Постанова

від 22.10.2024 по справі 340/9234/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 340/9234/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Личкатої Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року (суддя Науменко В.В., повний текст рішення складено 04.04.2024) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзпостач»

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзпостач» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Кіровоградській області від 19.07.2023 № 000054420702.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що позивачем під час перевірки не доведено походження давальницької сировини та не надано документів, які підтверджують її реальний рух. При цьому документи, які не були надані під час перевірки, не можуть бути досліджені судом, адже відповідно до приписів Податкового кодексу України, такі документи вважаються такими, що були відсутні на час проведення перевірки.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Головного управління ДПС у Кіровоградській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзпостач» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2023 року, з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено Акт № 4976/11-28-07-02/41695985 від 26.06.2023.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 19.07.2023 № 000054420702, згідно з яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 35 129 641,00 грн.

Підставою для прийняття названого податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими правочини, укладені TOB «Транзпостач» з ТОВ «Кухар Рішельє», ТОВ фірма «Комплект», ПП «Вольфстріт», ТОВ «Малін Фостер», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право платника податків на нарахування податкового кредиту залежить від сукупності подій, а саме: здійснення контрольованої операції, сплата коштів за такою операцією, реальне отримання товару/послуг, отримання податкової накладної.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Транзпостач» (виконавець) та ТОВ «Кухар Рішельє» (замовник) укладено Договір № 19012302 від 19.01.2023, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи з переробки давальницької сировини (насіння сої) у готову продукцію (олія соєва гідратована, шрот соєвий гранульований/негранульований, соєва оболонка, соєвий фосфатний концентрат).

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано під час перевірки: видаткові накладні; накладні на переробку; накладні (повернення постачальнику); акти надання послуг з переробки; звіти про продукцію, вироблену з сировини замовника; рахунки на оплату; платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахунках, копії яких також містяться в матеріалах справи. Також в процесі цієї діяльності складені податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН.

З наведених документів вбачається, що ТОВ «Кухар Рішельє» передано позивачеві на переробку сою в загальній кількості 7 785 800 кг, внаслідок переробки якої отримано: олію соєву першого ґатунку нефасовану в кількості 1 463 338,029 кг, шрот соєвий у кількості 5 623 952,806 кг, обрушену цільну оболонку в кількості 85 167,82 кг, лецитин соєвий (рідкий) у кількості 276 544,966 кг.

Аналогічний договір № 01032101 від 01.03.2021 був укладений позивачем з ТОВ фірма «Комплект», у результаті виконання якого складено: видаткові накладні; накладні (у переробку); накладні (повернення постачальнику); акти надання послуг з переробки; звіти про продукцію, вироблену з сировини замовника; рахунки на оплату; оборотно-сальдові відомості по рахунках. Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями, факт здійснення операції податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН.

Відповідно наданих документів, копії яких містяться в матеріалах справи, ТОВ фірма «Комплект» передано ТОВ «Транзпостач» сої в загальній кількості 1 750 306 кг, внаслідок переробки якої отримано: олію соєву першого ґатунку нефасовану в кількості 334 030 кг, шрот соєвий у кількості 1 196 566,55 кг, обрушену цільну оболонку в кількості 137 495,88 кг.

Подібний договір № 21042201/1 від 21.04.2022 був укладений також з ПП «Вольфстріт» та складено аналогічний до вищенаведеного перелік документів, при дослідженні яких судом встановлено, що замовником було передано позивачеві олію соєву гідратовану в загальній кількості 419 708,31 кг, в результаті переробки якої отримано олію соєву рафіновану дезодоровану в кількості 402 919,98 кг.

Щодо спільної діяльності з ТОВ «Малін Фостер», така відбувалась на підставі договору на переробку давальницької сировини № 29032201/1 від 29.03.2022, на підтвердження виконання умов договору позивачем також надано документи за вищенаведеним переліком, які є подібними до договорів, укладені з іншими контрагентами.

Аналіз цих документів доводить, що ТОВ «Малін Фостер» було передано ТОВ «Транзпостач» олію соєву гідратовану в загальній кількості 146 815,732 кг, внаслідок переробки якої отримано олію соєву рафіновану дезодоровану в кількості 140 943,103 кг.

Під час проведення перевірки податковим органом було витребувано у позивача додаткові документи на підтвердження реальності господарських операцій, а саме: документи, що підтверджують джерело походження отриманої на переробку від зазначених контрагентів давальницької сировини (сої, олії гідратованої); журнал в`їзду/виїзду автомобілів, якими ввезено на територію ТОВ «Транзпостач» давальницької сировини, прийнятої від вищезазначених контрагентів для переробки на давальницьких умовах; товарно-транспортні накладні на доставку давальницької сировини, що підтверджують рух сировини від замовників/виробників сої до місця використання/переробки; документи, які підтверджують надання замовниками документів щодо якості та походження давальницької сировини; документи, на підставі яких відбувається фіксування транспорту, яким доставлено давальницьку сировину, її зважування та приймання на території ТОВ «Транзпостач» тощо.

