Рішення

від 23.10.2024 по справі 953/6962/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/6962/24

Провадження № 2/643/4458/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Броницької М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернуласяу Київськийрайонний судм.Харкова зпозовною заявоюдо ОСОБА_2 ,у якійпросить розірватишлюб,зареєстрований міжними 20.09.2014Московським районниму містіХаркові відділомдержавної реєстраціїактів цивільногостану реєстраційноїслужби Харківськогоміського управлінняюстиції уХарківській області,актовий запис№ 1238.

Від шлюбу сторони мають спільну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставою для розірвання шлюбу є відсутність спільних інтересів, наявність різних поглядів на життя, втрата почуття любові та поваги один до одного. Спільного господарства сторони не ведуть. Шлюб фактично припинив існування. Подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, у зв`язку з чим вона наполягає на його розірванні.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.08.2024 матеріали позовної заяви за підсудністю направлені до Московського районного суду м. Харкова.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 матеріали цивільної справи поступили у провадження судді Броницької М.В.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2024 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З боку сторін клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило. Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Отже, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що відповідає положенням ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідно до частини другоїст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оцінивши кожен наявний у матеріалах справи доказ на предмет його належності, допустимості, достовірності, а усі докази в сукупності та взаємозв`язку - на предмет їх достатності, суд встановив відповідні обставини, які вказують на характер сімейних правовідносин між сторонами, врегламентованих відповідними цивільно-правовими нормами, які підлягають застосуванню.

Судом встановлено, що сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 20.09.2014, актовий запис № 1238, вчинений Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції у Харківській області, про що видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с. 4).

У шлюбі в сторін народилась донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1052, вчинений 09.09.2016 Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції у Харківській області, про що Московським районниму містіХаркові відділомдержавної реєстраціїактів цивільногостану реєстраційноїслужби Харківськогоміського управлінняюстиції уХарківській області 09.09.2016 видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 (а.с. 7).

Судом встановлено, у відносинах сторін має місце відсутність спільних інтересів, наявність різних поглядів на життя, втрата почуття любові та поваги один до одного. Спільного господарства сторони не ведуть, шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, у зв`язку з чим вона наполягає на його розірванні, оскільки проживати однією сім`єю не здається можливим, подальше збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін.

Статтею 51 Конституції Українипередбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Аналогічні положення містяться у ч. 1ст. 24 Сімейного кодексу України(далі -СК України), якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.

У семантичному аспекті шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Рівноправність кожного з подружжя закріплена у ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, к ожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Положеннями ч. ч. 3 та 4ст. 56 СК Україниунормовано, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім`ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.

Відповідно до частини другоїст. 104 СК Україниоднією з підстав припинення шлюбу є його розірвання.

Частиною 3ст. 105 СК Українипередбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно достатті 110 цього Кодексу.

Відповідно дост. 112 СК України,суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У п. 10постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»зазначено, що проголошенаКонституцією Україниохорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Положеннямист. 111 СК Українипередбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.

З аналізуст. 111 СК Українивбачається, що заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо.

Суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців, як це визначено ч. 7ст. 240 ЦПК України. Проте надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.01.2020 у справі № 200/952/18, від 10.06.2020 у справі № 643/5316/18.

Таким чином, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Вирішуючи вказаний спір, суд, крім наведеного вище, виходить з того, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки та не може будуватися на примушені сторони до навіть формального знаходження у зареєстрованому шлюбі та у подружніх відносинах.

Судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, у сторін відсутні спільні інтереси та присутні різні погляди на життя, має місце втрата почуття любові та поваги один до одного, спільне господарство сторони не ведуть, примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливе і суперечить інтересам сторін.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. Подальше перебування позивача у шлюбі з відповідачем порушує її вільне волевиявлення припинити цей шлюб, що не узгоджується із вимогами сімейного законодавства.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечує, обставини, викладені у позовній заяві, не спростував, то відповідно відмова у розірванні шлюбу за своєю суттю буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що не відповідає нормативному визначенню змісту шлюбних відносин та є неприпустимим у демократичному суспільстві.

Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі подружжя, і після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті та майнові права, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.2,10-13,15, 258,259,263-265,268, 274, 277, 354-355 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позовну заявузадоволити.

Шлюб, зареєстрований 20.09.2014 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Московськимрайонним умісті Харковівідділом державноїреєстрації актівцивільного стануреєстраційної службиХарківського міськогоуправління юстиціїу Харківськійобласті,актовий запис№ 1238-розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачу повернути дошлюбне прізвище - « ОСОБА_5 ».

Роз`яснити сторонам, що у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП невідомо, АДРЕСА_2 .

Суддя М.В. Бронцька