Рішення

від 14.10.2024 по справі 688/1911/24

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/1911/24

№ 2/688/648/24

Рішення

Іменем України

14 жовтня 2024 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді - Березюк Н.П.,

за участі секретаря судового засідання Кулеші Л.М,

позивача ОСОБА_1 ,

його представника адвоката Рівнячка Л.С.,

представника третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шепетівці, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи органу опіки та піклування Шепетівської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, яку мотивував тим, що 18.04.1996 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Більше чотирьох років вони з відповідачкою проживають окремо, відповідачка перебуває за межами України, вихованням та утриманням сина він займається самостійно. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.01.2024 шлюб із відповідачкою розірвано.

З часу припинення шлюбних стосунків відповідачка не цікавиться життям сина, його розвитком, в достатній мірі матеріально його не забезпечує, з сином контактів не підтримує, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватися з ним та приймати участь у його вихованні. Сину виповнилося п`ятнадцять років, у нього не має до матері жодних почуттів, оскільки матір з ним не зустрічається. Також відповідачка уникає зустрічей із ним, на його телефонні дзвінки не відповідає. Всі питання щодо виховання сина вирішуються ним самостійно без участі та підтримки з боку ОСОБА_3 .

З часу відсутності ОСОБА_3 він з сином проживає у належному йому будинку АДРЕСА_1 . Синові забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення. Між ним, сином та його рідними склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, його повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей. Дитині вчасно проведені профілактичні щеплення, проводились регулярні амбулаторні огляди, стан здоров`я задовільний. Нагляд за станом здоров`я дитини він здійснює особисто, мати в цьому участі не приймає, не відвідує сина в школі, також не приймає участі у батьківських зборах. Відповідачка не піклується про сина, не проявляє заінтересованості у його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, не піклується про фізичний і духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складової виховання; не спілкується з сином в обсязі необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу. Таким чином створились умови, які шкодять інтересам дитини. Вважає, що відповідачка ухиляється від виховання дитини, свідомо нехтує своїми обов`язками, що свідчить про відсутність серйозного ставлення до своїх материнських обов`язків, що є підставами для позбавлення матері дитини батьківських прав. З урахуванням зазначеного, просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 позов підтримали, з підстав, викладених у ньому.

Позивач зазначив, що відповідачка фактично проживає в Італії, більше 4 років її не має в Україні. Сином він опікується самостійно. Син навчався в школі, на даний час вступив у військовий ліцей, займається спортом. Він забезпечує сина усім необхідним, піклується про його стан здоров`я, весь тягар утримання сина лежить на ньому, всі речі купуються за його рахунок. За весь час перебування за кордоном мати не цікавиться сином, не переписується з ним, не телефонує йому, коштів на утримання дитини не надає. На даний час у будинку не має речей відповідачки, вона забрала усі свої речі та не планує повертатися в Україну. Просив позов задовольнити.

Позиція відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_3 про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання, в підготовчі та в судові засідання не з`явилась. На електронну адресу суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_3 , у якій вона позов визнала, не заперечила проти позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , просила справу розглянути у її відсутності.

Позиція представника третьої особи.

Представник органу опіки та піклування ОСОБА_2 підтримав висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

26.04.2024 позивач звернувся до суду з даним позовом.

10.05.2024 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідачки.

14.05.2024суд відкрив загальне позовне провадження та призначив підготовче засідання на 12.06.2024, яке відкладалося на 18.06.2024 у зв`язку з відсутністю відомостей про отримання відповідачкою судової повістки про виклик у підготовче засідання.

12 та 14.06.2024 на електронну адресу суду надійшла заява відповідачки про розгляд справи у її відсутності та визнання позову, до якої долучено ксерокопію паспорта ОСОБА_3

18.06.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 08.07.2024.

08.07.2024 суд постановив ухвалу, якою за клопотанням сторони позивача зобов`язав орган опіки та піклування надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, з урахуванням відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, відомостей зі школи за місцем навчання дитини про участь матері у вихованні дитини до виїзду за межі України, пояснень бабусі по материнській лінії та інших документів, які стосуються справи, відклав розгляд справи на 10.09.2024.

Розгляд справи відкладався на 14.10.2024 у зв`язку з не надходженням до суду висновку органу опіки та піклування.

