Постанова

від 13.05.2025 по справі 320/20474/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Парненко В.С.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року Справа № 320/20474/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Ніка»

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Ніка» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці №UA100000/2023/000216/2 від 19.12.2023.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Ніка» зазначало, що декларантом в строки, передбачені ст. 55 Митного кодексу України були надані всі документи, що підтверджують митну вартість товару.

При цьому, Позивач зокрема відзначив, що на виконання умов контракту згідно свіфта від 02.10.2023 оплату за товар було здійснено в повному обсязі, а та обставина, що свіфт має посилання на проформу інвойс, а не комерційний інвойс, жодним чином не перешкоджає чітко визначити за який товар здійснено платіж.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Ніка» стверджувало, що за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни - експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно.

Також Позивач зазначав, що в оскаржуваному рішенні Відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за попередніми методами, у зв`язку з чим, на думку Позивача, наявні підстави для скасування рішення Київської митниці №UA100000/2023/000216/2 від 19.12.2023.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Водночас, суд відзначив, що факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, стверджуючи, що документи декларанта не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, контролюючий орган також зазначив, що декларантом надано реєстраційний документ на транспортний засіб від 31.03.2023 №01781, згідно з яким дата його подачі 23.03.2023, а термін його дії закінчився 15.09.2023, що не відповідає погодження продажу товару згідно з додатком від 24.04.2023 № 2.

Крім того, відповідно до відкритого інтернет ресурсу, власником спірного транспортного засобу є Масумото Врекер Ко., Лтд., втім відповідно до контракту від 24.04.2023 № NAK2023UA-2 продавцем виступає NAKATOMI TRADING CO., LTD.

Також Апелянт стверджує, що умови оплати (попередня оплата) не виконані на дату поставки товару FOB - Yokohama, з урахуванням п. 2. 4 Контракту, що може свідчить про наявність інших платежів до Продавця. Наданий платіжний документ від 02.10.2023 № PI23100201614078 не має підпису (власноручного/електронного) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком та у графі 70 наявне посилання на інший інвойс, що є підставою для оплати.

Разом з тим, Апелянт відзначає, що проформа-інвойс №Y2305B від 24.04.2024 не була предметом дослідження Київської митниці під час винесення оскаржуваного рішення, та той факт, що в свіфті №PI23100201614078 від 02.10.2023 зазначено саме інвойс а не проформа інвойс з ідентичним номером, Київська митниця заперечує щодо даного доказу.

Крім того, контролюючий орган зазначає, що декларантом не надано транспортний документ - коносамент, згідно якого відбулось морське перевезення товару, відсутні відомості щодо вартості розвантаження/навантаження, що є окремою складовою митної вартості. Для підтвердження транспортних витрат декларантом надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 2023/05/01 від 05.05.2023 з ТОВ «Транс Хоуп Груп, який не містить відомостей визначених законодавством України. Надані рахунки від 22.08.2023 №№ CФ-0000172, CФ-0000172-1 та платіжні інструкції від 03.10.2023 № 634, 635 містять ознаки штучного накладення підпису та печатки, що може свідчить про підробку документів та не містять всіх складових митної вартості. Крім того, до перевезення було залучено третіх осіб.

При цьому Апелянт стверджує, що митний орган правомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості товарів, адже декларантом не надано всіх запитуваних документів, а в наданих документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, митний орган також посилається зокрема на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 22 серпня 2019 року справа №826/25704/15, від 22.12.2020 по справі №810/2463/17, від 06 травня 2020 року по справі №140/1713/19, Постанові Пленуму ВАСУ №2.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ЗЕНІТ-НІКА» з метою митного оформлення товарів «Легковий автомобіль, такий що був у використанні - 1 шт.:- марка: ALPINA, модель: ВЗ;- категорія Т.З.: М1 легковий;-ідентифікаційний т.з. VIN номер кузова: НОМЕР_1 - ідентифікаційний номер шасі: кузовний; - календарний рік виготовлення (випуску): 2013р.; - модельний рік: 2013р. подало до Київської митниці електронну митну декларацію №23UA100380619578U5 від 13.12.2023 року.

Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією ТОВ «ЗЕНІТ-НІКА» обрало основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подало документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема:

-Контракт № NAK2023UA-2 від 24.04.2023 року;

-Додаток № 2 до Контракту;

-Проформу-інвойс Y2305B від 24.04.2023 року;

-Комерційний інвойс № IN-Y2305B від 05.05.2024 року;

-Свіфт-платіж № Р/23100201614078;

-Договір перевезення № 2023/11/07 від 07.11.2023 року;

-Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 2023/05/02 від 05.05.2023 року;

-Рахунок від 22.08.2023 № СФ-0000172;

-Рахунок від 22.08.2023 № СФ-0000172-1;

-Платіжну інструкцію від 04.10.2023 № 637;

-Платіжну інструкцію від 04.10.2023 № 638;

-Довідку від 01.12.2023;

-Рахунок на оплату № 1 від 01.12.2023;

-Акт здачі-приймання робіт № 1 від 04.12.2023 року;

-Видатковий касовий ордер від 12.01.2024 року;

-Коносамент № TNG0723010;

-ЦМР № 2011/03 від 20.11.2023 року;

-Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 31.03.2023;

-Довідку від 11.12.2023 року;

-Заяву від 19.12.2023 року.