Документи щодо джерела походження давальницької сировини, її транспортування не було надано під час перевірки, про що складено відповідні акти від 09.06.2023 та від 14.06.2023, копії яких містяться в матеріалах справи.

Натомість, позивачем до суду першої інстанції надані додаткові документи.

Так, матеріали справи містять: відомості з реєстру відважувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через авомобільні ваги ТОВ «Транзпостач»; товарно-транспортні накладні; відомості з книги кількісно-якісного обліку насіння сої ТОВ «Транзпостач» (лабораторні дослідження).

Щодо можливості прийняття цих документів судом в якості належних доказів, колегія суддів звертає увагу на приписи статті 44 ПК України, відповідно до якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що статтею 44 ПКУ охоплюються саме первинні документи, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності.

Надані до суду документи відомості з реєстру відважувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через авомобільні ваги ТОВ «Транзпостач»; товарно-транспортні накладні; відомості з книги кількісно-якісного обліку насіння сої ТОВ «Транзпостач» (лабораторні дослідження), не є первинними документами, які мають вплив на податкову звітність та відображену в ній інформацію, а тому останні можуть та підлягають дослідженню судом в межах розгляду адміністративної справи, з метою встановлення об`єктивних обставин справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Досліджуючи зібрані судом першої інстанції докази, суд апеляційної інстанції встановив, що первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, які, в сукупності з іншими документами, в повній мірі підтверджують виконання умов договорів з відповідними контрагентами.

Відповідач, у свою чергу, не спростував належними доказами, що вищезазначені договори було визнано недійсними в судовому порядку.

Висновки податкового органу зводяться до того, що контрагенти не могли здійснити виконання умов договорів, адже їх реальність не прослідковується за ланцюгом постачання. Також відповідач звертає увагу на відсутність достатніх трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів позивача.

Суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими такі доводи апелянта, адже висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарських операції не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ по правовідносинам з позивачем, жодні первинні документи, які перебувають у контрагентів позивача, не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що не проведення податковим органом зустрічних звірок свідчить про необґрунтованість та недоведеність висновків, викладених в Акті перевірки, адже придбання сировини, яка в подальшому була передана на переробку позивачеві, могло здійснюватися в осіб, які не є платниками ПДВ, що може пояснити відсутність інформації у податкових базах щодо ланцюга постачання товарів/ послуг. Також саме постачання сировини в адресу позивача могло відбуватися з залученням третіх осіб на підставі господарських договорів, що має безпосередній вплив на обґрунтованість доводів відповідача щодо недостатності трудових ресурсів для здійснення господарських операцій.

Відповідні питання податковим органом не перевірялися та не досліджувалися, а суд не може вчиняти відповідні дії замість податкового органу, адже це виходить за межі компетенції органу судової влади.

Таким чином, викладені в Акті перевірки висновки ґрунтуються на припущеннях відповідача, без об`єктивної та перевіреної інформації щодо контрагентів TOB «Транзпостач», отже, не є доведеними.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб.

Також суд звертає увагу, що витребувані в ході перевірки документи щодо джерела походження давальницької сировини, взагалі не могли бути подані позивачем, адже подання таких документів не передбачено умовами договорів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач довів реальність господарських правовідносин з ТОВ «Кухар Рішельє», ТОВ фірма «Комплект», ПП «Вольфстріт», ТОВ «Малін Фостер», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення носить протиправний характер.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає, що разом з заявою позивачем надано до суду апеляційної інстанції: договір про надання правничої допомоги від 17.05.2024 з Додатком № 1; рахунок за надані послуги на суму 6 000,00 грн від 20.05.2024; акт виконаних робіт від 20.05.2024.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Умовами Додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 17.05.2024 передбачено, що гонорар у сумі 6 000,00 грн має бути виплачений в строк не пізніше 5 календарних днів після винесення рішення судом апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що подані до заяви документи, з урахуванням умови договору, складності справи та обсягу роботи адвоката на стадії апеляційного розгляду справи, підтверджують обґрунтованість та пропорційність заявлених до відшкодування витрат, а тому заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року в адміністративній справі № 340/9234/23 залишити без змін.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзпостач» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з 22 жовтня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 22 жовтня 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров

суддяТ.І. Ясенова