Рішення

від 15.10.2024 по справі 905/1060/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.2024 Справа №905/1060/24

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.

при секретарі судового засідання Білик М.Л.,

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Центренерго, смт. Козин Київської області, код 22927045,

до Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське №1, м. Вугледар Донецької області, код 34032208,

про стягнення 432 210,52 грн,

за участю представників сторін:

позивача Кулініча В.О.,

відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Центренерго звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське №1 про стягнення заборгованості за Договором поставки вугілля №111/40 від 15.08.2019 в загальному розмірі 432 210,52 грн, з якої основна заборгованість у сумі 271 959,48 грн, пеня в сумі 27 277,54 грн, 3% річних у сумі 22 406,76 грн та інфляційні втрати в сумі 110 566,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав вимагати у відповідача відшкодування витрат, пов`язаних з поверненням вагонів, так як поставлене відповідачем вугілля не відповідало якості, визначеної умовам договору, через що вагони з таким вугіллям були перенаправлені за вказаними відповідачем реквізитами.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 08.08.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 905/1060/24, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 03.09.2024 року об 11:15 год. Запропонував позивачу надати до суду надати до суду лист від 02.09.2021 № 06-679 з доказами надсилання. Встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

09.08.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання, в якому позивачем наведено пояснення, що в позовній заяві в розділі Додатки за пунктом 13 було відображено невірну назву листа. Також позивач в клопотанні просить долучити до матеріалів справи розрахунки 3 % річних, пені та інфляційних втрат.

Судом прийняті та долучені вказані документи до матеріалів справи.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 03.09.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 04.09.2024 о 10:30 год.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 04.09.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 18.09.2024 о 14:30 год.

17.09.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 18.09.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.10.2024 року о 10:30 год.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, зазначених у позові, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов чи будь-яких інших заяв або клопотань до суду не надавав. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений шляхом направлення ухвал, в тому числі ухвали від 18.09.2024, до його особистого електронного кабінету в системі "Електронний суд".

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

15.08.2019 між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (Покупець) та Державним підприємством "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (Постачальник) укладено Договір поставки вугілля №111/40 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник поставить (передасть) у власність Покупця, а Покупець прийме і оплатить вугільну продукцію (далі - вугілля) на зазначених у Договорі умовах.

Відповідно до п. 1.2 Договору необхідні для виконання Договору відомості вказуються в специфікаціях до Договору, які є невід`ємною частиною Договору (далі - Специфікації). В Специфікаціях вказуються (в тому числі, але не виключно) назви виробників, вантажовідправників, відокремлених підрозділів Покупця (ТЕС) - вантажоотримувачів (далі - Вантажоотримувачі), залізничні станції відправлення, залізничні станції Вантажоотримувачів (далі - залізничні станції призначення), їх реквізити, а також кількість, асортимент і строки (терміни) поставки вугілля на кожну залізничну станцію призначення в залежності від потреби Покупця, але в будь-якому випадку в межах загальної суми Договору і терміну його дії.

Згідно з п. 2.1 Договору поставка вугілля по Договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDР (залізнична станція призначення) згідно з "Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі", з урахуванням передбачених Договором особливостей.

За умовами п. 2.2 Договору узгоджений сторонами в відповідній Специфікації обсяг вугілля постачається окремими партіями. Партією вугілля вважається вироблений і відвантажений на адресу Вантажоотримувача за певний проміжок часу обсяг вугілля, середня якість якого характеризується однією об`єднаною пробою, за результатами лабораторних випробувань якої оформлене посвідчення якості вугілля в партії та враховані особливості пункту 3.5 Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору доставку вугілля до залізничної станції призначення здійснює АТ "Укрзалізниця" (далі - Перевізник) в відкритих, технічно справних, очищених від залишків попередніх вантажів, залізничних вантажних напіввагонах (далі - вагони), якими на праві власності або іншій правовій підставі володіє Перевізник.

Пунктом 2.4 Договору сторони погодили, що вугілля поставляється виключно при наявності та на підставі відповідних підписаних сторонами Специфікацій. Відвантажене вугілля, яке не відповідає умовам відповідних Специфікацій, до обсягів поставленого по Договору вугілля не зараховується.

Право власності на вугілля від Постачальника до Покупця переходить після підписання сторонами акту приймання - передачі вугілля згідно з умовами Договору (п. 2.5 Договору).

Згідно з п. 3.1 та п. 3.2 Договору приймання вугілля за Договором здійснюється спільно Вантажоотримувачем і уповноваженими представниками Постачальника в місці надходження - на території і на обладнанні Вантажоотримувача. Вантажоотримувач самостійно приймає вугілля за якістю та кількістю, якщо уповноважені представники Постачальника не прибули до місця надходження вугілля для його спільного приймання та/або відсутні на момент подачі вагонів для зважування чи опробування біля відповідного обладнання Вантажоотримувача. Результати самостійного приймання вугілля Вантажоотримувачем вважаються достовірними, рівноцінними з результатами спільного приймання та використовуються для виконання умов Договору крім випадків, вказаних в пункті 3.4 Договору.

За умовами п. 3.4 Договору спірні ситуації щодо якісних показників вугілля, прийнятого без участі представника незалежної інспекторської організації, вирішуються шляхом виконання хіманалізів контрольних та арбітражних зразків лабораторних проб виключно в присутності представника Покупця. Хіманаліз арбітражних зразків лабораторних проб здійснюється на письмову вимогу Постачальника або Покупця після оцінки результатів хіманалізу відповідних контрольних зразків лабораторних проб. Результати хіманалізу арбітражних зразків лабораторних проб вважаються остаточними без врахування всіх попередніх хіманалізів в будь-яких лабораторіях та застосовуються для виконання умов Договору.

В пункті 5.1 Договору сторони погодили вимоги до якості та асортименту вугілля, що поставляється за договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору загальна сума Договору складається з визначеної відповідно до умов Договору фактичної вартості поставленого вугілля, ПДВ у випадку його нарахування та не може перевищувати 350 000 000,00 грн.

За умовами п. 6.5 Договору вартість доставки вугілля до залізничної станції призначення вважається транспортно-заготівельними витратами Покупця. Вартість доставки Перевізнику оплачує Покупець.

Покупець має право не приймати і не оплачувати вугілля, якщо будь-який з його якісних показників виходить за межі встановленого в пункті 5.1 Договору допустимого діапазону (п. 7.4.3 Договору).

Згідно з п. 8.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором.

Умовами п. 8.6 сторони погодили, що Постачальник повністю відшкодовує Покупцю, зокрема, вартість доставки неприйнятого Покупцем вугілля до залізничної станції призначення та в зворотному напрямку; всі збитки, витрати Покупця, пов`язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме: оплата за користування вагонами, їх подачу прибирання, маневрові роботи.

Відповідно до п. 8.7 Договору на підставі понесених витрат або збитків Покупець надає Постачальнику:

- оригінал рахунку про відшкодування своїх затрат або збитків;

- лист-вимогу про відшкодування затрат або збитків згідно рахунку;

- належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджується факт невідповідності вугілля умовам Договору або понесення витрат чи збитків відповідно до пункту 8.6. Договору.

Постачальник протягом 30 днів з моменту отримання документів, вказаних в п. 8.7, оплачує рахунок Покупця. За порушення виконання даного зобов`язання Покупець має право стягнути з Постачальника пеню у розмірі 0,01 відсотка (за кожний день прострочення) від суми, з якої допущено прострочення за увесь час прострочення (п. 8.8 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та отримання сторонами всіх погоджень/затверджень відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів сторін, необхідних для укладання цього Договору, і діє по 31.12.2019, а в частині розрахунків до їх повного виконання.

Суд зазначає, що вказаний Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

До вказаного Договору сторонами підписано низку Додаткових угод, якими внесено зміни до умов Договору.

Так, зокрема, Додатковою угодою № 4 від 26.12.2019 сторони змінили строк дії Договору до 30.06.2020, та Додатковою угодою № 5 від 28.05.2020 змінили строк дії Договору до 31.12.2020.

На виконання умов Договору позивач у травні 2020 року здійснював постачання вугілля відповідачу (вантажотримувач Вуглегірська ТЕС, яка є відокремленим підрозділом ПАТ "Центренерго"), що підтверджується наступними залізничними накладними:

- № 48960736 від 27.05.2020 (вагони 60041555, 65941809, 60445657, 61851879, 67865360, 65295057, 66939117);

- № 48960744 від 27.05.2020 (вагони 67845743, 67917377);

- № 48960769 від 27.05.2020 (вагон 68663533);

- № 48960777 від 27.05.2020 (вагони 65946345, 68508787, 67188961).

Як стверджує позивач, за результатами проведених на Вуглегірській ТЕС проб вугілля, яке надійшло у вагонах № 60041555, № 65941809, № 60445657, № 61851879, № 67865360, № 65295057, № 66939117 (залізнична накладна № 48960736 від 27.05.2020), № 67845743, № 67917377 (залізнична накладна № 48960744 від 27.05.2020), № 65946345, № 68508787, № 67188961 (залізнична накладна № 48960777 від 27.05.2020), № 68663533 (залізнична накладна № 48960769 від 27.05.2020) було встановлено невідповідність якості вугілля умовам, визначеним Договором.

Листом вих. №1099 від 01.06.2020 відповідач попросив позивача переадресувати на адресу ТОВ "ЦЗФ "Селидівська" зазначені в залізничних накладних: № 48960736 від 27.05.2020; № 48960744 від 27.05.2020; № 48960769 від 27.05.2020; № 48960777 від 27.05.2020 вагони з вугіллям за наступними реквізитами: станція призначення - Новогродівка, Дон. з.д., 482201; одержувач ТОВ "ЦЗФ "Селидівська", код 5575; під`їзна колія ТОВ "ЦЗФ "Селидівська"; поштова адреса 84500, Донецька обл., м. Селидіве, вул. Миру, 34. Оплата залізничного тарифу, збір за використання вагонів за рахунок ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", особовий рахунок 5830292.

31.05.2020 вагони з вугіллям були переадресовані на залізничну станцію Новогродівка одержувачу вантажу ТОВ "ЦЗФ "Селидівська", що підтверджується наступними залізничними накладними:

- № 49035512 (вагони 60041555, 65941809, 60445657, 61851879, 67865360, 65295057, 66939117);

- № 49035520 (вагони 65946345, 68508787, 67188961);

- № 49035538 (вагони 67845743, 67917377);

- № 49035546 (вагон 68663533).

26.10.2021 позивач направив відповідачу лист вих. № 06/3385 від 25.10.2021 з вимогою повернути в найкоротший термін на розрахунковий рахунок ПАТ "Центренерго" кошти в сумі 271 959,48 грн як відшкодування понесених витрат на доставку вагонів з вугіллям залізничним транспортом на підставі п. 8.6 Договору № 111/40 від 15.08.2019. До листа додано рахунок-фактуру № 7 від 25.10.2021, копії залізничних накладних, листів та переліку №20200527 від 27.05.2020. Направлення листа з додатками підтверджується описом вкладення у цінний лист, списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком Укрпошти.

Як стверджує позивач, відповідач кошти в сумі 271 959,48 грн не сплатив, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Укладений між сторонами Договір поставки вугілля №111/40 від 15.08.2019 за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

Статтями 526, 610 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача витрат у сумі 271 959,48 грн, які понесені позивачем з оплати доставки від продавця до залізничної станції призначення покупця неприйнятого позивачем вугілля.

Як стверджує позивач, у зв`язку із поставкою вугілля, якість якого не відповідала показникам якості, обумовленої договором, у позивача виникло право вимагати від відповідача відшкодування витрат з доставки до позивача неприйнятого останнім в подальшому такого вугілля.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, відповідно до правил доказування саме позивач має довести належними та допустимими доказами наявність у нього підстав відповідно до умов укладеного договору № 111/40 від 15.08.2019 вимагати у відповідача відшкодування йому вартості витрат з доставки неприйнятого позивачем вугілля.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору відповідач 27.05.2020 здійснив постачання вугілля позивачу (вантажотримувач Вуглегірська ТЕС, яка є відокремленим підрозділом ПАТ "Центренерго"), що підтверджується наступними залізничними накладними:

- № 48960736 від 27.05.2020 (вагони 60041555, 65941809, 60445657, 61851879, 67865360, 65295057, 66939117; загальна сума платежів 121 915,10 грн);

- № 48960744 від 27.05.2020 (вагони 67845743, 67917377, загальна сума платежів 34 906,60 грн);

- № 48960769 від 27.05.2020 (вагон 68663533, загальна сума платежів 17 453,30 грн);

- № 48960777 від 27.05.2020 (вагони 65946345, 68508787, 67188961, загальна сума платежів 52 357,90 грн).

Витрати, пов`язані з транспортуванням вугілля до вантажоотримувача, склали 226 632,90 грн (сума без врахування ПДВ), 271 959,48 (сума з врахуванням ПДВ).

Як вказує позивач, вказані кошти були сплачені ним АТ "Укрзалізниця" на підтвердження чого посилається на перелік № 20200527 від 27.05.2020, сформований Філією Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ "Укрзалізниця". З вказаного переліку вбачається, що з рахунку позивача, який відкритий у АТ "Укрзалізниця", 27.05.2020 списані кошти на користь АТ "Укрзалізниця", в тому числі і на оплату вартості доставки вантажу за залізничними накладними № 48960736, № 48960744, № 48960769 та № 48960777 в загальній сумі 271 959,48 грн.

Тобто, витрати позивача з доставки вугілля за Договором №111/40 від 15.08.2020 за залізничними накладними № 48960736, № 48960744, № 48960769 та № 48960777 від 27.05.2020 до його станції призначення склали 271 959,48 грн.

За умовами Договору покупець має право не приймати і не оплачувати вугілля, якщо будь-який з його якісних показників виходить за межі встановленого в пункті 5.1 Договору допустимого діапазону (п. 7.4.3 Договору).

Умовами п. 8.6 сторони погодили, що Постачальник повністю відшкодовує Покупцю, зокрема, вартість доставки неприйнятого Покупцем вугілля до залізничної станції призначення та в зворотному напрямку.

Тобто, за умовами Договору позивач має право не прийняти вугілля у випадку поставки вугілля, якісні показники якого не відповідають вимогам Договору, та в подальшому вимагати відшкодування витрат з оплати вартості доставки неприйнятого вугілля.

Як стверджує позивач, за результатами проведених перевірок на Вуглегірській ТЕС проб вугілля, яке надійшло у вищезазначених вагонах, було встановлено невідповідність якості вугілля умовам, визначеним Договором.

Однак, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем до суду не надано.

Так, відповідно до п. 5.3 Договору для визначення фактичних якісних показників, які застосовуються для виконання умов Договору, з отриманого вугілля відбирають проби, готують їх для лабораторних випробувань та здійснюють випробування за відповідними чинними нормативними документами на методи відбору і підготовки проб до лабораторних випробувань та на методи аналізування.

За умовами п. 5.5 Договору якісні показники партії вугілля, яка надійшла до залізничної станції призначення в повному обсязі, визначаються за результатом хіманалізу об`єднаної проби, відібраної від цієї партії (повного обсягу партії).

Однак, позивачем не надано до суду ані доказів відібрання проб отриманого вугілля, ані результатів проведеного хіманалізу таких проб.

Позивач, посилаючись на лист відповідача вих. №1099 від 01.06.2020, стверджує, що погодившись з поверненням вугілля, відповідач підтвердив факт поставки вугілля, якість якого не відповідала умовам Договору.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки у вказаному листі відсутні посилання відповідача, що переадресація вагонів з вугіллям здійснюється у зв`язку з поставкою вугілля неналежної якості.

Так, в листі вих. №1099 від 01.06.2020 відповідач у відповідь на лист позивача вих. № 02-11/1550е від 01.06.2020 щодо 13 н/в рядового вугілля попросив позивача переадресувати на адресу ТОВ "ЦЗФ "Селидівська" зазначені в залізничних накладних: № 48960736 від 27.05.2020; № 48960744 від 27.05.2020; № 48960769 від 27.05.2020; № 48960777 від 27.05.2020 вагони з вугіллям за наступними реквізитами: станція призначення - Новогродівка, Дон. з.д., 482201; одержувач ТОВ "ЦЗФ "Селидівська", код 5575; під`їзна колія ТОВ "ЦЗФ "Селидівська"; поштова адреса 84500, Донецька обл., м. Селидіве, вул. Миру, 34. Оплата залізничного тарифу, збір за використання вагонів та всіх додаткових зборів, пов`язаних з переадресуванням вагонів за рахунок ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", особовий рахунок 5830292.

Будь-які вказівки про те, що переадресація вагонів з вугіллям відбувається через поставку вугілля неналежної якості, у вказаному листі відсутні, також у вказаному листі відповідач погоджується з понесенням витрат, які будуть у зв`язку на переадресуванням вагонів, а не витрат, що були понесені позивачем у зв`язку з первинною поставкою.

Лист вих. № 02-11/1550е від 01.06.2020, з якого можливо було б встановити, що листування стосується поставки вугілля неналежної якості, позивачем до матеріалів справи не надано.

Суд зазначає, що погодження відповідачем переадресації вагонів з вугіллям за вказаними ним реквізитами, ніяким чином не доводить, що така переадресація здійснювалась у зв`язку з поставкою вугілля невідповідної якості. Така переадресація могла б здійснюватися з будь-яких інших причин.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до умов п. 8.7 Договору на підставі понесених витрат або збитків Покупець надає Постачальнику: оригінал рахунку про відшкодування своїх затрат або збитків; лист-вимогу про відшкодування затрат або збитків згідно рахунку; належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджується факт невідповідності вугілля умовам Договору або понесення витрат чи збитків відповідно до пункту 8.6. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2021 позивач направив відповідачу рахунок-фактуру №7 від 25.10.2021 та лист вих. №06/3385 від 25.10.2021 з вимогою повернути в найкоротший термін на розрахунковий рахунок ПАТ "Центренерго" кошти в сумі 271 959,48 грн як відшкодування понесених витрат на доставку вагонів з вугіллям залізничним транспортом на підставі п. 8.6 Договору №111/40 від 15.08.2019. Направлення рахунку та листа з додатками підтверджується описом вкладення у цінний лист, списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком Укрпошти.

Однак, як вбачається з опису вкладення у цінний лист, в порушення умов п. 8.7 Договору до листа-вимоги не було додано документів, якими підтверджується факт невідповідності вугілля умовам Договору.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 до Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд також зазначає, що господарське судочинство ґрунтується на засадах змагальності та диспозитивності, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Оцінивши надані до матеріалів докази, суд дійшов висновку, що жоден доказ як окремо, так і всі докази в сукупності не підтверджують факту поставки за залізничними накладним № 48960736 від 27.05.2020, № 48960744 від 27.05.2020, № 48960769 від 27.05.2020 та № 48960777 від 27.05.2020 вугілля, якісні показники якого виходять за межі встановленого в п. 5.1 Договору допустимого діапазону.

У судовому засіданні представник позивача вказував на ймовірність втрати деяких документів через окупацію Вуглегірської ТЕС, однак суд критично ставиться до таких посилань, враховуючи те, що у позивача є в наявності лист відповідача зі штампом Вуглегірської ТЕС про його отримання, а лист самого позивача, на який надавалась така відповідь і в якому зазначались підстави для переадресації, відсутній. Крім того позивачем до справи не надано доказів невідповідності якості поставленого спірного вугілля якісним показникам, визначеним умовами Договору (актів відібрання проб отриманого вугілля, результатів проведеного хіманалізу таких проб тощо), при цьому не вбачається направлення таких документів разом з вимогою, яка була викладена в листі вих. № 06/3385 від 25.10.2021, тобто яка направлялась ще до окупації Вуглегірської ТЕС.

У додаткових письмових поясненнях позивач також, зокрема, зазначав, що відповідач у відповідь на претензію не навів жодних тверджень, щоб спростовували факт постачання вугілля неналежної якості, що, на думку позивача, в сукупності з викладеним у листі № 1099 від 01.06.2020 підтверджує факт поставки вугілля неналежної якості.

Суд зазначає, що ненадання відповідачем відповіді на претензію ніяким чином не свідчить ні про згоду з такою претензією, ні про заперечення вимог, викладених у ній. За такою логікою позивача , якщо не спростування фактів, викладених у вимозі свідчить про їх підтвердження, то несплата в подальшому відповідачем суми, про яку позивач зазначив у вимозі, може свідчити все-таки про незгоду з пред`явленою претензією.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 25.02.2021 року у справі № 910/21683/17.

Враховуючи відсутність доказів того, що в спірні поставки відповідачем було поставлено вугілля неналежної якості, суд дійшов до висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами наявності підстав для відшкодування відповідачем вартості витрат на доставку неприйнятого позивачем вугілля від вантажовідправника до вантажоодержувача до залізничної станції призначення.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості витрат на доставку неприйнятого позивачем вугілля від вантажовідправника до вантажоодержувача до залізничної станції призначення в сумі 271 959,48 грн.

Оскільки вимоги щодо стягнення 27 277,54 грн пені, 22 406,76 грн 3% річних та 110 566,24 грн інфляційних втрат є похідними вимогами від вимоги про стягнення основного боргу, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2024.

Суддя Т. О. Лобода