗЕНІТ-НІКА» з метою митного оформлення товарів «Легковий автомобіль, такий що був у використанні - 1 шт.:- марка: ALPINA, модель: ВЗ;- категорія Т.З.: М1 легковий;-ідентифікаційний т.з. VIN номер кузова: НОМЕР_1 - ідентифікаційний номер шасі: кузовний; - календарний рік виготовлення (випуску): 2013р.; - модельний рік: 2013р. подало до Київської митниці електронну митну декларацію №23UA100380619578U5 від 13.12.2023 року.

Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією ТОВ «ЗЕНІТ-НІКА» обрало основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подало документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема:

-Контракт № NAK2023UA-2 від 24.04.2023 року;

-Додаток № 2 до Контракту;

-Проформу-інвойс Y2305B від 24.04.2023 року;

-Комерційний інвойс № IN-Y2305B від 05.05.2024 року;

-Свіфт-платіж № Р/23100201614078;

-Договір перевезення № 2023/11/07 від 07.11.2023 року;

-Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 2023/05/02 від 05.05.2023 року;

-Рахунок від 22.08.2023 № СФ-0000172;

-Рахунок від 22.08.2023 № СФ-0000172-1;

-Платіжну інструкцію від 04.10.2023 № 637;

-Платіжну інструкцію від 04.10.2023 № 638;

-Довідку від 01.12.2023;

-Рахунок на оплату № 1 від 01.12.2023;

-Акт здачі-приймання робіт № 1 від 04.12.2023 року;

-Видатковий касовий ордер від 12.01.2024 року;

-Коносамент № TNG0723010;

-ЦМР № 2011/03 від 20.11.2023 року;

-Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 31.03.2023 року;

-Довідку від 11.12.2023 року;

-Заяву від 19.12.2023 року.

Однак відповідачем за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

З урахуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією: №23UA100380620523U6 від 21.12.2023 року.

Зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України у загальному розмірі 194 343,73 грн. - мито, ПДВ.

Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України декларант, згідно з листом вих. № 21/1-2 від 21.03.2024 року, направив додатково копії наступних документів:

-Проформа-інвойс № Y2305B від 24.04.2023 року;

-Свіфт-платіж без номера від 02.10.2023 року;

-Рахунок на оплату № 2 від 01.12.2023 року з уточненням;

-Акт здачі-приймання робіт № 2 від 04.12.2023 року з уточненням;

-Видатковий касовий ордер від 12.01.2024 року;

-Коносамент № TNG0723010;

-Договір перевезення № 2023/11/07 від 07.11.2023 року;

-Договір ТЕО № 2023/05/2 від 05.05.2023 року.

За результатами розгляду листа № 21/1-2 від 21.03.2024 року рішення про коригування митної вартості товарів UA100000/2023/000216/2 від 19.12.2023 року залишено без змін.

Позивач вважає, що надані ним документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об?єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, зазначені відповідачем підстави для коригування митної вартості товарів є безпідставними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

Суд зазначає, що для митного оформлення декларантом подані документи для випуску у вільний обіг, митна вартість визначена Декларантом за ціною контракту (за основним методом).

Щодо встановлених відповідачем порушень транспортних витрат, суд зазначає, що під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією ТОВ «ЗЕНІТ-НІКА» обрало основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подало документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема Контракт № NAK2023UA-2 від 24.04.2023 року; Додаток № 2 до Контракту; Проформу-інвойс Y2305B від 24.04.2023 року; Комерційний інвойс № IN-Y2305B від 05.05.2024 року; Свіфт-платіж № Р/23100201614078; Договір перевезення № 2023/11/07 від 07.11.2023 року; Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 2023/05/02 від 05.05.2023 року; Рахунок від 22.08.2023 № СФ-0000172; Рахунок від 22.08.2023 № СФ-0000172-1; Платіжну інструкцію від 04.10.2023 № 637; Платіжну інструкцію від 04.10.2023 № 638; Довідку від 01.12.2023; Рахунок на оплату № 1 від 01.12.2023; Акт здачі-приймання робіт № 1 від 04.12.2023 року; Видатковий касовий ордер від 12.01.2024 року; Коносамент № TNG0723010; ЦМР № 2011/03 від 20.11.2023 року; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 31.03.2023 року; Довідку від 11.12.2023 року; Заяву від 19.12.2023 року.

Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, декларант згідно листа № 21/1-2 від 21.03.2024 надав копії документів: проформа-інвойс № Y2305B від 24.04.2023, свіфт від 02.10.2023, рахунок на оплату № 2 від 01.12.2023 з уточненням, акт здачі-приймання робіт № 2 від 04.12.2023, видатковий касовий ордер від 12.01.2024, коносамент № TNG0723010, договір перевезення № 2023/11/07 від 07.11.2023, договір ТЕО № 2023/05/2 від 05.05.2023, однак рішення про коригування вартості товарів від 19.12.2023 залишено без змін, оскільки додаток № 2 містить суперечливі умови щодо оплати та дати постачання.

Відповідно до висновків відповідача, декларант надав комерційний інвойс від 05.05.2023 та платіжний документ SWIFT від 02.10.2023 для підтвердження оплати за товар. Однак у графі 70 SWIFT вказано інший розрахунковий документ інвойс від 24.04.2023, що ускладнює ідентифікацію платежу. Також митна декларація від 13.12.2023 містить документ, що не підтверджує власність на товар станом на дату складання Додатка № 2. Відсутність підтвердженого права розпоряджатися товаром може означати неврахування всіх платежів, що впливають на загальну вартість.

За умовами поставки FOB, обов`язок укласти договір морського перевезення та покрити витрати на транспортування лежить на покупцеві. Витрати на навантаження, розвантаження, обробку та транспортування також повинні додаватися до ціни товару, якщо вони не включені. Варто зазначити, що договір перевезення вантажу укладається письмово, а транспортно-експедиційні послуги мають підтверджуватися відповідними документами, що містять необхідну інформацію про послуги, включно з рахунками-фактурами та платіжними документами.

Судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат декларант надав такі документи: договір на транспортно-експедиційне обслуговування №2023/05/02 від 05.05.2023, укладений між ТОВ «Транс Хоуп Груп» та ТОВ «ЗЕНІТ-НІКА»; рахунки-фактури від 22.08.2023 №СФ-0000172, СФ-0000172-1; платіжні інструкції від 04.10.2023 №637, 638; та довідку про транспортні витрати від 01.12.2023.

Згідно з матеріалами справи за ЕМД від 13.12.2023 року №23UA10038061957805 було заявлено товар автомобіль, що був у використанні, марка: ALPINA, модель: B3, категорія: М1 легковий. Ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 , рік виготовлення: 2013, модельний рік: 2013. Поставка здійснювалася відповідно до зовнішньоекономічного контракту та комерційного інвойсу від 05.05.2023 №IN-Y2305B.

Пунктом 1.1 Контракту визначено, що Продавець продає, а Покупець купує вживані автомобілі, зокрема ALPINA, модель B3, за умовами, зазначеними у Додатку №2 від 24.04.2023. Загальна вартість становить 12 280 доларів США, а оплата має бути здійснена протягом двох місяців з дати коносаменту. Умови поставки FOB, порт Yokohama, Інкотермс 2010.

Відповідно до свіфта №Р123100201614078 від 02.10.2023 року, товар був повністю оплачений. Свіфт містить посилання на проформу-інвойс №Y2305B від 24.04.2024, що дозволяє чітко визначити, за який товар було здійснено оплату. Суд погоджується з доводами позивача про те, що той факт, посилання йде на проформу, а не на комерційний інвойс, не перешкоджає підтвердженню платежу.

Суд зазначає, що відповідно до п. 15 Положення №216 від 28.07.2008, затвердженого постановою Правління Національного банку України, платник зобов`язаний заповнювати реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах з повною інформацією про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства, однак законодавство не вимагає обов`язкового посилання на автомобіль у платіжному документі, тому відсутність такого посилання не є підставою для визнання митної вартості недостовірною.

Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 підкреслив, що при наявності інших документів, пов`язаних із поставкою товару, можна ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

На підставі наданих декларантом документів, у тому числі свіфта Р123100201614078 від 02.10.2023, можна визначити, що оплату було здійснено саме за цей товар. Таким чином, суд вважає вказані документи достатніми для підтвердження митної вартості, а наведені відповідачем доводи щодо змісту свіфта не свідчать про неможливість його врахування при визначенні митної вартості.

Так, згідно умов поставки FOB, продавець відповідає за митне очищення товару для експорту і всі витрати до моменту завантаження на судно. Митна вартість включає фактурну вартість товару та фрахт судна, але страхування товару не є обов`язковим для покупця. Декларант включив до митної вартості витрати на транспортування транспортного засобу до України. Для підтвердження цих витрат було надано перелік документів, серед яких:

- рахунки на оплату;

- акт здачі-приймання робіт;

- видатковий касовий ордер;

- коносамент;

- договір перевезення;

- транспортно-експедиційні угоди;

- платіжні інструкції та інші підтверджуючі документи.

Судом встановлено, що 05.05.2023 року між ТОВ «Транс Хоуп Груп» та ТОВ «ЗЕНІТ-НІКА» було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №2023/05/2, в рамках якого виставлено рахунки №СФ-0000172 та №СФ-0000172-1 від 22.08.2023 року. Зазначені рахунки на загальну суму 33 939,04 грн були сплачені у повному обсязі згідно платіжних інструкцій від 04.10.2023. Факт перевезення автомобіля, згідно митного оформлення, підтверджується коносаментом THG0723010.

07.11.2023 року було укладено договір №2023/11/07 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЗЕНІТ-НІКА» для перевезення автомобіля. Рахунок на оплату №1 від 01.12.2023 року та акт здачі-приймання робіт від 04.12.2023 були подані при митному оформленні, що підтверджує витрати на перевезення. Усі надані документи підтверджують витрати на транспорт у розмірі 41 869,04 грн, які були заявлені до митного оформлення.

Таким чином відповідно до ст. 53 та ст. 55 Митного кодексу України, подані документи є допустимими і достатніми доказами для підтвердження митної вартості товару. Наведені відповідачем обставини не спростовують достовірності заявленої митної вартості, тому підстави для її коригування є безпідставними.

Так, у постановах Верховного Суду від 29.09.2020 у справах № 160/9473/19 та №520/7041/19 викладені наступні висновки щодо застосування норм п. 2,4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України: «Верховний Суду своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод».

Щодо того, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4ст. 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між рівнем заявленої Декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку Митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд зазначає, що факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку Декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі № 815/3400/17.

Крім того, суд звертає увагу, що застосована Митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначеною митним органом за резервним методом.

Вищевказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 810/2839/17, від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, від 21.08.2019 у справі № 520/9022/18.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорюване рішення прийняте без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для його скасування.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №13632 від 27.05.2024.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір в сумі 3028,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішено після надання представником позивача протягом п`яти днів після ухвалення рішення остаточного розрахунку та докази понесення таких судових витрат.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Ніка» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці №UA100000/2023/000216/2 від 19.12.202.

Стягнути судові витрати (судовий збір) у розмірі 3028,00 грн. користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Ніка» (код ЄДРПОУ 31555750) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.