Однак відповідачем за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

З урахуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією: №23UA100380620523U6 від 21.12.2023 року.

Зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України у загальному розмірі 194 343,73 грн. - мито, ПДВ.

Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України декларант, згідно з листом вих. № 21/1-2 від 21.03.2024 року, направив додатково копії наступних документів:

-Проформа-інвойс № Y2305B від 24.04.2023 року;

-Свіфт-платіж без номера від 02.10.2023 року;

-Рахунок на оплату № 2 від 01.12.2023 року з уточненням;

-Акт здачі-приймання робіт № 2 від 04.12.2023 року з уточненням;

-Видатковий касовий ордер від 12.01.2024 року;

-Коносамент № TNG0723010;

-Договір перевезення № 2023/11/07 від 07.11.2023 року;

-Договір ТЕО № 2023/05/2 від 05.05.2023 року.

За результатами розгляду листа № 21/1-2 від 21.03.2024 року рішення про коригування митної вартості товарів UA100000/2023/000216/2 від 19.12.2023 року залишено без змін.

8. Не погоджуючись з рішенням Відповідача про коригування митної вартості товарів, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI (далі - Конвенція), Митним кодексом України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У частинах другій, третій, п`ятій статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

11. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору, було надано повний пакет документів, відповідно до переліку, визначеного частиною 2 статті 53 МК України.

12. Щодо доводів Апелянта про встановлення ним розбіжностей та невідповідностей у поданих Позивачем до митного оформлення документах, колегія суддів зазначає наступне.

13. Так, контролюючий орган стверджує, що декларантом надано реєстраційний документ на транспортний засіб від 31.03.2023 №01781, згідно з яким дата його подачі 23.03.2023, а термін його дії закінчився 15.09.2023, що не відповідає погодження продажу товару згідно з додатком від 24.04.2023 № 2.

Водночас, колегія суддів вважає безпідставними такі твердження Апелянта та не вбачає невідповідностей, на які він посилається, оскільки, як зазначає сам Апелянт, строк його дії закінчився 15.09.2023 (призначена дата експорту), а згідно п. 6 Додатку 2 від 24.04.2023, продавець зобов`язаний відвантажити товар за цим договором протягом 60 днів з моменту підписання цього додатку. Водночас, з коносаменту №THG0723010 від 30.05.2023 вбачається, що товар був завантажений транспортною компанією на судно 30.05.2023, тобто в межах зазначених вище 60 днів та в межах строку дії експортного сертифікату.

14. Надаючи оцінку доводам Апелянта про те, що власником спірного транспортного засобу є Масумото Врекер Ко., Лтд., втім відповідно до контракту від 24.04.2023 № NAK2023UA-2 продавцем виступає NAKATOMI TRADING CO., LTD, колегія суддів зазначає наступне.

Так, доводи Апелянта про те, що відсутність підтвердженого права розпоряджатися товаром може свідчить про неврахування в ціні товару загальної суми всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або пов`язаних із продавцем третіх осіб для виконання зобов`язань продавця, колегія суддів до уваги не приймає як такі, що засновані виключно на припущенні посадових осіб митного органу, не підтверджені жодними належними у контексті ст. 73-74 КАС України, доказами.

15. Більш того, апеляційний суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

16. Так, ціна транспортного засобу погоджена у Додатку №2 від 24.04.2023 до Контракту №NAK2023UA-2 від 24.04.2023 на рівні 12280,00 дол. Відомості про необхідність сплати продавцю або третім особам відсутні, що спростовує відповідні припущення контролюючого органу, зокрема щодо наявності інших платежів до Продавця .

17. Водночас, колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Натомість умови, терміни оплати не стосуються ціни та митної вартості товару. При цьому, фактична сплата товару згідно умов Додатку №2 від 24.04.2023 до Контракту №NAK2023UA-2 від 24.04.2023 у розмірі 12280,00 дол. підтверджується копією SWIFT-повідомлення, яке є міжнародним підтвердженням факту здійснення передоплати за товар.

18. Посилання Апелянта на те, що у графі 70 SWIFT-повідомлення наявне посилання на інвойс Y2305B від 24.04.2023, натомість у матеріалах судової справи наявна саме проформа-інвойс Y2305B від 24.04.2023, колегія суддів не приймає до уваги як достатній доказ, який свідчить про надання Позивачем недостовірних даних під час декларування, оскільки у повідомленні також наявне посилання на Контракт №NAK2023UA-2 від 24.04.2023 та призначення «for BMV ALPINA B3», тобто за автомобіль, який є предметом поставки. Крім того, відповідні відомості зазначені також у проформі-інвойсі Y2305B від 24.04.2023, складеному у відповідності до зазначеного вище контракту.

