Постанова

від 07.01.2025 по справі 905/1060/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м. Харків Справа № 905/1060/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Слободін М.М.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (вх. №2682) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 (рішення ухвалено суддею Лободою Т.О. в приміщенні Господарського суду Донецької області 15.10.2024 об 11:29 год, повний текст складено 23.10.2024) у справі №905/1060/24

за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго», смт. Козин Київської області, код 22927045,

до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар Донецької області, код 34032208,

про стягнення 432210,52 грн

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Центренерго» подало до Господарського суду Донецької області позовну заяву до ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення заборгованості у розмірі 271959,48 грн. відшкодування вартості вагонів від вантажовідправника до вантажоодержувача, 27277,54 грн. - пені, 22406,76 грн.- 3 % річних, 110566,24 грн - інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду Донецької області віл 15.10.2024 у справі №905/1060/24 у позові відмовлено.

ПАТ «Центренерго» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 по справі №905/1060/24 та ухвалити нове, яким стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» 271959,48 грн відшкодування вартості вагонів від вантажовідправника до вантажоодержувача, 27277,54 грн. пені, 22406,76 - 3 % річних та 110566,24 грн інфляційних витрат; стягнути з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» понесені судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що факт постачання вугілля неналежної якості у вагонах №60041555, №65941809, №60445657, №61851879, №67865360, №65295057, №66939117 (залізнична накладна №48960736 від 27.05.2020), №67845743, №67917377 (залізнична накладна №48960744 від 27.05.2020), №65946345, №68508787, №67188961 (залізнична накладна №48960777 від 27.05.2020), №68663533 (залізнична накладна №48960769 від 27.05.2020) є доведеним. На думку позивача, відповідачем жодним чином не спростовано обставин постачання неякісного вугілля ні під час розгляду справи в суді, ні під час досудового врегулювання спору; обставини, на які посилається ПАТ «Центренерго» є більш вірогідними, а отже позовні вимоги підлягали задоволенню.

За твердженням позивача, на виконання вимог договору, за згодою відповідача, висловленою в листі від 01.06.2020 №1099, у відповідь на вимогу Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго» від 01.06.2020 №02-11/1550е, залізничні вагони з вугіллям у кількості 13 штук були перенаправлені на адресу ТОВ «ЦЗФ «Селидівська». Позивач вважає, що відповідач погодився з поверненням вугілля, підтвердив факт поставки вугілля, якість якого не відповідала умовам договору та висловив згоду з оплатою всіх витрат пов`язаних з поставками вугілля, яке було визнано неякісним.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.) від 26.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (вх. №2682) на рішення Господарського суду Донецької області віл 15.10.2024 у справі №905/1060/24, встановлено учасникам справи строк по 13.12.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 07.01.2025.

У встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень від відповідача не надходило.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2025 у зв`язку з відпустками судді Здоровко Л.М. та судді Пуль О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Слободін М.М.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

15.08.2019 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (покупець) та Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (постачальник) укладено договір поставки вугілля №111/40 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник повинен поставити (передати) у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі - вугілля) на зазначених у договорі умовах.

Відповідно до п. 1.2 договору необхідні для виконання договору відомості вказуються в специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною договору (далі - специфікації). В специфікаціях вказуються (в тому числі, але не виключно) назви виробників, вантажовідправників, відокремлених підрозділів покупця (ТЕС) - вантажоотримувачів (далі - вантажоотримувачі), залізничні станції відправлення, залізничні станції вантажоотримувачів (далі - залізничні станції призначення), їх реквізити, а також кількість, асортимент і строки (терміни) поставки вугілля на кожну залізничну станцію призначення в залежності від потреби покупця, але в будь-якому випадку в межах загальної суми договору і терміну його дії.

Згідно з п. 2.1 договору поставка вугілля по договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDР (залізнична станція призначення) згідно з "Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі", з урахуванням передбачених договором особливостей.

За умовами п. 2.2 договору узгоджений сторонами в відповідній специфікації обсяг вугілля постачається окремими партіями. Партією вугілля вважається вироблений і відвантажений на адресу вантажоотримувача за певний проміжок часу обсяг вугілля, середня якість якого характеризується однією об`єднаною пробою, за результатами лабораторних випробувань якої оформлене посвідчення якості вугілля в партії та враховані особливості пункту 3.5 договору.

Відповідно до п. 2.3 договору доставку вугілля до залізничної станції призначення здійснює АТ "Укрзалізниця" (далі - перевізник) в відкритих, технічно справних, очищених від залишків попередніх вантажів, залізничних вантажних напіввагонах (далі - вагони), якими на праві власності або іншій правовій підставі володіє перевізник.

Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що вугілля поставляється виключно при наявності та на підставі відповідних підписаних сторонами специфікацій. Відвантажене вугілля, яке не відповідає умовам відповідних специфікацій, до обсягів поставленого по договору вугілля не зараховується.

Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання - передачі вугілля згідно з умовами договору (п. 2.5 договору).

Згідно з п. 3.1 та п. 3.2 договору приймання вугілля за договором здійснюється спільно вантажоотримувачем і уповноваженими представниками постачальника в місці надходження - на території і на обладнанні вантажоотримувача. Вантажоотримувач самостійно приймає вугілля за якістю та кількістю, якщо уповноважені представники постачальника не прибули до місця надходження вугілля для його спільного приймання та/або відсутні на момент подачі вагонів для зважування чи опробування біля відповідного обладнання вантажоотримувача. Результати самостійного приймання вугілля вантажоотримувачем вважаються достовірними, рівноцінними з результатами спільного приймання та використовуються для виконання умов договору крім випадків, вказаних в пункті 3.4 договору.

За умовами п. 3.4 договору спірні ситуації щодо якісних показників вугілля, прийнятого без участі представника незалежної інспекторської організації, вирішуються шляхом виконання хіманалізів контрольних та арбітражних зразків лабораторних проб виключно в присутності представника покупця. Хіманаліз арбітражних зразків лабораторних проб здійснюється на письмову вимогу постачальника або покупця після оцінки результатів хіманалізу відповідних контрольних зразків лабораторних проб. Результати хіманалізу арбітражних зразків лабораторних проб вважаються остаточними без врахування всіх попередніх хіманалізів в будь-яких лабораторіях та застосовуються для виконання умов договору.

В пункті 5.1 договору сторони погодили вимоги до якості та асортименту вугілля, що поставляється за договором.

Відповідно до п. 6.1 договору загальна сума договору складається з визначеної відповідно до умов договору фактичної вартості поставленого вугілля, ПДВ у випадку його нарахування та не може перевищувати 350000000,00 грн.

За умовами п. 6.5 договору вартість доставки вугілля до залізничної станції призначення вважається транспортно-заготівельними витратами покупця. Вартість доставки перевізнику оплачує покупець.

Покупець має право не приймати і не оплачувати вугілля, якщо будь-який з його якісних показників виходить за межі встановленого в пункті 5.1 договору допустимого діапазону (п. 7.4.3 договору).

Згідно з п. 8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором.

Пунктом 8.5. договору передбачено порядок дій у випадку, якщо покупець не вивантажив вугілля з вагонів і відповідно до умов договору відмовився його приймати та оплачувати.

Умовами п. 8.6 договору сторони погодили, що постачальник повністю відшкодовує покупцю, зокрема, вартість доставки неприйнятого покупцем вугілля до залізничної станції призначення та в зворотному напрямку; всі збитки, витрати покупця, пов`язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме: оплата за користування вагонами, їх подачу прибирання, маневрові роботи.

Відповідно до п. 8.7 договору на підставі понесених витрат або збитків покупець надає постачальнику:

- оригінал рахунку про відшкодування своїх затрат або збитків;

- лист-вимогу про відшкодування затрат або збитків згідно рахунку;

- належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджується факт невідповідності вугілля умовам договору або понесення витрат чи збитків відповідно до пункту 8.6. договору.

Постачальник протягом 30 днів з моменту отримання документів, вказаних в п. 8.7, оплачує рахунок покупця. За порушення виконання даного зобов`язання покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі 0,01 відсотка (за кожний день прострочення) від суми, з якої допущено прострочення за увесь час прострочення (п. 8.8 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та отримання сторонами всіх погоджень/затверджень відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів сторін, необхідних для укладання цього договору, і діє по 31.12.2019, а в частині розрахунків до їх повного виконання.

Матеріали справи містять укладені між сторонами додаткові угоди до договору: №1 від 11.09.2019, №2 від 16.10.2019, №3 від 28.10.2019, №4 від 26.12.2019, №5 від 28.05.2020, №6 від 09.07.2020, №7 від 27.07.2020, №8 від 31.08.2020, №9 від 31.08.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідач 27.05.2020 здійснив постачання вугілля позивачу (вантажотримувач Вуглегірська ТЕС, яка є відокремленим підрозділом ПАТ "Центренерго"), що підтверджується такими залізничними накладними:

- № 48960736 від 27.05.2020 (вагони 60041555, 65941809, 60445657, 61851879, 67865360, 65295057, 66939117), сума платежів (провізна плата, додаткові збори) 121915,10 грн);

- № 48960744 від 27.05.2020 (вагони 67845743, 67917377), сума платежів (провізна плата, додаткові збори) 34906,60 грн);

- № 48960769 від 27.05.2020 (вагон 68663533), сума платежів (провізна плата, додаткові збори) 17453,30 грн);

- № 48960777 від 27.05.2020 (вагони 65946345, 68508787, 67188961), сума платежів (провізна плата, додаткові збори) 52357,90 грн).

Листом №1099 від 01.06.2020 відповідач на виконання листа № 02-11/1550е від 01.06.2020 щодо 13 н/в рядового вугілля ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», які прибули на адресу Вуглегірської ТЕС, просив позивача переадресувати на адресу ТОВ "ЦЗФ «Селидівська» зазначені в залізничних накладних: № 48960736 від 27.05.2020; № 48960744 від 27.05.2020; № 48960769 від 27.05.2020; № 48960777 від 27.05.2020 вагони з вугіллям за такими реквізитами: станція призначення - Новогродівка, Дон. з.д., 482201; одержувач ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», код 5575; під`їзна колія ТОВ «ЦЗФ «Селидівська»; поштова адреса 84500, Донецька обл., м. Селидіве, вул. Миру, 34. При цьому зазначав, що оплата залізничного тарифу, збір за використання вагонів та всіх додаткових зборів, пов`язаних з переадресуванням вагонів будуть за рахунок ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», особовий рахунок НОМЕР_1 .

26.10.2021 позивач направив відповідачу лист вих. №06/3385 від 25.10.2021 з вимогою повернути в найкоротший термін на розрахунковий рахунок ПАТ "Центренерго" кошти в сумі 271959,48 грн як відшкодування понесених витрат на підставі п. 8.6 договору №111/40 від 15.08.2019. До листа додано рахунок-фактуру № 7 від 25.10.2021, копії залізничних накладних, листів та переліку №20200527 від 27.05.2020. Направлення листа з додатками підтверджується описом вкладення у цінний лист, списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком Укрпошти.

У позовній заяві позивач зазначав, що відповідач кошти в сумі 271959,48 грн не сплатив, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, врахував відсутність доказів того, що відповідачем було поставлено вугілля неналежної якості, та дійшов до висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами наявності підстав для відшкодування відповідачем вартості витрат на доставку неприйнятого позивачем вугілля від вантажовідправника до вантажоодержувача до залізничної станції призначення.

Оскільки вимоги щодо стягнення 27277,54 грн пені, 22406,76 грн 3% річних та 110566,24 грн інфляційних втрат є похідними вимогами від вимоги про стягнення основного боргу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (частина 1 статті 673 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів (частина 1). У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (частина 5). Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів (частина 7).

Відповідно до частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

За умовами договору №111/40 від 15.08.2019 якість та асортимент вугілля, що поставляється, повинні відповідати вимогам наведеним у розділі 5.

Пунктом 7.4.3. договору встановлено, що покупець має право не приймати і не оплачувати вугілля, якщо будь-який з його якісних показників виходить за межі встановленого в пункті 5.1 договору допустимого діапазону.

Відповідно до п. 3.7. договору партія вугілля покупцем не приймається і не оплачується, якщо по відношенню до цієї партії вугілля виникне хоча б одна з наступних умов: виробник або вантажовідправник вугілля, залізнична станція відправлення або призначення, їх реквізити не відповідають встановленим в відповідній специфікації, асортимент не відповідає вимогам договору, в вагони завантажене вугілля різних марок, класів крупності, категорій якості, у вагонах наявні брили або шари породи, каміння, залишки раніше перевезених вантажів, сміття, сторонні домішки, вугілля.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, за результатами проведених перевірок на Вуглегірській ТЕС проб вугілля, яке надійшло у вагонах, позивачем було встановлено невідповідність якості вугілля умовам, визначеним договором, що стало підставою для його неприйняття.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 21.09.2022 у справі №904/3469/21.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.

Тобто позивач, зазначаючи про обставини невідповідності якості вугілля визначеним договором умовам, зобов`язаний довести їх шляхом подання відповідних належних та допустимих доказів.

Разом з тим, зазначення про наявність доказу, без його надання, не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі умови приймання вугілля, якість та асортимент вугілля, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору. Відтак, позивач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, усвідомлював визначені ним відповідні умови щодо порядку дій у разі відмови приймати та оплачувати вугілля.

Як свідчать умови укладеного договору, для визначення фактичних якісних показників, які застосовуються для виконання умов договору, з отриманого вугілля відбирають проби та проводять хіманаліз об`єднаної проби, відібраної від партії (повного обсягу партії) (п. 5.3., 5.5.договору).

Проте, позивачем не надано до суду ані доказів відібрання проб отриманого вугілля, ані результатів проведеного хіманалізу таких проб.

Окрім того, матеріали справи не містять й специфікацій до договору, в яких мало бути зазначено, зокрема, обсяг вугілля, його асортимент і строки (терміни) поставки вугілля на кожну залізничну станцію призначення в залежності від потреби покупця.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, позивач не довів підставності та правомірності відмови від прийняття вугілля, яке надійшло від відповідача, не надав належних і допустимих доказів неналежної якості вугілля.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги, що відповідачем у листі від 01.06.2020 №1099 надано згоду на повернення вугілля, підтверджено факт поставки вугілля, якість якого не відповідала умовам договору та висловлено згоду з оплатою всіх витрат пов`язаних з поставками вугілля, яке було визнано неякісним, колегія суддів зазначає таке.

Як зазначалося, листом №1099 від 01.06.2020 відповідач повідомив, що оплата залізничного тарифу, збір за використання вагонів та всіх додаткових зборів, пов`язаних з переадресуванням вагонів відбудеться за рахунок ДП «Шахтоуправління «"Південнодонбаське №1».

Проте, судом першої інстанції слушно зауважено, що у вказаному листі відсутнє визнання відповідачем обставин, що переадресація вагонів здійснюється у зв`язку з поставкою вугілля неналежної якості, адже така переадресація могла здійснюватися за будь-яких інших причин.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідач у вказаному листі від 01.06.2020 погоджувався понести витрати, які будуть пов`язані з наступним переадресуванням вагонів (які раніше прибули на Вуглегірську ТЕС) на станцію Новогродівка Дон.з.д. 482201, одержувачу ТОВ «ЦЗФ «Селидівська».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до накладних від 02.06.2020: №49035546 (вагон 68663533), №49035538 (вагони 67845743, 67917377), №49035512 (вагони 60041555, 65941809, 60445657, 61851879, 67865360, 65295057, 66939117), №49035520 (вагони 65946345, 68508787, 67188961) Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго» здійснила відправлення вугілля одержувачу - ТОВ «ЦЗФ «Селидівська». Загальна сума витрат, пов`язаних з транспортуванням вугілля за вказаними накладними, склала 210177,84 грн.

Втім, позивач у позовній заяві просить відшкодувати не витрати, здійснені у зв`язку із наступною переадресацію вагонів на ТОВ «ЦЗФ «Селидівська», а витрати, понесені у зв`язку з поставкою вугілля на Вуглегірську ТЕС відповідно до залізничних накладних №48960736, №48960744, №48960769, №48960777 від 27.05.2020 у загальному розмірі 271959,48 грн.

Таким чином, відповідач у листі №1099 від 01.06.2020 погоджувався на відшкодування не тих витрат, які були понесені позивачем (вантажоодержувачем) у зв`язку з доставкою відповідачем (вантажовідправником) вугілля у вагонах на Вуглегірську ТЕС (та які є предметом позову).

Окремо колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у прохальній частині позовної заяви Публічне акціонерне товариство «Центренерго» просить, зокрема, стягнути 271959,48 грн відшкодування вартості вагонів від вантажовідправника до вантажоодержувача.

Суд зазначає, що одним із основних принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 ГПК України).

Так, статтею 162 ГПК України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстава позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Тож, принцип диспозитивності, який діє у господарському судочинстві, покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Саме позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Позивач посилається на положення пункту 8.6. договору, згідно якого постачальник повністю відшкодовує покупцю вартість доставки неприйнятого покупцем вугілля до залізничної станції призначення та в зворотному напрямку; всі збитки, витрати покупця, пов?язані з надходженням та поверненням вагонів неприйнятим вугіллям, а саме: оплата за користування вагонами, їх подачу - прибирання, маневрові роботи; всі збитки, витрати покупця, пов?язані з оплатою перевізнику коштів за нерівномірне завантаження вантажовідправником вагону вугіллям (нерівномірне завантаження візків), завантаження вантажовідправником вагону понад його вантажопідйомність, недовантаження вантажу або іншого порушення Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, затримку вагонів на станції призначення чи на підходах до неї з причин, що залежать від постачальника, а саме: штрафи, пеню; плату за перевантаження надлишку вугілля в окремий вагон; плату перевезення надлишку вугілля в окремому вагоні, плату за користування вагонами; плату за зберігання вантажу; плату за маневрові роботи та зважування; плату за надсилання телеграм; плату за роботу МЧ; та інші, всі збитки, витрати покупця, пов?язані та понесені у зв?язку: прийманням і вивантаженням змерзлого вугілля, в т.ч. на підставі складених залізничними станціями актів загальної форми та/або комерційних актів, складених вантажоодержувачем за участю представника перевізника актів загальної форми відповідно до п. 13 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000; списанням залізничною станцією призначення з покупця нарахованої суми за виконання робіт, надання додаткових послуг під час перевезення вантажу та/або на станції призначення та/або на підходах до неї; проведенням ремонту, очищенням вагонів від залишків попереднього вантажу на станції призначення; завантаженням вугілля у несправний вагон, яке виявлене перевізником; втратою, пошкодженням вузлів та деталей вагону у процесі здійснення постачальником вантажно-розвантажувальних робіт під час виконання договору.

Тому, суд апеляційної інстанції зазначає, що «відшкодування вартості вагонів» (яке просить здійснити позивач) не є тотожним та не охоплюється, зокрема, поняттям «відшкодування вартості доставки неприйнятого покупцем вугілля». Водночас, позивачем у позові не наведено жодних підстав для «відшкодування вартості вагонів».

З урахуванням викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 у справі №905/1060/24 - без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 15.10.2024 у справі №905/1060/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.01.2025.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя М.М. Слободін