Рішення

від 23.10.2024 по справі 911/2126/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 911/2126/24Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» (04107, м. Київ, вул. Тропініна, буд. 1; ідентифікаційний код: 14347180)

до Фізичної особи-підприємця Галича Євгена Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

про стягнення 71173,79 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.08.2024 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» з вимогами до Фізичної особи-підприємця Галича Євгена Андрійовича про стягнення 71173,79 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі сплатив позивачу платежі, передбачені умовами Договору оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 15475,52 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 12153,43 грн пені, 885,00 грн 3% річних та 3109,90 грн інфляційних втрат.

Також, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі сплатив позивачу платежі, передбачені умовами Договору оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 19058,83 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 14887,87 грн пені, 1083,00 грн 3% річних та 4520,24 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2024 матеріали позовної заяви Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Внаслідок проведеного автоматизованого розподілу матеріали позовної заяви Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 відкрито провадження у справі №911/2126/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №911/2126/24 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрушки, вул. Газовиків, буд. 5А), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0600285709196).

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у справі №911/2126/24 також надсилалась на адресу орендованих відповідачем приміщень (м. Київ, провулок Делегатський, буд. 12), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0600291853037).

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №911/2126/24.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2020 між Науково-виробничим приватним підприємством «Пласт» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Галичем Євгеном Андрійовичем (орендар) укладено Договір оренди №50-О нежилого приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає орендареві, а орендар приймає у строкове платне користування об`єкт оренди на період та на умовах, визначеними цим договором.

Об`єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 35,00 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, провулок Делегатський, буд. 12.

Відповідно до п. 1.5 Договору оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 строк договору оренди з 01.01.2021 до 31.12.2021.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі перераховувати орендодавцю орендну плату згідно з умовами цього договору.

Пунктом 4.4 Договору оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 передбачена індексація орендної плати, зокрема, на індекс інфляції, що не потребує укладення додаткової угоди між сторонами.

Плата за оренду приміщення нараховується з дати передачі приміщення на підставі акту приймання-передачі приміщення згідно з договором та припиняється на дату підписання між сторонами акту про повернення приміщення від орендаря до орендодавця (п. 4.6 Договору оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі сплатив позивачу платежі, передбачені умовами Договору оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 15475,52 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 12153,43 грн пені, 885,00 грн 3% річних та 3109,90 грн інфляційних втрат.

Крім того, 30.12.2020 між Науково-виробничим приватним підприємством «Пласт» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Галичем Євгеном Андрійовичем (орендар) укладено Договір оренди №51-О нежилого приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає орендареві, а орендар приймає у строкове платне користування об`єкт оренди на період та на умовах, визначеними цим договором.

Об`єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 37,71 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, провулок Делегатський, буд. 12.

Відповідно до п. 1.5 Договору оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020 строк договору оренди з 01.01.2021 до 31.12.2021.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020 орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі перераховувати орендодавцю орендну плату згідно з умовами цього договору.

Пунктом 4.4 Договору оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020 передбачена індексація орендної плати, зокрема, на індекс інфляції, що не потребує укладення додаткової угоди між сторонами.

Плата за оренду приміщення нараховується з дати передачі приміщення на підставі акту приймання-передачі приміщення згідно з договором та припиняється на дату підписання між сторонами акту про повернення приміщення від орендаря до орендодавця (п. 4.6 Договору оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі сплатив позивачу платежі, передбачені умовами Договору оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 19058,83 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 14887,87 грн пені, 1083,00 грн 3% річних та 4520,24 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Судом встановлено, що за Актом прийому-передачі об`єкта оренди від 01.01.2021 за Договором оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування об`єкт оренди - нежиле приміщення, загальною площею 35,00 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, провулок Делегатський, буд. 12.

Відповідно до п. 1.5 Договору оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 строк договору оренди з 01.01.2021 до 31.12.2021.

Договір вважається продовженим в дії на 1 рік, якщо сторони в термін 1 місяць до дати закінчення умов даного договору не заявили про намір припинення умова даного договору в кінцевий термін до дати закінчення умов укладеного договору оренди (п. 1.6 Договору оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020).

Так як матеріали справи не місять доказів того, що будь-яка сторона вказаного договору оренди заявила про його припинення у строки, встановлені у п. 1.6 договору, суд дійшов висновку, що строк дії договору було продовжено та Договір оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 був чинним у спірний період.

При цьому, матеріали справи не місять доказів повернення відповідачем позивачу орендованого приміщення - нежиле приміщення, загальною площею 35,00 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, провулок Делегатський, буд. 12.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає зміст (предмет) і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача (відповідачів) на захист проти позову.

Як вбачається з тексту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за Договором оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 у розмірі 15475,52 грн., зокрема, за рахунком №1552 від 31.08.2021 на суму 888,00 грн (оренда за серпень 2021 року - 525,00 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за серпень 2021 року - 215,00 грн без ПДВ), за рахунком №1763 від 30.09.2021 на суму 903,00 грн (оренда за вересень 2021 року - 52500 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за вересень 2021 року - 227,50 грн без ПДВ), за рахунком №1966 від 28.10.2021 на суму 929,00 грн (оренда за жовтень 2021 року - 525,00 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за жовтень 2021 року - 249,17 грн без ПДВ), за рахунком №2203 від 30.11.2021 на суму 1482,58 грн (оренда за листопад 2021 року - 525,00 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за листопад 2021 року - 710,48 грн без ПДВ), за рахунком №2405 від 30.12.2021 на суму 1623,36 грн (оренда за грудень 2021 року - 612,50 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за грудень 2021 року - 740,30 грн без ПДВ), за рахунком №159 від 31.01.2022 на суму 1614,95 грн (оренда за січень 2022 року - 612,50 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за січень 2022 року - 733,29 грн без ПДВ), за рахунком №597 від 28.02.2022 на суму 1614,95 грн (оренда за лютий 2022 року - 612,50 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за лютий 2022 року - 733,29 грн без ПДВ), за рахунком №437 від 31.05.2022 на суму 884,88 грн (оренда за травень 2022 року - 612,50 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за квітень 2022 року - 124,90 грн без ПДВ), за рахунком №544 від 30.06.2022 на суму 904,61 грн (оренда за червень 2022 року - 612,50 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за червень 2022 року - 141,34 грн без ПДВ), за рахунком №666 від 31.07.2022 на суму 936,89 грн (оренда за липень 2022 року - 612,50 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за липень 2022 року - 168,24 грн без ПДВ), за рахунком №749 від 31.08.2022 на суму 834,10 грн (оренда за серпень 2022 року - 612,50 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за серпень 2022 року - 82,58 грн без ПДВ), за рахунком №873 від 30.09.2022 на суму 1054,22 грн (оренда за вересень 2022 року - 612,50 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за вересень 2022 року - 266,02 грн без ПДВ), за рахунком №959 від 31.10.2022 на суму 976,08 грн (оренда за жовтень 2022 року - 612,50 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за жовтень 2022 року - 200,90 грн без ПДВ), за рахунком №77 від 31.01.2023 на суму 828,90 грн (оренда за січень 2023 року - 735,00 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за січень 2023 року - 93,90 грн без ПДВ).

Відповідачем не було висловлено будь-яких заперечень щодо здійснених позивачем вищевказаних нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 Договору оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 вартість оренди 1 кв.м складає 18,00 грн з ПДВ. Загальна сума щомісячної орендної плати становить 630,00 грн з ПДВ.

Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату на авансовій основі не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, на підставі цього договору (п. 4.3 Договору оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020).

Згідно з п. 3.1.17 Договору оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 орендар зобов`язаний щомісяця не пізніше 5 числа місяця, що йде за звітним, направляти орендодавцю на електронну адресу дані показників лічильників, що знаходяться у приміщенні. Компенсація вартості комунальних послуг, електроенергії здійснюється на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 календарних днів з дати виставлення такого рахунку.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 15475,52 грн за Договором оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що за Актом прийому-передачі об`єкта оренди від 01.01.2021 за Договором оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування об`єкт оренди - нежиле приміщення, загальною площею 37,71 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, провулок Делегатський, буд. 12.

Відповідно до п. 1.5 Договору оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020 строк договору оренди з 01.01.2021 до 31.12.2021.

Договір вважається продовженим в дії на 1 рік, якщо сторони в термін 1 місяць до дати закінчення умов даного договору не заявили про намір припинення умова даного договору в кінцевий термін до дати закінчення умов укладеного договору оренди (п. 1.6 Договору оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020).

Так як матеріали справи не місять доказів того, що будь-яка сторона вказаного договору оренди заявила про його припинення у строки, встановлені у п. 1.6 договору, суд дійшов висновку, що строк дії договору було продовжено та Договір оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020 був чинним у спірний період.

При цьому, матеріали справи не місять доказів повернення відповідачем позивачу орендованого приміщення - нежиле приміщення, загальною площею 37,71 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, провулок Делегатський, буд. 12.

Як вбачається з тексту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за Договором оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020 у розмірі 19058,83 грн., зокрема, за рахунком №1553 від 31.08.2021 на суму 987,00 грн (оренда за серпень 2021 року - 565,65,00 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за серпень 2021 року - 256,85,00 грн без ПДВ), за рахунком №1764 від 30.09.2021 на суму 984,00 грн (оренда за вересень 2021 року - 565,65 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за вересень 2021 року - 254,35 грн без ПДВ), за рахунком №1967 від 28.10.2021 на суму 1013,00 грн (оренда за жовтень 2021 року - 565,65 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за жовтень 2021 року - 278,52 грн без ПДВ), за рахунком №2204 від 30.11.2021 на суму 1594,90 грн (оренда за листопад 2021 року - 565,65 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за листопад 2021 року - 763,43 грн без ПДВ), за рахунком №2406 від 30.12.2021 на суму 2201,50 грн (оренда за грудень 2021 року - 659,93 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за грудень 2021 року - 1174,65 грн без ПДВ), за рахунком №160 від 31.01.2022 на суму 2202,04 грн (оренда за січень 2022 року - 659,93 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за січень 2022 року - 1175,10 грн без ПДВ), за рахунком №598 від 28.02.2022 на суму 2202,04 грн (оренда за лютий 2022 року - 659,93 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за лютий 2022 року - 1175,10 грн без ПДВ), за рахунком №438 від 31.05.2022 на суму 1410,14 грн (оренда за травень 2022 року - 659,93 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за квітень 2022 року - 515,18 грн без ПДВ), за рахунком №547 від 30.06.2022 на суму 1158,71 грн (оренда за червень 2022 року - 659,93 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за червень 2022 року - 305,66 грн без ПДВ), за рахунком №667 від 31.07.2022 на суму 1058,36 грн (оренда за липень 2022 року - 659,93 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за липень 2022 року - 222,03 грн без ПДВ), за рахунком №750 від 31.08.2022 на суму 914,91 грн (оренда за серпень 2022 року - 659,93 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за серпень 2022 року - 102,49 грн без ПДВ), за рахунком №874 від 30.09.2022 на суму 953,40 грн (оренда за вересень 2022 року - 659,93 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за вересень 2022 року - 134,57 грн без ПДВ), за рахунком №960 від 31.10.2022 на суму 878,30 грн (оренда за жовтень 2022 року - 659,93 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за жовтень 2022 року - 71,98 грн без ПДВ), за рахунком №78 від 31.01.2023 на суму 1500,53 грн (оренда за січень 2023 року - 791,91 грн без ПДВ та відшкодування комунальних послуг за січень 2023 року - 708,62 грн без ПДВ).

Відповідачем не було висловлено будь-яких заперечень щодо здійснених позивачем вищевказаних нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 Договору оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020 вартість оренди 1 кв.м складає 18,00 грн з ПДВ. Загальна сума щомісячної орендної плати становить 678,78 грн з ПДВ.

Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату на авансовій основі не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, на підставі цього договору (п. 4.3 Договору оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020).

Згідно з п. 3.1.17 Договору оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020 орендар зобов`язаний щомісяця не пізніше 5 числа місяця, що йде за звітним, направляти орендодавцю на електронну адресу дані показників лічильників, що знаходяться у приміщенні. Компенсація вартості комунальних послуг, електроенергії здійснюється на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 календарних днів з дати виставлення такого рахунку.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 19058,83 грн за Договором оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020 станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Фізичної особи-підприємця Галича Євгена Андрійовича за Договором оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 у сумі 15475,52 грн та за Договором оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020 у сумі 19058,83 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Галича Євгена Андрійовича суми основного боргу у розмірі 34534,35 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за Договором оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 у розмірі 12153,43 грн та пеню за Договором оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020 у розмірі 14887,87 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3 Договору оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 та Договору оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020 у випадку порушення строків сплати орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних від несвоєчасно сплаченої суми.

Перевіривши розрахунки пені, викладені позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, оскільки позивачем не дотримано вимог, встановлених у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому, умовами договорів оренди не встановлено іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане), а умова про нарахування пені за кожен день прострочення визначає механізм нарахування пені, а не період нарахування.

При цьому судом враховано, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Крім того, строк сплати орендної плати та строк відшкодування (компенсації) вартості спожитих комунальних послуг є різним, що встановлено умовами п.п. 3.1.17 та 4.3 договорів, що не було враховано позивачем при розрахунку.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок пені та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 18467,49 грн (8294,83 грн пені за Договором оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 та 10172,66 грн пені за Договором оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020).

Таким чином, позовні вимоги Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Галича Євгена Андрійовича пені у розмірі 27041,30 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 18467,49 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 1968,00 грн (3% річних у розмірі 885,00 грн за Договором оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 та 3% річних у розмірі 1083,00 грн за Договором оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку в їх необґрунтованості, так як строк сплати орендної плати та строк відшкодування (компенсації) вартості спожитих комунальних послуг є різним, що встановлено умовами п.п. 3.1.17 та 4.3 договорів, що не було враховано позивачем при розрахунку 3% річних.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3% річних та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 876,54 грн 3% річних за Договором оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 та 1003,55 грн 3% річних за Договором оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020.

Таким чином, позовні вимоги Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Галича Євгена Андрійовича 3% річних у розмірі 1968,00 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 1880,09 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 7630,14 грн (інфляційні втрати у розмірі 3109,90 грн за Договором оренди №50-О нежилого приміщення від 30.12.2020 та інфляційні втрати у розмірі 4520,24 грн за Договором оренди №51-О нежилого приміщення від 30.12.2020).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Галича Євгена Андрійовича інфляційних втрат у розмірі 7630,14 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Галича Євгена Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» (04107, м. Київ, вул. Тропініна, буд. 1; ідентифікаційний код: 14347180) суму основного боргу у розмірі 34534 (тридцять чотири тисячі п`ятсот тридцять чотири) грн 35 коп., пеню у розмірі 18467 (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят сім) грн 49 коп., 3% річних у розмірі 1880 (одна тисяча вісімсот вісімдесят) грн 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 7630 (сім тисяч шістсот тридцять) грн 14 коп. та судовий збір у розмірі 2659 (дві тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 51 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак