Повістка

від 21.10.2024 по справі 907/200/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2024 р. Справа №907/200/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю ТрансКом (представник Суязова Г. В. ) від 11.10.2024

про ухвалення додаткового рішення

в межах розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю ТрансКом б/н від 25.06.2024

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2024 суддя: Ремецькі О.Ф., м. Ужгород, повний текст рішення складено 06.06.2024

у справі №907/200/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТрансКом, м. Ужгород

до відповідача Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про стягнення суми 46 590,59 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2024 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ТрансКом б/н від 25.06.2024 - задоволено частково. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2024 у справі №907/200/24 скасовано. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Ужгородської міської ради, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3 (код ЄДРПОУ 33868924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом", 88000, м. Ужгород, площа Театральна, 9 (код ЄДРПОУ 33868924) 46 539,58 грн. В решті позову відмовлено.

11.10.2024 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю ТрансКом (представник Суязова Г. В. ) від 11.10.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/200/24 щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4800 грн. в суді першої інстанції та 2400 грн. в суді апеляційної інстанції.

Зави про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

Згідно з п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК).

Отже, зі змісту ст.244 ГПК вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата) від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 та Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За аналізом процесуального законодавства визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частини другої статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім цього за положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У разі ж недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Поряд з цим, обов`язок доведення неспівмірності витрат законодавець покладає на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просить стягнути з відповідача 4800 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи №914/2601/21 у суді першої інстанції та 2400 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи апеляційної інстанції.

Доказами надання правничої допомоги в суді першої інстанції представником позивача долучено копію Договору про надання послуг №ТК/2022 від 04.01.2022, Ордер про надання правничої допомоги №1117956 від 27.02.2024 року, Акт приймання -передачі наданих послуг № ТК-1/2024 від 27.02.2024 на суму 3200 грн, копію платіжної інструкції №867 від 06.03.2024 про оплату 3200 грн. за надання юридичної послуг згідно акту приймання передачі наданих послуг № ТК-1/2024 від 27.02.2024, Акт приймання- передачі наданих послуг № ТК-2/2024 від 08.04.2024 на суму 1600 грн, копію платіжної інструкції №901 від 09.04.2024 про оплату 3200 грн. за надання юридичних послуг згідно акту приймання -передачі наданих послуг № ТК-2/2024 від 08.04.2024.

У актах № ТК-1/2024 від 27.02.2024 та № ТК-2/2024 від 08.04.2024 перелічені всі послуги та їх вартість , а саме написання та подання позову і відповіді на відзив по справі № 907/200/24.

В підтвердження понесених витрат за надані правничі послуги в суді апеляційної інстанції заявник долучив копію Договору про надання послуг №ТК/2022 від 04.01.2022, Ордер про надання правничої допомоги №1117956 від 27.02.2024 року, Акт приймання передачі наданих послуг № ТК-3/2024 від 28.06.2024 на суму 2400 грн, копію платіжної інструкції №997 від 22.07.2024 про оплату 2400 грн.

У акті № ТК-3/2024 від 28.06.2024 перелічені всі послуги та їх вартість , а саме написання та подання апеляційної скарги по справі № 907/200/24.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Відповідач в свою чергу не заявив клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Представником позивача документально підтверджено суму витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Щодо порядку обчислення гонорару Суд зазначає про таке.

Відповідно до визначення, наведеного у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (Провадження № 12-14гс22) (пункт 128) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами та інші.

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач протягом розгляду цієї справи в кожній судовій інстанції робив заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених Позивачем у зв`язку із розглядом цієї справи в судах першої, апеляційної інстанцій:

- в суді першої інстанції - на суму 4800 згідно із заявою про розподіл судових витрат у цій справі, поданою 10.04.2024 до господарського суду Закарпатської області,

- в суді апеляційної інстанції - на суму 2400 грн 00 коп. згідно з заявою про ухвалення додаткового рішення.

До кожної із зазначених заяв в обґрунтування та на підтвердження заявленої суми судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду цієї справи в кожній судовій інстанції, Позивач додавав відповідні докази.

До заяви, поданої в суд першої інстанції, Позивач додав, зокрема, копію Договору про надання послуг №ТК/2022 від 04.01.2022, укладеного Позивачем (клієнт) та адвокатом Суязовою Г.В. (виконавець), про надання правової (професійної правничої) допомоги (далі - Договір), умовами якого погоджено права та обов`язки сторін, вартість послуг, порядок розрахунків і здачі-приймання наданих послуг, строк дії та припинення договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору суму винагорода, яку клієнт зобов`язуєтеся заплатити за надання правової (професійної правничої) допомоги (гонорар), складає 800 грн. за одну людино-годину/одиницю роботи

Відповідно до Договору сторони погодили обов`язок клієнта сплатити вартість послуг в розмірі, зазначеному у Договорі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом певного строку з моменту підписання;

- оформлення приймання-передачі наданих послуг актом приймання-передачі.

Адвокат Суязова Г. В. у межах розгляду цієї справи в судах першої, апеляційної інстанціях, складав, підписував та подавав від імені Позивача у межах повноважень (послуг та робіт, визначених в Договорі кожний із процесуальних документів/заяв у цій справі.

Поряд з цим, до заяви, поданої в суд першої інстанції, Позивач додав:

копію Договору про надання послуг №ТК/2022 від 04.01.2022, Ордер про надання правничої допомоги №1117956 від 27.02.2024 року, Акт приймання -передачі наданих послуг № ТК-1/2024 від 27.02.2024 на суму 3200 грн, копію платіжної інструкції №867 від 06.03.2024 про оплату 3200 грн. за надання юридичної послуг згідно акту приймання передачі наданих послуг № ТК-1/2024 від 27.02.2024, Акт приймання- передачі наданих послуг № ТК-2/2024 від 08.04.2024 на суму 1600 грн, копію платіжної інструкції №901 від 09.04.2024 про оплату 3200 грн. за надання юридичних послуг згідно акту приймання -передачі наданих послуг № ТК-2/2024 від 08.04.2024.

В підтвердження понесених витрат за надані правничі послуги в суді апеляційної інстанції заявник долучив:

копію Договору про надання послуг №ТК/2022 від 04.01.2022, Ордер про надання правничої допомоги №1117956 від 27.02.2024 року, Акт приймання передачі наданих послуг № ТК-3/2024 від 28.06.2024 на суму 2400 грн, копію платіжної інструкції №997 від 22.07.2024 про оплату 2400 грн.

Суд, беручи до уваги характер спірних правовідносин, доходить висновку, що не зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, заявлений Позивачем розмір витрат на правничу допомогу у цій справі в сумі 7200 грн. 00 коп. відповідає наведеним вище вимогам та критеріям щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, та справедливості. Тоді як Відповідач не спростував ці висновки.

Аналогічна позиція викладена в додатковій постанові від 15 березня 2024 року, в cправі за № 910/10009/22 Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду)

З вищенаведеного заява Позивача про розподіл судових витрат у зв`язку із розглядом цієї справи у судах першої, апеляційної інстанціях підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244, 282, 283, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю ТрансКом про ухвалення додаткового рішення задоволити.

2. Стягнути з Ужгородської міської ради, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3 (код ЄДРПОУ 33868924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом", 88000, м. Ужгород, площа Театральна, 9 (код ЄДРПОУ 33868924) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7200 (сім тисяч двісті ) гривень 00 копійок;

3. Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом строків передбачених ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддяБойко С.М.

СуддіБонк Т.Б.

Якімець Г.Г.