ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2025 року
м. Київ
справа № 340/9234/23
адміністративне провадження № К/990/44228/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Гімона М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року (суддя Науменко В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року (головуючий суддя Головко О.В., судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі №340/9234/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзпостач» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзпостач» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В-4" від 19 липня 2023 року №000054420702, прийняте Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, яким позивачу було зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 35129641 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки. Стверджує про безпідставність висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "Кухар Рішельє", ТОВ фірма "Комплект", ПП "Вольфстріт" та ТОВ "Малін Фостер", тим самим зменшивши від`ємне значення ПДВ.
Кіровоградський окружний адміністративний суд від 25 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНЗПОСТАЧ» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення, винесене ГУ ДПС у Кіровоградській області 19 липня 2023 року №000054420702. Здійснив розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
Посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області у період з 30 травня 2023 року по 19 червня 2023 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2023 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за наслідками якої складено Акт №4976/11-28-07-02/41695985 від 26 червня 2023 року.
Згідно висновків зазначеної перевірки, викладених у Акті, податковим органом встановлено наступні порушення з боку позивача:
-п. 188.1 ст. 188, пп. 14.1.71, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1. ст. 194 ПК України, оскільки позивачем завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, за березень 2023 року на суму 35129641 грн;
-п. 188.1 ст. 188, пп. 14.1.71, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1. ст. 194 ПК України, оскільки позивачем занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати за березень 2023 року на суму 152270 грн (т. 1 а.с. 96).
На підставі Акту №4976/11-28-07-02/41695985 від 26 червня 2023 року податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
-№00054410702 від 19 липня 2023 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 190338 грн, з яких за основним зобов`язанням 152270 грн, штрафні (фінансові) санкції 38068 грн;
-№00054420702 від 19 липня 2023 року, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2023 року, у розмірі 35129641 грн.
Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №00054420702 від 19 липня 2023 року на суму 35129641 грн, звернувся із цим адміністративним позовом до суду з вимогою його скасування.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам закону та підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами.
Також суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Апеляційний суд в повній мірі погодився з такими висновками суду першої інстанції.
Не погодившись з рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження вказано пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №640/24141/21, від 18 березня 2020 року у справі №826/8114/15, від 24 грудня 2021 року у справі №809/248/17, від 25 лютого 2021 року у справі №816/2815/14. Зокрема, в цих постановах суди, серед іншого, дійшли висновку, що сам факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірність відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Скаржник зазначає, що у цій справі він обґрунтовував нереальність господарських операцій, у зв`язку з відсутністю документів щодо джерела походження давальницької сировини, яка була предметом договорів з контрагентами на її переробку у готову продукцію, і в подальшому ця ж готова продукція була передана тим же контрагентам.
Скаржник стверджує, що на письмові запити контролюючого органу щодо надання документів, в тому числі, що підтверджують джерело походження отриманої на переробку від контрагентів позивача давальницької сировини (сої, олії гідратованої), журнал в`їзду/виїзду автомобілів, якими ввезено на територію ТОВ «Транзпостач» давальницької сировини, прийнятої від контрагентів позивача для переробки на давальницьких умовах, товарно-транспортні накладні на доставку давальницької сировини, що підтверджують рух сировини від замовників/виробників сої до місця використання/переробки, документи щодо надання замовниками документів щодо якості та походження давальницької сировини, документи на підставі яких відбувається фіксування транспорту, яким доставлено давальницьку сировину, її зважування та приймання на території ТОВ «Транзпостач» тощо, позивачем не надано, про що складено відповідні акти. На переконання відповідача, під час перевірки встановлено використання в господарській діяльності ТОВ «Транзпостач» сировини (сої/олії гідратованої) невідомого походження. Проте, вказане судами до уваги взято не було.
На переконання відповідача, такий підхід судів попередніх інстанцій є формальним, оскільки з метою встановлення факту здійснення господарської операції у цій справі суди повинні були здійснити аналіз змісту господарських операцій, перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: можливість транспортування давальницької сировини, наявність основних фондів.
Таке процесуальне порушення призвело до неналежного встановлення обставин справи щодо реальності спірних господарських правовідносин.
Скаржник наполягає, що сама по собі наявність первинних документів не є безумовним доказом реальності господарських операцій, особливо, якщо обставини дають підстави вважати безтоварними відповідні господарські операції.
Верховний Суд ухвалою від 24 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошує, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об`єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (пункт 63 Постанови).
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64 Постанови).
Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
Суди попередніх інстанцій, досліджуючи реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами встановили, що між позивачем та ТОВ «Кухар Рішельє» укладено договір на переробку давальницької сировини №19012302 від 19 січня 2023 року, відповідно до умов якого Замовник (ТОВ "Кухар Рішельє") доручає, а Виконавець (позивач) зобов`язується виконати роботу з переробки давальницької сировини (насіння сої) у готову продукцію, а Замовник зобов`язується прийняти готову продукцію (олія соєва гідратована, шрот соєвий гранульований/негранульований, соєва оболонка, соєвий фосфатний концентрат) і оплатити роботу. Відповідно, ТОВ «Кухар Рішельє» передано позивачу сої у загальній кількості 7785800 кг, унаслідок переробки якої отримано: олії соєвої першого ґатунку нефасованої 1463338,029 кг., шроту соєвого 5623952,806 кг., обрушеної цільної оболонки 85167,82 кг., лецитину соєвого (рідкого) 276544,966 кг.
Факт виконання зазначених робіт позивачем підтверджено видатковими накладними, накладними (у переробку), накладними (повернення постачальнику), актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, вироблену з сировини замовника, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, за фактом надання послуг складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.
Також, дослідженню судами підлягав і договір на переробку давальницької сировини №01032101 від 01 березня 2021 року, укладений між позивачем та ТОВ фірма «Комплект», відповідно до умов якого Замовник (ТОВ фірма «Комплект») доручає, а Виконавець (позивач) зобов`язується виконати роботу з переробки давальницької сировини (насіння сої) у готову продукцію, а Замовник зобов`язується прийняти готову продукцію (олія соєва гідратована, шрот соєвий гранульований/негранульований, соєва оболонка, соєвий фосфатний концентрат) і оплатити роботу. Відповідно, ТОВ фірма «Комплект» передано позивачу сої у загальній кількості 1750306 кг, унаслідок переробки якої отримано: олії соєвої першого ґатунку нефасованої 334030 кг., шроту соєвого 1196566,55 кг., обрушеної цільної оболонки 137495,88 кг.
Факт виконання зазначених робіт позивачем підтверджено видатковими накладними, накладними (у переробку), накладними (повернення постачальнику), актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, вироблену з сировини замовника, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, за фактом надання послуг складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.
Крім того, суди встановили, що між позивачем та ПП "Вольфстріт" укладено договір на переробку давальницької сировини №21042201/1 від 21 квітня 2022 року, відповідно до умов якого Виконавець (позивач) зобов`язується виконувати роботи з переробки давальницької сировини в готову продукцію, а Замовник (ПП "Вольфстріт") зобов`язується поставити давальницьку сировину належної якості та здійснити оплату за виконані роботи. Відповідно, ПП "Вольфстріт" передано позивачу олії соєвої гідратованої у загальній кількості 419708,31 кг, унаслідок переробки якої отримано: олії соєвої рафінованої дезодорованої у кількості 402919,98 кг.
Факт виконання зазначених робіт позивачем підтверджено актами приймання-передачі сировини на переробку, видатковими накладними, накладними (у переробку), накладними (повернення постачальнику), актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, вироблену з сировини замовника, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, за фактом надання послуг складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.