08.10.2024 до суду надійшов висновок органу опіки та піклування.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання обов`язків по вихованню та утриманню дитини, які регулюються нормами Сімейного кодексу України (далі СК України).

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.01.2024.

За даними голови квартального громадського комітету син сторін ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Матір дитини проживає за кордоном, вихованням дитини не займається.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , відомостей про перебування матері за межами України суду не надано, не заявлено клопотань про витребування таких доказів.

ОСОБА_1 з квітня 2023 по січень 2024 року працював оператором у ТОВ «КАТМА ГРУП», за вказаний період отримав заробітну плату у розмірі 106544,20 грн, з січня 2024 року працює оператором у товаристві з обмеженою відповідальністю «ТНТ ГРУП», за період з січня по березень 2024 року отримав заробітну плату у розмірі 20841,21 грн, також працює оператором у ТОВ «КАТМА ГРУП» за сумісництвом, та з січня по березень 2024 року отримав заробітну плату у розмірі 5415,22 грн.

За місцем роботи ОСОБА_1 характеризується як дисциплінований працівник, допомагає колегам по роботі. За характером емоційний, компанійський, порушень трудової дисципліни не допускає, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

12.04.2024 орган опіки та піклування врахував, що ОСОБА_1 не надав достатньо документів, які б підтвердили факт ухиляння ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина, а відмова батьків від дитини є неправозгідною та суперечить моральним засадам суспільства, та надав висновок, згідно якого вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час прийняття висновку органом опіки та піклування враховано, твердження ОСОБА_1 про те, що син проживає з ним, мати життям сина та його розвитком не цікавиться, в достатній мірі матеріально не забезпечує, не виявляє бажання спілкуватися та брати участь у вихованні. Син сторін повідомив, що не спілкується з матір`ю, вона йому не телефонує, подарунків не надсилає. ОСОБА_3 у своїй заяві, поданій через соціальні мережі, підтвердила, що понад 4 роки перебуває за межами України, вихованням та утриманням сина не займається, має намір створити нову сім`ю. Не заперечує проти позбавлення батьківських прав.

Із заяви ОСОБА_3 , поданої на адресу міського голови, вона проживає за межами України, вихованням та утриманням сина не займається, проживає роздільно з колишнім чоловіком, має намір створити нову сім`ю та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

Актом обстеження житлово-побутових умов неповнолітнього ОСОБА_4 встановлено, що він проживає з батьком. Матері дитини та її речей на час проведення обстеження у будинку не було. Неповнолітній має окрему кімнату, у будинку є спортзал для занять дитини. Помешкання з усіма зручностями, облаштоване необхідними меблями, побутовою та цифровою технікою. В кімнатах чисто, охайно, в достатній кількості наявні продукти харчування та готова їжа. Батько здійснює належне утримання та виховання сина.

24.09.2024 орган опіки та піклування надав висновок відповідно до якого вважає доцільним позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Неповнолітній ОСОБА_4 суду пояснив, що проживає разом з батьком, мати живе за кордоном, вона йому не телефонує, подарунків не присилає, тому вважає доцільним позбавити її батьківських прав, однак не знає як це вплине на його інтереси. Зазначив, що коли мати була в Україні, працювала прибиральницею на Залізниці, тоді домашніми справами та готуванням їжі займалася матір.

Допитаний у судовому засіданні син сторін ОСОБА_6 як свідок, суду показав, що проживає окремо від батьків з 18-річного віку, однак йому відомо з розповідей батька ьта брата, що останні 5-6 років матір майже не займалася вихованням брата ОСОБА_7 , а з початком війни поїхала з України. Вихованням ОСОБА_7 займається батько, на якому весь побут. Мати не надає жодної матеріальної допомоги та не спілкується із братом.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що є дружиною ОСОБА_6 , з яким перебуває у шлюбі понад 7 років. Зазначила, що відповідачка доглядала ОСОБА_7 , однак хотілося б, щоб батьківської уваги і турботи було більше. Між матір`ю та сином існують недомовленості, йому не вистачає материнської уваги.

Викладені обставини встановлені з пояснень позивача, неповнолітнього сина, показань свідків та підтверджуються рішенням суду в справі про розірвання шлюбу, свідоцтвом про народження дитини, довідками про заробіток, заявою відповідачки про визнання позову, висновками органу опіки та піклування.

Висновки та норми права, які застосував суд.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 28 лютого 2023 року у справі № 363/1161/21. Отже судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З наведеного випливає, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено саме на позивача.

Заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, неповнолітньої дитини, показання свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд зауважує, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за встановлених обставин не доведено. Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідачки ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків суд не встановив і позивач не довів.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких виняткових обставин у цій справі не встановлено.

Суд ураховує, що позивачем не доведено, що відповідачка є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на сина, а тому розрив сімейних відносин матері із сином не відповідатиме його інтересам.

Посилання позивача на те, що відповідачка має намір створити нову сім`ю, розірвання шлюбу між батьками та проживання дитини з батьком не є достатньою підставою для позбавлення матері батьківських прав, оскільки неприязні відносини сторін не звільняють обох батьків від обов`язку в рівній мірі утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обґрунтовуючи свої вимоги про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав тим, що відповідачка не надає допомоги на утримання сина, позивач не надав суду жодних належних допустимих та достатніх доказів. Навпаки, звертаючись з позовом про позбавлення батьківських прав, в т.ч. з підстав ухилення від виконання обов`язку по утриманню дитини, позивач не заявив вимоги про стягнення аліментів з відповідачки та не надав суду доказів такого ухилення від їх сплати.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 до виїзду за межі України працювала, займалася домашнім господарством, виховувала сина, пізніше поїхала за кордон на «заробітки», що підтверджується показаннями повнолітнього сина. Таким чином її виїзд з України був вимушений, оскільки, працюючи в Україні прибиральницею, відповідачка отримувала низький дохід. Твердження позивача про ухилення відповідачки від виховання сина та байдужого ставлення до його інтересів також не підтверджується достатніми доказами. Так, перебуваючи за кордоном на роботі, відповідачка позбавлена можливості готувати сину їжу, супроводжувати його до лікарів, відвідувати школу, батьківські збори. Разом з тим, як слідує з пояснень неповнолітнього сина, мати була учасником батьківського чату, створеного класним керівником у мобільному застосунку, що свідчить про наявність у неї інтересу до навчання сина.

Позивачем не надано переконливих доказів винної поведінки відповідачки щодо ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, також не доведено, що вона без поважних причин ухиляється від виконання батьківських обов`язків, свідомо нехтує ними. Саме ж перебування відповідачки за межами України не є таким доказом.

Суд встановив, що у цій справі державні органи не здійснювали жодних заходів, передбачених законодавством (соціальний супровід, попередження про недопущення неналежного ставлення до виконання батьківських обов`язків), а тому не має підстав стверджувати, що такі заходи не принесли позитивного результату, що могло би бути підставою для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Обов`язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків, а тому заява матері про визнання позову та надання згоди на позбавлення батьківських прав не приймається судом до уваги, оскільки така, відповідно ч.3 ст.155 СК України є неправозгідною.

Суд не приймає до уваги висновок від 24.09.2024 відповідно до якого орган опіки і піклування вважає доцільним позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у висновку відсутні будь-які об`єктивні дані про те, що позбавлення матері батьківських прав відповідатиме інтересам неповнолітньої дитини та що такі заходи призведуть до безумовного покращення життя дитини, а тому відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд не погоджується з даним висновком.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Суд у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи може відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, з огляду на відсутність даних про те, що відповідачка притягувалася до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, відсутність доказів свідомого винного ухилення від виконання батьківських обов`язків та свідомого нехтування ними, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення відповідачки батьківських прав з попередженням ОСОБА_3 про зміну поведінки щодо прийняття участі у вихованні сина.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 430 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 165, 166, 180, 181, 183 СК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи органу опіки та піклування Шепетівської міської ради про позбавлення батьківських прав, відмовити повністю.

Попередити ОСОБА_3 , про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на орган опіки та піклування Шепетівської міської ради Хмельницької області контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

третя особа: орган опіки і піклування Шепетівської міської ради, місцезнаходження: вул. Соборності,4, м. Шепетівка Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04060789.

Повний текст рішення складено 23.10.2024.

Суддя Неоніла БЕРЕЗЮК