Рішення

від 10.10.2024 по справі 759/24589/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/24589/23

пр. № 2-о/759/631/24

10 жовтня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Петренко Н.О.

за участю секретаря судових засідань Донець Г.В.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Малинська міська рада (11601, Житомирська область, м. Малин, площа Соборна, 6А) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення юридичного факту постійного проживання разом із спадкодавцем - батьком ОСОБА_3 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_2 .

В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є донькою ОСОБА_3 .. У зв`язку з похилим віком (82 роки) та станом здоров`я батько потребував стороньої допомоги, тому починаючи з 2009р. до дня його смерті проживала разом з батьком за адресою АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається з двох земельних ділянок. 24.05.2023р. заявник звернулася до приватного нотаріуса КМНО із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, яке належало батькові на день відкриття спадщини.

Приватний нотаріус відмовила заявнику у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з пропуском визначеного строку для прийняття спадщини та не надання документів щодо спільного проживання разом з батьком на день його смерті.

Згідно інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи заявник зареєстрована: АДРЕСА_2 з 30.11.2023р. Оскільки на час відкриття спадщини вона фактично проживала разом із спадкодавцем та як наслідок, право оформлення спадщини може бути реалізоване лише на підставі судового рішення. Просить заяву задовольнити.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 19.12.2023р. відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 29.04.2024р. вищевказану ухвалу суду скасовано та цивільну справу за заявою ОСОБА_1 направлено для продовження розгляду .

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 03.06.2024 р. прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та відкрито провадження.

Заявник ОСОБА_1 та представник заявника ОСОБА_2 у судовому засіданні заяву підтримали та просили задовольнити з підстав викладених у заяві.

Представник заінтересованої особи Малинської міської ради подав заяву про розгляд справи без його участі та не заперечував щодо заявлених вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 /а.с.8/.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_3 /а.с.4, 6/

Після смерті батька відкрилася спадщина щодо майна померлого.

Заявник ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до довідки № 10 від 13.07.2021р. ЖБК «Лепсе-2» ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 з 2009р. до дня його смерті/а.с.7/.

24.05.2023р. приватним нотаріусом КМНО Мартишенко С.С. було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті спадкової справи, оскільки з поданих документів не вбачається факт спільного проживання разом з батьком ОСОБА_3 на день його смерті. Заявником не було подано заяву про прийняття спадщини після померлого батька протягом шестимісячного терміну з дня його смерті, а тому є підстави вважати такою, що спадщину після померлого батька ОСОБА_3 не прийняли відповідно до п. 1 ст. 1272 ЦК України/а.с.11/.

З інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 тільки з 30.11.2023р., тобто після смерті батька/а.с.15/.

Згідно копії паспорта заявника станом на день смерті батька (ІНФОРМАЦІЯ_1) ОСОБА_1 була зареєстрована за адрсеою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд критично оцінює акт про фактичне проживання особи від 13.07.2021р. оскільки з часу смерті спадкодавця пройшло більше десяти років. А також вказаний акт не може бути єдиним доказом проживання заявника з померлим батьком.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність. Ці дані встановлюються, згідно п. 3 ч. 2 ст. 76 ЦПК України, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 90 ЦПК України, показання свідка це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджуються іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

Суд не приймає до уваги письмові покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки письмові покази свідків не передбачені ЦПК України та справжність їх підписів не завірені нотаріально.

Таким чином суд не вважає доведеним факт постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_2 . Тому вказані позивачем вимоги є не обґрунтованими на законі та не підтверджені доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 200, 223, 234, 256, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Малинська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Н.О. Петренко