Суди попередніх інстанцій досліджували і договір на переробку давальницької сировини №29032201/1 від 29 березня 2022 року, відповідно до умов якого Виконавець (позивач) зобов`язується виконувати роботи з переробки давальницької сировини в готову продукцію, а Замовник (ТОВ "Малін Фостер") зобов`язується поставити давальницьку сировину належної якості та здійснити оплату за виконані роботи. Відповідно, ТОВ "Малін Фостер" передано позивачу олії соєвої гідратованої у загальній кількості 146815,732 кг, унаслідок переробки якої отримано: олії соєвої рафінованої дезодорованої у кількості 140943,103 кг.
Факт виконання зазначених робіт позивачем підтверджено актами приймання-передачі сировини на переробку, видатковими накладними, накладними (у переробку), накладними (повернення постачальнику), актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, вироблену з сировини замовника, товаро-транспортними накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, за фактом надання послуг складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.
Як вже зазначалось, висновок про нереальність досліджених в ході податкової перевірки господарських операцій контролюючий орган вмотивовував наступним:
щодо взаємовідносин з ТОВ «Кухар Рішельє», податковим органом зазначено, що вказане підприємство не має достатньої трудових ресурсів, майна, зокрема власних чи орендованих приміщень, транспортних засобів, не декларувало придбання насіння сої, її зберігання та перевезення, у тому числі й у неплатників ПДВ;
щодо взаємовідносин з ТОВ фірма "Комплект", податковим органом зазначено, що таке підприємство не декларувало операції з придбання сої, а задекларовані операції зі зберігання та транспортування сої свідчать про відсутність у підприємства кількості сої, наданої позивачу у переробку відповідно до вищевказаного договору та наданих позивачем на перевірку первинних документів;
щодо взаємовідносин з ПП "Вольфстріт" відповідачем зазначено, що вказане підприємство не має ані трудових ресурсів, ані основних засобів для здійснення спірних господарських операцій, а отже не могло поставити позивачу у переробку встановлену кількість сировини (олії соєвої), а також не могло й виступати перевізником сировини та готової продукції (що вбачається зі змісту досліджених ТТН), оскільки не мало будь-яких транспортних засобів. Вказане підприємство не є платником ПДВ, не подає будь-якої звітності до податкового органу;
щодо взаємовідносин з ТОВ "Малін Фостер" податковим органом зазначено, що підприємство не мало можливості передати позивачу на переробку давальницьку сировину (олію гідратовану) через відсутність трудових ресурсів та основних засобів, підприємство не декларувало придбання такої сировини, її зберігання та перевезення, а також не могло й виступати перевізником сировини та готової продукції (що вбачається зі змісту досліджених ТТН), оскільки не мало будь-яких транспортних засобів та працівників - водіїв.
Вказаних висновків податковий орган дійшов на підставі аналізу податкової звітності, даних ЄРПН, даних з Державних реєстрів, інших інформаційних та аналітичних баз даних.
Задовольняючи вимоги позову, суди попередніх інстанцій висновувались на тому, що долучені до матеріалів справи первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій з контрагентами позивача. При цьому суди зазначили, що висновок податкового органу щодо неможливості надання давальницької сировини позивачу у переробку такими контрагентами, як ТОВ "Кухар Рішельє", ТОВ фірма "Комплект", ПП "Вольфстріт" та ТОВ "Малін Фостер" не підкріплено жодними доказами, ґрунтується лише на припущеннях податкового органу, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо контрагентів позивача та дослідження первинних документів.
Проте, у розрізі наявних у справі первинних документів, висновків податкового органу, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, та враховуючи мотиви, якими суди керувались при ухваленні судових рішень, суд касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними та такими, що сформовані без безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи із застосуванням формального підходу до вирішення справи.
Суди попередніх інстанцій не дотримались вимог, що висуваються статтею 246 КАС України до судового рішення, зокрема в частині надання мотивованої оцінки кожному істотному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову.
Відхиляючи доводи податкового органу стосовно податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, суди не врахували такі доводи відповідача:
по взаємовідносинам ТОВ "Кухар Рішельє" - згідно інформації, наявної в базах даних ДПС та наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ "Кухар Рішельє" не мало можливості надати на переробку позивачу сою; кількість осіб на підприємстві 1 особа; залишки будь-яких запасів станом на початок та кінець 1 кварталу 2023 року відсутні; відсутнє майно; декларує операції лише з придбання юридичних послуг, оренду приміщень та експлуатаційні витрати щомісяця; за даними Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.01.2020 по 31.03.2023 ТОВ "Кухар Рішельє" не декларує операції з придбання сої, її зберігання та перевезення;
по взаємовідносинам ТОВ фірма "Комплект" - згідно інформації, наявної в базах даних ДПС та наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ фірма "Комплект" не мало можливості надати на переробку позивачу сою; основний вид діяльності: оптова торгівля іншими продуктами харчування у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2023 року операції з придбання сої відсутні;
щодо взаємовідносин ПП "Вольфстріт" - контролюючий орган відзначив про те, що в товарно-транспортних накладних на перевезення олії соєвої рафінованої за маршрутом м.Власівка - м.Одеса (конкретне місце розвантаження не зазначено) автомобільним перевізником зазначено ПП "Вольфстріт"; відповідно до даних з Єдиного державного реєстру речових прав на ПП "Вольфстріт" майно відсутнє; підприємство з дати реєстрації по теперішній час будь-яку звітність до контролюючого органу не подає, що свідчить про відсутність фінансово-господарської діяльності;
щодо взаємовідносин ТОВ "Малін Фостер" - відповідач в ході перевірки встановив, що з наданих товарно-транспортних накладних на перевезення олії соєвої рафінованої від позивача за маршрутом м. Власівка - м. Кременчук автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Укрмаслотрейд» отримувача зазначено ТОВ "Малін Фостер"; згідно поданого ТОВ «Укрмаслотрейд» Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб, і сум отриманого з них податку водії, які перевозили олію соєву, не перебували у штаті підприємства та взаємовідносини з іншими фізичними особами не декларувались; згідно даних ЄРПН по ТОВ «Укрмаслотрейд» відсутні зареєстровані податкові накладні на надання послуг з перевезення у червні 2022 року; згідно інформації в базах даних ДПС, ТОВ "Малін Фостер" не мало можливості надати на переробку позивачу олію гідратовану, яка вироблена з сої невідомого походження; аналізом даних ЄРПН з 01.08.2022 по 26.06.2023 не встановлено декларування ТОВ "Малін Фостер" операцій з придбання послуг оренди офісних, складських приміщень, послуг транспортування, оренди транспортних засобів, зберігання, опалення, відсутність працюючих.
Вищевикладені обставини, на думку контролюючого органу, унеможливлюють встановлення ланцюга походження сої (олії соєвої гідратованої), переданої вказаними контрагентами на переробку ТОВ «Транзпостач».
Колегія суддів зазначає, що у разі ж надання податковою інспекцією достатньо переконливих доводів та доказів відносно того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв`язку з метою виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій, лише перелічивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження виконання господарських операцій, не перевірили їх зміст і складові в частині вищенаведених доводів контролюючого органу про відсутність реального змісту операцій між позивачем і вказаними вище контрагентами.
Поза увагою судами попередніх інстанцій залишились доводи контролюючого органу щодо, зокрема, джерела походження сировини (сої, олії соєвої гідратованої) та не проведення її оцінки; не оприбуткування на балансі сировини (сої, олії соєвої гідратованої) невідомого походження та одержання з її переробки готової продукції (олії соєвої, шроту соєвого, оболонки соєвої, лецитину).
За результатами здійснення касаційного перегляду судових рішень суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не з`ясували усі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального та матеріального права, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №340/9234/23 скасувати.
Справу №340/9234/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк М.М. Гімон
Суд | Сьомий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.05.2025 |
Оприлюднено | 26.05.2025 |
Номер документу | 127557653 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Юрченко В.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні