Ухвала

від 17.10.2024 по справі 534/2569/24

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №534/2569/24

Провадження №1-кс/534/503/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Горішні Плавні

Слідчий суддя Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна стосовно якого розглядається клопотання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальник Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024170520000543 від 26.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, про арешт майна,

у с т а н о в и в :

До Комсомольського міського суду Полтавської області звернувся начальник Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024170520000543 від 26.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, про арешт майна з клопотанням у якому прохає суд накласти арешт на майно, а саме: комбайн Claas Lexion 600, днз НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , візок для перевезення жатки №71924179, №719/017/210., з метою заборони їх відчуження, до скасування арешту майна у встановленому порядку передбаченого КПК України, які передано на зберігання директору ТОВ «Агроімпульс 2018», ОСОБА_4 .

Необхідність застосуваннявказаного заходузабезпечення кримінальногопровадження прокуроромвмотивована тим,що у провадженні СВ Кременчуцького відділу поліції ГУ Національної поліції в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№12024170520000543 від 26.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-2 КК України.

26.08.2024 до ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області, надійшло повідомлення про те, що невстановлена особа, самовільно зайняла земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , які було віднесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення культурної спадщини, які перебувають на обліку відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності закону України «Про охорону культурно спадщини» у Полтавській області.

11.10.2024 року в період часу з 12:10 по 12:31 год., на підставі ст. 233 КПК України, слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 , проведено огляд земельної ділянки кадастровий номер 5321881300:00:006:0178, що розташована неподалік АДРЕСА_2 , в ході огляду виявлено незаконне захоплення земельної ділянки шляхом розорення та здійснення посіву сільськогосподарської культури сої, яку на момент огляду зкошували комбайном Claas Lexion 600, днз НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , та використовувався візок для перевезення жатки №71924179, №719/017/210, які були виявлені, оглянуті, вилучені та передані на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_4 .

11.10.2024 року винесено постанову про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів, а саме; комбайн Claas Lexion 600, днз НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , візок для перевезення жатки №71924179, №719/017/210., які були вилучені в ході огляду місця події та передані на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_4 до вирішення питання по суті.

Вилучене майно комбайн Claas Lexion 600, днз НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , візок для перевезення жатки №71924179, №719/017/210., має доказове значення для справи, оскільки є знаряддям та засобом вчинення кримінального правопорушення та підтверджує факт збору посівів на самовільно занятій ділянці певною особою.

Таким чином, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказане майно у вигляді речей і документів відповідає критеріям, зазначеним у п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 167 КПК України.

Власник речей, а саме: комбайн Claas Lexion 600, днз НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , візок для перевезення жатки №71924179, №719/017/210., є директор ТОВ «Агроімпульс 2018» ОСОБА_4 , який проживає за адресою АДРЕСА_3 .

Посилаючись на викладені обставини, прокурор надав пояснення в судовому засіданні, просив клопотання задовольнити.

Власник майна у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурор та просив відмовити.

Заслухавши думку прокурора, власника майна, дослідивши матеріали внесеного прокурором клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступних висновків.

Згідно із вимогами ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути повернуто особі, у якої його було вилучено.

Слідчим суддею установлено, що відповідне клопотання (вх № 10224/24 від 15.10.2024) прокурора подано до суду з порушенням строків, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України. Поважність підстави їх пропуску, інші обставини разом з відповідними доказами, які б свідчили про надання в межах визначеного строку прокурором не наведено та суду не надано.

Слідчий суддя неуповноважений самостійно збирати докази, та повинен приймати рішення на підставі наданих до суду документів.

Відповідно до ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4)одержані внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення та/абоє доходамивід них,а такожмайно,в якеїх булоповністю абочастково перетворено.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно ст.168 КПК України,вилучені в ході огляду речі є тимчасово вилученим майном, на яке, у відповідності до ст.171 КПК України, може бути накладено арешт з метою його подальшого використання під час проведення експертних досліджень та слідчих дій, унеможливлення втрати слідів злочину.

Прокурором не надано доказів дозволу слідчим суддею на проведення огляду володіння земельної ділянки кадастровий номер 5321881300:00:006:0178, що розташована неподалік АДРЕСА_2 під час якого як зазначено у клопотанні прокурора виявлено незаконне захоплення земельної ділянки шляхом розорення та здійснення посіву сільськогосподарської культури сої, яку на момент огляду зкошували комбайном Claas Lexion 600, днз НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.1ст.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того,стаття 170 КПК Українипередбачає, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів та в такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у частині першій статті 98 цього Кодексу, у якій наведено визначення речових доказів, якими є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, відповідно до абз. 2 ч. 9 ст. 170 КПК України, якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.

Статтею 173КПК Українипередбачено,що привирішенні питанняпроарештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати:1)правову підставудля арештумайна;2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частинидругоїстатті170цьогоКодексу);3)наявністьобґрунтованоїпідозри увчиненніособоюкримінального правопорушенняабосуспільнонебезпечного діяння,щопідпадаєпід ознакидіяння,передбаченогозакономУкраїни прокримінальнувідповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясовувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України, зокрема, передбачені у п. 2 вказаної частини статті КПК України, а саме: можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Слідчий суддя зауважує, що згідно з ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

До того ж за змістом п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

До того ж, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Разом з тим, у цій ситуації зібрані матеріали, які долучено до клопотання, за своєю суттю залишають місце сумнівам, як наслідок, не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

До того ж, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

До того ж, слідчий суддя переконаний, що надавши дозвіл, який сформульовано у прохальній частині письмового клопотання прокурора, не було б обмежено можливі прояви свавілля для прокурора, органів досудового розслідування, судового експерта, спеціаліста, тобто слідчий суддя припускає про недотримання принципу верховенства права (ст.ст. 7, 8 КПК України, ст.ст. 8, 129 Конституції України, п. 52 Доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) № 512/2009, Страсбург, 4 квітня 2011 року, схвалена Венеціанською комісією на 86-му пленарному засіданні, Венеція, 25-26 березня 2011, «Верховенство права» (далі також Доповідь).

Слідчий суддя звертає увагу на зазначений вище п. 52 Доповіді, у якому визначено зміст елемента правового принципу верховенства права заборона свавілля, відповідно до якого хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання прокурора необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 84-95, 98, 170, 171 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання начальника Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024170520000543 від 26.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, про арешт майна відмовити.

Зобов`язати уповноваженихосіб ВП№ 2Кременчуцького РУПГУНП уПолтавській областіта прокурора Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області негайно повернути директору ТОВ «Агроімпульс 2018» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , все тимчасово вилучене майно протоколом огляду місця події від 11.10.2024 у кримінальному провадженні №12024170520000543 від 26.08.2023, а саме: комбайн Claas Lexion 600, днз НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , візок для перевезення жатки №71924179, №719/017/210.

Копію ухваливручитипрокурору та надіслати до ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 (п`яти) днівз дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо доПолтавського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_6

Повний текст ухвали оголошено 22.10.2024 о 16 год. 00 хв.