Ухвала

від 22.10.2024 по справі 607/22253/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

22.10.2024 Справа №607/22253/24 Провадження №2/607/4327/2024

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., при вирішенні питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Редько Оксана Володимирівна до Навчально дослідного виробничого господарства «Наука» Тернопільського національного економічного університету про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Редько О.В. звернувся до суду з позовом до відповідача Навчально дослідного виробничого господарства «Наука» Тернопільського національного економічного університету, в якому просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається із: літера «А» - житловий будинок із сходами, загальною площею 56,70 кв.м., житловою 34,9 кв.м.; літера «Б» - господарська будівля, площею 9,6 кв.м.; літера «В» - вбиральня, площею 1,1 кв.м.

Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви встановлено, що вони не відповідають вимогам ст. ст.175,177 ЦПК України.

1. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Разом з тим, в порушення вказаних вимог закону, зміст позовних вимог позивачем викладено не чітко, зокрема позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , проте, не конкретизує після смерті кого позивач має намір спадкувати вказане домоволодіння.

2. Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Разом з тим, у порушення вказаної норми, до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Проте, у позовній заяві позивач просить враховуючи її майновий стан відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що вона на даний час має тяжкий майновий стан, так як має мінімальну заробітну плату та зараз хворіє.

Вирішуючи вказане клопотання позивача зазначаю наступне.

Відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється нормами ЦПК України та Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом дій, зазначених у ст. 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Разом з тим, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду, а не обов`язок розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, а відповідна заява сторони розглядається, виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика, у тому числі у справах проти інших держав, має застосовуватись органами державної влади, зокрема судами. Згідно з рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи від 14.05.1981 № R (81) 7 щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя та сталої практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, а попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Також Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що може бути сплачений заявником. Адже невиправдано великий розмір, який не враховує фінансового становища заявників, а обчислюється на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя, про що свідчить рішення Європейського суду з прав людини в справі ФК «Мретебі» проти Грузії.

При розгляді справ Європейський суд з прав людини установлює, чи був дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи та правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді.

Звертаючись із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, позивач зазначає, що на даний час має тяжкий майновий стан, так як має мінімальну заробітну плату та зараз хворіє.

Водночас, на підтвердження свого важкого майнового стану позивачем не долучено до позовної заяви жодних доказів, які б бути підставою для розстрочення сплати судового збору.

Суд зауважує, що наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає позовну заяву.

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Верховний Суд в ухвалі від 15.09.2020 у справі № 640/20109/19 зазначив: «Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява №73547/01)».

У цій же справі Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, вказав, що надані позивачем відомості з Державного реєстру - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній рік не свідчать про відсутність у заявника інших джерел доходів, доводи про скрутний майновий стан належними та допустимими доказами не підтверджені.

Наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для розстрочення їй сплати судового збору, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості, які характеризують її майновий стан у повному обсязі.

Жодних доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору та відсутності коштів призначених для сплати судового збору на момент подання позовної заяви, позивачем ОСОБА_1 суду не надано.

Суд зауважує, що важливе значення для висновку про майновий стан заявника, що міг бути підставою розстрочення сплати судового збору, є дані про її майновий стан, матеріально-побутові умови проживання, наявність у власності нерухомого майна, ведення ним підсобного господарства, наявність інших джерел доходу, оскільки при вирішенні клопотання про відстрочення сплати судового збору врахуванню підлягає майновий стан сторони в цілому.

Норма, що передбачає повноваження суду на відстрочення особі сплати судового збору не є імперативною, це є правом, а не обов`язком суду. Водночас, сплата судового збору є обов`язком позивача, а тому зловживання правом на відстрочення чи звільнення від його сплати є неприпустимим.

З огляду на те, що позивачем не доведено належним та достатніми доказами неможливість сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору.

Так, як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру визнання права власності.

Розміри ставок судового збору визначені у частині другій статті четвертої Закону України «Про судовий збір».

Згідно зч.3ст.6Закону України«Про судовийзбір» заподання позовноїзаяви,що маєодночасно майновийі немайновийхарактер,судовий збірсплачується заставками,встановленими дляпозовних заявмайнового танемайнового характеру.

Згідно п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою підприємцем, справляється судовий збір в розмірі 1-го відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140,00 грн).

Позивачем зазначено ціну позову 795 200 грн.

Відтак за вимогу майнового характеру про визнання права власності позивач повинна сплатити судовий збір, відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 7 952 грн.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення вищевказаних недоліків, зокрема:

1. подати позовну заяву у новій редакції у якій конкретизувати позовні вимоги, а саме зазначити після смерті якого позивач претендує на спадкове майно.

Позовну заяву подати у кількості: для суду та відповідно до наявних учасників справи.

2. сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про визнання права власності у розмірі 7952грн та подати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Редько Оксана Володимирівна до Навчально дослідного виробничого господарства «Наука» Тернопільського національного економічного університету про визнання права власності в порядку спадкування залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків.

У випадку невиконання вимог даної ухвали заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Н. Р. Кунець