Постанова

від 09.10.2024 по справі 910/4492/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа№ 910/4492/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 09.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024(повний текст складено 26.07.2024)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 (повний текст складено 02.09.2024)

у справі № 910/4492/22 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна"

до Акціонерного товариства "Київгаз"

про визнання неправомірним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Київгаз" (далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування рішення постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства "Київгаз" про задоволення Акту про порушення № 822 від 02.11.2021 в повному обсязі та донарахування позивачу необлікованих об`ємів природного газу на загальну суму 1 951 613,53 грн, що оформлено рішенням № 1/9-12/822 від 09.12.2021 засідання постійно діючої Комісії з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства "Київгаз" та Актом-розрахунком № 1/9-12/822 б/д необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості з 29.10.2021 07:00 по 16:00 01.12.2021 на загальну суму 1 951 613,53 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення постійно діючої Комісії з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства "Київгаз" про задоволення Акту про порушення № 822 від 02.11.2021 в повному обсязі та донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" необлікованих об`ємів природного газу на загальну суму 1 951 613,53 грн, що оформлено рішенням № 1/9-12/822 від 09.12.2021 засідання постійно діючої Комісії з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства "Київгаз" та Актом-розрахунком № 1/9-12/822 б/д необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості з 29.10.2021 07:00 по 16:00 01.12.2021 на загальну суму 1 951 613,53 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства "Київгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481, 00 грн та витрати, пов`язані із проведенням експертизи, в розмірі 16 250, 64 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4492/22 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Київгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000, 00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та додатковим рішенням, 15.08.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Акціонерне товариство "Київгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі № 910/4492/22, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/4492/22 та ухвалити нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову повністю. Скасувати резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі №910/4492/22 в частині задоволених вимог, згідно з якою з Акціонерного товариства "КИЇВГАЗ" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" 50 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та в цій частині ухвалити нове рішення про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна", а саме: стягнути з Акціонерного товариства "КИЇВГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" 20 000, 00 грн (з ПДВ) - витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заявлених вимог відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що судом першої інстанції не було забезпечено рівність та змагальність сторін і почеркознавчу експертизу було проведено із дослідженням зовсім інших документів, які не стосуються предмету та підстав цього спору, що на думку скаржника стало наслідком ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення у справі, яке підлягає до скасування з ухваленням нового рішення у справі - про відмову у задоволенні позову повністю

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що матеріали справи свідчать про факт порушення ТОВ «Вольво Україна», своєчасної повірки засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильника газу роторного G40 РГ-К зав.№8528 та обчислювача об`єму газу ОЕ-22 ЛА зав.№2619, у строк чинності свідоцтва про повірку робочого засобу та факт пропущення строку періодичної повірки засобу вимірювальної техніки з вини споживача був правомірно встановлений відповідачем - АТ «Київгаз» в акті про порушення № 822 від 02.11.2021, невід`ємною частиною якого є акт №Ч393/21 перевірки вузла обліку газу від 02.11.2021 та які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень щодо встановлених в актах обставин.

Скаржник звертає увагу суду на те, що позивачем застосовується у цій справі вибіркове визнання правомірності складених за участю представників Оператора ГРМ та представника позивача акту про порушення № 822 від 02.11.2021 та акту №Ч393/21 перевірки вузла обліку газу від 02.11.2021 за результатами обстеження комерційного ВОГ (який належить позивачу на праві власності) на об`єкті позивача за адресою: м. Київ, вул.Кільцева дорога, 20/1, оскільки обидва документи від імені позивача (споживача) були підписані Саніним О.П. (генеральний директор ТОВ з іноземними інвестиціями «Вольво Україна»).

Акціонерне товариство "Київгаз" в апеляційній скарзі на додаткове рішення просить апеляційний суд змінити резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 в оскаржуваній частині та в цій частині ухвалити нове рішення у справі - стягнути з Акціонерного товариства «КИЇВГАЗ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заявлених вимог відмовити повністю.

Акціонерне товариство "Київгаз" вказує, що на дату подання апеляційної скарги АТ «Київгаз» не взмозі виконати приписи пунктів 5 і 6 частини 2 статті 258 ГПК України внаслідок неотримання повного рішення суду на дату його апеляційного оскарження. Після отримання повного тексту додаткового рішення Господарського суду міста Києві від 02.08.2024 у справі №910/4492/22 скаржником буде підготовлено та подано до суду апеляційної інстанції доповнення та обґрунтування до апеляційної скарги, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення, та/або неправильність установлення обставин, які мають значення для справи та/або неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції, тощо.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4492/22 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

12.09.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4492/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі № 910/4492/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі № 910/4492/22. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 09.10.2024.

03.10.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому позивач заперечує проти доводів викладених в апеляційних скаргах та просить суд відмовити у їх задоволенні, а рішення та додаткове рішення залишити без змін.

Відзив вмотивовано тим, що предметом спору у справі № 910/4492/22 є рішення постійно діючої Комісії з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства «Київгаз», яким задоволено Акт про порушення № 822 від 02.11.2021, який, на думку Позивача, складений із порушенням вимог законодавства. Таким чином, предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують або спростовують той факт, що Акт про порушення № 822 від 02.11.2021 складений з порушенням вимог чинного законодавства, а саме - складений без участі та відома уповноваженого представника Позивача, підпис якого начебто стоїть на вказаному акті

Позивач у відзиві зазначає, що документи, які представник Відповідача просив дослідити під час почеркознавчої експертизи, не відносяться до предмета доказування цієї справи, оскільки документи, які згадує представник Відповідача у своєму клопотанні (акти постачання природного газу, акти приймання-передачі послуг з розподілу, рахунок, договір про надання послуг з додатками, запити тощо), не стосуються безпосереднього предмета спору у цій справі і правомірність цих документів не оспорюється в рамках цієї справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" вмотивовує відзив також тим, що апеляційній скарзі не висловлюється незгода чи зауваження до висновків, що викладені у Висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 18.03.2024 № 20837/23-32, складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Олександрою Дзюбою, а відтак, навіть якби документи, про які зазначає Відповідач, були також досліджені під час проведення почеркознавчої експертизи, це жодним чином не вплинуло б на висновок про правомірність складення Акту про порушення № 822 від 02.11.2021, який, як встановлено в суді першої інстанції, підписано не Генеральним директором Позивача, Саніним О.П., а іншою особою, яку представники Відповідача під час складення зазначеного акта не встановили, хоча повинні були це зробити

В частині доводів щодо додаткового рішення, позивач зазначає, що в своїй апеляційній скарзі на додаткове рішення відповідач просить зменшити суму таких витрат до 20 000,00 грн, не наводячи при цьому жодних доводів та аргументів, у зв`язку із чим він вважає, що саме така сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою.

У судове засідання, що відбулось 09.10.2024 з`явились представники позивача та відповідача, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" підписало заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), якою останнє приєдналось до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498.

Відповідно до заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) об`єкту позивача за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 20/1 було присвоєно персональний ЕІС-код № 56ХО0000U4WE1002; облік газу здійснюється за комерційним вузлом обліку газу (ВОГ) КВП РГ-К-40-0,1-01-R-5 G40 зав. № 8528.

28.10.2019 було видано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 39-1-5/4718, чинне до 28.10.2021, відповідно до якого лічильник газу роторний G40 РГ-К зав. № 8528 відповідає вимогам п. 5.3 Фб2.784.001 Д1 "Лічильники газу роторні РГК-Ех. Методика перевірки".

Листом № 94 від 25.10.2021 позивач просив відповідача направити його представника для розпломбування приладів обліку газу, у зв`язку з черговою повіркою, за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 20/1А.

На підставі вказаного листа позивача, 02.11.2021 представники відповідача прибули на об`єкт позивача, де їх зустрів Ігор Масіна - працівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріос Плюс", яке на підставі Договору на виконання технічного обслуговування № ГМ0018 від 04.01.2021 надає позивачеві послуги щодо технічного обслуговування об`єкта газопостачання останнього.

02.11.2021 представниками відповідача були складені Акт про порушення № 822, відповідно до якого встановлено порушення підп. 4 пункту 2 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, а саме пропущення строку періодичної повірки ЗВТ, а також Акт перевірки вузла обліку газу № Ч393/21, що є додатком до Акту про порушення № 822.

У цих актах зазначено, що їх складено за участю споживача (його представника) - Саніна О.П., також вони містять підпис, виконаний від імені цієї особи.

Листом № 121 від 26.11.2021 позивач просив направити представника відповідача для опломбування приладів обліку газу після чергової повірки за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 20/1А.

01.12.2021 представниками відповідача були складені Акт про усунення порушення та Акт перевірки вузла обліку газу № М-435, що є додатком до Акту про усунення порушення.

У цих актах також зазначено, що їх складено за участю споживача (його представника) - Саніна О.П., також вони містять підпис, виконаний від імені цієї особи.

У пункті 8 Акту про порушення № 822 від 02.11.2021 зазначено про те, що комісія Оператора ГРМ з розгляду цього акту буде проводити засідання 09.12.2021 о 09:30 за адресою: м. Київ, пров. Руслана Лужевського, 18, контактний тел. НОМЕР_1 .

Постійно діюча Комісія з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства "Київгаз" 09.12.2021 розглянула Акт про порушення № 822 від 02.11.2021 та прийняла рішення № 1/9-12/822 про його задоволення.

На підставі вказаного рішення, відповідно до пункту 11 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, відповідачем було складено Акт-розрахунок № 1/9-12/822 необлікованого об`єму та обсягу природного газу і його вартості, згідно з яким позивачу було донараховано 45 391,40 м.куб. газу на суму 1 951 613,53 грн за період з 07:00 29.10.2021 по 16:00 01.12.2021.

Листом № 4818/28 від 30.12.2021 відповідач направив позивачеві рахунок на оплату № 1/9-12/822 від 09.12.2021 на суму 1 951 613,53 грн, який позивач отримав 05.01.2022.

Як зазначає позивач, до отримання цього листа йому не було відомо про проведення будь-яких перевірок, складення будь-яких актів про порушення та їх розгляду щодо нього; уповноважені особи позивача із жодним актом про порушення не ознайомлювались та жодного акта не підписували.

У зв`язку з цим представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом № 165 від 01.02.2022, у якому просив надати інформацію та документи, що стосуються вищенаведених обставин, які йому були частково надані листом у відповідь № 372/09-3 від 09.02.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було складено Акт про порушення № 822 від 02.11.2021 позивачем вимог Кодексу газорозподільних систем, який задоволено рішенням № 1/9-12/822 від 09.12.2021 постійно діючої Комісії з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства "Київгаз", і на підставі якого позивачу донараховано необлікований об`єм природного газу на суму 1 951 613,53 грн. Позивач вважає вказаний акт неправомірним, оскільки його складено за відсутності представника позивача, а рішення про його задоволення прийнято неповноважним складом комісії відповідача.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що позивачу були видані Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 28.10.2019 № 39-1-5/4718 на лічильник газу роторний G40 РГ-К зав. № 8528, чинне до 28.10.2021, тому наступну чергову повірку слід було провести у строк, що не перевищує термін чинності вказаного свідоцтва, тобто до 28.10.2021. Натомість позивачем було порушено строк періодичної повірки засобів вимірювальної техніки, що встановлено в Акті про порушення № 822 від 02.11.2021, невід`ємною частиною якого є Акт перевірки вузла обліку газу № Ч393/21 від 02.11.2021, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень щодо викладених у них обставин. При цьому перевірка комерційного ВОГ, під час якого було виявлено порушення, зафіксоване в Акті про порушення № 822 від 02.11.2021, здійснювалась відповідно до звернення позивача, підписаного генеральним директором позивача Саніним О.П., який безпосередньо є особою, відповідальною за технічний стан та безпечну експлуатацію газового господарства та газовикористовуючого обладнання в Товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна", тому доводи позивача про його необізнаність із тим, хто та де проводив огляд ЗВТ та підписував відповідні акти, є безпідставними.

Розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства "Київгаз", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначені Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824.

Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу X Кодексу газорозподільних систем власник комерційного ВОГ або суб`єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ). Технічне обслуговування елементів комерційного ВОГ, зокрема здійснення ревізії запірних пристроїв та фільтрів, повірки та ремонту ЗВТ, проводить власник цього комерційного ВОГ або суб`єкти господарювання, що здійснюють його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, згідно з експлуатаційними документами в спеціалізованих сервісних центрах.

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу X Кодексу газорозподільних систем протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових Оператор ГРМ та споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) проводять такі спільні дії:

- контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу);

- перевірку комерційного ВОГ та його складових відповідно до вимог цього Кодексу, зокрема контрольний огляд вузла обліку;

- монтаж/демонтаж ЗВТ на повірку (періодичну, позачергову, експертну), експертизу та/або ремонт.

Пунктом 5 глави 6 розділу X Кодексу газорозподільних систем визначено, що засоби вимірювальної техніки, які є складовими комерційного ВОГ, підлягають періодичній повірці відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням вимог глав 7 та 8 цього розділу.

Відповідно до пункту 1 глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ, зобов`язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки. Здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", періодична повірка засобів вимірювальної техніки - це повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

За приписами частин 1, 2 статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1195 було затверджено Порядок встановлення міжповірочних інтервалів для законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями.

Пунктами 3, 4 Порядку встановлення міжповірочних інтервалів для законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями визначено, що міжповірочні інтервали за категоріями законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - категорії) встановлюються Мінекономіки для забезпечення надійних результатів вимірювань протягом визначеного проміжку часу. Значеннями міжповірочного інтервалу є квартал, півроку, один рік, два, три роки тощо.

Згідно з пунктами 14, 15 Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 193 від 08.02.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 24.02.2016 за № 278/28408, періодичній повірці підлягають ЗВТ, визначені в Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 374. Заявники зобов`язані подавати ЗВТ на періодичну повірку з дотриманням міжповірочних інтервалів, установлених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями" від 13 жовтня 2016 року № 1747, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 листопада 2016 року за № 1417/29547.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.11.2016 за № 1417/29547, затверджено міжповірочні інтервали законодавчо врегульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації за категоріями, згідно з пунктом 41 яких міжповірочний інтервал для лічильників газу та пристроїв перетворення об`єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) [виноска 7] становить 2; 8 років.

У виносці 7 зазначено, що для лічильників газу та пристроїв перетворення об`єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) класу 1,0 установлено міжповірочний інтервал 2 роки; класу 1,5 - 8 років.

З матеріалів справи вбачається, що облік природного газу по Договору розподілу природного газу, укладеного між сторонами, здійснювався по лічильнику природного газу РГ-К-40, заводський № 8528.

28.10.2019 було видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 39-1-5/4718, чинне до 28.10.2021, відповідно до якого лічильник газу роторний G40 РГ-К зав. № 8528 відповідає вимогам п. 5.3 Фб2.784.001 Д1 "Лічильники газу роторні РГК-Ех. Методика перевірки".

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що наступна періодична повірка лічильника природного газу РГ-К-40, заводський № 8528, мала відбутися до 28.10.2021.

Відповідно до підп. 1 пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем для належної організації періодичної повірки власних ЗВТ, що входять до складу комерційного ВОГ, споживач повинен завчасно (до дати проcтрочення періодичної повірки) направити Оператору ГРМ письмове повідомлення (зразок якого Оператор ГРМ має опублікувати на своєму веб-сайті) про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником Оператора ГРМ розпломбування ЗВТ.

Листом № 94 від 25.10.2021 позивач просив відповідача направити його представника для розпломбування приладів обліку газу у зв`язку з черговою повіркою, за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 20/1А.

02.11.2021 представники відповідача прибули до об`єкта позивача та провели роботи по перевірці ВОГ та розпломбуванню ЗВТ для проведення чергової повірки, про що зазначено в Акті перевірки вузла обліку газу № Ч393/21 від 02.11.2021.

Вказаний акт є додатком до Акту про порушення № 822 від 02.11.2021, відповідно до якого встановлено порушення позивачем підп. 4 пункту 2 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, а саме пропущення строку періодичної повірки ЗВТ.

25.11.2021 було видано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 39-1-5/14631, чинне до 25.11.2023, відповідно до якого лічильник газу роторний G40 РГ-К зав. № 0470 відповідає вимогам п. 5.3 Фб2.784.001 Д1 "Лічильники газу роторні РГК-Ех. Методика перевірки".

01.12.2021 представниками відповідача було складено Акт про усунення порушення, у якому зазначено, що після повірки встановлені ЗВТ, вузол обліку запущено в роботу.

У Акті перевірки вузла обліку газу № М-435 від 01.12.2021 зазначено, що після проведення повірки на свої місця вставлено ЗВТ та після перевірки на цілісність, працездатність і правильність програмування було опломбовано, зокрема, лічильник РГ-К G40 зав. № 0470.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивач використовував ЗВТ у період з 29.10.2021 по 01.12.2021 із порушенням встановленого строку проведення чергової періодичної повірки ЗВТ, що, відповідно до підпункту 4 пункту 2 глави 2 розділу XІ Кодексу газорозподільних систем, належить до порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу.

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 5 розділу XІ Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу. Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.

Згідно з пунктами 3, 4 глави 5 розділу XІ Кодексу газорозподільних систем представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов`язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень. У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали:

або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою;

або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи.

Пунктом 8 глави 5 розділу XІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України «Про судову експертизу»). При складанні акта про порушення представник Оператора ГРМ зазначає в ньому про необхідність споживача (несанкціонованого споживача) бути присутнім на засіданні комісії, на якому буде розглянуто складений акт про порушення, та визначає: 1) місцезнаходження комісії з розгляду актів про порушення; 2) дату та орієнтовний час проведення засідання комісії, на якому буде розглядатися складений акт про порушення; 3) контактний телефон особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо часу та місця засідання комісії).

Відповідно пункту 9 глави 5 розділу XІ Кодексу ГРМ до складу комісії з розгляду актів про порушення має входити не менше трьох представників Оператора ГРМ зі складу інженерно-технічного персоналу та юристів. Крім того, Оператор ГРМ офіційним листом має запросити для участі на постійній основі у складі комісії по одному уповноваженому представнику метрологічної організації та територіального органу Регулятора. У разі відмови метрологічної організації або територіального органу Регулятора в делегуванні свого представника для участі на постійній основі у складі комісії комісія створюється без участі такого представника. Остаточний склад комісії з розгляду актів про порушення затверджується наказом Оператора ГРМ. За вимогою однієї зі сторін на засідання комісії в окремому випадку можуть бути додатково залучені інші представники, зокрема від виробника ЗВТ чи виробника пломби, повноваження яких підтверджуються в установленому законодавством порядку.

Пунктом 10 глави 5 розділу XІ Кодексу газорозподільних систем встановлено, що споживач (несанкціонований споживач) зобов`язаний бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, на якому буде розглядатися складений на нього акт про порушення. За неможливості бути присутнім на засіданні особисто споживач (несанкціонований споживач) має право дати письмову згоду у довільній формі на проведення засідання без його присутності або у присутності його уповноваженої особи. У разі неприбуття споживача (несанкціонованого споживача) та/або уповноваженої ним особи на засідання комісії остання розглядає складений акт про порушення без його (її) участі.

За приписами пунктів 11, 12 глави 5 розділу XІ Кодексу газорозподільних систем за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. Вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі.

У пункті 8 Акту про порушення № 822 від 02.11.2021 було зазначено про те, що комісія Оператора ГРМ з розгляду цього акту буде проводити засідання 09.12.2021 о 09:30 за адресою: м. Київ, пров. Руслана Лужевського, 18, контактний тел. НОМЕР_1 .

За наслідками розгляду Акту про порушення № 822 від 02.11.2021, постійно діючою Комісією з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства "Київгаз" було прийнято рішення № 1/9-12/822 від 09.12.2021 про його задоволення, на підставі якого відповідачем було складено Акт-розрахунок № 1/9-12/822 необлікованого об`єму та обсягу природного газу і його вартості, згідно з яким позивачу було донараховано 45 391,40 м.куб. газу на суму 1 951 613,53 грн за період з 07:00 29.10.2021 по 16:00 01.12.2021.

Судом встановлено, що спірне рішення ухвалено постійно діючою Комісією відповідача з розгляду актів про порушення у складі голови, його заступника, п`ятьох членів та секретаря, створеною відповідно до наказу Акціонерного товариства "Київгаз" № 295 від 29.11.2021, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

При цьому, як вбачається з листів Управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області № 42/956-20 від 25.06.2020 та Державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" № 39-21/82 від 30.06.2021, метрологічна організація та територіальний орган Регулятора не делегували своїх представників для участі на постійній основі у складі комісії.

Наведене дає підстави для висновку про повноважність складу постійно діючої Комісії з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства "Київгаз", що ухвалила рішення №1/9-12/822 від 09.12.2021. У цьому висновку суд враховує, що протилежні доводи позивача, наведені у позовній заяві, були викладені з огляду на отримання лише витягу із цього рішення, який не містив підписів усіх членів комісії.

У спірному рішенні зазначено, що споживач на засідання не з`явився.

Позивач зазначає, що Акт про порушення № 822 від 02.11.2021 та інші документи, які складались за наслідками перевірки 02.11.2021, а також Акт про усунення порушення були складені за відсутності уповноваженої особи позивача, хоча вони містять підпис генерального директора позивача Саніна О.П .

З метою встановлення того, чи підписував Санін О.П . Акт про порушення № 822 від 02.11.2021, Акт перевірки вузла обліку газу № Ч393/21 від 02.11.2021, Акт про усунення порушення від 01.12.2021 та Акт перевірки вузла обліку газу № М-435 від 01.12.2021, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у цій справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 18.03.2024 № 20837/23-32, складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Олександрою Дзюбою, підписи від імені Саніна Олександра Петровича , що містяться ліворуч від рукописного запису " Санін О.П. " в Акті про порушення № 822 від 02.11.2021, ліворуч від рукописного запису " Санін О.П. " в Акті перевірки вузла обліку газу № Ч393/21 від 02.11.2021, ліворуч від рукописного запису " Санін О.П. " в Акті про усунення порушення від 01.12.2021, ліворуч від рукописного запису " Санін О.П. " в Акті перевірки вузла обліку газу № М-435 від 01.12.2021 - виконані не Саніним Олександром Петровичем , а іншою особою.

Згідно з частиною 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд враховує, що відповідно до пункту 3.25 глави 3 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2015 за № 674/27119, робота установок, що використовують газ, без постійного перебування працівників, які експлуатують та обслуговують обладнання, допускається за умови: розміщення установок, що використовують газ, і допоміжного обладнання у відокремлених (які замикаються) приміщеннях, обладнаних охоронною і пожежною сигналізацією і аварійним вибухозахищеним освітленням із ввімкненням його поза приміщенням; оснащення установок, що використовують газ, системами автоматизації, які забезпечують їх безаварійну роботу, протиаварійний захист, відключення подавання газу на установку при загазованості, пожежі в приміщенні та вимкненні електропостачання; виведення сигналів про загазованість приміщення і спрацювання захистів на диспетчерський пункт або в приміщення з постійною присутністю чергового; наявності в оперативному підпорядкуванні диспетчера чергових працівників, які експлуатують та обслуговують обладнання, що здатні виконати роботи з аварійної зупинки обладнання. У всіх інших випадках забороняється здійснювати роботу установок, що використовують газ, без постійного перебування працівників, які експлуатують та обслуговують обладнання.

Крім того, у підп. 4.1.2 пункту 4.1 Договору, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріос Плюс", визначено обов`язок позивача виконувати своїми силами основні роботи по утриманню газових об`єктів, зокрема виконувати держповірку і клеймування манометрів чи інших приладів.

Матеріали справи свідчать про те, що представники відповідача не встановили особи, яка забезпечує їм доступ до ВОГ на об`єкті позивача, де розташований лічильник газу (ЗВТ), та підписує від імені позивача документи, складені під час та за результатами перевірки, зокрема Акт про порушення № 822 від 02.11.2021.

В матеріалах справи відсутні належні докази вручення позивачу Акту про порушення № 822 від 02.11.2021, який має містити відомості про місце, дату та орієнтовний час засідання комісії з розгляду актів про порушення, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свого обов`язку із посвідчення особи споживача, складення акту про порушення в його присутності та вручення споживачу його примірника акту, чим позбавив позивача права бути повідомленим про розгляд акту про порушення комісією Оператора ГРМ, участі в засіданні комісії та наданні відповідних пояснень.

Неповідомлення споживача не може вважатися формальним порушенням, оскільки він зобов`язаний бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, на якому буде розглядатися складений на нього акт про порушення, та суть такого повідомлення зводиться не лише до інформування споживача про розгляд акту про порушення, а має забезпечити йому реальну можливість взяти участь у засіданні та надати відповідні пояснення з цього приводу.

Статтею 58 Закону України "Про ринок природного газу" передбачена можливість оскарження рішення комісії з розгляду актів про порушення.

Отже, вимога про скасування рішення комісії Оператора ГРМ з розгляду актів про порушення, на підставі якого проведено розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості, є способом захисту прав та інтересів, що встановлений законом, і є належним у спірних правовідносинах, оскільки таке рішення безпосередньо впливає на права та обов`язки споживача у його відносинах з Оператором ГРМ, встановлює обсяг і вартість необлікованого (донарахованого) газу та створює загрозу припинення газопостачання споживача.

Щодо доводів скаржника про вибіркове визнання правомірності складених за участю представників Оператора ГРМ та представника позивача актів та не дослідження судом першої інстанції усіх актів в сукупності, колегія суддів відхиляє, оскільки підставами позову була неправомірність складення саме акта про порушення № 822 від 02.11.2021, у зв`язку з тим, що саме цей документ безпосередньо пов`язаний із предметом спору даного спору рішення № 1/9-12/822 засідання постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення, яким, власне, задоволено вказаний вище акт.

Правове значення в контексті даного спору має не те, чи було відомо Генеральному директору Саніну О.П. про факт розпломбування/опломбування лічильника газу на об`єкті Позивача, а те, яким чином було оформлено та складено акта про порушення № 822 від 02.11.2021, який є підставою для прийняття рішення про зміну режиму нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, який тягне негативні майнові наслідки для позивача

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості заявленого позову та відновлення порушеного права позивача шляхом визнання неправомірним та скасування рішення постійно діючої Комісії з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства "Київгаз" про задоволення Акту про порушення № 822 від 02.11.2021 в повному обсязі та донарахування позивачу необлікованих об`ємів природного газу на загальну суму 1 951 613,53 грн, що оформлено рішенням № 1/9-12/822 від 09.12.2021 засідання постійно діючої Комісії з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства "Київгаз" та Актом-розрахунком № 1/9-12/822 б/д необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості з 29.10.2021 07:00 по 16:00 01.12.2021 на загальну суму 1 951 613,53 грн.

Щодо оскарження додаткового рішення суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що скаржником не зазначено в апеляційній скарзі доводів та підстав для скасування або зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 20 000,00 грн.

Скаржником у апеляційні скарзі зазначалось, що ним не отримувався повний текст додаткового рішення, а відповідні доводи щодо спростування висновків суду першої інстанції викладених у додатковому рішенні будуть подані суду після отримання повного тексту, проте відповідно довідки про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Акціонерному товариству "Київгаз" додаткове рішення надійшло 03.09.2024, проте станом на 02.10.2024 доповнень або пояснень щодо апеляційної скарги на додаткове рішення до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві, на виконання вимог процесуального закону, позивач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він очікує понести у зв`язку із розглядом справи витрати на правничу допомогу в розмірі 101 944,80 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині п`ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем до суду першої інстанції надано належним чином засвідчені копії Договору № 93 про надання правової допомоги від 08.06.2021, Додаткової угоди № 2 від 24.01.2022 до Договору № 93 про надання правової допомоги від 08.06.2021, рахунку на оплату № 15 від 24.01.2022 на суму 101 944,80 грн, платіжної інструкції № 194 від 27.01.2022 на суму 101 944,80 грн та звіту про виконані роботи за період з 01.01.2022 до 22.07.2024.

Згідно з п. 1.1 Договору № 93 про надання правової допомоги від 08.06.2021, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Авер Лєкс" (об`єднання) та позивачем (клієнт), у порядку та на умовах, що визначені цим договором, об`єднання за завданням клієнта зобов`язується здійснити захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.8 Договору № 93 про надання правової допомоги від 08.06.2021 надання об`єднанням послуг в межах договору може здійснюватися на підставі додаткових угод, що укладаються сторонами в межах цього договору або за письмовим завданням (дорученням, заявкою) клієнта. За результатами надання юридичних послуг клієнту, об`єднання складає звіт про надані послуги, який разом з рахунком на оплату юридичних послуг направляється поштою (або передається особисто) клієнту.

У п. 1 Додаткової угоди № 2 від 24.01.2022 до Договору № 93 про надання правової допомоги від 08.06.2021 визначено, що на підставі та на виконання положень договору клієнт доручає, а об`єднання бере на себе зобов`язання надати правничу (правову) допомогу клієнту щодо представництва інтересів у спорі із Акціонерним товариством "Київгаз", пов`язаного із виставленням рахунку клієнту на суму 1 951 613,53 грн.

У пунктах 2 - 8 Додаткової угоди № 2 від 24.01.2022 до Договору № 93 про надання правової допомоги від 08.06.2021 викладено перелік послуг, що їх надає об`єднання на виконання завдання, вказаного у п. 1 цієї додаткової угоди.

Сторони домовились, що гонорар об`єднання за супроводження справи клієнта у Господарському суді міста Києва становить суму еквіваленту 3 000,00 доларів США без ПДВ, за офіційним курсом НБУ на момент виставлення рахунку (п. 11 Додаткової угоди № 2 від 24.01.2022 до Договору № 93 про надання правової допомоги від 08.06.2021).

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зазначеному розмірі не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме в цьому розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, відповідач вказує на те, що заявлений позивачем розмір витрат є завищеним (не розумним, не реальним) та не є співмірним із складністю справи, предметом спору (позовної вимоги немайнового характеру) та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Відповідач зазначає, що витрати на оплату послуг, відшкодування яких просить позивач, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правничої допомоги. Проте, відповідно до наданого позивачем звіту про виконані роботи, частина робіт була виконана помічниками адвокатів, щодо яких відсутні докази на підтвердження реєстрації в Національній асоціації адвокатів України як помічників адвокатів та повноважень таких осіб як помічників адвокатів відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, обставиною, яка на думку відповідача, свідчить про необґрунтованість заявленого розміру витрат, є сталість та послідовність правової позиції позивача, відсутність необхідності змінювати яку свідчить про відсутність підстав досліджувати помічнику адвоката судову практику та чинне законодавство для підготовки до розгляду цієї справи.

Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (не співмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано відхилено доводи відповідача під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення

Водночас вирішуючи питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає, що предметом судового розгляду в цій справі була вимога немайнового характеру. Судом не встановлено обставин того, що ця справа викликала публічний інтерес чи її вирішення становило виключне значення для будь-якої із сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони. Справа не містить значного обсягу доказів, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин є вузьким. На тривалість розгляду справи вплинуло призначення судової почеркознавчої експертизи.

Оцінивши співмірність заявлених до стягнення витрат зі складністю справи та обсягом виконаної представниками позивача роботи в суді, суд відзначає, що сума витрат не є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру витрат, що підлягають покладенню на відповідача за результатами розподілу судових витрат, сумою у 50 000,00 грн.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" до Акціонерного товариства "Київгаз" про визнання неправомірним та скасування рішення постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства "Київгаз" про задоволення Акту про порушення № 822 від 02.11.2021 та донарахування позивачу необлікованих об`ємів природного газу на загальну суму 1 951 613,53 грн. Також судом першої інстанції правомірно задоволено заяву про компенсацію витрат за надану правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн..

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/4492/22 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі № 910/4492/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/4492/22 - залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі № 910/4492/22 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 21.10.2024

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

О.М. Сибіга