Постанова

від 22.10.2024 по справі 910/1624/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Справа № 910/1624/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогазбудсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 (повний текст рішення складено та підписано 24.04.2024) (суддя Турчин С.О.)

у справі № 910/1624/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогазбудсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ТЕХНО"

про стягнення 162 300,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврогазбудсервіс" (далі - ТОВ "Єврогазбудсервіс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ТЕХНО" (далі - ТОВ "БК ТЕХНО", відповідач) про стягнення 162 300,00 грн боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/1624/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження фактичного виконання робіт згідно з договором № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023, зокрема за актами № 28 від 04.12.2023 на суму 69 000,00 грн та № 29 від 04.12.2023 на суму 93 300,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/1624/24, ТОВ "Єврогазбудсервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Єврогазбудсервіс" у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Крім того, скаржник зазначає, що між сторонами було укладено два договори - договір на виконання робіт та договір поставки обладнання, які укладено та підписано в одну дату - 19.06.2023 та під одним номером № 23-06/19.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Єврогазбудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/1624/24; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 10.07.2024.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, планові та екстрені відключення електроенергії по місту Києву, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції і перевірено апеляційним господарським судом, позивачем до матеріалів справи долучено скан-копії договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023, сторонами якого є ТОВ "Єврогазбудсервіс" як виконавець та ТОВ "БК ТЕХНО" як замовник. Один примірник скан-копії договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023 містить підпис та печатку лише відповідача, інший - підписи та печатки позивача та відповідача.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання власними силами та на власний ризик протягом дії цього Договору організувати та виконати монтаж та пуско-налагоджувані роботи СЗГ-20 та передати їх, а замовник зобов`язується прийняти їх і оплатити відповідно до Договору.

Згідно з п. 2.1 договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023 загальна ціна цього Договору складається з вартості всіх робіт, виконаних підрядником відповідно до специфікації (додаток № 1).

Відповідно до п. 2.3 договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023 ціна (вартість) робіт зазначається у специфікації (додаток № 1) та складається з витрат підрядника на придбання матеріалів та обладнання для виконання робіт, передбачених цим Договором, та вартості самих робіт, що виконуються підрядником за цим Договором.

Згідно з п. 2.5 договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023 оплата за цим Договором здійснюється безготівково на банківський поточний рахунок підрядника у національні валюті України з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт (етапів робіт) підрядником на підставі актів виконаних робіт або в інший спосіб за погодженням сторін.

Також, на підтвердження заявлених вимог позивач додав до позовної заяви:

- скан-копію додатку № 1 до договору № 23-06/19 від 19.06.2023 на суму 419 000,00 грн (роботи з монтажу та пусконалагоджувальні роботи СЗГ-20 м. куб.), що містить підпис та печатку зі сторони ТОВ "БК ТЕХНО" (до додаткових пояснень позивачем додано скан-копію зазначеного додатку № 1 з підписами та печатками обох сторін);

- скан-копію додатку № 1 до договору № 23-06/19 від 19.06.2023 на суму 189 000,00 грн (роботи з монтажу та пусконалагоджувальні роботи СЗГ-20 м. куб.), що містить підпис та печатку зі сторони ТОВ "БК ТЕХНО" (до додаткових пояснень позивачем додано скан-копію зазначеного додатку № 1 з підписами та печатками обох сторін);

- скан-копію додатку № 2 до договору № 23-06/19 від 19.06.2023 на суму 229 999,99 грн (насосний агрегат Yenen з електродвигуном 5,5 кВт у кількості 1 шт.), що містить підпис та печатку зі сторони ТОВ "БК ТЕХНО";

- додаток № 2 до договору № 23-06/19 від 19.06.2023 на суму 93 300,00 грн (роботи з дообладнання СЗГ-20 м. куб.), підписаний електронними підписами ТОВ "Єврогазбудсервіс" та ТОВ "БК ТЕХНО";

- рахунок на оплату № 22 від 19.06.2023 на суму 418 999,99 грн (насосний агрегат Yenen з електродвигуном 5,5 кВт у кількості 2 шт.; монтаж та пусконалагоджувальні роботи СЗГ-20 м. куб. (підземна));

- рахунок на оплату № 23 від 07.09.2023 на суму 933 300,00 грн (роботи з дообладнання модуля підземного).

