Ухвала

від 21.10.2024 по справі 766/3560/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/819/388/24

Єдиний унікальний номер справи: 766/3560/23

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

21 жовтня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кутурланової О.В.

суддів: Воронцової Л.П.,

Орловської Н.В.

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Львівського державного університету безпеки життєдіяльності до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання освітніх послу,

В С Т А Н О В И В :

29 липня 2024 року Херсонський міський суд Херсонської області ухвалив у зазначеній справі заочне рішення.

11 вересня 2024 року представником Львівського державного університету безпеки життєдіяльності засобами поштового зв`язку подано апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження, що встановлений ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року апеляційну скаргу Львівського державного університету безпеки життєдіяльності залишено без руху у зв`язку з тим, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження, передбачений ч.1 ст.354 ЦПК України, та не заявлено клопотання про його поновлення із зазначенням причин пропуску такого строку.

На виконання вимог ухвали суду представником Львівського державного університету безпеки життєдіяльності 02 жовтня 2024 року подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин пропуску такого строку.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 04 жовтня 2024 року наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху з наданням апелянту можливості вказати інші підстави для поновлення строку.

На виконання вимог даної ухвали суду представником Львівського державного університету безпеки життєдіяльності 14 жовтня 2024 року подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин пропуску такого строку. Зокрема апелянтом зазначається, що Університет з поважних причин не міг отримати копію рішення 01.08.2024 року в системі «Електронного суду», оскільки в період з 30.07.2024 року по 14.08.2024 року він не мав доступу до свого електронного кабінету з технічних причин.

Дослідивши наведені в заяві доводи, колегія суддів зазначає наступне.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу, в розумінні ст. 127 ЦПК України, оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

Отже, встановлення процесуальних строків передбачено законом з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Враховуючи те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення постановлено 29 липня 2024 року. Представник апелянта не був присутнім у судовому засіданні під час постановлення рішення. Апелянт, як юридична особа, зареєстрований в системі «Електроний суд» і копію оскаржуваного рішення отримав 01 серпня 2024 року (в день оприлюднення судом рішення в Єдиному державному реєстрв судових рішень). Проте, з апеляційною скаргою представник Львівського державного університету безпеки життєдіяльності звернувся лише 11 вересня 2024 року, тобто з пропуском строку, визначеного для подання апеляційної скарги.

У своєму клопотанні про поновлення процесуального строку, який направлено апелянтом повторно із зазначенням інших причин поважності пропуску строку, представник Львівського державного університету безпеки життєдіяльності посилається на те, що не міг отримати копію рішення 01.08.2024 року в системі «Електронного суду», оскільки в період з 30.07.2024 року по 14.08.2024 року не мав доступу до електронного кабінету з технічних причин.

Проте, скаржником не наведено жодних причин й не подано будь-яких доказів, які б підтверджували реальну об`єктивну відсутність у відповідача можливості підготувати та подати апеляційну скаргу у місячний строк після його оприлюднення в єдиному державному реєстрі судових рішень та наявність перешкод технічного характеру у доступі до системи "Електронний суд".

При цьому суд вважає необхідним зауважити, що існування недоліків в організації роботи та діловодстві юридичної особи відноситься до зони відповідальності цієї юридичної особи і не може визнаватися у якості об`єктивної та поважної причини для поновлення пропущеного строку.

Крім того, навіть після отримання копії судового рішення з електронного кабінету після 14 серпня 2024 року у апелянта була об`єктивна можливість подати апеляційну скаргу у визначений законом строк, що останнім зроблено не було.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 6 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Відповідно до ч.2 ст.354 ЦПК України, якщо учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження зокрема на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другій статті 358 цього Кодексу (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Виходячи з п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зважаючи на те, що зазначені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, а на усунення недоліків апелянт не навів інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідно до п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ч.1 ст.358 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Львівського державного університету безпеки життєдіяльності на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 липня 2024 року у справі за позовом Львівського державного університету безпеки життєдіяльності до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання освітніх послу - відмовити.

Копію ухвали разом з апеляційною скаргою, доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В.Кутурланова

Судді: Л.П.Воронцова

Н.В.Орловська