19. Твердження Апелянта про те, що проформа-інвойс №Y2305B від 24.04.2024 не була предметом дослідження Київської митниці під час винесення оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що копія зазначеного документа була надана Позивачем Київській митниці разом листом від 21.03.2024 вих.№21/1-2 у порядку п.п. 8-9 ст. 55 МК України, як один із додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, отже зазначена проформа-інвойс була предметом дослідження митного органу, втім не була врахована ним під час розгляду додаткових документів. Позаяк, у листі Київської митниці до ТОВ «ЗЕНІТ-НІКА» від 29.03.2024 №7.8-2/15-02/13/5594 наявне посилання лише на комерційний інвойс №Y2305B від 05.05.2023.

20. Доводи контролюючого органу про те, що декларантом не надано транспортний документ - коносамент, згідно якого відбулось морське перевезення товару, апеляційний суд вважає безпідставний, оскільки копія коносаменту №THG0723010 також була надана у складі додаткових документів у порядку п.п. 8-9 ст. 55 МК України. Та обставина, що коносамент складений у м. Одеса, яка не є місцем відправлення чи доставки вантажу, не спростовує правильність заявленої митної вартості товару, оскільки він виданий перевізником TRANS HOPE GROUP LTD. місцезнаходження якого є: Україна, м. Одеса, вул Катеринівська, буд. 18 та містить реквізити, печатку та підпис перевізника, що спростовує доводи Апелянта у цій частині.

21. Надаючи оцінку твердженням контролюючого органу про те, що надані рахунки від 22.08.2023 №№ CФ-0000172, CФ-0000172-1 та платіжні інструкції від 03.10.2023 № 634, 635 містять ознаки штучного накладення підпису та печатки, що може свідчить про підробку документів та не містять всіх складових митної вартості, колегія суддів до уваги не приймає, як такі, що засновані на припущенні та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами у справі.

22. Разом з тим, та обставина, що у рахунку на оплату ФОП ОСОБА_1 від 01.12.2023 № 2 та акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.12.2023 № 2 зазначено відомості щодо послуги «перевезення автомобіля BMW ALPINA (VIN: НОМЕР_1 ) в міжнародному сполученні до кордону України», втім фактичне перевезення вказаного товару здійснено не до кордону України, а до м. Київ є такими що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки згідно з ч. 11 ст. 58 МК України, до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

23. Аналізуючи доводи Апелянта про те, що у CMR від 20.11.202 № 2011/04 ФОП ОСОБА_1 не зазначений як безпосередній виконавець транспортних послуг, колегія суддів приходить до висновку про їхню неаргументованість, оскільки ФОП ОСОБА_1 згідно умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування №2023/11/07, уповноважений залучати третіх осіб до перевезення та несе відповідальність за їхні дії/бездіяльність. Крім того, сторонами погоджено, що витрати на оплату послуг третіх осіб, залучених до виконання договору не включаються до вартості експедиторської винагороди, а є транзитними і підлягають перерахуванню на користь третіх осіб.

24. Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги твердження Апелянта про те, що в наданих CMR від 20.11.202 № 2011/03 та Акті від 04.12.2023 №2 наявні розбіжності щодо дати завантаження товару - 20.11.2023 та 21.11.2023 відповідно, втім, зазначені обставини не спростовують правильність задекларованого розміру транспортних витрат з огляду на їх фактичну оплату та наявність в акті від 04.12.2023 №2 та рахунку на оплату №1 від 01.12.2023 вказівки на надання послуг з перевезення саме автомобіля BMW Alpina B3 (VIN: НОМЕР_2 ).

25. Припущення Київської митниці про те, що довідка про транспортні витрати не відповідає ст.13 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» в частині наявної інформації щодо відсутності страхування, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки можливе порушення експедитором вимог законодавства у сфері транспортно-експедиторської діяльності в Україні не належить до предмету розгляду безпосередньо у цій справі.

Крім того, відповідно до ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори за дорученням клієнтів здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності. Разом з тим, у договорі на транспортно-експедиторське обслуговування №2023/11/07 відсутня вказівка на обов`язок експедитора здійснити страхування вантажу чи відповідальності, а тому колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів Апелянта у цій частині.

26. З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що доводи Апелянта про те, що митниці заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, спростовуються з огляду на викладене вище та наявними в матеріалах справи документами, які були надані Відповідачу під час проведення митних процедур.

27. При цьому, колегія судів зазначає, що митні органи дійсно мають право реалізовувати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в цьому випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

28. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16.

29. Разом з тим, не зважаючи на вказані обставини, Апелянтом здійснено коригування заявленої Позивачем митної вартості товарів за резервним методом й відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

30. З викладеного вбачається, що контролюючим органом було здійснено поверхневе та необ`єктивне дослідження документів, поданих Позивачем для проходження процедур митних формальностей, без дотримання принципу належного урядування.

31. Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

32. Таким чином, документами, наданими Позивачем митному органу при здійсненні митного оформлення товару у їх сукупності, підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

33. Отже, Апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за основним методом.

34. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов`язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог.

35. Посилання Апелянта на правові висновки Верховного Суду України, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин.

36. Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", відповідно до якої "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

37. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

38. Таким чином, апеляційна скарга Київської митниці підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року - без змін.

39. Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 13 травня 2025 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк