Постанова

від 21.10.2024 по справі 464/12916/13-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/12916/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/811/2442/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю секретаря Цьони С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника Львівської міської ради, на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 29 січня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 до ОСОБА_3 по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, згідно якої:

1.Сторони погодили, що заборгованість відповідача перед позивачем, що виникла згідно договору позики від 23 серпня 2013 року, становить118931 грн. 07 коп., з яких: 118 000 грн. сума основного боргу; 174 грн. 58 коп. - три відсотки річних; 756 грн. 49 коп. - пеня.

2. ОСОБА_3 визнає, що отримані в борг у ОСОБА_2 кошти були нею витрачені на реконструкцію належних їй нежитлових приміщень під літерою «Б-1», загальною площею 40,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

3.Сторони погодили, що відповідач ОСОБА_3 здійснить погашення заборгованості перед позивачем ОСОБА_2 за рахунок належного їй майна - нежитлових приміщень під літерою «Б-1», загальною площею 40,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом передачі даного майна у власність позивача ОСОБА_2 .

4.Позивач ОСОБА_2 відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 174 грн. 58 коп. трьох відсотків річних, 756 грн. 49 коп. пені та судових витрат.

5. ОСОБА_3 визнає за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення під літерою «Б-1» загальною площею 40,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

6. ОСОБА_3 стверджує, що технічний стан основних несучих конструкцій нежитлових приміщень під літерою «Б-1», загальною площею 40,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , є нормальний, будівля є капітальною спорудою, яка відповідає чинним державним будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки та санітарному законодавству і є придатною до подальшої експлуатації.

7. ОСОБА_3 стверджує, що на момент підписання даної мирової угоди нежитлові приміщення під літерою «Б-1», загальною площею 40,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , нікому іншому не продані, не подаровані, не заставлені, в податковій заставі не перебувають, судового спору щодо них, а також прав у третіх осіб немає, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесені.

8.Сторони домовились, що договірна ціна нежитлових приміщень під літерою «Б-1», загальною площею 40,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок яких здійснюється погашення заборгованості відповідача ОСОБА_3 перед позивачем ОСОБА_2 , становить 118000 грн. При цьому оціночна вартість даної будівлі згідно допоміжної таблиці визначення зносу будівель по технічному стану конструктивних елементів і переоцінці (оцінці) згідно інвентаризаційної справи ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» становить 116 763 грн.

Цією ж ухвалою закрито провадження у даній цивільній справі (а.с. 42-44).

Вищезгадану ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 29 січня 2014 року, подавши на неї 01 серпня 2024 року апеляційну скаргу, оскаржила Львівська міська рада, яка до участі у справі не залучалася.

Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм процесуального і матеріального права.

Стверджує, що нежитлові приміщення під літерою «Б-1», загальною площею 40,1 кв.м., на АДРЕСА_1 (в подальшому «спірні нежитлові приміщення») є тимчасовою спорудою, дозвіл на будівництво якої не видавався, і такі не підлягали реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вважає, що оскільки Львівська міська рада, як власник земельної ділянки на якій змонтовано спірні нежитлові приміщення, не залучалася до участі у розгляді даної справи, то оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду (а.с. 51-55).

Відповідачка ОСОБА_3 надіслала до суду клопотання, у якому просить суд «закрити апеляційне провадження у справі у зв`язку із порушенням строків на апеляційне оскарження», мотивуючи його тим, що апелянту, Львівській міській раді, ще у 2016 році стало відомо про ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 29 січня 2014 року, що оскаржується нею (а.с. 151-166).

Крім цього, відповідачка ОСОБА_3 також надіслала на адресу суду клопотання про апеляційний розгляд справи 21.10.2024 року без її участі у зв`язку з її перебуванням за кордоном (а.с. 149).

Як вже зазначалося вище, Львівська міська рада (апелянт) пропуск строку на апеляційне провадження ухвали Сихівського районного суду міста Львова від 29 січня 2014 року обґрунтовувала тим, що до участі у розгляді даної справи вона не залучалася і про наявність згаданої ухвали вона дізналася лише 23.07.2024 року (а.с. 54-зворот), у зв`язку з чим ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року Львівській міській раді і було поновлено строк на апеляційне оскарження згаданої ухвали (а.с. 97-98).

Поважність пропуску строку на апеляційне оскарження перевіряєтьсядо відкриття апеляційного провадження.

Підстави для закриття апеляційного провадження визначеночастиною першою статті 362 ЦПК України, зокрема:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Разом із цим, у Клопотанні відповідачки ОСОБА_3 про закриття апеляційного провадження не зазначено, на підставі якого саме пункту частини першоїстатті 362 ЦПК України апеляційне провадження у справі підлягає закриттю. У вказаній статті такої процесуальної можливості також не передбачено.

При цьому згідно з частиною першої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України«Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З урахуванням вищенаведеного,питання поновлення строку на апеляційне оскарження вирішується на стадії його відкриття.Поновивши пропущений процесуальний строк суд тієї ж інстанції не має повноважень переглядати це рішення або повторно досліджувати питання поновлення строку з інших підстав. Тому такий перегляд не може бути підставою для закриття апеляційного провадження.

Таким чином, Клопотання відповідачки ОСОБА_3 про закриття апеляційного провадження у справі до задоволення не підлягає.

Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановахвід 21 жовтня 2020 року у справі № 2-517/07 (провадження № 61-2828св19) та від23лютого 2022року усправі №442/589/17(провадження№ 61-15537св21)(а.с.167-173) і такий (у відповідності до частини 4 статті 263 ЦПК України) є обов`язковим для судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1), досліджуючи при цьому докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2), а частиною 2 статті 372 цього Кодексу встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається зі змісту доводів апеляційної скарги Львівської міської ради, в ході апеляційного розгляду справи підлягає дослідженню та з`ясуванню наступне питання: чи мав право суд визнавати оскаржуваною ухвалою право власності на об`єкт нерухомого майна і чи згадане судове рішення стосується прав та інтересів Львівської міської ради (апелянта), тобто: з`ясуванню підлягають процесуальні питання, які регламентованіЦПК Україниі непотребують особистихпояснень учасниківсправи чи їхніх представників.

За вищенаведенихобставин колегіясуддів вважаєможливим апеляційнийрозгляд справиза відсутностісторін тапредставника апелянта напідставі наявниху справіданих тадоказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Визнаючи мирову угоду та закриваючи провадження в справі, суд першої інстанції виходив з того, що «умови укладеної між сторонами мирової угоди відповідають вимогам чинного законодавства, не суперечать інтересам сторін» (а.с. 43).

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5 частини 1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Статтею 207 ЦПК Українивстановлено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Як убачається зі змісту мирової угоди та оскаржуваної ухвали, за її умовами судом визнано за позивачем ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомості, а саме: нежитлові приміщенняпід літерою«Б-1»,загальною площею40,1кв.м.,розташовані заадресою: АДРЕСА_1 ,як об`єкт, який до того нібито належав на праві власності відповідачці ОСОБА_3 .

В той же час, у матеріалах справи будь-які документи, які б засвідчували право власності ОСОБА_3 на згаданий об`єкт нерухомості на час укладення мирової угоди (29.01.2014 року), відсутні.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги, спірний об`єкт нерухомості на АДРЕСА_1 є об`єктом самочинного будівництва, який збудовано на земельній ділянці, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Львова і розпорядником якої є Львівська міська рада дане твердження апелянта жодними доказами (поясненнями, запереченнями тощо) не спростовано.

В тойже час,порядок визнанняправа власностіна об`єктисамочинного будівництвапередбачений статтею376ЦК України,якою передбаченоособливий порядокнабуття прававласності нанерухоме майно,що збудованеабо будуєтьсяна земельнійділянці,не відведенійдля даноїмети,або безналежного дозволучи належнозатвердженого проекту,або зістотним порушеннямбудівельних нормі правил,а томуправо власностіна об`єктсамочинного будівництва неможе бутивизнано судомшляхом затвердження(визнання)мирової угоди.

Таким чином, безспірним є те, що умови мирової угоди суперечать закону, а також порушують права та інтереси апелянта Львівської міської ради, як власника земельної ділянки на якій збудовано об`єкт самочинного будівництва, однак остання до участі в справі не залучалася, а відтак суд не вправі був визнавати умови такої мирової угоди.

З урахуванням вище наведеного оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленям справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.6, 379 п.п. 3, 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника Львівської міської ради, задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 29 січня 2014 року скасувати і направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 21 жовтня 2024 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.