Згідно з наданими відповідачем до відзиву на позовну заяву доказами, між ТОВ "Єврогазбудсервіс" як замовником та ТОВ "БК ТЕХНО" як постачальником з використанням кваліфікованих електронних підписів та електронних печаток сторін підписаний договір № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (дати підпису 28.07.2023 та 31.07.2023).

Відповідно до п. 1.1 договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023 постачальник зобов`язується передати у власність покупцю обладнання в асортименті, кількості, комплектації, за цінами та у строки, передбаченими у специфікаціях (додатки до даного Договору), що є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 1.2 договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023 постачальник зобов`язаний у межах загальної вартості Договору виконати роботи (далі за текстом - роботи) по встановленню обладнання на об`єктах покупця, у строки та за цінами, передбаченими у специфікаціях. Підготовчі роботи покупець виконує самостійно. Перелік необхідних підготовчих робіт викладений у додатку № 2 до даного Договору.

Відповідно до п. 1.3 договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023 постачальник виконує роботи на об`єктах покупця за адресами, зазначеними в специфікації (додаток № 1).

Покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлене постачальником обладнання та виконані ним роботи в порядку та строки, визначені цим договором та його додатками (п. 1.4 договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023).

Відповідно до п. 2.2 договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023 загальна вартість Договору складається із загальної вартості усіх специфікацій даного Договору.

Згідно з п. 3.3, 3.6 договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023 передача обладнання постачальником покупцю оформлюється відповідними видатковими накладними. Моментом поставки обладнання вважається дата підписання покупцем видаткової накладної на обладнання.

Виконання робіт в повному обсязі або поетапне виконання робіт оформляється відповідними актами виконаних робіт (п. 3.5 договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023).

Згідно з п. 10.1 договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023 додатком № 1 є специфікація.

Відповідно до наданого відповідачем додатку № 1 до договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023 "Специфікація на обладнання" (протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису не надано) загальна вартість обладнання та робіт згідно із цією специфікацією становить 229 999,99 грн. Обладнанням для поставки визначено насосний агрегат Yenen з електродвигуном 5,5 кВт у кількості 2-х одиниць загальною вартістю 229 999,99 грн.

Позивач у додаткових поясненнях підтвердив підписання між сторонами електронно-цифровими підписами додатку № 1 до Договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023 на суму 229 999,99 грн на поставку насосного агрегату Yenen 5,5 кВт у кількості 2 шт. та надав свій примірник додатку № 1, який містить відображення електронних підписів та печаток сторін.

Також між сторонами підписано додаток № 2 до договору № 23-06/19 від 19.06.2023, згідно з яким позивач зобов`язався на свій ризик та за завданням відповідача виконати роботи з дообладнання СЗГ-20 м. куб., вартість яких становить 93 300,00 грн. Виконання робіт оформляється актом приймання виконаних робіт, що підписується представниками сторін. Додаток № 2 підписаний сторонами з використанням кваліфікованих електронних підписів та електронних печаток сторін, на підтвердження чого відповідач надав протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (дати підпису 08.09.2023 та 18.09.2023).

Згідно з наданими відповідачем до відзиву документами між позивачем та відповідачем підписані:

- видаткова накладна № 11 від 30.06.2023 на суму 229 999,99 грн (насосний агрегат Yenen з електродвигуном 5,5 кВт у кількості 2 шт.); ця видаткова накладна підписана сторонами з використанням кваліфікованих електронних підписів та електронних печаток сторін, на підтвердження чого відповідач надав протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (дати підпису 03.08.2023 та 08.08.2023);

- акт надання послуг № 15 від 26.06.2023 на загальну вартість робіт (послуг) у сумі 40 000,00 грн (монтажні та пуско-налагоджувальні роботи); цей акт підписаний сторонами з використанням кваліфікованих електронних підписів та електронних печаток сторін, на підтвердження чого відповідач надав протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (дати підпису 08.09.2023 та 18.09.2023);

- акт надання послуг № 16 від 30.06.2023 на загальну вартість робіт (послуг) у сумі 32 000,00 грн (монтажні та пуско-налагоджувальні роботи); цей акт підписаний сторонами з використанням кваліфікованих електронних підписів та електронних печаток сторін, на підтвердження чого відповідач надав протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (дати підпису 08.09.2023 та 18.09.2023);

- акт надання послуг № 17 від 31.07.2023 на загальну вартість робіт (послуг) у сумі 52 000,00 грн (монтажні та пуско-налагоджувальні роботи СЗГ); цей акт підписаний сторонами з використанням кваліфікованих електронних підписів та електронних печаток сторін, на підтвердження чого відповідач надав протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (дати підпису 22.09.2023 та 27.09.2023).

Загальна сума поставленого відповідачу обладнання та виконаних позивачем робіт становить 353 999,99 грн.

Згідно з матеріалами справи, відповідач здійснив на користь позивача оплати:

- 07.06.2023 у сумі 40 000,00 грн на підставі рахунку № 18 від 07.06.2023;

- 15.06.2023 у сумі 32 000,00 грн на підставі рахунку № 19 від 13.06.2023;

- 22.06.2023 у сумі 300 000,00 грн на підставі рахунку № 22 від 19.06.2023;

- 07.07.2023 у сумі 50 000,00 грн на підставі рахунку № 22 від 19.06.2023;

- 07.07.2023 у сумі 52 000,00 грн на підставі рахунку № 21 від 19.06.2023.

Рахунок № 22 від 19.06.2023 виставлений на підставі договору № 23-06/19 від 19.06.2023.

Рахунки № 18 від 07.06.2023 та № 19 від 13.06.2023 не містять посилання на договір № 23-06/19 від 19.06.2023, однак в актах надання послуг № 15 від 26.06.2023 та № 16 від 30.06.2023 зазначені рахунки № 18 та № 19 та договір № 23-06/19 від 19.06.2023.

Акт надання послуг № 17 від 31.07.2023 містить посилання на рахунок № 21 від 19.06.2023 та договір № 23-06/19 від 19.06.2023.

Загальна сума сплачених відповідачем на рахунок позивача робіт (послуг) становить 474 000,00 грн.

Разом із вимогою вих. № 1 від 13.12.2023 позивачем направлені відповідачу акти № 28 від 04.12.2023 на суму 69 000,00 грн (монтаж та пуско-налагоджувальні роботи СЗГ-20 м. куб. (підземна)) та № 29 від 04.12.2023 на суму 93 300,00 грн (дообладнання модуля підземного).

Акти № 28 від 04.12.2023 на суму 69 000,00 грн та № 29 від 04.12.2023 на суму 93 300,00 грн відповідачем не підписані та не оплачені.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, за доводами позивача, відповідач порушив зобов`язання за договором на виконання робіт № 23-06/19 від 19.06.2023 в частині оплати повної вартості виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість за договором у сумі 162 300,00 грн (69 000,00 грн (залишок за рахунком № 22 від 19.06.2023) та 93 300,00 грн (борг за додатком № 2, рахунок № 23 від 07.09.2023)).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли (п. 7.3, 7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 06.06.2024 у справі № 902/975/21.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивачем надано скан-копії договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023.

Як зазначено у п. 6.1 договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023, Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023.

Усі зміни та доповнення до цього Договору є чинними та мають юридичну силу, якщо вони оформлені у письмовому виді, підписані обома сторонами та скріплені печатками обох сторін. Договір складений українською мовою, у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони, які мають юридичну силу (п. 6.2, 6.3 договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023).

Таким чином, зміст наданої позивачем скан-копії договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023 передбачає, що такий правочин має містити підписи сторін. Жодних умов, що цей договір укладається шляхом обміну скан-копіями, наданий позивачем примірник договору не містить.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2024 у даній справі було зобов`язано ТОВ "Єврогазбудсервіс" надати суду оригінал договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023, що долучений до позову.

Однак, як вбачається з рішення суду першої інстанції, оригінал підписаного договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023 позивач суду не надав, та, за поясненнями представника позивача у судовому засіданні 17.04.2024, оригінал такого договору відсутній.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Водночас між сторонами підписаний договір № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023 із використанням кваліфікованих електронних підписів та електронних печаток.

Зі змісту зазначеного договору вбачається, що він за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договору поставки та підряду.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

До договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023 підписаний додаток № 1 до договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023 "Специфікація на Обладнання", згідно з яким обладнанням для поставки визначено "Насосний агрегат Yenen з електродвигуном 5,5 кВт у кількості 2-х одиниць", загальною вартістю 229 999,99 грн.

Також між позивачем та відповідачем підписаний додаток № 2 від 19.06.2023 до договору № 23-06/19 від 19.06.2023, згідно з яким позивач зобов`язався на свій ризик та за завданням замовника виконати роботи з дообладнання СЗГ-20 м. куб., вартість яких становить 93 300,00 грн.

Водночас, у реквізитах додатку № 2 від 19.06.2023 заначено реквізити договору, а саме: № 23-06/19 від 19.06.2023, без зазначення чи це договір поставки обладнання, чи договір на виконання робіт.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на наявність у матеріалах справи лише підписаного договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023 та на зміст п. 1.1, 1.2, 2.1 цього договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що більш вірогідним є те, що додаток № 2 від 19.06.2023 укладений саме до договору поставки обладнання.

Окрім того, позивачем на підтвердження підписання між сторонами двох договорів, а саме договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023 та договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023, до матеріалів справи долучено роздруківки електронного листування та скріншоти із зображенням надісланих файлів (додані до додаткових пояснень від 09.04.2024).

Відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено в постановах Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 та від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 916/3027/21 не знайшла підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20 та від 28.06.2022 у справі № 922/1280/21, оскільки у всіх наведених постановах Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів), в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV, які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах. При цьому в указаних постановах касаційні суди не формулювали висновок, що роздруківки електронного листування взагалі не можуть бути прийняті як допустимі докази.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, у першу чергу, від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Усі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 10.10.2024 у справі № 906/472/23.

Дослідивши надане позивачем електронне листування, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованих висновків, що з представленого листування неможливо ідентифікувати його авторів та неможливо встановити, хто саме відправляв повідомлення та файли, як і неможливо встановити зміст всіх документів, що надсилалися. Ті документи, зміст яких можливо ідентифікувати (акти, рахунки, платіжні інструкції), фактично, і були надані сторонами до матеріалів справи. Більш того, відповідне листування не підтверджує, що сторони надсилали одне одному на підписання договір № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що надане позивачем електронне листування не підтверджує факту укладення між сторонами договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023.

Окрім того, судом першої інстанції слушно враховано, що відповідно до умов п. 9.13 договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023 після підписання цього Договору всі попередні переговори по його укладенню, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, які так чи інакше стосуються предмета даного Договору, втрачають юридичну силу.

Під час вирішення спору у цій справі місцевим господарським судом враховано правові висновки, які містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, згідно з якими не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного.

Однак, як встановлено судом першої інстанції і перевірено судом апеляційної інстанції, наявні в матеріалах справи акти надання послуг № 15 від 26.06.2023, № 16 від 30.06.2023 та № 17 від 31.07.2023 містять посилання лише на договір № 23-06/19 від 19.06.2023 без конкретизації, чи це договір на виконання робіт, чи на поставку обладнання.

Видаткова накладна № 11 від 30.06.2023 складена за договором № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023.

Наявні у матеріалах справи докази здійснених відповідачем оплат також не містять посилання на договір № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023.

Доказів здійснення сторонами дій, які свідчать про повне або часткове виконання сторонами саме договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023 суду не надано.

З огляду на відсутність доказів фактичного виконання сторонами договору № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено факт укладення між сторонами зазначеного договору.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ГПК України). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог (частина третя статті 13 ГПК України).

При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

За змістом ч. 1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Як встановлено судом вище, на виконання договору № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023 сторонами підписано видаткову накладну № 11 від 30.06.2023 на суму 229 999,99 грн щодо поставки насосного агрегата Yenen з електродвигуном 5,5 кВт у кількості 2 шт.

Також між сторонами підписані акти, а саме: акт надання послуг № 15 від 26.06.2023 на загальну вартість робіт (послуг) у сумі 40 000,00 грн (монтажні та пуско-налагоджувальні роботи); акт надання послуг № 16 від 30.06.2023 на загальну вартість робіт (послуг) у сумі 32 000,00 грн (монтажні та пуско-налагоджувальні роботи); акт надання послуг № 17 від 31.07.2023 на загальну вартість робіт (послуг) у сумі 52 000,00 грн (монтажні та пуско-налагоджувальні роботи СЗГ).

Загальна сума поставленого відповідачу обладнання та виконаних позивачем робіт становить 353 999,99 грн.

Згідно з матеріалами справи відповідач оплатив позивачу вартість поставленого обладнання та виконаних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за 22.06.2023, 07.07.2023 та платіжними інструкціями № 698 від 07.06.2023, № 716 від 15.06.2023.

Таким чином, відповідно до наявних у матеріалах справи доказів у відповідача відсутня заборгованість за договором № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023.

Судом першої інстанції враховано, що первинні документи за договором № 23-06/19 поставки обладнання від 19.06.2023 були підписані пізніше, ніж вони датовані, однак сторонами погоджені зміст та реквізити первинних документів, і заперечень жодною із сторін не висловлено.

Щодо здійснених відповідачем оплат за рахунком на оплату № 22 від 19.06.2023, який складений на суму 418 999,99 грн, місцевий господарський суд слушно зауважив, що рахунок на оплату за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за обладнання, роботи, тобто носить інформаційний характер.

Позивачем же заявлені позовні вимоги у зв`язку з несплатою відповідачем вартості робіт за договором № 23-06/19 виконання робіт від 19.06.2023 за актами № 28 від 04.12.2023 на суму 69 000,00 грн та № 29 від 04.12.2023 на суму 93 300,00 грн, які зі сторони відповідача не підписані.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 910/6183/23, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). За загальним правилом, фактом підтвердження господарської операції є первинні документи (наприклад, акти надання послуг, виконаних робіт тощо). У свою чергу, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення. Отже, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Отже, сторони не позбавлені можливості доводити реальність господарської операції іншими документами, у випадку, якщо погоджені первинні документи відсутні.

Однак, як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження фактичного виконання робіт згідно з договором № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023, зокрема, за актами надання послуг № 28 від 04.12.2023 на суму 69 000,00 грн та № 29 від 04.12.2023 на суму 93 300,00 грн.

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, відсутність мотивованої відмови відповідача від підписання актів № 28 від 04.12.2023 та № 29 від 04.12.2023 не впливає на встановлені судом обставини спірних правовідносин між сторонами, оскільки позивач не довів, що такі роботи замовлялися за договором № 23-06/19 на виконання робіт від 19.06.2023, як і не довів, що визначені в актах роботи були реально виконані.

З огляду на встановлені обставини, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем вимог і правомірно відмовив у позові.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/1624/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврогазбудсервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/1624/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська