Постанова

від 14.10.2024 по справі 913/275/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 913/275/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С. , суддя Гетьман Р.А.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю САТЕЛЛИТ

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства КРИНИЧНЕ (вх.№1991 Л/1) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 12.08.2024 у справі № 913/275/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САТЕЛЛИТ, вул.Євгена Коновальця, буд.32-Б, офіс 1019, м. Київ, 01133

до Фермерського господарства КРИНИЧНЕ, вул.Міловська, буд.68-А, смт.Мілове, Старобільський район Луганської області, 92500

про стягнення 4 406 612 грн 30 коп,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.08.2024 у справі №913/275/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю САТЕЛЛИТ про забезпечення позову б/н від 05.08.2024, з урахуванням заяви від 07.08.2024 про уточнення заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 05.05.2024 у справі №913/275/24, задоволено частково; накладено арешт у межах ціни позову 4 406 612 грн 30 коп на грошові кошти та майно, що належать або підлягають передачі або сплаті Фермерському господарству КРИНИЧНЕ (вул.Міловська, буд.68А, смт Мілове Старобільського району Луганської області, 92500, ідентифікаційний код 32064945) і знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання цієї ухвали про забезпечення позову; в решті задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю САТЕЛЛИТ відмовлено; в задоволенні клопотання Фермерського господарства КРИНИЧНЕ про застосування заходів зустрічного забезпечення, викладеного в поданих запереченнях б/н від 08.08.2024, відмовлено. Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю САТЕЛЛИТ (вул.Євгена Коновальця, буд.32Б, офіс 1019, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 13501985). Боржником за цією ухвалою є: Фермерське господарство КРИНИЧНЕ (вул.Міловська, буд.68А, смт Мілове Старобільського району Луганської області, 92500, ідентифікаційний код 32064945).

Відповідна ухвала мотивована тим, що з метою запобігання можливим порушенням майнових прав та інтересів позивача, а також з огляду на те, що відсутність заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, суд посилається на п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цього суд ухвалив накласти арешт на грошові кошти та майно ФГ «КРИНИЧНЕ» у межах суми позову 4 406 612,30 грн. Щодо відмови у зустрічному забезпеченні, суд вказав, що відповідач не надав достатніх доказів, які б свідчили про ймовірність завдання збитків у зв`язку з вжиттям цих заходів забезпечення. Відтак, підстав для задоволення клопотання відповідача суд не вбачає.

Фермерське господарство КРИНИЧНЕ з відповідною ухвалою суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю САТЕЛЛИТ про забезпечення позову б/н від 05.08.2024. У разі не скасування ухвали просить змінити її мотивувальну частину та застосувати захід зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю САТЕЛЛИТ внести на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, наближеному до 50% гривневого еквіваленту ціни позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, заявник зазначає, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги заяву про уточнення заяви про забезпечення позову та розгляд такої заяви з урахуванням уточнення; судом першої інстанції неправомірно розглянуто скаргу на дії державного виконавця та надано оцінку таким діям; суд необґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову та безпідставно відмовив у застосуванні заходів зустрічного забезпечення.

10.10.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю САТЕЛЛИТ, в якому позивач просить апеляційну скаргу Фермерського господарства КРИНИЧНЕ залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Луганської області від 12.08.2024 у справі № 913/275/24 залишити без змін.

Детально рух у справі відображено у процесуальних документах.

У судове засідання, яке відбулось 14.10.2024, з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю САТЕЛЛИТ. Представник Фермерського господарства КРИНИЧНЕ у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлений належним чином.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

На розгляді Господарського суду Луганської області в провадженні судді Драгнєвіч О.В. знаходиться справа №913/275/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САТЕЛЛИТ до Фермерського господарства КРИНИЧНЕ про стягнення збитків в сумі 4 406 612 грн 30 коп, понесених у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем як постачальником зобов`язань за договором поставки №Р90027 від 30.07.2020, а саме не здійснення поставки у визначений договором строк - до 15.10.2020, насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 1 000, 000 тон.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення п.8.1., п.8.5 договору та зазначає, що у зв`язку із нездійсненням відповідачем поставки вказаного товару у визначений строк, ТОВ САТЕЛЛИТ з метою забезпечення безперервного технологічного процесу виробництва на підприємстві (заміщення непоставленого насіння) придбало необхідну кількість насіння соняшнику у інших постачальників, однак за більш високою ціною, ніж це було передбачено договором, що призвело до реальних збитків позивача, які останній заявляє до відшкодування.

Також позивач просить стягнути суму сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 66 099 грн 18 коп. та орієнтовно 100 000 грн витрат на надання правничої допомоги, детальний розрахунок яких буде надано до суду до судових дебатів або протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду.

В Господарський суд Луганської області 06.08.2024 через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про забезпечення позову б/н від 05.08.2024, в якій останній просить накласти арешт на транспортні засоби відповідача: MERCEDES-BENZ GLS 400 2020 року випуску, номерний знак: НОМЕР_1 , VINкод: НОМЕР_2 ; MERCEDES-BENZ GLS 350, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_4 ; LEXUS LX 450D, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_5 , VIN-код: НОМЕР_6 .

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступні обставини:

- до подання позову позивач звертався до відповідача з вимогою про поставку товару згідно з договором та сплату штрафу за порушення строків, але не отримав відповіді. Відповідач ухиляється від виконання зобов`язань, сплати штрафів та відшкодування збитків, що стало причиною для подання позовів (справи №913/767/21, №913/769/21, №913/333/24, №913/275/24). Відносно відповідача відкрито п`ять виконавчих проваджень на загальну суму 6 110 954,17 грн, які об`єднано в зведене провадження №71751105, але на час подання позову жодне з рішень не було виконано;

- примусове виконання рішення суду у справі №913/769/21 було розпочато раніше за інші, що спричинило здійснення більшості процесуальних в межах виконавчого провадження №71251201. Однак, під час примусового виконання рішення по означеній справі відповідачу було поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги щодо оскарження вказаного рішення та відкрито апеляційне провадження. Постановою Східного апеляційного господарського суду у справі №913/769/21 від 08.07.2024, рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з ФГ«Криничне» на користь ТОВ «Сателлит» 1.737.304,64 грн штрафу та 39.709,22 грн витрат на правничу допомогу, що складає 50% від заявленої в позові суми штрафу до стягнення. Після цього відповідач звернувся до виконавця, і не дивлячись на скасування рішення суду лише в частині, постановою від 24.07.2024 ВП №71251201 було протиправно закінчено державним виконавцем, чинність арештів майна, рахунків відповідача та дія інших примусових заходів були скасовані (хоча рішення суду в іншій частині підлягає обов`язковому виконанню. Через незаконні дії державного виконавця, позивач з метою захисту своїх прав змушений був звернутися невідкладно до суду 01.08.2024 із відповідною скаргою на вказану постанову державного виконавця (розгляд господарським судом скарги триває наразі у справі №913/769/21). Однак, через незаконні дії державного виконавця виникла ситуація, коли наявне у відповідача майно може зникнути, зменшитися в кількості або може погіршитися його стан, і тому виконання рішення буде суттєво утруднене, або взагалі не можливо;

- рішення у цій справі № 913/275/24 вимагатиме примусового виконання також, у разі його задоволення, а його виконання в майбутньому безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів чи майна за рахунок якого можна буде виконати це рішення, з огляду на що (через чисельні виконавчі провадження, в яких рішення залишаються не виконаними та дії відповідача, що вчиняються з метою ухилення від виконання рішень), у позивача наявні обґрунтовані припущення, що існує імовірність через невжиття заходів забезпечення позову буде ускладнено або неможливо буде виконати рішення суду у цій справі; відповідачем можуть вживатись активні дії, спрямовані на приховування або відчуження майна, а також дії, спрямовані на уникнення відповідальності або перешкоджання проведенню законного стягнення;

- відповідачем вже вчинялись дії щодо арештованих у ході виконання належних йому транспортних засобів, які були спрямовані на перешкоджання виконанню вищезазначених рішень судів на користь позивача загальною сумою 6.110.954,17 грн. Зокрема, для перешкоджання примусовому виконанню зазначених рішень між ФГ «Криничне» було укладено з ТОВ «Агро-Х» договір позики та застави №1039, нотаріально посвідчений 25.11.2022. Обидві компанії фраудаторного правочину фактично управляються афілійованими особами батьком та сином ОСОБА_1 (ФГ «Криничне») та ОСОБА_2 (ТОВ «Агро-Х»), про що свідчать дані долучених витягів з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Укладення такого договору, зокрема, призвело до обтяження заставою наступних 3-х транспортних засобів, що належать відповідачу (MERCEDES-BENZ GLS 400 2020 року випуску, номерний знак: НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 ; MERCEDES-BENZ GLS 350, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_4 ; LEXUS LX 450D, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_5 , VIN-код: НОМЕР_6 ). Обтяження у вигляді застави, накладеної на вказані транспортні засоби, фактично унеможливило звернення стягнення на виявлене тоді майно відповідача, при чому зазначені дії вчинялися свідомо, розуміючи, що іншого майна, на яке позивач міг би звернути стягнення у відповідача не було знайдено. Наразі розгляд позову позивача про визнання вказаного договору позики та застави №1039 недійсним за ознаками фраудаторності здійснюється Господарським судом Луганської області в межах розгляду справи № 913/275/23;

- додатковими обставинами, що можуть свідчити про наміри відповідача приховати або відчужити вказані транспортні засоби є наявна у позивача інформація щодо діяльності та зв`язків ФГ «Криничне» з державою-агресором Російською Федерацією, оскільки наразі Головним слідчим управління СБ України здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження №22023000000000235 щодо ОСОБА_1 (який є керівником відповідача) щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України (пособництво державі-агресору), в межах якого встановлюються обставини здійснення відповідачем господарської діяльності на непідконтрольній Україні території, передачі матеріальних активів представникам РФ, адже наявні відомості про перереєстрацію фермерського господарства та облік в податкових органах держави-агресора. Вказані обставини можуть свідчити про можливі наміри відповідача передати наявне майно (зокрема транспортні засоби) на тимчасово не підконтрольну Україні територію з метою не допущення проведення стягнення на нього;

- вчинення відповідачем умисних дій, спрямованих на приховування належного йому майна, на яке могло б бути звернуто стягнення в межах виконавчого провадження №71251201, з метою уникнення виконання рішення суду, також свідчить те, що під час здійснення виконавчих дій за наявними даними в державних реєстрах виконавцем було виявлено також інше належне відповідачу майно (сільськогосподарську та вантажну техніку), що підтверджується даними долученої копії постанови про опис майна від 14.03.2023. Однак розшукати і встановити де знаходиться вказане майно відповідача державному виконавцю не вдалося (окрім вказаних вище 3-х легкових автомобілів); керівник відповідача викликався виконавцем для надання пояснень та відомостей про місцезнаходження майна, що перебуває у розшуку, однак такі виклики були проігноровані, а розшук було припинено.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю САТЕЛЛИТ вважає, що вартість майна, заявленого для забезпечення (5 217 056,93 грн), співмірна з вимогами щодо стягнення збитків на 4 406 612,30 грн, судового збору на 66 099,18 грн та витрат на правову допомогу в 100 000 грн.

Також позивач просить врахувати, що наразі стягнення заборгованості та в подальшому реальна можливість виконання рішення суду у цій справі є вкрай важливим для забезпечення стабілізації фінансово-майнового стану підприємства, відновлення господарської діяльності, адже на праві приватної власності з 24.02.2011 позивачу належить Комплекс з переробки насіння соняшнику «Олійноекстракційний завод» у м. Маріуполі (знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул.Таганрозька, 76), який є основним активом, та з березня 2022 року, який перебуває на тимчасово окупованій РФ території України, контроль над яким втрачено; внаслідок бойових дій, влучання ракет в приміщення заводу та окупації, зокрема за даними бухгалтерського обліку позивача станом на 31.07.2022 вартість втраченої сировини та готової продукції становила: на території заводу в м.Маріуполі 654 803 491 грн; в сторонніх місцях зберігання-елеваторах -458 903 832 грн; загальна сума збитків яка була заподіяна ТОВ «Сателлит» наразі в цілому складає 1600 849 221 грн; об`єктивно можливості для продовження господарської діяльності позивача на даний час вкрай обмежені (підтверджується даними Інформаційної довідки з державного реєстру за №56397331, Витягом з державного реєстру за №36686215, бухгалтерської довідки ТОВ «Сателлит» від 04.08.2022, наказ по підприємству від 24.02.2022 про тимчасове зупинення роботи).

До суду першої інстанції від відповідача 06.08.2024 через систему Електронний суд надійшли заперечення проти заяви про забезпечення позову б/н від 06.08.2024, в яких останній просить відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зокрема, представник ФГ «КРИНИЧНЕ» зазначає, що позивач у поданій заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на транспортні засоби, наступні 3 автомобіля (1) MERCEDES-BENZ GLS 400 2020 року випуску, номерний знак: НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 ; 2) MERCEDES-BENZ GLS 350, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_4 ; 3) LEXUS LX 450D, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_5 , VIN-код: НОМЕР_6 ), однак в порушення ст.ст.73-74 ГПК України належні докази на підтвердження того, що вказані транспортні засоби станом на момент розгляду заяви про забезпечення позову належать відповідачу заявником не надано.

Натомість представник відповідача повідомив, що вказані транспортні засоби були відчужені 24.07.2024 на підставі відповідних договорів купівлі-продажу, на підтвердження чого надані копії укладених відповідачем договорів (персональні дані покупців, які є фізичними особами, приховані з метою захисту персональних даних), оригінали договорів наявні у відповідача.

Отже, оскільки на час розгляду цієї заяви вказані транспортні засоби не належать відповідачу, а тому, за твердженням відповідача, немає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

07.08.2024 від ТОВ САТЕЛЛИТ через систему Електронний суд до суду першої інстанції надійшла заява б/н від 07.08.2024 про уточнення заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 05.05.2024, в якій останній, змінив прохальну частину вимог за поданою раніше заявою про забезпечення позову від 05.08.2024, та просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Фермерському господарству «КРИНИЧНЕ», та знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.

Зокрема, позивач зазначає, що первісно в заяві про вжиття заходів забезпечення позову просив накласти арешт на вказані вище 3 транспортні засоби відповідача. Однак, з поданих відповідачем заперечень на заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову було з`ясовано, що 24.07.2024 року належні відповідачу транспортні засоби були відчужені ним третій особі (відповідні докази відчуження належних відповідачу транспортних засобів були надані самим відповідачем із поданими запереченнями).

Тому позивач звертається з цією заявою в доповнення до раніше поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову та уточнює прохальну частину заяви про вжиття заходів забезпечення позову (ця заява не є новою заявою про вжиття заходів забезпечення позову; цією заявою позивач лише уточнює прохальну частину заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 05.08.2024 року до моменту її розгляду та викладає її у редакції, зазначеній в прохальній частині).

Позивач вкотре зауважив, що відповідач, маючи заборгованість перед позивачем, уклав з пов`язаними особами договір застави, згідно якого передав в заставу транспортні засоби, який має ознаки фраудаторності, а також що позивачем подано позов про визнання цього договору застави недійсним. Крім того, як вказував раніше позивач в заяві, постановою від 23.07.2024 виконавче провадження №71251201, де стягувачем є позивач, а боржником відповідач, було протиправно закінчено державним виконавцем, чинність арештів майна, рахунків відповідача та дія інших примусових заходів були скасовані. Ця постанова державного виконавця наразі також оскаржується позивачем.

Отже, вбачається, що відповідач під час судових проваджень, у яких до нього пред`явлено грошові вимоги, передав в заставу належні йому транспортні засоби пов`язаним з ним особам. Однак вже на наступний день після протиправного припинення арешту на ці транспортні засоби, усвідомлюючи, що, крім раніше існуючих судових проваджень у справах № 913/767/21 та №913/769/21, наразі здійснюється також провадження у судових справах №913/333/24 та №913/275/24, загальна сума вимог до відповідача у яких перевищує 15 000 000 грн, відповідач здійснив відчуження транспортних засобів, які раніше передав в заставу, що на переконання позивача, свідчить про його намагання ухилитися від виконання рішень.

Зважаючи, що під час цього судового провадження відповідач відчужив належне йому рухоме майно, про що він сам надав докази, є обґрунтована ймовірність того, що він й надалі здійснюватиме відчуження свого майна.

Також позивач зауважує, що під час здійснення виконавчого провадження №71251201 державний виконавець виявила зареєстроване майно відповідача, однак виявити фактичне місцезнаходження цього майна не виявилося можливим.

Оскільки поведінка відповідача свідчить про його намагання ухилитися від виконання зобов`язань, враховуючи зазначене та суму вимог, за твердженням позивача, доцільним та обґрунтованим в якості забезпечення позову є накласти арешт на все майно, яке належить відповідачу.

Від ФГ «КРИНИЧНЕ» 09.08.2024 через систему Електронний суд до суду першої інстанції надійшли заперечення б/н від 08.08.2024 проти заяви позивача про забезпечення позову та заяви про уточнення його попередньої заяви про забезпечення позову, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні заяви (заяв) про забезпечення позову, а також застосувати захід зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, наближеному до 50% гривневого еквіваленту ціни позову (у випадку прийняття рішення про вжиття судом заходів забезпечення позову).

В поданих запереченнях представник відповідача зазначає, що необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення; що у відповідача достатньо майна, за рахунок якого позивач міг би задовольнити свої вимоги; при примусовому виконанні судового рішення виконавцем не вчинені всі можливі виконавчі дії та не в повній мірі вжито заходів щодо виконання рішення суду; позивачем не надано доказів та не доведено, що виконавцем вчинялися усі відповідні дії, спрямовані на розшук майна боржника, на яке в першу чергу звертається стягнення в межах відповідних ініційованих ним виконавчих проваджень зокрема грошові кошті на рахунках у всіх банках та касі підприємства.

Окремо представник відповідача цитує норми Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку та черговості звернення стягнення на майно боржника, а також наводить висновки судів у справах щодо оцінки дій виконавця при зверненні стягнення на майно боржника, дотримання правил черговості та вжиття всіх заходів для виявлення та перевірки виявлення та перевірки у боржника коштів, інших цінностей, майна боржника.

Крім того, представник відповідача зауважує про те, що згідно з даними балансу відповідача, копія якого додається, сума балансової вартості активів останнього дорівнює 242812900 грн, що перевищує сукупну суму усіх вимог позивача; сума основних засобів відповідача станом на цей час складає 42031540,30 грн.; вказану інформацію приховав позивач під час звернення до суду.

Також представник посилається на те, що у власності відповідача наявні 35 одиниць транспортних засобів, які ним перераховуються із зазначенням, на його думку ринкової вартості з посиланням на матеріали різних інтернетресурсів (підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів); згідно з витягом з реєстру нерухомого майна відповідачеві належить 298 об`єктів речових прав на нерухоме майно а саме права оренди землі та нерухомості (наводиться перелік кадастрових номерів земельних ділянок) та на праві власності - будівля зерноскладу, Загальна площа (кв.м): 546, адреса: Луганська обл., Міловський р., с.Морозівка, вулиця 50 років Жовтня, будинок 28в; автогараж, нежитлова будівля, Загальна площа (кв.м): 922.2, Опис: Нежитлова будівля автогаражу з шлакоблоку, адреса: Луганська обл., Міловський р-н, с. Морозівка, вулиця 50 років Жовтня, будинок 28а; Тракторна бригада, Адреса нерухомого майна: Луганська обл., Міловський р., с. Морозівка, вулиця 50 років Жовтня, 28 г; Будівля АВМ, Адреса нерухомого майна: Луганська обл., Міловський р., с. Морозівка, вулиця 50 років Жовтня, 28ж.

Представник зазначає, що з урахуванням кількості майна в відповідача останньому немає жодного сенсу відчужувати таке майно, бо вартість переоформлення та відповідні податки будуть більшими за явно необґрунтовані, на думку представника відповідача, заявлені позовні вимоги.

Зазначає, що є недопустимим задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке не належить відповідачу, а також на майно відповідача, вартість якого, за твердженням представника відповідача, в десятки разів перевищує розмір позовних вимог.

Господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, якою частково задовольнив заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту у межах ціни позову 4406612,30 грн на грошові кошти та майно, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання цієї ухвали про забезпечення позову. В той же час в задоволенні клопотання ФГ Криничне про застосування заходів зустрічного забезпечення, викладеного в поданих запереченнях відмовлено. Суд вважає обґрунтованими доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням їх розумності, обґрунтованості і адекватності щодо вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін в даному випадку (адже застосування таких заходів не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним); наявність зв`язку між заходами до забезпечення позову, які просить позивач вжити із предметом позовної вимоги та спроможність таких заходів забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, та можливість виникнення імовірних утруднень виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів у цій справі. Щодо клопотання відповідача, то суд першої інстанції, ураховуючи положення ст.141 ГПК України, констатує відсутність на час постановлення цієї ухвали відомостей у суду, достатніх для припущення ймовірності завдання збитків відповідачу або іншим особам у зв`язку із вжиттям вказаних заходів забезпечення, та не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання про вжиття вказаних ним в запереченнях заходів зустрічного забезпечення.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову з огляду на таке.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За положеннями ст. ст. 136, 137 ГПК України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

При цьому у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, у разі задоволення якої не вимагатиметься примусового виконання судового рішення, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

За змістом ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов, зокрема, забезпечується в тому числі забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголосила на тому, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 06.10.2022 у справі №905/446/22.

У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Отже, можливість накладення арешту на грошові кошти в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення коштів є додатковою гарантією того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Тож можливість застосування заходів забезпечення позову шляхом одночасного накладення арешту як на грошові кошти, що належать відповідачу, так і на майно, яке належить останньому, але саме у межах суми, яка була б достатньою для відповідного стягнення, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції застосовано заходи забезпечення позову шляхом одночасного накладення арешту як на грошові кошти, що належать відповідачу, так і його на майно, але в межах ціни позову.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про відшкодування збитків, а саме стягнення з відповідача 4406612,30 грн.

Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Оскільки в цій справі позивач звернувся до суду із заявою про накладення арешту на грошові кошти які знаходяться на рахунках ФГ Криничне, відкритих у банківських установах, та арешту на майно, яке належить ФГ Криничне, в межах спірної суми, що відповідає заявленій позовній вимозі майнового характеру (стягнення 4406612,30 грн), то в цьому випадку суд першої інстанцій цілком правомірно обмежився дослідженням такої підстави вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття такого заходу як арешт суми коштів, яка є предметом спору, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та, як наслідок, не досліджував достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зокрема, апеляційний господарський суд зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі (у разі задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ФГ Криничне необхідну суму грошових коштів, а відтак застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову. При цьому, адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позовної заяви.

При цьому судом враховано вимоги щодо співмірності таких заходів, зазначивши, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ФГ Криничне саме в межах ціни позову, не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні ФГ Криничне, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Разом з цим колегія суддів звертає увагу на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження того, що заявлений позивачем та, відповідно, накладений арешт на грошові кошти перешкоджає господарській діяльності ФГ Криничне.

На переконання колегії суддів про необхідність вжиття таких засобів по забезпеченню позову, як накладення арешту на грошові кошти і майно відповідача в межах ціни позову свідчать наступні обставини:

- невиконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення поставок визначеного об`єму товару сторонами в договорах та не сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки, не здійснення відшкодування збитків, що стало підставою для звернення позивача до суду з метою захисту своїх порушених прав із відповідними позовами (справи №913/767/21, №913/769/21, №913/333/24, №913/275/24 де ТОВ Сателлит виступає позивачем, а ФГ Криничне виступає відповідачем); крім того, відносно відповідача було відкрито 5 виконавчих проваджень (№71251201, №71739811, №71739970, №71740832, №71740891), при цьому у справах у справах №913/767/21, № 913/769/21 не було рішення не виконані навіть частково;

- з автоматизованої системи виконавчих проваджень та долучених позивачем окремих постанов державного виконавця та загальної інформації про виконавче провадження вбачається, що судовий наказ від 10.01.2023 №913/769/21 був пред`явлений стягувачем до виконання ще 09.03.2023, за яким було відкрито ВП №71251201, в якому вчинялося державним виконавцем більшість виконавчих дій з метою виконання рішення суду у справі №913/769/21, зокрема, здійснювалося звернення стягнення на кошти на рахунках боржника в сумі 3.986.808.09 грн (винесено постанову про арешт коштів боржника від 10.03.2023); звернення стягнення на майно боржника в межах цієї ж суми (винесено постанову про арешт майна боржника від 10.03.2023); розшук майна боржника - оголошено в розшук транспортні засоби, належні відповідачу в кількості 15 од. (постанова про розшук майна боржника від 14.03.2023); розшук майна боржника - Трактор колісний "МТЗ-82.1" (постанова про розшук майна боржника від 21.03.2023); проведення опису майна боржника від 21.03.2023, з яких вбачається, що дійсно було виявлена достатня кількість належної відповідачу сільгосптехніки (тракторів, сівалок, культиваторів, агрегатів для обробки грунту, причепів, комбайнів, навантажувачів, обприскувачів - 44 од.). Постановою від 05.05.2023 вирішено об`єднати виконавчі провадження №71251201, №71739811, №71739970, №71740832, №71740891 у зведене виконавче провадження №71751105. Надалі виконавцем вчинялися дії щодо звернення стягнення на кошти на рахунках боржника (винесено постанову про арешт коштів боржника від 16.10.2023), при чому зазначені дії вчинялися через невиконання боржником рішень, в т.ч. по справі №913/769/21;

- відповідачем не повідомлено про наявність відкритих рахунків в банківських установах та наявність коштів на них, або наявність готівкових коштів і така інформація в матеріалах за поданою заявою відсутня;

- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру прав власності та інших реєстрів, майже все майно, належне відповідачу, а також зареєстровані речові права стосуються майна, що наразі перебуває на тимчасово окупованій РФ території України;

- відповідачем можуть вживатись активні дії, спрямовані на приховування або відчуження майна, а також дії, спрямовані на перешкоджання проведенню законного стягнення, на підтвердження чого свідчить той факт, що між ФГ «Криничне» було укладено з ТОВ «Агро-Х» нотаріально посвідчений договір позики та застави №1039 від 25.11.2022 трьох транспортних засобів.

Тому, такі обставини у своїй сукупності було розцінено як достатню підставу вважати, що на момент виконання судового рішення у випадку задоволення позову у відповідача може не виявитися ні грошових коштів, ні майна, яке б підлягало продажу з метою погашення боргу за позикою, тобто, майно може зменшитися або зникнути, що може мати наслідком ускладнення або зробити неможливим невиконання судового рішення.

Жодних обґрунтувань та доказів на спростування чи зміну наведених обставин, які слугували правовою підставою для вжиття ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.08.2024 заходів забезпечення позову у визначених межах, - відповідачем не надано ні суду першої інстанції на час розгляду відповідного клопотання, ні станом на момент апеляційного провадження у справі.

Стосовно доводів апелянта, щодо відсутності у чинному законодавстві можливості уточнення заяви про забезпечення позову та розгляду такої заяви з урахуванням уточнень, колегія суддів зазначає таке.

Положення ч.1 ст. 139 ГПК України містять вимоги до заяви про забезпечення позову:

1)найменування суду, до якого подається заява;

2)повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3)предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4)захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5)ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6)пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7)інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У поданій позивачем заяві про вжиття заходів забезпечення позову, наявні наведені вище обов`язкові елементи. Відтак, на момент розгляду поданої заяви у суду першої інстанції були відсутні передумови для її повернення на підставі ч.7 ст.140 ГПК України, як зазначає апелянт.

У зв`язку з тим, що відповідачем були подані заперечення на заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову із наданням відповідних доказів, позивач надіслав заяву з уточненнями до заяви про вжиття заходів забезпечення позову, в якій уточнив прохальну частину вимог та просив суд першої інстанції накласти арешт на майно та грошві кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ФГ «КРИНИЧНЕ» та знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, суд не розцінює подання такої заяви як нової, а лише розглядає її як уточнення до попередньої заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 05.08.2024

Положення ГПК України, які регулюють питання забезпечення позову, не містять заборони на уточнення заяви про забезпечення позову, що кореспондує з принципом диспозитивної. Визначеним ст.14 ГПК України, відповідно до якого сторони мають право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, включаючи право на подання заяв, їх уточнення або доповнення, якщо це необхідно для ефективного захисту своїх прав та інтересів.

Крім того, ЄСПЛ у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України» (заява №24003/07, рішення від 08.12.2016, пункт 33) зазначив, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, та зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Відтак, з урахуванням принципів справедливості, диспозитивної, змагальності та з метою недопущення надмірного формалізму, господарським судом правомірно враховано, що така заява була уточненням до попередньої заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а не новою заявою.

Апелянт стверджує, що Господарський суд Луганської області, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову фактично розглянув подану скаргу про визнання протиправною та скасування постанови начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніної М.В. від 23.07.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП №71251201, про яку суд дізнався з єдиного державного реєстру судових рішень та надав оцінку за відсутності матеріалів скарги, справи та виконавчого провадження, діям державного виконавця, вказавши на їх протиправність.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Зазначений висновок містить у Постанові КГС ВС від 28.12.2021 у справі №911/1101/21.

Отже, судом першої інстанції перевірено наведені доводи позивача в сукупності та зіставлено їх із наявними фактичними обставинами справи. Описова та резолютивні частини ухвали від 12.08.2024 не містить окремої оцінки виконавчому провадженню ВП №71251201, адже це не входить до предмета доказування під час розгляду питання заходів забезпечення позову.

Щодо доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з приводу того, що позивач нібито приховав інформацію про майновий стан відповідача, зокрема, про його майно, балансову вартість активів та суму основних засобів, колегія суддів зазначає наступне. Ці аргументи відповідача відхиляються, оскільки ним не було надано достатніх доказів того, що відповідні дані про майновий стан і активи відповідача були відомі або наявні в розпорядженні позивача на момент звернення до суду.

Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника щодо ненадання позивачем доказів, які б підтверджували, що відповідач після подання позову здійснював конкретні дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань. Ця позиція обґрунтована тим, що, згідно з постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів очевидним є факт, що відповідач має право в будь-який момент розпоряджатися своїми коштами та майном. Така можливість може ускладнити виконання судового рішення, якщо рішення буде ухвалене на користь позивача.

Верховний Суд у своїй постанові зазначає, що вимога надання доказів про очевидні речі, як-от доведення необмеженого права відповідача розпоряджатися своїм майном, свідчить про встановлення судом надмірно високих або навіть недосяжних стандартів доказування. Це порушує баланс інтересів сторін, оскільки створює несправедливі умови для позивача.

Важливо відзначити, що у справах щодо стягнення грошових коштів можливість відповідача розпоряджатися своїм майном, зокрема коштами, може безпосередньо впливати на подальше виконання судового рішення. Якщо суд задовольнить позовні вимоги, наявність у боржника активів, зокрема грошових коштів, необхідних для виконання рішення, є вирішальною для його реалізації.

Стала та актуальна практика Верховного Суду визначає, що обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

За таких обставин колегія суддів вважає, що скаржник помилково посилається на недостатність обсягу доказів та обставин, які мав дослідити та встановити суд першої інстанції.

Щодо вимоги відповідача про застосування заходів зустрічного забезпечення, а саме внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, що становить приблизно 50% від ціни позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Суд вказує, що наразі немає достатніх підстав для припущення, що вжиття заходів забезпечення позову може спричинити збитки відповідачу або іншим особам. Важливо зазначити, що зустрічне забезпечення позову є правом суду, а не обов`язком.

Відповідач у своїй вимозі про зустрічне забезпечення не надав конкретних і достатньо обґрунтованих доказів того, які саме негативні наслідки або збитки можуть виникнути внаслідок вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, відповідач не вказав, яким чином накладення арешту на його грошові кошти та майно, що належить йому або підлягає передачі третім особам, може завдати шкоди. Тоді як зустрічне забезпечення застосовується лише у випадках, коли існує реальна загроза завдання шкоди чи збитків відповідачу або іншим особам через вжиття таких заходів.

Суд першої інстанції також відзначив, що відповідач не уточнив, як саме вжиття заходів забезпечення, зокрема арешт у межах ціни позову, може вплинути на його фінансове становище чи майнові права. Відсутність конкретних аргументів та доказів з боку відповідача робить його вимогу про внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок суду необґрунтованою. За цих умов, суд першої інстанції правомірно відмовив у застосуванні заходів зустрічного забезпечення, оскільки немає чітких доказів, що арешт майна або коштів може призвести до значних негативних наслідків для відповідача.

Отже, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції цілком правомірно виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на належні ФГ Криничне грошові кошти в межах ціни позову, зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, співмірністю та адекватністю вжитих заходів забезпечення позову в співвідношенні з предметом позовних вимог майнового характеру, збалансованості інтересів сторін.

Натомість відповідач не обґрунтував в своїй апеляційній скарзі наявності передбачених законом підстав для застосування заходу зустрічного забезпечення позову та не навів аргументів, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення апеляційної скарги.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фермерського господарства КРИНИЧНЕ не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Луганської області від 12.08.2024 у справі № 913/275/24 має бути залишена без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства КРИНИЧНЕ залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 12.08.2024 у справі № 913/275/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.10.2024

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман