Постанова

від 16.10.2024 по справі 520/32520/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 р.Справа № 520/32520/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 28.08.24 по справі № 520/32520/23

за позовом ОСОБА_1

до 2 територіального вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024, по даній справі адміністративний позов ОСОБА_1 до 2 територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (надалі також 2 ТВУЗ Держспецзв`язку) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність 2 територіального вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 24.03.2023 року, одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011-XII у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік, з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік (2102,00 грн.), Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік (2270,00 грн.), Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік (2481,00 грн.), Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік (2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 року.

Зобов`язано 2 територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 24.03.2023 року з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік (2102,00 грн.), Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік (2270,00 грн.), Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік (2481,00 грн.), Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік (2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 року з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців.

Зобов`язано 2 територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону № 2011-XII у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік, з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2023 року, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік (2684,00 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 року з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців.

До Харківського окружного адміністративного суду 19.08.2024, в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, через систему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 , у якій вона просила суд: встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 17.05.2024 по справі №520/32520/23 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 шляхом зобов`язання 2 територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надати письмовий звіт протягом 10 днів з моменту отримання відповідної ухвали суду з детальним зазначенням проведеного перерахунку грошового забезпечення позивача; у разі невиконання винесеної ухвали суду про надання звіту або встановлення факту неналежного виконання рішення суду за наслідками розгляду звіту накласти на керівника 2 ТВУЗ Держспецзв`язку штраф в порядку та розмірах, передбачених ст. 382 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 по справі № 520/32520/23 залишено без задоволення заяву представника позивача ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 17.05.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 по справі №520/32520/23 в порядку ст.382 КАС України.

Представник позивача ОСОБА_2 , не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції: скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 520/32520/23 та прийняти нове рішення про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 по справі № 520/32520/23 шляхом зобов`язання 2 ТВУЗ Держспецзв`язку надати письмовий звіт протягом 10 днів з моменту отримання відповідної ухвали суду з детальним зазначенням проведеного перерахунку грошового забезпечення позивача; у разі невиконання винесеної ухвали суду про надання звіту про встановлення факту неналежного виконання рішення суду за наслідками розгляду звіту накласти на керівника 2 ТВУЗ Держспецзв`язку штраф в порядку та розмірах, передбачених ст. 382 КАС України.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про те, що в рішенні ХОАС від 17.05.2024 року по справі № 520/32520/23, що набуло чинності, чітко визначено, що нараховані суми мають оподатковуватися по законодавству для військовослужбовців, а поточні норми діючого законодавства визначають чіткий алгоритм такого оподаткування: утримання військового збору в розмірі 1,5% без компенсації та утримання податку з доходів фізичних осіб в розмірі 18% з одночасною компенсацією вказаного податку в повному розмірі.

Листом від 13.07.2024 року за вих. № 53/06-02/СЕД позивача було повідомлено, що 2 ТВУЗ Держспецзв`язку готовий виконати рішення в повному обсязі та замовив відповідне фінанасування. Також було надано розрахунок сум, що підлягають виплаті за вищевказаним рішенням суду, яким було визначено до виплати 764780,84 грн з урахуванням компенсації ПДФО в розмірі 18%, оскільки саме в такому порядку здійснюється оподаткування грошового забезпечення військоковслужбовців.

30.07.2024 року ОСОБА_1 надіслав на адресу відповідача заяву - попередження про необхідність застосування оподаткування вказаних сум як виплат для військовослужбовців з метою попередження неналежного виконання рішення суду з їх боку. (вх. 12/ВС/53 від 31.07.24 ).

Проте, 01.08.2024 року на рахунок ОСОБА_1 зараховано на виконання вищезазначених рішень судів тільки 615648,58 грн. (за мінусом ПДФО 18% та військового збору в розмірі 1.5 %).

Суд першої інстанції проігнорував письмовий доказ по справі - банківську виписку про виплату нарахованих коштів від 01.08.2024 року, згідно якої вбачається, що позивачеві заплачені кошти на виконання вказаного рішення суду за мінусом ПДФО 18% та військового збору в розмірі 1,5 %, а саме зараховано суму в розмірі 615648,58 грн, в той час як в розрахунку, що доданий був до листа відповідача про намір виконати рішення суду в добровільному порядку після відповідного фінансування за вих. № 53/06-02/СЕД від 13.07.2024 року зазначна сума до виплати 764780,84 грн з урахуванням компенсації ПДФО в розмірі 18%.

Вищезазначені обставини вказуються на умисне невиконання з боку 2 ТВУЗ Держспецзв`язку рішення ХОАС від 17.05.2024 року по справі №520/32520/23, яке набуло чинності та помилковості висновків суду першої інстанції щодо підстав для відмови в задоволенні заяви сторони позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст.382 КАС України .

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Залишаючи без задоволення заяву позивача, подану в порядку ст. 3823 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що суд не встановив, а позивач не навів достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з положеннями статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 КАС України).

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 372 КАС України).

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина п`ята статті 372 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга 2 статті 382 КАС України).

Отже, судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15 зазначив, що, зокрема, ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17.

Колегія суддів зазначає, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024, по даній справі адміністративний позов ОСОБА_1 до 2 територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність 2 територіального вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 24.03.2023 року, одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону N2011-XII у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік, з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік (2102,00 грн.), Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік (2270,00 грн.), Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік (2481,00 грн.), Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік (2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 року.

Зобов`язано 2 територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 24.03.2023 року з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік (2102,00 грн.), Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік (2270,00 грн.), Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік (2481,00 грн.), Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік (2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 року з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців.

Зобов`язано 2 територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону N 2011-XII у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік, з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2023 року, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік (2684,00 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 року з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців.

До Харківського окружного адміністративного суду 19.08.2024, в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, через систему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 , у якій вона просила суд: встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 17.05.2024 по справі №520/32520/23 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 шляхом зобов`язання 2 територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надати письмовий звіт протягом 10 днів з моменту отримання відповідної ухвали суду з детальним зазначенням проведеного перерахунку грошового забезпечення позивача; у разі невиконання винесеної ухвали суду про надання звіту або встановлення факту неналежного виконання рішення суду за наслідками розгляду звіту накласти на керівника 2 ТВУЗ Держспецзв`язку штраф в порядку та розмірах, передбачених ст. 382 КАС України.

В обґрунтування заяви зазначила, що листом від 13.07.2024 за вих. № 53/06-02/СЕД позивача було повідомлено, що 2 ТВУЗ Держспецзв`язку готовий виконати рішення в повному обсязі та замовив відповідне фінансування. Також було надано розрахунок сум, що підлягають виплаті за вищевказаним рішенням суду, яким було визначено до виплати 764780,84 грн. з урахуванням компенсації ПДФО в розмірі 18%, оскільки саме в такому порядку здійснюється оподаткування грошового забезпечення військовослужбовців. Проте, 01.08.2024 на рахунок ОСОБА_1 зараховано на виконання вищезазначених рішень судів тільки 615648,58 грн. (за мінусом ПДФО 18% та військового збору в розмірі 1,5 %).

Представник позивача зауважила, що вищезазначені обставини вказують на умисне невиконання з боку відповідача рішення суду, яке набуло чинності, що є підставою для подачі заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Як вбачається з повідомлення від 13.07.2024 за вих. № 53/06-2/СЕД 2 ТВУЗ Держспецзв`язку готовий виконати рішення суду у добровільному порядку, тому відразу, а саме 05.07.2024 за вих. 53/06-13/ВН, для здійснення розрахунку відповідних нарахувань, направлено запит до галузевого державного архіву Держспецзв`язку щодо надання інформації помісячних сум грошового забезпечення, з розбивкою по місяцям, відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 .

Оскільки 2 ТВУЗ Держспецзв`язку є розпорядником коштів нижчого рівня, то витрати, які не були заплановані на 2024 рік потребують погодження з головним розпорядником бюджетних коштів, а саме Адміністрацією Держспецзв`язку. 09.07.2024 2 ТВУЗ Держспецзв`язку було направлено лист до Голови Держспецзв`язку, щодо виділення додаткових коштів для виконання вищевказаної постанови суду, після надходження яких постанова суду буде виконана у повному обсязі.

В подальшому, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/32520/23 від 17.05.2024 ОСОБА_1 було виплачено 615648,58 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 30.07.2024 № 849 та не заперечується представником позивача.

Тобто, 2 ТВУЗ Держспецзв`язку добровільно виконано рішення суду у даній справі.

Зі змісту заяви, поданої в порядку ст. 382 КАС України, вбачається, що представник позивача фактично не згодна із розміром виплаченого позивачу, на виконання рішення суду, грошового забезпечення, зокрема, утриманням з донарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 сум податку з доходів фізичних осіб.

Однак, колегія суддів зазначає, що питання стосовно певного розміру грошового забезпечення не було предметом судового розгляду у справі №520/32520/23, а тому суд не може перевірити правомірність нарахування та виплати позивачу таких сум в порядку передбаченому ст. 382 КАС України

Вимоги щодо правомірності утримання відповідачем із донарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 сум податку з доходів фізичних осіб, можуть бути предметом іншого позову.

Суд звертає увагу на те, що статтею 382 КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Реалізація такого права можлива лише у випадку належного обґрунтування заявником необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надання доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у по справі №802/357/17-а від 23 червня 2020 року.

Колегія суддів зазначає, що правовою підставою для зобов`язання 2 територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Таких підстав колегією суддів в рамках розгляду даної справи не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції постановлено правомірну ухвалу про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 по справі № 520/32520/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 22.10.2024 року