Рішення

від 16.10.2024 по справі 688/2519/24

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/2519/24

№ 2/688/773/24

Рішення

Іменем України

16 жовтня 2024 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді - Березюк Н.П.,

за участі секретаря судового засідання Кулеші Л.М,

позивача ОСОБА_1 ,

його представника адвоката Вітюка С.В.,

представника третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шепетівці, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи органу опіки та піклування Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування заяви зазначив, що 15.05.2010 зареєстрував шлюб з відповідачкою, у якому у них народилося двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюбні відносини із відповідачкою не склалися. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2022 шлюб між ними розірвано. З 2022 року відповідачка, залишивши дітей, виїхала за кордон, не пояснивши причину та ціль від`їзду. За цей період вона жодного разу до дітей не приїздила, ініціативи побачити їх не виявляла. З її слів не має змоги утримувати дітей та забезпечувати їх матеріально. Протягом останніх двох років мати дітей не цікавиться їх життям, не піклується про їх стан здоров`я, не забезпечує належний, фізичний, моральний та духовний розвиток, не бере участі в їх утриманні та вихованні, не виявляє до них щонайменшої материнської уваги та турботи, ніяких стосунків з дітьми не підтримує, не цікавиться самопочуттям дітей, умовами їх проживання, не надає допомоги на їх оздоровлення, придбання речей, продуктів харчування, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Він самостійно здійснює належний догляд за доньками, купує їм усі необхідні речі, одяг, засоби гігієни, відводить у школу, відвідує батьківські збори, контролює виконання домашніх завдань, піклується про їх добробут, забезпечує їх дозвілля. Просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 позов підтримали, з підстав, викладених у ньому.

Позивач просив позбавити відповідачку батьківських прав щодо дітей, оскільки остання не має змоги опікуватися ними, з дітьми не проживає, має своє особисте життя та не має змоги спілкуватися з дітьми. Зазначив, що ініціатором розірвання шлюбу була дружина, а він не заперечував. Після розірвання шлюбу дружина поїхала за кордон. Де знаходиться на даний час йому не відомо. Після того приїжджала декілька разів не надовго на один чи два дні. Вихованням дітей займається він та його матір. Він повністю забезпечує матеріальне утримання дітей, купує їм необхідні речі. Відповідачка зазначає, що їй не має часу займатися дітьми, фінансово не допомагає утримувати дітей. Можливо спілкується з дітьми по телефону, йому про це не відомо.

Позиція відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_3 про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання, в підготовчі та в судові засідання не з`явилась. На електронну адресу суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_3 у якій вона просила справу розглянути у її відсутності, проти задоволення позову не заперечила.

Позиція представника третьої особи.

Представник органу опіки та піклування ОСОБА_2 підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав. Зазначила, що під час розгляду питання та підготовки висновку розмовляли з дітьми, які пояснили, що не хочуть проживати з матір`ю. Мати дітей також була присутня та пояснила, що не буде займатися дітьми.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

30.05.2024 позивач звернувся до суду з даним позовом.

04.06.2024 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідачки, відкрив загальне позовне провадження та призначив підготовче засідання на 04.07.2024, запропонував стороні відповідача надати в підготовче засідання докази винної поведінки відповідачки по ухиленню від виконання материнських обов`язків, в т.ч. щодо її поведінки та ставлення до виховання дітей до виїзду за межі України, відомості про місцезнаходження відповідачки на час розгляду справи. Витребував у органу опіки та піклування відповідні відомості щодо заходів вжитих до відповідачки по виконанню нею батьківських обов`язків при здійсненні соціального супроводу сім`ї.

04.07.2024 суд постановив ухвалу, якою витребував у Державній прикордонній службі України відомості про перетину відповідачкою державного кордону України, відклав підготовче засідання на 22.07.2024.

17.07.2024 на адресу суду надійшла інформація про перетин відповідачкою державного кордону.

22.07.2024 на адресу суду надійшли копії документів, які враховувалися органом опіки та піклування під час вирішення питання про надання висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

22.07.2024 суд закрив підготовче засідання, призначив справу до судового розгляду на 18.09.2024.

29.08.2024 на електронну адресу суду надійшла заява відповідачки про розгляд справи без її участі та визнання позову.

18.09.2024 в судовому засіданні оголошено перерву з метою з`ясування думки малолітніх дітей щодо яких вирішується питання про позбавлення матері батьківських прав .

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання обов`язків по вихованню та утриманню дітей, які регулюються нормами Сімейного кодексу України (далі СК України).

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2022.

Мати дітей ОСОБА_3 є громадянкою Молдови, має посвідку на постійне місце проживання в Україні.

31.07.2022 ОСОБА_3 перетнула державний кордон, виїхавши з України в пункті пропуску Угринів, 05.01.2023 повернулася в Україну, перетнувши кордон у пункті пропуску Шегині, в подальшому п`ять разів перетинала державний кордон у пункті пропуску Шегині, а саме 09.01.2023 виїзд; 07.08.2023 - в`їзд; 10.08.2023 виїзд; 08.01.2024 в`їзд; 11.01.2024 виїзд.

Донька сторін ОСОБА_4 навчається у 8-А класі Судилківського ліцею Судилківської сільської ради, зарекомендувала себе дисциплінованою ученицею, виявляє творче мислення, домашнє завдання виконує в міру своїх можливостей. Старанна, доброзичлива, комунікабельна.

Донька сторін ОСОБА_5 навчається у 6-Б класі Судилківського ліцею Судилківської сільської ради. Навчається не в повну міру своїх можливостей, потребує систематичного контролю. Проявляє доброзичливість, оптимізм, позитивне мислення, скромність.

За відомостями із Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 . Нарікань зі сторони сусідів та жителів ради не надходило. Його склад сім`ї: дружина ОСОБА_7 , донька ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 .

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 умови проживання гарні, санітарно-гігієнічний стан помешкання відповідає нормі. В будинку сучасний ремонт. Кімнати облаштовані сучасними меблями та побутовою технікою. У дітей є окремі спальні місця та місце приготування уроків. Діти забезпечені одягом, взуттям та продуктами харчування. Батько створив умови для комфортного проживання та розвитку дітей.

Згідно висновку від 06.03.2024 орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Органом опіки та піклування враховано заяву ОСОБА_3 , яка зазначила, що не приймає участі у вихованні доньок, не заперечила проти позбавлення її батьківських прав. Зі слів сусідів встановлено, що ОСОБА_3 на протязі двох років не проживає з дітьми та колишнім чоловіком, не провідує дітей за місцем проживання. Піклується дітьми батько ОСОБА_8 . Діти підтвердили, що тривалий час проживають з батьком, стосунки в родині довірливі. Про маму говорили неохоче, не заперечували проти позбавлення її батьківських прав. Мати інколи їм телефонує, не має змоги забезпечувати їх матеріально.

Неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у присутності психолога ОСОБА_9 суду пояснили, що проживають разом з батьком, мати живе за кордоном в Німеччині, телефонує рідко, бо зайнята на роботі.

Викладені обставини встановлені з пояснень позивача, неповнолітніх дітей, та підтверджуються рішенням суду в справі про розірвання шлюбу, свідоцтвами про народження дітей, їх характеристиками, заявою відповідачки про визнання позову, висновком органу опіки та піклування.

Висновки та норми права, які застосував суд.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 28 лютого 2023 року у справі № 363/1161/21. Отже судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З наведеного випливає, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено саме на позивача.

Заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, малолітніх дітей, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд зауважує, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за встановлених обставин не доведено. Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідачки ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків суд не встановив і позивач таких не надав.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких виняткових обставин у цій справі не встановлено.

Суд ураховує, що позивачем не доведено, що відповідачка є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на доньок, а тому розрив сімейних відносин матері із доньками не відповідатиме їх інтересам.

Посилання позивача на те, що відповідачка не має змоги надавати допомогу на утримання дітей та не має змоги спілкуватися з ними, а також розірвання шлюбу між батьками та проживання дітей з батьком не є підставою для позбавлення матері батьківських прав, оскільки розірвання шлюбу не звільняє обох батьків від обов`язку в рівній мірі утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обґрунтовуючи свої вимоги про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав тим, що відповідачка не надає допомоги на утримання дітей, позивач не надав суду жодних належних допустимих та достатніх доказів. Навпаки, звертаючись з позовом про позбавлення батьківських прав, в т.ч. з підстав ухилення відповідачки від виконання обов`язку по утриманню дітей, позивач не заявив вимоги про стягнення аліментів з відповідачки та не надав суду доказів такого ухилення..

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 до виїзду за межі України займалася домашнім господарством, виховувала доньок, була домогосподаркою, пізніше поїхала за кордон на роботу, фактично працює на двох роботах, тому не має можливості для частого спілкування з дітьми по телефону, що підтверджується поясненнями дітей. Таким чином виїзд відповідачки з України був вимушений, оскільки, будучи домогосподаркою. відповідачка не мала доходу, в т.ч. для забезпечення належного утримання дітей. Твердження позивача про ухилення відповідачки від виховання доньок та байдужого ставлення до їх інтересів також не підтверджується достатніми доказами. Так, перебуваючи за кордоном на роботі, відповідачка позбавлена можливості готувати дітям їжу, супроводжувати їх до шкоди, відвідувати школу, батьківські збори, а рідке спілкування з дітьми по телефону зумовлене її зайнятістю на двох роботах.

Отже, позивачем не надано переконливих доказів винної поведінки відповідачки щодо ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню доньок, також не доведено, що вона без поважних причин ухиляється від виконання батьківських обов`язків, свідомо нехтує ними. Саме ж перебування відповідачки за межами України не є таким доказом.

Суд встановив, що у цій справі державні органи не здійснювали жодних заходів, передбачених законодавством (соціальний супровід, попередження про недопущення неналежного ставлення до виконання батьківських обов`язків), а тому не має підстав стверджувати, що такі заходи не принесли позитивного результату, що могло би бути підставою для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Обов`язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків, а тому заява матері про визнання позову та надання згоди на позбавлення батьківських прав не приймається судом до уваги, оскільки така, відповідно ч.3 ст.155 СК України є неправозгідною.

Суд не приймає до уваги висновок відповідно до якого орган опіки і піклування вважає доцільним позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей, оскільки у висновку відсутні будь-які об`єктивні дані про те, що позбавлення матері батьківських прав відповідатиме інтересам її дітей та що такі заходи призведуть до безумовного покращення їх життя, а тому відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд не погоджується з даним висновком.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Суд у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи може відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, з огляду на відсутність даних про те, що відповідачка притягувалася до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, відсутність доказів свідомого винного ухилення від виконання батьківських обов`язків та свідомого нехтування ними, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення відповідачки батьківських прав з попередженням ОСОБА_3 про зміну поведінки щодо прийняття участі у вихованні дітей.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 430 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 165, 166, 180, 181, 183 СК України, суд

ухвалив:

У задоволенніпозову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи органу опіки та піклування Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав відмовити повністю.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на орган опіки та піклування Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

третя особа: орган опіки і піклування Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, місцезнаходження: с. Судилків, вул. Героїв Майдану, буд. 54, Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04402528.

Повний текст рішення складено 23.10.2024.

Суддя Неоніла БЕРЕЗЮК