Рішення

від 14.10.2024 по справі 524/9498/23

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа 524/9498/23

Провадження № 2/524/841/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідача ОСОБА_3 , Гомозової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький завод технічного вуглецю» про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани від 22.08.2023 №673, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення від 15.09.2023 №749, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги позивач мотивував тим, що до 15.09.2023 він працював машиністом на ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю». 03.08.2023 він був ознайомлений із наказом про тимчасове переведення, з яким він не погодився про що повідомив директора підприємства. 22.08.2023 відповідач прийняв наказ про оголошення йому догани через невиконання наказу про тимчасове переведення. Вважає, що роботодавець при прийнятті наказу про тимчасове переведення порушив вимоги ст. 33 КЗпП України. З цих підстав, вважає, що наказу про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани від 22.08.2023 №673 підлягає скасуванню.

Крім того, 15.09.2023 відповідач прийняв наказ про його звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором та ПВТР. Просив врахувати, що він послідовно із посиланням на норми права надавав свої пояснення з приводу наказів керівництва щодо його тимчасового переведення, а тому підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності були відсуні.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та просили його задовольнити.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач у відзиві зазначив, що проти задоволення позову заперечує. Просив врахувати, що 16 лютого 2023 року близько 03:25 внаслідок влучання ворожої ракети було пошкоджене майно, яке знаходиться у власності і користуванні ТОВ «КЗТВ», чим було завдано значних збитків, пошкоджено будівлі, мережі та обладнання заводу. Відповідно до наказу директора ТОВ «КЗТВ» № 126 від 16.02.2023 роботи по усуненню наслідків руйнування після вибуху ворожої ракети були визначені як особливо важливі. Наказом № 509 від 30.06.2023 для ліквідації наслідків вибуху ракети на території заводу, виробництво техвуглецю було зупинено з 03.07.2023. Звертав увагу на те, що тимчасове переведення працівників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 здійснювалось для ліквідації наслідків бойових дій, якими було завдано ушкоджень інфраструктурі та обладнанню відповідача, що відповідає вимогам Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022. Зазначив, що ОСОБА_1 03.08.2023 на робоче місце не з`явився та 04.08.2023 надав пояснювальну записку, у якій заявив про небажання виконувати наказ. 07.08.2023 наказом № 639 було призначене службове розслідування за фактом невиконання ОСОБА_1 наказу № 622 від 02.08.2023. На підставі висновку за матеріалами службового розслідування від 17.08.2023, наказом №673 від 22.08.2023 ОСОБА_1 була оголошена догана. Просив врахувати, що позивачем приховано від суду обставини застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани наказом № 736 від 11.09.2023 за відсутність на робочому місці протягом понад три години протягом робочого дня. Вважає, що здійснюючи заходи про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, ТОВ «КЗТВ» діяло у порядку і спосіб, передбачений чинним законодавством України.

ПРОЦЕСАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

28.08.2024 залишено відповідь на відзив без розгляду у зв`язку із пропуском строків на подання та відмовлено у прийнятті заперечень на відповідь на відзив, відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів та виклик свідків; витребувано відомості про доходи позивача за період 2 місяці що передують звільненню.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

16.02.2023 наказом ПрАТ «КЗТВ» №126 вжито заходи щодо усунення недоліків руйнування після вибуху ворожої ракети на території ПрАТ «КЗТВ», а вказані роботи визначено вважати особливо важливими.

02.08.2023 ТОВ «КЗТВ» прийнято наказ №622 «Про тимчасове переведення на період зупинки підприємства», яким ОСОБА_1 , тимчасово переведено у розпорядження начальника ремонтно-механічного цеху ОСОБА_6 , з 03.08.2023 по 01.09.2023 на підставі службової записки начальника ремонтно-механічного цеху ОСОБА_6 від 02.08.2023.

03.08.2023 позивач ознайомився із вказаним наказом та написав заперечення щодо його переведення у зв`язку із тим, що його робочим місцем, відповідно до виробничої інструкції є тепловоз.

22.08.2023 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани на підставі наказу№673 за невиконання наказу директора ТОВ «КЗТВ» №622 від 02.08.2023, що є порушенням п. 3.1 (б) Правил внутрішнього трудового розпорядку.

11.09.2023 наказом №736 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за відсутність на роботі понад 3 години протягом робочого дня та порушення вимог п. 3.1(б) Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ«КЗТВ».

01.09.2023 ТОВ «КЗТВ» прийнято наказ №689 «Про тимчасове переведення на період зупинки підприємства», яким ОСОБА_1 , тимчасово переведено у розпорядження начальника ремонтно-механічного цеху ОСОБА_6 , з 04.09.2023 по 15.09.2023 на підставі службової записки начальника ремонтно-механічного цеху ОСОБА_6 від 31.08.2023.

04.09.2023 позивач ознайомився із вказаним наказом та зазначив, що він погоджується на переведення у разі створення однакових умов праці з іншими машиністами залізничної дільниці.

15.09.2023 наказом ТОВ «КЗТВ» №749 ОСОБА_1 звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

НОРМИ ПРАВА

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України.

Основним Законом України гарантовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (частини перша, третя, четверта статті 43 Конституції України).

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями24,25,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63 Конституції України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30-34,38,39,41-44,53 Конституції України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з пунктом 2Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою та другою статті 1 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

Згідно із ч.1,2 ст. 33 КЗпП України тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Роботодавець має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Відповідно дост.3ЗУ «Проорганізацію трудовихвідносин вумовах воєнногостану» у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Відповідно до положеньстатті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП Українипередбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОЦІНКА СУДУ

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; мають враховуватися тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, від 17.04.2019, 766/8638/16-ц)

Вирішуючи спір про поновлення на роботі працівника, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, суд повинен перевірити законність всіх попередніх стягнень, які за висновком роботодавця, передували звільненню, незалежно від того, чи оспорює позивач відповідні накази, які й не потрібно оспорювати заявленням окремої позовної вимоги.

(Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21/06/2023, справа №212/5018/20)

Щодо законності тимчасового переведення позивача до ремонтно-механічного цеху наказами від 02.08.2023 №622 та 01.09.2023 №689.

Як було встановлено судом, внаслідок ракетного удару 16.02.2023 будівлі та споруди ТОВ «КЗТВ» зазнали пошкоджень.

Суд враховує те, що накази від 02.08.2023 №622 та 01.09.2023 №689 про тимчасове переведення позивача були обґрунтовані необхідністю ліквідації наслідків ракетного удару 16.02.2023.

У зв`язку із наведеним, суд вважає, що переведення позивача відбувалось з дотриманням умов, встановлених частиною першою статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а тому його незгода виконувати не обумовлену трудовим договором роботу була порушенням трудової дисципліни.

Крім того, суд приймає до уваги те, що за виконання роботи, не передбаченої трудовим договором, ОСОБА_1 було гарантовано оплату не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою, що також відповідало вимогам законодавства.

Суд враховує доводи позивача про те, що в наказі про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани від 22.08.2023 №673 не зазначено обґрунтування причини переведення, разом із тим, суд наголошує на тому, що вказані підстави зазначені в самому наказі про тимчасове переведення: «для забезпечення виконання невідкладних ремонтно-будівельних робіт».

Також, суд приймає те, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбувалось за матеріалами службових розслідувань з отриманням пояснень працівників і самого позивача, що свідчить про дотримання процедури.

Щодо наказу про звільнення позивача.

При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків їх не знято і не погашено.

Свою незгоду із наказом про звільнення позивач обґрунтував фактично незгодою із притягненням його до дисциплінарної відповідальності за невиконання наказів про тимчасове переведення.

Враховуючи те, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани від 22.08.2023 №673 судом не скасовано та з огляду на те, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани від 11.09.2023 №736 позивачем не оскаржувався, суд вважає доведеним факт систематичного невиконання позивачем трудових обов`язків та порушення правил трудової дисципліни.

З цих підстав, суд вважає, що у відповідача були підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України.

Отже, на підставі наведеного суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани від 22.08.2023 №673 та визнання незаконним і скасування наказу про звільнення від 15.09.2023 №749.

Відтак, з огляду на те, що суд не вбачає підстав для скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани від 22.08.2023 №673 та визнання незаконним і скасування наказу про звільнення від 15.09.2023 №749, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вказані вимоги є похідними.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький завод технічного вуглецю» про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцятиднів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.10.2024

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