Ухвала

від 21.10.2024 по справі 205/14097/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

21.10.2024 Єдиний унікальний номер 205/14097/24

Провадження № 2/205/4737/24

УХВАЛА

21 жовтня 2024 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Приходченко О.С., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Матеріали позову в провадження судді були передані канцелярією суду 17 жовтня 2024 року.

Ознайомившись із позовною заявою, приходжу до висновку вказана позовна заява не відповідає вимогам п.п. 3, 4, 5 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 176, ч. 4 ст. 177 ЦПК України:

?позивачеві необхідно вказати ціну позову;

?позивачеві слід уточнити виклад обставин і зазначити, членом якої профспілкової організації вона є, та надати відповідні докази, оскільки в обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилається на відсутність згоди відповідної профспілки (представника; виборного органу) при її звільненні;

?позивачеві слід сплатити судовий збір за позовні вимоги про визнання наказу незаконним у розмірі, встановленому абз. 2 п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211 грн. 20 коп.;

?позивачеві запозовні вимогипро стягненнясереднього заробіткуза часвимушеного прогулупозову слідсплатити судовийзбір відповідно до розміру судового збору, встановленого абз. 3 п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням вимог ч. 3 ст. 4 цього Закону, виходячи ціни позову, у розмірі 1211 грн. 20 коп. за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Дніпропетровській області/Новокодацький район/22030101; код отримувача: 37988155; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; р/о: UA898999980313111206000004633; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації, підприємства), Ленінський районний суд м. Дніпропетровська код ЄДРПОУ 02891351;

?надати копію уточненої позовної заяви для відповідача.

Судом не приймається до уваги посилання позивача на п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки відповідно до зазначеної норми ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи викладене, позивачі звільнені від сплати судового збору за подання даного позову в частині вимог про поновлення на роботі та стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а не за визнання наказу про звільнення незаконним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

А згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

В той же час, відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці», середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників (Постанова об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19).

Отже, відповідно до ЗУ «Про судовий збір» позивач не звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви в частині вимог про визнання наказу незаконним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач у позовних вимогах просить суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити її на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Тобто, позивач звільнена від сплати судового збору в частині позовних вимог про поновлення її на посаді, в частині інших позовних вимог їй слід сплатити судовий збір, визначений раніше в даній ухвалі, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви не поданою та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

З урахуванням зазначених обставин, позовна заява не відповідає вимогам п.п. 3, 4, 5 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 176, ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а тому відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 185 ЦПК України позов підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 185 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху та запропонувати позивачеві усунути недоліки у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, з додержанням вимог п.п. 3, 4, 5 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 176, ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

У разі невиконання ухвали в зазначений термін, позов вважається не поданим та повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: