Рішення

від 23.10.2024 по справі 904/3668/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3668/24

За позовом Управління поліції Охорони в Харківській області, м. Харків

до Приватного підприємства "СТРІЛА", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення збитків та неустойки

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Управління поліції Охорони в Харківській області звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "СТРІЛА" про стягнення збитків та неустойки за договором про закупівлю товарів № 306 від 25.09.2023 у розмірі 949 132, 80 грн, з яких: збитки у розмірі 887 040 грн та штраф у розмірі 62 098, 80 грн.

Ухвалою суду від 26.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання даної ухвали.

02.09.2024 від Приватного підприємства "Стріла" надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.09.2024 у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Стріла" про перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження відмовлено.

Через систему «Електронний суд» 09.09.2024 від Управління поліції Охорони в Харківській області надійшла заява про залучення доказів.

09.09.2024 від Приватного підприємства "Стріла" надійшов відзив на позовну заяву.

Через систему «Електронний суд» 09.09.2024 надійшла відповідь на відзив.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товарів № 306 від 25.09.2023 щодо якості постаки товару.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Приватне підприємство «Стріла» зазначає, що поставило «бронепластини» та «чохли до бронежилетів», а експерт піддавав балістичним випробуванням «бронежилети», а інший експерт виключно за умови, що використання «бронепластин» та «чохлів до бронежилетів» не можливе, у зв`язку з їх невідповід ністю ДСТУ як «бронежилетів» оцінив матеріальну шкоду.

При цьому, згідно п. 1.1 ДСТУ 8782:2018., цей стандарт поширюється на бронежилети і не містить таких визначень, як «бронепластини» та «чохли до бронежилетів».

Відповідати заявленому виробником класу захисту мають «бронежилети» (п. 6.1.2 ДСТУ 8782:2018), а не «бронепластини» та «чохли до бронежилетів».

Тож, ДСТУ 8782:2018. не встановлює ніяких вимог до «бронепластин» та «чохлів до бронежилетів», а захисних елементів бронежилетів в розумінні п.3 .2 ДСТУ ПП «Стріла» не поставляло.

Тобто, експертним дослідженням піддавалися товари «бронепластини» та «чохли до бронежилетів», а висновки експертів стосувалися іншого товару - «бронежилетів» і, відповідно, висновки експерти зробили відносно товару, якого відповідач не поставляв.

Крім того, ДСТУ 8782:2018 передбачає шість класів балістичного захисту.

На думку відповідача, якщо дослідженні бронепластини не відповідають четвертому класу кулетривкості, згідно вимог ДСТУ 8782:2018, то експерт мав би визначити їх реальний клас кулетривкості, адже, якщо дослідженні бронепластини відповідають, наприклад, третьому класу кулетривкості, то їх вартість менша, але зовсім не нульова. При цьому, реальна якість поставленого товару має істотне значення у справі в частині визначення можливості їх використання і за яких умов та визначення їх вартості.

Також, бронеплити 4 класу захисту і чохли для бронежилетів в момент поставки мали цілком реальну вартість, яка була сформована із вартості закупки бронеплит у їх виробника ТОВ «ВП «ДЕБОРА-ЕЛЕКТРО» та собівартості виробництва чохлів для бронежилетів ПП «Стріла».

Товар не перебував у вжитку і, значить, його, ціна, вказана у договорі і видаткових документах могла змінитися лише із-за змін кон`юктури ринку.

ПП «Стріла» поставило «Бронеплити 4 класу захисту» виробництва ТОВ «ВП «ДЕ БОРА-ЕЛЕКТРО» вагою 4,4 кг із бронесталі марки «RAMOR 500» в кількості 120 комплектів (240 штук) та «Чохли до бронежилетів» виробництва ПП «Стріла» в кількості 120 комплектів.

Тому, принаймні залишилося: 240 шт X 4,4 кг = 1056 кг бронесталі марки «RAMOR 500» і ця тонна високо легірованної сталі навіть як лом коштує як мінімум 35грн за кг, а безпосередньо як сталеві пластини - від 145 грн. Бувші у використанні «Чохли до бронежилетів» наразі коштують від 400 грн до 1 800 грн за штуку, в середньому - 1 100 грн.

Таким чином, наразі поставлений ПП «Стріла» в адресу Управління товар має цілком реальну вартість, тим більше, що експерт дійшов висновку про його нульову вартість виключно за умови, що використання поставленого товару не можливе у зв`язку з невідповідністю четвертому класу кулетривкості за ДСТУ 8782:2018, але, при цьому, реальний клас кулетривкості не встановлювався.

При цьому бронепластина товщиною 6,5 мм із бронесталі марки «RAMOR 500», як заявляє виробник SSAB (Швеція), уже в силу свого хімічного складу і механічних властивостей, технології виробництва має відповідати четвертому класу кулетривкості за ДСТУ 8782:2018.

Отже, позивачем не надано належних, допустимих, достатніх і ґрунтовних доказів завдання підприємством збитків Управлінню в сумі 887 040 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Відповідно до вимог Закону України «Про здійснення публічних закупівель» 17.08.2023 року в електронній системі закупівель Позивачем було оголошено про проведення закупівлі товару «Бронепластини, чохли до бронежилетів», код за ДК 021:2015 35810000-5 Індивідуальне обмундирування, в кількості: бронепластини 4 класу захисту - 120 комплектів, чохли до бронежилетів - 120 штук, очікуваною вартістю 1 296 360 грн.

Усі документи щодо проведеної процедури закупівлі у загальному доступі в мережі Інтернет і розміщені в електронній системі закупівель за електронною адресою https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-08-17-010977-а.

Участь у оголошеній процедурі закупівлі прийняли чотири учасника, по підсумках проведеного аукціону і зменшення цінових пропозицій 11.09.2023 електронною системою закупівель автоматично було визначено переможця цієї закупівлі, яким стало Приватне підприємство «СТРІЛА» з найменшою ціновою пропозицією 887 040 грн, у тому числі ПДВ -20 %.

25.09.2023 між Управлінням поліції Охорони в Харківській області (далі Покупець, позивач) та Приватним підприємством "СТРІЛА" (далі Постачальником, відповідач) було укладено Договір про закупівлю товарів № 306 (далі - договір)

Відповідно до пунктів 1.1 1.2 договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю товар «Бронепластини, чохли до бронежилетів» (код за ДК 021:2015 35810000-5 Індивідуальне обмундирування) (далі - Товар) в асортименті та кількості, відповідно Додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором.

Партією Товару вважається кількість Товару, яка вказана в рахунках-фактурах та видатковій накладній, складених Постачальником на підставі усної чи письмової заявки Покупця.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Постачальник повинен передати (поставити) Покупцю Товар, якість якого відповідає нормам, стандартам якісних показників і технічним вимогам, встановленим чинними нормативними актами України, умовами цього Договору та тендерною документацією Покупця, до кожного виду та найменування Товару.

Пунктом 2.2 Договору сторони встановили, що Постачальник зобов`язується надати Покупцю під час здійснення поставки Товару технічну документацію (у друкованому або електронному вигляді) на кожний вид Товару, що поставляється (у тому числі, але не виключно, згідно ДСТУ, іншу технічну документацію, копії сертифікатів відповідності).

Постачальник зобов`язується письмово повідомити Покупця про наявність особливих умов приймання окремих видів Товару, передбачених нормативно-правовими актами з питань стандартизації, якщо такі є, і надати зазначені акти Покупцеві під час здійснення поставки таких видів Товару. Покупець здійснює перевірку дотримання Постачальником умов цього Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки таких видів Товару відповідно до обговорених в них умовами. В іншому випадку приймання Товару здійснюється в порядку, обумовленому абзацом першим цього пункту Договору (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору сума цього Договору становить 887 040, 00 грн (вісімсот вісімдесят сім тисяч сорок гривень нуль копійок), у тому числі ПДВ - 20 %, в сумі 147 840, 00 грн (сто сорок сім тисяч вісімсот сорок гривень нуль копійок). До суми Договору включається вартість Товару, вартість пакування, маркування та транспортування Товару до Покупця.

Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється у національній валюті шляхом перерахування безготівкових коштів на банківський рахунок Постачальника відповідно виставленого Постачальником рахунку-фактури у термін, що не перевищує 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання кожної окремої партії Товару Покупцем і переходу до нього права власності на товар. На кожну партію товару виписується і надається Покупцю окремий рахунок-фактура на оплату та накладна (пункти 4.1 -4.2 договору).

Пунктами 5.3-5.4 встановлено, що доставка товару здійснюється Постачальником у критих транспортних засобах за рахунок Постачальника. Вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються силами та за рахунок Постачальника. Право власності Покупця на поставлений Товар виникає з моменту його прийому Покупцем. Факт прийому засвідчується відміткою Покупця на відповідній накладній або шляхом складання акту приймання-передачі, які складаються Постачальником і надаються Покупцю у момент передачі Товару.

При виявленні невідповідності Товару за якістю або кількістю, Постачальник сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості неякісного або недопоставленого Товару та здійснює за свій рахунок заміну неякісного Товару на аналогічний Товар належної якості та/або здійснює допоставку відповідного Товару у 2-х денний термін з моменту письмового повідомлення Покупцем Постачальника про виявлені невідповідності Товару (пункт 7.4 договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків за Товар - до повного здійснення розрахунків (пункт 10.1 договору).

Додатком № 1 договору є Специфікація (з урахуванням додаткової угоди від 21.11.2023), якою сторони погодили поставити:

- бронеплити 4 класу захисту 120 комплектів;

- чохли до бронежилетів 120 комплектів;

Загальна сума товару 887 040 грн.

На виконання умов Договору відповідач передав позивачу у власність Товар на загальну суму 887 040 грн що підтверджується видатковою накладною № РН-0001115 від 03.11.2023.

Приватне підприємство "СТРІЛА" надало гарантійний лист, яким гарантувало, гарантійний строк експлуатації з дати постачання, запропонованих чохлів до бронежилету (плитоносок) згідно предмета закупівлі UA-2023-08-17-010977-а, а саме 12 місяців.

Позивач сплатив відповідачу вартість Товару в сумі 887 040 грн, в т.ч. ПДВ 20% в сумі 147 840 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6403 від 22.11.2023.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 31.10.2023 у справі № 642/6363/23 в ході кримінального провадження від 01.02.2023 № 42023220000000032 було надано дозвіл слідчим слідчої групи та групі прокурорів на проведення обшуку у приміщеннях позивача з метою вилучення речей і документів щодо здійснених Управлінням поліції Охорони в Харківській області закупівель засобів бронезахисту у відповідача, а 07.11.2023 у ході проведеного обшуку старшим слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, підполковником Державного бюро розслідувань Либанем Антоном Михайловичем у позивача були вилучені різні документи та спецзасоби, у тому числі 12 комплектів бронеплит та чохлів до бронежилетів переданих Приватним підприємством "СТРІЛА" по Договору № 306 від 25.09.2023.

22.07.2024 старшим слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, підполковником Державного бюро розслідувань Либанем А.М. у кримінальному провадженні від 01.02.2023 № 42023220000000032 посадовим особам Управління поліції охорони в Харківській області майору поліції Губіній Н.А. та капітану поліції Іщенку О.А. щодо вчинення ними передбаченого частиною 5 статті 191 КК України кримінального правопорушення під час проведення процедури закупівлі товару «бронепластини, чохли до бронежилетів» у відповідача а суму 887 040 грн.

Відповідно з змісту оголошених слідчим підозр органом досудового розслідування встановлені такі обставини:

«...Всупереч вимог вищевказаних нормативних актів, директор ПП «Стріла» Лобанцев О.В. усвідомлюючи, що «Бронепластини, чохли до бронежилетів» (ДК 021:2015 35810000-5) в кількості 120 шт не являється тим товаром, закупівля якого проводилася за умовами договору від 25.09.2023 № 306, а саме: не витримали балістичні випробування та не відповідають 4-му класу захисту...

Крім того, досудовим розслідуванням також встановлено, що вказані бронежилети, поставлені приватним підприємством «Стріла» за договором № 306 про закупівлю товару від 25.09.2023, у відповідності до висновку експерта від 22.03.2024 № 1472/24-54, складеним за результатами проведення судової товарознавчої експертизи комплектів бронежилетів, поставлених ПП «Стріла», надані на дослідження бронежилети без наявних заводських маркувань (бирок), які вилучені в Управління, що були об`єктами балістичних випробувань, вимогам ДСТУ 8782:2018 «Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови» від 2019 року в частині кулетривкості не відповідає четвертому класу кулетривкості згідно вимог ДСТУ 8782:2018, а тому з огляду на невідповідність вищевказаним стандартам, їх використання співробітниками Управління поліції охорони в Харківській області за цільовим призначенням не можливе.

Враховуючи викладене, згідно висновку експерта від 22.04.2024 № СЕ-19/121-24/10052-ЕК, складеного за результатом проведення судово-економічної експертизи, внаслідок придбання майна (комплектів бронеплит 4 класу захисту, плитоноски) за договором № 306 від 25.09.2023 виключно за умови, що використання поставленого товару не можливе, у зв`язку з невідповідністю ДСТУ 8782:2018, що підтверджується балістичними випробуваннями та висновком товарознавчої експертизи № 1472/24-54 від 22.03.2024, у зв`язку з чим, його ліквідаційна вартість дорівнює нулю, втрата активів (матеріальна шкода) складає 887 040, 00 гривень...».

22.07.2024 Харківським управлінням Департаменту внутрішньої безпеки направлено лист на адресу позивача № 2428/42-20/01-2024 з вимогами про необхідність призначення і проведення керівництвом Управління поліції охорони в Харківській області службового розслідування за фактом вчинення працівниками позивача корупційного правопорушення та вжиття відповідних дієвих заходів для дисциплінарного впливу до винних у цьому працівників Управління.

30.07.2024 позивачем було отримано подання Харківської обласної прокуратури від 22.07.2024 № 31/2-9309-23 про необхідність призначення і проведення керівництвом Позивача службового розслідування за фактом вчинення працівниками Управління поліції охорони в Харківській області корупційного правопорушення, з метою встановлення причин та умов, що сприяли його вчиненню та вжиття необхідних антикорупційних заходів щодо їх недопущення в подальшому.

09.08.2024 Управлінням поліції охорони в Харківській області було отримано копію надісланого на адресу Департаменту поліції охорони листа Харківської обласної прокуратури від 23.07.2024 № 31/2-9309-23 про необхідність вжиття заходів реагування упереджувального характеру щодо недопущення подальшого використання працівниками поліції охорони отриманих позивачем у Приватного підприємства "СТРІЛА" по Договору засобів індивідуального захисту (Товару), які не відповідають встановленим національним стандартам, з метою належного захисту їх життя і здоров`я в умовах воєнного стану.

Таким чином, в порушення умов Договору відповідачем позивачу було поставлено неякісний Товар, який не відповідає установленим вимогам і не придатний для використання за своїм призначенням, у зв`язку з чим Управлінню спричинено збитки в сумі 887 040 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Щодо суми збитків та штрафу

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Аналогічний підхід до стандарту доказування «вірогідність доказів» висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договорів відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято та оплачено товар на загальну суму 887 040 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: видатковою накладною № РН-0001115 від 03.11.2023.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано сертифікати № UA/KBS.1.098-23 та UA/KBS.2.021-23, що видані органом сертифікації ДП «Кривбасстандартметрологія» та Протокол випробування № 459/2022 від 13.07.2022 жорстких броньованих елементів (бронепластин), яким встановлено, шо:

- зразки № 3, 4 бронепластияи з антирекошетним захистом «Х5», виробник ТОВ «ВП «ДЕБОРА-ЕЛЕКТРО», партія № 1, вироби № 12 та № 27, дата виготовлення 07.2022 року, загальною товщиною 16 мм (товщина броньованої сталі 6,8 мм), витримали балістичне випробування щодо стійкості до обстрілу 5,45x39 мм автоматного патрону (7Н10) з кулею ПП та 7,62x54R мм гвинтівкового патрону (57-Н-323с) з кулею ЛПС, що відповідає 4-му класу захисту відповідно до ДСТУ 8782:2018, за нормальних кліматичних умов.

- зразки № 7, 8 - бронепластини «Х6», виробник ТОВ «ВП «ДЕБОРА-ЕЛЕКТРО», партія № 1, вироби № 05 та № 44, дата виготовлення 07.2022 року, товщиною 5 мм, витримали балістичне випробування щодо стійкості до обстрілу 5,45x39 мм автоматного патрону (7Н10) з кулею ПТІ та 7,62x54R мм гвинтівкового патрону (57-Н-323с) з кулею ЛПС, що відповідає 4-му класу захисту відповідно до ДСТУ 8782:2018), за нормальних кліматичних умов.

- зразки № 9, 10 - бронепластина з антирекошетним захистом «R», виробник ТОВ «ВП «ДЕБОРА-ЕЛЕКТРО», партія № 1, вироби № 19 та № 188, дата виготовлення 07.2022 року, загальною товщиною 20 мм, (товщина броньованої сталі 6,5 мм), витримали балістичне випробування щодо стійкості до обстрілу 5,45x39 мм автоматного патрону (7НІ0) з кулею ПП та 7,62x54R мм гвинтівкового патрону (57-Н-323с) з кулею ЛПС, що відповідає 4-му класу захисту відповідно до ДСТУ 8782:2018), за нормальних кліматичних умов.

- зразки № 11. 12 - бронепластина «R», виробник ТОВ «ВП «ДЕБОРА-ЕЛЕКТРО», партія № 1, вироби № 62 та № 97, дата виготовлення 07.2022 року, загальною товщиною 6,5 мм, витримали балістичне випробування щодо стійкості до обстрілу 5,45x39 мм автоматного патрону (7НІ0) з кулею ПП та 7,62x54R мм гвинтівкового патрону (57-Н-323с) з кулею ЛПС, що відповідає 4-му класу захисту відповідно до ДСТУ 8782:2018), за нормальних кліматичних умов.

Частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором. (ст.675 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що в укладених між позивачем та відповідачем Договором № 306 не встановлено гарантійний строк, проте ПП «Стріла» надано гарантійний лист, в якому встановлено, що гарантійний строк експлуатації з дати постачання, запропонованих чохлів до бронежилету (плитоносок) згідно предмета закупівлі UA-2023-08-17-010977-а, складає 12 місяців.

Відповідно до статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

У відповідності до частини 1статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару (ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 2.1 Договору Постачальник повинен був передати (поставити) Покупцю Товар, якість якого відповідає нормам, стандартам якісних показників і технічним вимогам, встановленим чинними нормативними актами України, умовами цього Договору та тендерною документацією Покупця, до кожного виду та найменування Товару.

Вирішуючи питання щодо істотності порушення вимог до якості товару, судом враховано, специфіку порушення якості бронепластин, чохлів до бронежилетів не відповідає ДСТУ 8782:2018, не пройшли балістичне випробування.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 708 Цивільного кодексу України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором, в тому числі, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Суд встановив, що протягом гарантійного строку позивачем були виявлені недоліки щодо якості товару, які не могли бути виявленні при звичайному прийманні товару (приховані недоліки), внаслідок чого позивач не міг використовувати товар за призначенням. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

В силу прямої норми ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відтак, принципи господарсько-правової відповідальності виходять з презумпції вини особи, яка порушила своє господарське зобов`язання, та покладають та таку особу обов`язок доведення відсутності вини.

Виходячи з викладеного, суд констатує наявність у діях відповідача порушення зобов`язань перед позивачем щодо належного виконання договору в частині поставки товару належної якості.

При цьому відповідач свою вину належними, допустимими та достатніми доказами не спростував, що є підставою вжиття до відповідача як до винної сторони зобов`язання господарських санкцій, зокрема відшкодування збитків (частина 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Згідно зі частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитківу результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини 2 ст. 224 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки кредитору, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, виходячи з системного аналізу правових норм, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов`язання. Таким чином, необхідною умовою стягнення збитків є наявність протиправного діяння (дії чи бездіяльності), наявність збитків (документально доведеного їх розміру) та наявність причинного зв`язку між збитками і їх розміром, що виникли у кредитора, та порушенням зобов`язання, де збитки є наслідком, а невиконання зобов`язання причиною.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході досудового розслідування кримінального провадження від 01.02.2023 № 42023220000000032 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 Кримінального кодексу України, 22.03.2024 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено судову товарознавчу експертизу, відповідно до висновку № 1472/24-54 встановлено, що:

Бронежилети без наявних заводських маркувань (бирок), які вилучені у УПО, що були об`єктами балістичних випробувань, змогам ДСТУ 8782:2018 «Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови» від 2019 року в частині кулетривкості:

- зразок № 15/1 плитоноска чорного кольору «ПОЛІЦІЯ» відповідає четвертому класу;

- зразок № 15/2 плитоноска чорного кольору «ПОЛІЦІЯ» не відповідає четвертому класу;

- зразок № 15/3 плитоноска чорного кольору «ПОЛІЦІЯ» відповідає четвертому класу.

Також, 22.04.2024 Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром проведена судово-економічна експертиза, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/121-24/10052-ЕК встановлено, що внаслідок придбання майна (комплектів бронеплит 4 класу захисту, плитоноски) за договором № 306 від 25.09.2023 виключно за умови, що використання поставленого товару не можливе, у зв`язку з невідповідністю ДСТУ 8782:2018, що підтверджується балістичними випробуваннями та висновком товарознавчої експертизи № 1472/24-54 від 22.03.2024, у зв`язку з чим, його ліквідаційна вартість дорівнює нулю, втрата активів (матеріальна шкода) складає 887 040, 00 грн.

Пунктом 5.2.1. ДСТУ 8782:2018 «Засоби індивідуального захисту. Бронежилети. Класифікація. Загальні технічні умови» (далі - ДСТУ 8782:2018) визначено, що бронежилети за тривкістю до дії засобів ураження поділяють на такі, що мають основні та спеціальні класи захисту.

Характеристикою засобів ураження 4 класу захисту бронежилетів є захист від 5,45 39 мм, куль ПП 7Н10 з гострокінцевою головною частиною, сталевим термозміцненим осердям у сталевій оболонці, яка плакована томпаком, вага - 3,6 г, дистанція - 10 м, швидкість - 910 м/с, а також від калібру 7,62х54 мм (7,62х54 R), куль ЛПС 57-Н-323с з гострокінцевою головною частиною, сталевим нетермозміцненим осердям у сталевій оболонці, вага - 9,6 г, дистанція - 10 метрів, швидкість - 850 м/с.

Згідно з п. 7.1.1. ДСТУ 8782:2018 бронежилети класів захисту 1-6 та СМ мають бути тривкими до дії засобів ураження вогнепальної зброї, наведених у таблицях 1 та 2 ДСТУ. Внаслідок дії засобів ураження вогнепальної зброї не повинно бути пробою, а глибина позаперешкодної деформації для бронежилетів усіх класів захисту має відповідати таким вимогам: для бронежилетів зовнішнього носіння - не більше ніж 25 мм; для бронежилетів прихованого носіння - не більше ніж 35 мм.

Відповідно до п. 11.2.5 ДСТУ 8782:2018 пробій бронежилетів класів 1-6, СМ та СХ - є критичною невідповідністю та підставою для бракування всієї партії.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем за Договором № 306 було поставлено позивачу товар неналежної якості.

Також, пунктом 3.1. ДСТУ 8782:2018 бронежилет (в т.ч. бронепластини, як його складова) є засобом індивідуального захисту людини, який забезпечує захист торса людини від дії холодної та/чи вогнепальної зброї, уламків снарядів, мін або ручних гранат і складається з матеріалів, здатних затримати засіб ураження.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні та триває на даний час.

Враховуючи дату укладення та виконання Договору, суд зазначає, що поставка спірного товару здійснювались у період дії воєнного стану, під час активної зброї агресії російської федерації проти України, а тому якість, своєчасність та відповідність поставленого товару впливає на обороноздатність країни.

В свою чергу, суд зазначає, що поставка спірного товару неналежної якості, зокрема, в умовах воєнного стану, може становити загрозу життю та здоров`ю тих, осіб які будуть його використовувати, що є неприпустимим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено істотне порушення вимог щодо якості поставленого товару за Договором 306 від 25.09.2023, а тому наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача збитків в розмірі 887 040 грн.

Також в позові позивач просить суд стягнути штраф в розмірі 62 092, 80 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

З огляду на зазначене, заявлена позивачем до стягнення неустойка за своєю правовою природою є штрафом за неналежне виконання відповідачем господарського зобов`язання.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

При виявленні невідповідності Товару за якістю або кількістю, Постачальник сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості неякісного або недопоставленого Товару та здійснює за свій рахунок заміну неякісного Товару на аналогічний Товар належної якості та/або здійснює допоставку відповідного Товару у 2-х денний термін з моменту письмового повідомлення Покупцем Постачальника про виявлені невідповідності Товару (пункт 7.4 договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу судом встановлено, що позивач у відповідності до пункту 7.4 договору розрахував суму штрафу арифметично вірно, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Суд зазначає, що присудження до стягнення штрафу в розмірі 62 092, 80 грн, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства, є адекватною мірою відповідальності за порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором, оскільки така відповідальність погоджена сторонами пунктами 7.4 договору.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування своєї правової позиції по наявним спорам, то суд не вбачає підстав для надання ним оцінки у межах цього спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст. ст.7,13 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України), правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст.73,77 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Крім того, господарський суд зазначає, що докази на які посилається позивач є більш вірогідними ніж докази відповідача. Разом з тим, відповідач не спростував факт поставки ним позивачу товару неналежної якості.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 14 236, 99 грн.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Стріла» (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Олекси Сокола, буд. 43А; ідентифікаційний код 32540389) на користь Управління поліції охорони в Харківській області (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 20; ідентифікаційний код 40108955) збитки в розмірі 887 040 грн, штраф в розмірі 62 092, 80 та витрати зі сплати судового збору в розмірі 14 236, 99 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко