Ухвала

від 21.10.2024 по справі 520/34907/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

21 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №520/34907/23

адміністративне провадження № К/990/38876/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №560/15873/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.02.2020 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/1, з 01.02.2021 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/2, з 01.02.2022 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/3, з 01.03.2022 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/4, з 01.02.2023 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/5, з 01.03.2023 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/6, що складені на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №520/19691/23;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2020 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/1, з 01.02.2021 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/2, з 01.02.2022 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/3, з 01.03.2022 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/4, з 01.02.2023 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/5, з 01.03.2023 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/6 і здійснити виплату позивачу перерахованої пенсії без обмеження її максимального розміру з 01.03.2023 з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.02.2020 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/1, з 01.02.2021 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/2, з 01.02.2022 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/3, з 01.02.2023 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/5; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2020 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/1, з 01.02.2021 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/2, з 01.02.2022 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/3, з 01.02.2023 по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.09.2023 №ФХ-108163/5 та здійснити виплату позивачу перерахованої пенсії без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, в частині незадоволених позовних вимог, позивач оскаржив їх у касаційному порядку, просив в цій частині їх скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.

За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

У свою чергу, скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Скаржник у касаційній скарзі не визначає, які норми матеріального права застосовані судами не правильно або які норми процесуального права було порушено судами, а лише зазначає про незгоду із прийнятими судовими рішеннями у цій справі.

Суд не приймає посилання скаржника у касаційній скарзі на судову практику, наведену скаржником, оскільки правовідносини викладені у цих постановах не є релевантними до правовідносин у цій справі, ці рішення ухвалене за інших фактичних обставин та з іншим правовим регулюванням.

Разом з тим, судами враховано висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі №592/5164/16-а та Верховним Судом у постанові від 14.03.2023 у справі №380/15276/21 щодо застосування наказів Міністра оборони України, якими встановлювався розмір премії для військовослужбовців, в яких суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що збільшення відсоткового розміру окремих видів грошового забезпечення військовослужбовців за посадою аналогічною тій, яку займав позивач на час звільнення зі служби, зокрема, надбавки за особливості проходження служби та премії, на підставі розпорядчих документів ДФС, не є тотожним підвищенню грошового забезпечення на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, а тому таку зміну розміру грошового забезпечення за окремою посадою не можна розглядати як підвищення грошового забезпечення в цілому.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.

Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №560/15873/23, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку.

Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.

Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №560/15873/23.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя С.Г. Стеценко

Суддя Л.В. Тацій