Постанова

від 21.10.2024 по справі 906/156/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року Справа № 906/156/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Левченко О.В. (в режимі відеоконференції);

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/156/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" в особі Овруцького Району Електричних Мереж

про визнання дій неправомірними

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08 липня 2024 року у справі №906/156/22 в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" в особі Овруцького Району Електричних Мереж про визнання дій неправомірними, відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.02.2022.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ПрАТ "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 у справі №906/156/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08 липня 2024 року у справі №906/156/22. Призначено справу №906/156/22 до розгляду на 30 вересня 2024 року об 11:00 год.

30.09.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" надійшла заява про відмову від апеляційної скарги та закриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі №906/156/22 прийнято відмову Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 08 липня 2024 року у справі №906/156/22. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08 липня 2024 року у справі №906/156/22 закрито.

03.10.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/156/22, в якій просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 розгляд заяви Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/156/22 призначено на 21 жовтня 2024 року об 11:30 год. Запропоновано позивачу за наявності надати суду свої заперечення на заяву Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/156/22.

09.10.2024 від представника позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на заяву Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/156/22, в яких просить суд відмовити в її задоволенні.

В судове засідання представник відповідача не з`явився. При цьому, від останнього черз підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд заяви без його участі.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи, викладені в запереченнях.

Розглянувши заяву представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/156/22, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зіст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4статті 126 ГПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5ст.126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цьогоКодексувизначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятоїстатті 129 ГПК Українипід час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4статті 126 Господарського процесуального кодексу України(а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4статті 126 Господарського процесуального кодексу України(у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5статті 129 цього Кодексу(у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5статті 129 Господарського процесуального кодексу Українита висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Як вбачається, заявником на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції до справи надано копії договору №1 про надання правничої допомоги від 02.01.2019, Додаткової угоди №66 від 30.09.2024 до договору, Детального опису та розрахунку наданих послуг (робіт) від 30.09.2024

Так, у відповідності до умов договору №1 про надання правничої допомоги від 02.01.2019 (далі договір), укладеного між Акціонерним товариством "Житомиробленерго" (клієнт) та адвокатом Приведьон В.М., предметом останнього є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (п.1.1 договору).

Згідно із пунктом 4.2. договору сторони погодили, що гонорар адвоката та компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

Так, до договору було укладено Додаткову угоду від №66 від 30.09.2024, відповідно до пункту 1 якої сторони погодили, що відповідно до п.1.1 та 4.1 Договору про надання правничої допомоги №1 від 02 січня 2019 року сторони домовилися про умови надання адвокатом клієнту наступної професійної правничої допомоги та розмір гонорару: консультування клієнта, вивчення апеляційної скарги, аналіз законодавства, щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, пов`язаних із застосуванням законодавства, підготовка відзиву, прийняття участі в засіданнях суду, як представник клієнта, по справі №906/156/22 в суді апеляційної інстанції - гонорар фіксований - 10 000,00 грн.

Також до матеріалів справи надано Детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт) згідно Договору про надання правничої допомоги №1 від 02 січня 2019 року та додаткової угоди №66 від 30 вересня 2024 року, згідно якого адвокатом були надані клієнту наступні послуги по вивченню та підготовці документів, консультуванні клієнта, прийняття участі в судових засіданнях по справі №906/156/22 в суді апеляційної інстанції:

- консультування клієнта, вивчення апеляційної скарги, аналіз законодавства, щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав Клієнта, пов`язаних із застосуванням законодавства, підготовка відзиву - 7000,00 грн;

- прийняття участі у засіданні суду - 3000,00 грн.

Всього 10 000,00 грн.

Законом України "Про адвокатуру та адвокатську дільність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дільність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамист.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому уст.627 ЦК України.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4ст.126 ГПК Україниможливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхстатті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Отже, у даній справі вартість правових послуг, що надаються замовнику встановлена сторонами договору (з урахуванням додаткової угоди від 30.09.2024) у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником відповідача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, та становить 10 000,00 грн.

Разом з тим, проаналізувавши надані представником відповідача в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів заявника, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 10000,00 грн), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Так, вивчивши надані представником АТ "Житомиробленерго" в обґрунтування адвокатських витрат документи колегія суддів зазначає, що враховуючи предмет спору, обсяг доказів, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію.

Щодо послуг адвоката з консультування клієнта, вивчення апеляційної скарги, аналіз законодавства щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, пов`язаних із застосуванням законодавства, підготовка відзиву (всього 7 год.), то апеляційний господарський суд вважає, що такі послуги є єдиним комплексом юридичних послуг, за наслідком яких досягається єдина мета представництва - формування вірної правової позиції клієнта, що знаходить своє вираження у відзиві на апеляційну скаргу, а тому такі послуги охоплюються послугою зі здійснення адвокатом підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

При цьому, колегія суддів бере до уваги незмінність позиції адвоката у суді першої та апеляційної інстанцій, відсутності необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у даній справі, враховуючи, що представник позивача - адвокат Приведьон В.М. забезпечував правовий (правничий) супровід даної справи ще в суді першої інстанції, а тому обізнаний в усіх обставинах та доказах справи, що свідчить про те, що правова позиція сторін спору була сформована ще до апеляційного розгляду справи.

Крім того, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час. Будь-яких нових доказів під час розгляду апеляційної скарги позивача сторонами подано не було, нових фактів, обставин справи не встановлювалося.

Також матеріали справи не містять доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду.

Також апеляційним судом береться до уваги поведінка позивача під час розгляду справи та його дії з метою врегулювання спору, а саме - подання заяви про відмову від апеляційної скарги, яка прийнята Північно-західним апеляційним господарським судом згідно з ухвалою від 30.09.2024.

Завищеними є і заявлені відповідачем витрати часу на участь адвоката у судовому засіданні 30.09.2024, оскільки згідно протоколів судового засідання №3409413 та №3410320 від 30.09.2024, що містяться у матеріалах справи, загальна тривалість судового засідання у даній справі, що відбулось 30.09.2024, становить 10 хвилин.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннямиГПК УкраїнитаЗакону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, а також враховуючи закриття апеляційного провадження в зв`язку з відмовою від апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлена відповідачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язана з розглядом справи №906/156/22 у суді апеляційної інстанції, в сумі 10000,00 грн є неспівмірною, а тому до стягнення підлягають понесені відповідачем судові витрати у сумі 2 000,00 грн (підготовка відзиву на апеляційну скаргу та участь в судовому засіданні), що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін. При цьому, у відшкодуванні понесених відповідачем на професійну правничу допомогу витрат в розмірі 8000,00 грн слід відмовити.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхстатті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4ст.126 ГПКможливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/13071/19.

Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції колегією суддів у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви відповідача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п`ятустатті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який відповідач та адвокат обумовили.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між відповідачем та адвокатом за укладеним договором про надання правничої допомоги від 02.01.2019 та Додатковою угодою №66 від 30.09.2024, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на позивача не в повній сумі, про яку домовились відповідач та адвокат Приведьон В.М. (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

При цьому, доводи представника позивача про те, що даний спір виник через неправомірні дії відповідача, а відтак у стягнення витрат відповідача на професійну правничу допомогу слід відмовити, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Згідно з частинами другою - п`ятою статті 232 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядках закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом або Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судовий розгляд закінчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового наказу.

Таким чином, розглядом справи по суті у суді першої інстанції є вирішення спору шляхом ухвалення судового рішення. Апеляційне та касаційне провадження відповідно до глав 1, 2 розділу V ГПК України є одним із етапів перегляду судового рішення у разі незгоди з ним однією із сторін (сторонами). Відмова сторони від апеляційної (касаційної) скарги (частина четверта статті 266, частина четверта статті 298 ГПК України) є правом заявника і не впливає на той факт, що справа вже розглянута по суті судом першої інстанції.

При цьому подання стороною апеляційної (касаційної) скарги та відкриття апеляційного (касаційного) провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення апеляційної (касаційної) скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.

Загальні норми ГПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.

ГПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (стаття 129 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв`язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 130 ГПК України).

Перегляд судових рішень (як рішень, постанов та ухвал) у апеляційному та касаційному порядках унормовано спеціальними статтями ГПК України. Доступ до апеляційного та касаційного переглядів є одним із принципів цивільного процесу і передбачений у пункті 8 частини третьої статті 2 та статті 17 ГПК України.

За результатами апеляційного та касаційного переглядів відповідно суд має право як на певні висновки щодо розгляду справи по суті (статті 275, 308 ЦПК України), так і певні процесуальні висновки, які унеможливлюють подальший апеляційний чи касаційний розгляд (статті 264 та 296 ЦПК України).

Однією з таких підстав закриття апеляційного провадження є заява особи, яка подала апеляційну скаргу, після відкриття апеляційного провадження, про відмову від скарги та за відсутності заперечень проти цього інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи.

А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 258 ГПК України, дотримання строку, встановленого статтею 256 ГПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судового збору та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

З цією процесуальною дією суду пов`язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 263 ГПК України).

У частинах другій, четвертій статті 263 ГПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.

Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ГПК України).

Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.

Тому і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.

У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення в межах принципу диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 13 ГПК України) про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови, а саме згідно з частиною п`ятою статті 266 ГПК України унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення.

Отже, у разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою особи, яка подала апеляційну скаргу, від такої, унеможливлюється повторне звернення цієї особи з апеляційною скаргою на оскарження судового рішення, однак інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, понесли судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулися за правничою допомогою до адвоката (стаття 15 ГПК України), а відтак могли розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги. Однак такий же за своїми наслідками результат вони б отримали і у разі закриття апеляційного провадження, оскільки судове рішення, ухвалене судом першої інстанції по суті спору, залишається без змін.

Тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі №357/380/20.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/156/22 задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" в особі Овруцького Району Електричних Мереж 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

В решті заяви - відмовити.

2. Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

3. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "22" жовтня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.