Ухвала

від 23.10.2024 по справі 910/6867/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

23.10.2024Справа № 910/6867/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особам, які мають заборгованість перед боржником по справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Енерджі Груп», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Енергетична- Компанія», м. Київ

про стягнення 664 583,83 грн, -

За участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від приватного виконавця: не з`явився

від ТОВ «Трієс-А»: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кепітал Енерджі Груп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Енергетична- Компанія» про стягнення 664 583,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено договір №424_09-21 від 23.09.2021 купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів. В межах вказаного правочину покупцем було перераховано на рахунок продавця попередню оплату на загальну суму 11 830 628,17 грн, а постачальником було поставлено електричну енергію на суму 11 166 044,34 грн. Позивачем зазначено, що починаючи з 01.04.2022 постачання електричної енергії відповідачем не здійснюється, що і стало підставою для звернення з вимогою про повернення суми надлишково сплаченого авансу в розмірі 664 583,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

26.06.2024 відповідачем було подано заяву про продовження строку на подачу відзиву.

30.07.2024 до суду надійшов відзив на позов.

Рішенням від 08.08.2024 Господарського суду міста Києва позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Енерджі Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Енергетична- Компанія» про стягнення 664 583,83 грн задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Енергетична- Компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Енерджі Груп» 664 583,83 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн та судовий збір в розмірі 7975,01 грн.

02.09.2024 на виконання вказаного вище рішення було видано наказ.

18.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особам, які мають заборгованість перед боржником.

Ухвалою від 21.10.2024 призначено розгляд заяви на 23.10.2024.

Учасники судового процесу та приватний виконавець у судове засідання 23.10.2024 не з`явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Наразі, суд зазначає, що неявка сторін, приватного виконавця та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні 23.10.2024.

Розглянувши у судовому засіданні 23.10.2024 заяву Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст.19 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Отже, з системного аналізу наведеного вище полягає, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.

Виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, що полягає у примусовому виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та являє собою сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до означеного Закону підлягають примусовому виконанню. (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/6867/24, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Як вбачається з представлених суду документів, постановою від 05.09.2024 приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича було відкрито виконавче провадження №75971254 з примусового виконання наказу від 02.09.2024 по справі №910/6867/24.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено ст. 336 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.336 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Системний аналіз приписів статті 53 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

Тобто, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Таким чином, предметом дослідження суду, у даному випадку, є факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду або факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач чи виконавець просить звернути стягнення.

Суд зазначає, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою (такий висновок викладено у підпункті 6.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №910/7023/19).

Стосовно обставин беззаперечності заборгованості судом при розгляді заяв враховується, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Як вбачається з долучених до заяви документів, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/5647/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Енергетична-Компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" про стягнення 125 374,35 грн.

Рішенням від 07.08.2024 Господарського суду міста Києва по справі №910/5647/24 позов задоволено повністю; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Енергетична-Компанія» основну заборгованість в сумі 92 745,85 грн, штраф в сумі 13 911, 88 грн, 3 % річних в сумі 5 104, 85 грн, інфляційні втрати в сумі 13 611,77 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн.

08.09.2024 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/5647/24, яке набрало законної сили 28.08.2024, було видано наказ.

Відомостей щодо оскарження вказаних судових рішень в апеляційному та касаційному порядку матеріали справи та не містять.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, керуючись приписами ст.336 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо задоволення заяви Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особам, які мають заборгованість перед боржником.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особам, які мають заборгованість перед боржником - задовольнити.

Звернути стягнення у межах виконавчого провадження ВП №75971254 на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" (04212, місто Київ, вулиця Маршала Малиновського, будинок 15/3, офіс 110, ідентифікаційний код: 37445589), яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова-Енергетична- Компанія» (18001, Черкаська обл., місто Черкаси, б.Шевченка, будинок 208, ідентифікаційний код: 42419660) у розмірі 128 402,35 грн, що підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 по справі №910/5647/24, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Енерджі Груп» (04119, м.Київ, вул.Зоологічна, буд.4-А, офіс 139, ЄДРПОУ 43396393), в рахунок виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 по справі №910/6867/24 виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024, яке набрало законної сили 29.08.2024, про стягнення заборгованості в сумі 664 583,83 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн й судового збору в сумі 7975,01 грн.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

В судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.10.2024.

Суддя В. В. Князьков