Постанова

від 07.10.2024 по справі 920/1382/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. Справа№ 920/1382/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

представники сторін - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кашука Вадима Володимировича

на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2024

у справі № 920/1382/23 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Альянс-2020"

до фізичної особи-підприємця Кашука Вадима Володимировича

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Альянс-2020" (далі - позивач; ТОВ "ТД Альянс-2020"; Заявник) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Кашука Вадима Володимировича (надалі - відповідач; ФОП Кашук В.В.; апелянт) про стягенння 64 403,07 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.01.2024 у справі № 920/1382/23 закрито провадження у справі № 920/1382/23 в частині стягнення з ФОП Кашука В.В. на користь ТОВ "ТД Альянс-2020" основного боргу в сумі 48 422,04 грн. Задоволено позовні вимоги в іншій частині. Стягнуто з ФОП Кашука В.В. на користь ТОВ "ТД Альянс-2020" 13 425,87 грн інфляційних збитків, 2 555,16 грн 3% річних та витрат зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн.

Представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення від 08.02.2024 б/н (вх № 723 від 08.02.2024), у якій ТОВ "ТД Альянс-2020" просить ухвалити додаткове рішення у справі № 920/1382/23 про стягнення з фізичної особи підприємця Кашука В.В. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Альянс 2020» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що сторонами підписаний акт здачі-приймання (надання послуг) № 26 від 06 лютого 2024 року, де зазначений перелік наданих послуг та вартість такої послуги. Сторони не мають одна до одної претензій з приводу виконання договору, оскільки послуга надана кваліфіковано, з урахуванням інтересів замовника.

Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 у справі № 920/1382/23 стягнуто з фізичної особи-підприємця Кашука В.В. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Альянс-2020" відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

За висновками суду першої інстанції, викладених у додатковому рішенні, враховуючи, що представником позивача подано належні докази в обґрунтування обсягу наданих ним послуг і виконання робіт та їх вартості, наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, зважаючи, що представником відповідача не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, ФОП Кашук В.В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 та прийняти нове, яким у задоволенні заяви ТОВ "ТД Альянс-2020" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ФОП Кашук В.В. відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято без урахування пропорційності та співмірності заявлених витрат на правничу допомогу пов`язану із розглядом господарської справи, а також не перевірено фактичне понесення ним витрат.

Апелянт вказує, що місцевим господарським судом під час винесення додаткового рішення не було дотримано вимог ст. 126 ГПК України.

Крім того, на думку апелянта стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн вочевидь знаходиться поза «розумністю». Також позивачем недоведено фактичного понесення ним таких витрат і перерахування на рахунок адвоката цих коштів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024, апеляційна скарга відповідача у справі № 920/1382/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 поновлено фізичній особі-підприємцю Кашуку В.В. процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 у справі № 920/1382/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кашука В.В. на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 у справі № 920/1382/23. Розгляд апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Кашука В.В. на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 у справі № 920/1382/23 призначено на 07.10.2024. Зупинено дію додатковго рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 у справі № 920/1382/23.

Відзив на апеляційну скаргу Заявника на адресу апеляційного господарського суду не надходив, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Представники сторін в судове засідання 07.10.2024 не з`явились. Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа від 06.09.2024 в електронні кабінети представника апелянта та позивача.

Поряд із цим до суду апеляційної інстанції від представника апелянта надійшла заява про проведення 07.10.2024 судового засідання за відсутності відповідача та його представника.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, з урахуванням заяви представника апелянта про проведення 07.10.2024 судового засідання за відсутності відповідача та його представника, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Окремо судова колегія вказує, що 07.10.2024 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибуття останнього на судове засідання у вказану дату з причин прийняття участі в слідчій дії, захищаючи інтереси ПП «Компанія Бір». Однак, до означеної заяви представником ТОВ "ТД Альянс-2020" не долучено доказів на підтвердження обставин проведення саме 07.10.2024 огляду нежитлових приміщень, що використовуються у господарській діяльності ПП «Компанія Бір» згідно ухвали Київського районного суду м. Полтави від 01.10.2024 у справі № 552/6717/24.

Тому, з огляду на приписи ст. 202 ГПК України, колегією суддів відхилено заяву позивача, як недоведену.

За ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, рішенням Господарського суду Сумської області від 18.01.2024 у справі № 920/1382/23 закрито провадження у справі № 920/1382/23 в частині стягнення з ФОП Кашука В.В. на користь ТОВ "ТД Альянс-2020" основного боргу в сумі 48 422,04 грн. Задоволено позовні вимоги в іншій частині. Стягнуто з ФОП Кашука В.В. на користь ТОВ "ТД Альянс-2020" 13 425,87 грн інфляційних збитків, 2 555,16 грн 3% річних та витрат зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн.

08.02.2024 Заявником подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій він просив ухвалити додаткове рішення у справі № 920/1382/23 про стягнення з фізичної особи підприємця Кашука В.В. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Альянс 2020» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Від відповідача клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу до місцевого господарського суду не надходило.

Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 у справі № 920/1382/23 стягнуто з фізичної особи-підприємця Кашука В.В. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Альянс-2020" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

За ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч.ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що відповідно в заявах по суті спору сторони зазначають попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести у зв`язку із розглядом справи.

В свою чергу, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат.

В той же час, сторона не обмежена в праві доведення іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).

Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно, до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити заяву про подання доказів понесення нею судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Водночас, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

З огляду на наведене, колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта щодо недоведеності перерахування позивачем витрат на правничу допомогу на рахунок адвоката.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Колегія суддів вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження судових витрат представником позивача надано копії: ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серії ВІ № 1182245 від 28.11.2023, договору про надання правової допомоги від 20.11.2023, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Альянс-2020" та адвокатом Гребінка А.М., переліку послуг, що надаються клієнту та повноваження адвоката; рахунку на оплату № 7 від 06.02.2024 на суму 10 000 грн; акту здачі приймання робіт (надання послуг) № 26 від 06.02.2024.

Згідно пункту 3.2 Договору про надання правової допомоги від 20.11.2023, сторони погодили, що розмір винагороди (гонорару) складає 10 000,00 грн, яка сплачується за перелік послуг визначених в додатковій угоді № 1 до Договору та повинна бути сплачена клієнтом на протязі 30 днів від дати винесення судового рішення Господарським судом Сумської області по справі стосовно стягнення заборгованості з ФОП Кашук В.В.

Відповідно до Додатку 1 до Договору про надання правової допомоги від 20.11.2023, у перелік послуг, що надаються Клієнту та повноважень адвоката входить:

- ознайомлення з договором купівлі продажу, укладеного між ТОВ «ТД Альянс-2020» та ФОП Кашук В.В., фінансово-господарською та іншою документацією, яка засвідчує факт постачання товарів ТОВ «ТД Альянс-2020» на адресу ФОП Кашук В.В.;

- надання консультації та роз`яснень за наслідком ознайомлення з документами щодо постачання товарів ФОП Кашук В.В.;

- підготовка позовної заяви про стягнення грошових коштів разом з розрахунком інфляційних витрат та 3% річних;

- формування позовної заяви, надсилання її копії учаснику процесу та надсилання до Господарського суду Сумської області;

- прийняття участі у справі після відкриття провадження та її юридичний супровід;

- вчинення інших юридичних дій, пов`язаних з представництвом інтересів ТОВ «ТД Альянс-2020» за позовом до ФОП Кашук В.В. про стягнення суми боргу.

У Акті здачі приймання робіт (надання послуг) № 26 від 06.02.2024 міститься перелік найменування робіт, послуг, що і в Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги від 20.11.2023. Згідно даних акта, замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Також, до заяви позивачем надано копію рахунку на оплату № 7 від 06.02.2024 на суму 10 000,00 грн.

У даному випадку судом першої інстанції враховано критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: відповідність розміру правничої допомоги обсягу наданих адвокатом послуг та витраченому часу, їх реальності, розумності та співмірності.

За таких обставин, з огляду на приписи ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124, ч.ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України, зважаючи на окреслені вище докази, що підтверджують надання адвокатом Гребінка А.М. правничої допомоги ФОП Кашук В.В., суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, по-перше, про те, що представником позивача подано належні докази в обґрунтування обсягу наданих ним послуг і виконання робіт та їх вартості, наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. По-друге, про відповідність обсягу наданих адвокатом послуг та витраченому часу, їх реальності, розумності та співмірності.

Зважаючи на наведене, на переконання колегії суддів вмотивованими є висновки суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про ухвалення додаткового рішення щодо покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене, колегією суддів відхиляються, як невмотивовані, доводи апелянта щодо неправильного застосування судом попередньої інстанції приписів ст. 126 ГПК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками судової колегії, доводи апеляційної скарги про прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення без урахування пропорційності та співмірності заявлених витрат на правничу допомогу пов`язану із розглядом господарської справи, а також з не перевіркою фактичного понесення позивачем таких витрат, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 у справі № 920/1382/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного додаткового рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кашука Вадима Володимировича - залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 у справі № 920/1382/23 - залишити без змін.

3. Поновити дію додаткового рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 у справі № 920/1382/23.

4. Справу № 920/1382/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.10.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак