Рішення

від 02.08.2024 по справі 910/4492/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2024Справа № 910/4492/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/4492/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" (Україна, 03134, м. Київ, вул. Кільцева дорога, буд. 20/1А; ідентифікаційний код: 30176505)

до Акціонерного товариства "Київгаз" (Україна, 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 4Б; ідентифікаційний код: 03346331)

про визнання неправомірним та скасування рішення

Представники учасників справи:

від позивача: Іоніцой-Доценко О.П., ордер серії АА № 1443835 від 15.05.2024;

від відповідача: Мельник О.В., довіреність № Д-138-23 від 29.12.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Київгаз" (далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/4492/22 позов було задоволено, визнано неправомірним та скасовано рішення постійно діючої Комісії з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства "Київгаз" про задоволення Акту про порушення № 822 від 02.11.2021 в повному обсязі та донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" необлікованих об`ємів природного газу на загальну суму 1 951 613,53 грн, що оформлено рішенням № 1/9-12/822 від 09.12.2021 засідання постійно діючої Комісії з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства "Київгаз" та Актом-розрахунком № 1/9-12/822 б/д необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості з 29.10.2021 07:00 по 16:00 01.12.2021 на загальну суму 1 951 613,53 грн, стягнуто з Акціонерного товариства "Київгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн та витрати, пов`язані із проведенням експертизи в розмірі 16 250,64 грн.

22.07.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про ухвалення додаткового рішення, яка 23.07.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду", відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 101 944,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4492/22 призначено на 31.07.2024.

30.07.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про поновлення строку для подання доказу та долучення доказу до матеріалів справи, яке 31.07.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 31.07.2024 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 31.07.2024 було оголошено перерву до 02.08.2024.

31.07.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про відкладення судового засідання та надання додаткового часу для підготовки пояснень на клопотання позивача про поновлення строку для подання доказу та долучення доказу до матеріалів справи, яке 01.08.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

01.08.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, яке 02.08.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 02.08.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо заяви, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення, проти задоволення заяви заперечував.

Розглянувши у судовому засіданні 02.08.2024 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві, на виконання вимог процесуального закону, позивач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він очікує понести у зв`язку із розглядом справи витрати на правничу допомогу в розмірі 101 944,80 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині п`ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору № 93 про надання правової допомоги від 08.06.2021, Додаткової угоди № 2 від 24.01.2022 до Договору № 93 про надання правової допомоги від 08.06.2021, рахунку на оплату № 15 від 24.01.2022 на суму 101 944,80 грн, платіжної інструкції № 194 від 27.01.2022 на суму 101 944,80 грн та звіту про виконані роботи за період з 01.01.2022 до 22.07.2024.

Згідно з п. 1.1 Договору № 93 про надання правової допомоги від 08.06.2021, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Авер Лєкс" (об`єднання) та позивачем (клієнт), у порядку та на умовах, що визначені цим договором, об`єднання за завданням клієнта зобов`язується здійснити захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.8 Договору № 93 про надання правової допомоги від 08.06.2021 надання об`єднанням послуг в межах договору може здійснюватися на підставі додаткових угод, що укладаються сторонами в межах цього договору або за письмовим завданням (дорученням, заявкою) клієнта. За результатами надання юридичних послуг клієнту, об`єднання складає звіт про надані послуги, який разом з рахунком на оплату юридичних послуг направляється поштою (або передається особисто) клієнту.

У п. 1 Додаткової угоди № 2 від 24.01.2022 до Договору № 93 про надання правової допомоги від 08.06.2021 визначено, що на підставі та на виконання положень договору клієнт доручає, а об`єднання бере на себе зобов`язання надати правничу (правову) допомогу клієнту щодо представництва інтересів у спорі із Акціонерним товариством "Київгаз", пов`язаного із виставленням рахунку клієнту на суму 1 951 613,53 грн.

У пунктах 2 - 8 Додаткової угоди № 2 від 24.01.2022 до Договору № 93 про надання правової допомоги від 08.06.2021 викладено перелік послуг, що їх надає об`єднання на виконання завдання, вказаного у п. 1 цієї додаткової угоди.

Сторони домовились, що гонорар об`єднання за супроводження справи клієнта у Господарському суді міста Києва становить суму еквіваленту 3 000,00 доларів США без ПДВ, за офіційним курсом НБУ на момент виставлення рахунку (п. 11 Додаткової угоди № 2 від 24.01.2022 до Договору № 93 про надання правової допомоги від 08.06.2021).

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зазначеному розмірі не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме в цьому розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, відповідач вказує на те, що заявлений позивачем розмір витрат є завищеним (не розумним, не реальним) та не є співмірним із складністю справи, предметом спору (позовної вимоги немайнового характеру) та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Відповідач зазначає, що витрати на оплату послуг, відшкодування яких просить позивач, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правничої допомоги. Проте, відповідно до наданого позивачем звіту про виконані роботи, частина робіт була виконана помічниками адвокатів, щодо яких відсутні докази на підтвердження реєстрації в Національній асоціації адвокатів України як помічників адвокатів та повноважень таких осіб як помічників адвокатів відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, обставиною, яка на думку відповідача, свідчить про необґрунтованість заявленого розміру витрат, є сталість та послідовність правової позиції позивача, відсутність необхідності змінювати яку свідчить про відсутність підстав досліджувати помічнику адвоката судову практику та чинне законодавство для підготовки до розгляду цієї справи.

Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (не співмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не може погодитись із твердженнями відповідача про витрачання представниками позивача надмірного часу на участь у судових засіданнях (невідповідність визначеного часу на надання відповідних послуг із тривалістю таких засідань), оскільки участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залою судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі дії, як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19).

Однак у цьому контексті необґрунтованою є диференціація у звіті про виконані роботи участі у судовому засіданні та підготовки до нього, оскільки такі послуги разом складають такий обсяг часу, що є надмірним з огляду на складність справи.

Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо сталості та послідовності правової позиції позивача, що на його думку виключало необхідність досліджувати судову практику та чинне законодавство для підготовки до розгляду цієї справи.

Суд відзначає, що такий аргумент є слушним при розподілі витрат в судах апеляційної і касаційної інстанцій, проте при розподілі витрат у суді першої інстанції це є недоречним.

З приводу залучення до надання правової допомоги позивачу помічників адвоката суд зауважує, що попри відсутність у матеріалах справи доказів внесення даних про помічника адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України, підпунктом 3.2.6 пункту 3.2 Договору № 93 про надання правової допомоги від 08.06.2021 об`єднанню було надано право самостійно визначати працівників об`єднання, які будуть залучатись до виконання завдання клієнта, залучати до виконання завдань помічників адвоката.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Оцінивши в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Водночас вирішуючи питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає, що предметом судового розгляду в цій справі була вимога немайнового характеру. Судом не встановлено обставин того, що ця справа викликала публічний інтерес чи її вирішення становило виключне значення для будь-якої із сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони. Справа не містить значного обсягу доказів, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин є вузьким. На тривалість розгляду справи вплинуло призначення судової почеркознавчої експертизи.

Оцінивши співмірність заявлених до стягнення витрат зі складністю справи та обсягом виконаної представниками позивача роботи в суді, суд відзначає, що сума витрат не є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру витрат, що підлягають покладенню на відповідача за результатами розподілу судових витрат, сумою у 50 000,00 грн.

Приймаючи до уваги викладене, зважаючи на те, що позов було задоволено, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації позивачеві за надані при розгляді цієї справи послуги буде стягнення на його користь з відповідача 50 000,00 грн витрат за надану правничу допомогу. Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу покладається на нього.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4492/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Київгаз" (Україна, 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 4Б; ідентифікаційний код: 03346331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" (Україна, 03134, м. Київ, вул. Кільцева дорога, буд. 20/1А; ідентифікаційний код: 30176505) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Повне додаткове рішення складено 02.09.2024.

Суддя О.В. Нечай