Постанова

від 21.10.2024 по справі 910/4718/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2024 р. Справа№ 910/4718/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко О.В.

без виклику сторін

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024

у справі № 910/4718/24(суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крайнтон Буд Україна"

про стягнення 173 807, 64 грн,

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (надалі - позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Регіон» (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАЙТОН БУД Україна») (надалі - відповідач) про стягнення 173 807,64 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 16.07.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/4718/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/4718/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ-РЕГІОН" на користь військової частини НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 173 807, 64 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що до актів виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати повинні включатись лише ті витрати, які були дійсно понесені Відповідачем. Самі форми № КБ-2в та № КБ-3 передбачають, що до при їх складанні Відповідач повинен внести достовірну інформацію про понесені витрати.

Вносячи інформацію у розділ «Інші витрати» у довідці за формою № КБ-3 Відповідач повинен відображати достовірну інформацію про дійсно понесені ним витрати, які повинні бути підтвердженими належними первинними документами. Аналогічно у актах виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, в яких детально наводяться усі витрати, понесені при виконанні підрядних робіт, Відповідач повинен був відобразити реально понесені витрати, які були підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Більше того, підтвердження інших витрат відповідними первинними документами укладеними договорами було визначено, як обов`язок Відповідача, який не було виконано останнім, оскільки на численні прохання Позивача Відповідачем підтверджуючі бухгалтерські документи надано не було.

Апелянт звертає увагу суду, що до моменту виявлення Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України (яке було переформатовано у 3 територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України) відповідних порушень Відповідачем, підставою набуття коштів в сумі були укладені договори. Встановлення того факту, що Відповідач не підтвердив відповідними первинними документами всупереч п. 5.2.4. укладених договорів витрати на відрядження в сумі 173807,64 грн. є свідченням того, що підстава, на якій Відповідач набув вказані грошові кошти, відпала, оскільки до форм № КБ-2в та № КБ-3 повинні були вноситись тільки ті витрати, які підтверджені документально.

Скаржник вказує, що було направлено Відповідачу претензію від 24.08.2023 №7/13, в які Позивач повторно просив Відповідача надати відповідні первинні документи, які підтверджують витрати на відрядження працівників Відповідача. У випадку відсутності відповідних підтверджуючих документів Позивач вимагав повернути останньому кошти в сумі 173807,64 грн. Однак, Відповідач також проігнорував пред`явлену Позивачем претензію. Таким чином, вважаю, що належним способом захисту порушених прав Позивача у цій справі буде стягнення з Відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 173 807,64 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4718/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/4718/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

25.07.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4718/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/4718/24 залишено без руху. Роз`яснено Військовій частині НОМЕР_1 , що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.

09.08.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Військової частини НОМЕР_1 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024, а саме докази сплати судового збору на суму 3 633, 60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №874 від 06.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/4718/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/4718/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 суддю Північного апеляційного господарського суду Шапталу Є.Ю. звільнено у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 прийнято справу № 910/4718/24 до провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

З метою забезпечення процесуальних прав відповідача, суд апеляційної інстанції ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/4718/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників та роз`яснено відповідачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, заперечення, пояснення щодо апеляційної скарги в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідно.

Вказана ухвала повернута до суду апеляційної інстанції з відміткою «Закінчення встановленого терміну зберігання», що підтверджується витягом з сайту Укрпошти за штрих-кодом № 0600282358708

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.08.2019 між Військовою частиною НОМЕР_2 (надалі - замовник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ-РЕГІОН" (надалі - підрядник/відповідач) було укладено договір підряду № 40/11/19 за умовами якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 субпідрядні роботи щодо виконання робіт «Капітальний ремонт будівлі казарми № 57 військового містечка НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 » (роботи по влаштуванню водопостачання, каналізації, опалення та вентиляції) (за кодом СРV за ДК 021:2015 - 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація) (далі - об`єкт), що виконувався за рахунок коштів Державного бюджету України.

Також, між сторонами укладено Договір підряду № 58/11/19 від 27.11.2019, за умовами якого позивач як замовник доручав, а відповідач як підрядник забезпечував відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 субпідрядні роботи щодо виконання робіт "Капітальний ремонт будівлі казарми № 57 військового містечка НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 " (роботи по влаштуванню водопостачання, каналізації, опалення та вентиляції) (за кодом СРV за ДК 021:2015 - 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація) (далі - об`єкт), що виконувався за рахунок коштів Державного бюджету України.

У позовній заяві позивач вказує на те, що виконані роботи за укладеними між позивачем та відповідачем договорами були оплачені у повному обсязі, що підтверджується відповідними відмітками управлення Державної казначейської служби на актах виконаних будівельних робіт, копії які додані до матеріалів позовної заяви.

Проте, як зазначає позивач, на підставі Рішення Міністра оборони України від 23 квітня 2021 року № 6057/з та розпорядження директора Департаменту внутрішнього аудиту від 12 травня 2021року № 234/1287 у період з 26 травня по 05 серпня 2021 року представниками Центрального територіального управління перевірено законність та ефективність використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на будівництво об`єктів Міністерства оборони України.

Зокрема в аудиторському звіті від 06.09.2021 № 234/3/29, складеному за наслідками проведення зазначеної вище перевірки, було встановлено порушення вимог п. 6.2.6 ДСТУ Б Д.1.1 1:2013 щодо включення розміру загальновиробничих, адміністративних витрат, без врахування структури цих витрат, які склалися в підрядній організації за попередній період з урахуванням потужності будівельної організації-підрядника.

Окрім того, у вказаному вище звіті зазначено, що при включення до актів КБ-2в інших супутніх витрат, пов`язаних з відрядженням працівників підрядних організацій на будови, підрядником не дотримано вимог норм пункту 6.2.7.4 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, пп. 5.4.2, 5.4.4, 5.4.4.1 ДСТУ-Н Д.1.1-5:2013, роз`яснень Збірника Ціноутворення в будівництві за травень 2008 року, стор. 44-46, та не забезпечено документального підтвердження таких витрат.

Зазначені порушення створили ризик незаконних видатків на загальну суму 173 807,64 грн.

Враховуючи результати аудиторського звіту від 06.09.2021 № 234/3/29, Правила визначення вартості будівництва а також положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач зазначає, що надання замовнику копій первинних документів на підтвердження витрат підрядника є обов`язком останнього, а відтак відповідач безпідставно (без підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами) включив до вартості виконаних робіт витрати на відрядження в сумі 173 807,64 грн.

У зв`язку з чим, позивачем на адресу відповідач надіслано листа від 15.09.2021 №5/124, в якому позивач просив надати первинні документи, які підтверджують витрати на відрядження працівників відповідача. Однак, як зазначає позивач, даний лист залишений відповідачем без відповіді.

Позивачем було також направлено на адресу відповідача претензію від 24.08.2023 №7/13, в які повторно просив відповідача надати відповідні первинні документи, які б підтверджували витрати на відрядження працівників відповідача. У випадку відсутності відповідних підтверджуючих документів позивач вимагав повернути останньому кошти в сумі 173807,64 грн. Проте, як вказує позивач, відповідач також проігнорував пред`явлену позивачем претензію.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладених між сторонами договорів підряду №40/08/19 від 23.08.2019 та №5811/19 від 27.11.2019 позивачем здійснено оплату виконаних робіт у повному обсязі, втім за результатами перевірки законності та ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів (аудиторський звіт від 06.09.2021 №234/3/29) було встановлено, що при включенні до актів КБ-2в супутніх витрат, пов`язаних з відрядженням працівників підрядних організацій на будови, відповідачем не дотримано вимог норм п. 6.2.7.4. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, п.п. 5.4.2., 5.4.4., 5.4.4.1 ДСТУ-Н Д.1.1-5:2013 роз`яснень Збірника Ціноутворення в будівництві за травень 2008 року, стор. 44-46 та не забезпечено документального підтвердження таких витрат в сумі 173 807, 64 грн, які позивач просить суд стягнути на підставі приписів 1212 ЦК України.

Розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Частинами 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

У відповідності до ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Частинами 4, 6 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

У частинах 1-3 статті 853 Цивільного кодексу України закріплено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі їх прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Значення огляду при прийняті робіт полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання.

У акті сторона, яка приймає роботи має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-приймання об`єкта виявляться суттєві недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об`єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи.

Частиною 1 статті 858 Цивільного кодексу України визначено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Як встановлено матеріалами справи, у відповідності до ч. 4 ст. 882 ЦК України та на виконання умов договорів сторонами були складені, підписані та скріплені відтисками печаток сторін акти приймання виконаних будівельних робіт, зокрема за листопад 2019 за договором № 40/08/19 від 23.08.2019 та Акти № 1, 2 за договром № 58/11/19 від 27.11.2019 у розділу V вказаних актів "Інші супутні витрати" включено витрати на відрядження працівників будівельних організаційній об`єкт будівництва.

До матеріали справи позивачам також долучено підписані сторонами довідки форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується самим позивачем вказані вище роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт позивачем було прийнято без жодних зауважень щодо їх якості, кількості, ціни та комплектності бухгалтерської документації відповідно до 5.2.4. договорів.

Відповідно до положення ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У частині 1 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За умовами частин 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

У позовній заяві позивачем вказано, що військовою частиною НОМЕР_1 було повністю виконано свої зобов`язання щодо оплати вартості виконаних робіт за укладеними договорами.

З огляду на наведені вище норми, та враховуючи підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень акти приймання виконаних будівельних робіт за договорами, слідує висновок, що позивач погодився з виконаними відповідачем роботами та оплатив їх вартість в повному обсязі у відповідності до умов, укладених між сторонами договорами.

Щодо посилань позивача на Аудиторський звіт Центрального територіального управління внутрішнього аудиту № 234/3/29 від 06.09.2021, у якому вказано про завищення загальної вартості будівельних робіт внаслідок неподання підрядником первинних документів, які підтверджують витрати на відрядження його працівників, які оплачені у складі будівельних робіт, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено наступне.

Згідно з п. 2 Положення про Департамент внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 05.06.2019 року № 280, об`єктом внутрішнього аудиту є діяльність Міноборони, структурних підрозділів його апарату, Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), його структурних підрозділів та інших підконтрольних суб`єктів, які належать до сфери управління Міноборони та Генерального штабу (органів військового управління, військових частин, вищих військових навчальних закладів, установ, безпосередньо підпорядкованих Міноборони (далі - структурні підрозділи, безпосередньо підпорядковані Міноборони), інших органів військового управління, військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, об`єднань підприємств, а також суб`єктів господарювання, які не є юридичними особами), в повному обсязі або з окремих питань (на окремих етапах) та заходи, що здійснюються відповідними керівниками для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів та інших активів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і вимог щодо їх діяльності).

Відповідно до п. 6 Положення, основним завданням Департаменту є надання Міністру оборони України об`єктивних і незалежних висновків і рекомендацій (пропозицій) щодо: функціонування системи внутрішнього контролю в Міноборони, Генеральному штабі, інших підконтрольних суб`єктах та її вдосконалення; удосконалення системи управління (за винятком оперативного (бойового) управління Збройними Силами); запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів та інших активів; запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності Міноборони, Генерального штабу, інших підконтрольних суб`єктів.

За умовами п. 3 розділу 7 Стандарт 11 "Документування перебігу та результатів внутрішнього аудиту" Стандартів внутрішнього аудиту, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 № 1247, офіційним документом проведеного внутрішнього аудиту є аудиторський звіт, який містить: резюме - стислий виклад основних висновків та рекомендацій; основну частину - цілі, обсяг і результати виконання аудиторського завдання; висновки та рекомендації.

У п. 8 цього ж розділу визначено, рекомендації за результатами внутрішнього аудиту мають містити конструктивні пропозиції щодо вдосконалення тих аспектів діяльності, стосовно яких проводився внутрішній аудит. Рекомендації мають базуватися на висновках, бути адекватними, конкретними, реальними для впровадження, чітко формулюватись та містити очікуваний результат їх впровадження (оцінку їх можливого впливу на діяльність установи).

Отже, враховуючи наведені вище положення, аудиторський звіт внутрішнього аудиту Міноборони є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, а викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили.

Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Акт ревізії (аудиту) не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії (аудиту) є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на виконання сторонами своїх зобов`язань за договором і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема, в постановах від 16.10.2018 року в справі №910/23357/17 та від 18.02.2020 у справі №910/7984/16.

Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 та від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21).

Отже, обставини, які встановлені під час проведення внутрішнього аудиту не можуть впливати на умови договірних відносин між сторонами, а тим більше їх змінювати.

Більше того, відповідно до ч.3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається.

За таких обставин, сам по собі аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Стаття 1212 ЦК України, яка зазначена позивачем в обґрунтування як на нормативно-правову підставу для повернення йому спірної суми коштів, регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, відповідно до якої, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, застосування приписів ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Суд першої інстанції обґрунтовано вказує, що за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов`язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Матеріалами справи підтверджується, що грошові кошти у сумі 173 807,64 грн були набуті відповідачем у межах та на підставі виконання ним договірних зобов`язань, а позивачем у свою чергу, не доведено належними та допустимими доказами обставин того, що спірна сума коштів була отримана відповідачем без достатньої правової підстави, або така підстава наразі відпала.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірно висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крайнтон Буд Україна" про стягнення 173 807, 64 грн.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/4718/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/4718/24 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Військову частину НОМЕР_1 .

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді М.Л. Яковлєв

О.В. Тищенко