Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/4742/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 910/4742/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ", м.Київ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Михайленко Олени Сергіївни, м. Київ

про стягнення 662 917,13 грн

та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Михайленко Олени Сергіївни, м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ"

про розірвання договорів

За участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Федоров Д.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Ключнік Олени Сергіївни про стягнення заборгованості за договором №2019/26 від 01.08.2019 в сумі 413 484,37 грн, 3% річних в сумі 19 736,10 грн та інфляційних втрат в сумі 49 948,16 грн, а також заборгованості за договором №2019/27 від 02.09.2019 в сумі 87 012,64 грн, 3% річних в сумі 4153,22 та інфляційних втрат в сумі 10 510,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договорами оренди нежитлових приміщень № 2019/26 від 01.08.2019 та № 2019/27 від 02.09.2019 в частині своєчасної та повної оплати вартості орендної плати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 позовну заяву № 01-151 від 16.04.2024 залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

24.04.2024, тобто у строк, встановлений ухвалою від 22.04.2024, на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві.

Ухвалою від 26.04.2024 судом було відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Відповідач у відзиві проти задоволення позову надав заперечення посилаючись на те, що позивач у позові не надає обґрунтованого розрахунку із зазначенням періодів за які він обраховує орендну плату. Вказані обставини позбавляють можливості відповідача та суд перевірити обґрунтованість вимог в частині стягнення орендної плати, оскільки додатковими угодами №1 від 31 січня 2020 року та №2 від 01 червня 2020 р. сторони дійшли згоди про звільнення від сплати орендної плати. Всупереч вимог п.4.4. договору №2019/26 від 01.08.2019 року, позивачем взагалі не направлялися рахунки на оплату комунальних послуг. Вказані обставини підтверджуються додатками до первісного позову: актами надання послуг № 458, 459, 460,461, які датовані лише 09 квітня 2024 року. З вказаних актів вбачається, що позивачем виставляються рахунки за комунальні послуги, починаючи з вересня 2019 року по вересень 2022 року, проте матеріали справи не містять жодного доказу направлення вказаних рахунків на оплату комунальних послуг відповідачу. З аналізу п.4.4. договору №2019/26 від 01.08.2019 року вбачається, що обов`язок по оплаті комунальних послуг у відповідача та їх розмір не є твердим, а виходить з фактичних витрат, які повинні були обраховуватись позивачем щомісяця і зазначатись у рахунку, який мав направлятись відповідачу. В свою чергу, отримання такого рахунку відповідачем породжував у нього обов`язок сплатити вартість комунальних послуг протягом п`яти днів з моменту отримання такого рахунку. Без отримання рахунку відповідач не знав і не міг знати розміру комунального платежу виходячи, оскільки такий платіж мав обраховуватись із фактичних витрат за комунальними послугами. Відповідач заперечує факт отримання рахунків на оплату комунальних послуг. Позивачем не надано будь-яких доказів фактичних витрат які були понесені внаслідок користування орендним приміщенням. Відповідач зазначає, що у зв`язку із введенням карантинних заходів, фактично перестав використовувати приміщення, починаючи із 2020 року, та у зв`язку із початком повномаштабного вторгнення рф у 2022 році, відповідач не здійснює користування приміщенням по сьогоднішній день, а тому жодних фактичних витрат позивач не ніс і не міг нести. Однак, з додатків до первісного позову, а саме актів надання послуг № 458, 459, 460,461, які датовані лише 09 квітня 2024 року, вбачається, що позивачем виставляються рахунки за комунальні послуги, починаючи з вересня 2019 року по вересень 2022 року, в тому числі коли відповідач вже не здійснював користування орендним приміщенням і будь-яких витрат за електроенергію, водопостачання, водовідведення тощо, не здійснював.

24.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи - підприємця Ключнік Олени Сергіївни до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" про розірвання договору №2019/26 від 01.08.2019 та договору №2019/27 від 02.09.2019.

В обґрунтування зустрічного позову позивач посилався на те, що Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" було допущено істотне порушення умов укладених між сторонами договорів оренди, що полягає у не направленні орендодавцем на адресу орендаря щомісячних рахунків на оплату комунальних послуг.

Ухвалою від 03.06.2024 прийнято зустрічний позов Фізичної особи - підприємця Ключнік Олени Сергіївни до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" про розірвання договору №2019/26 від 01.08.2019 до спільного розгляду з первісним позовом; призначено підготовче засідання на 19.06.2024.

19.06.2024 судом було відкладено підготовче засідання на 10.07.2024.

Відповідач проти зустрічного позову надав заперечення посилаючись на те, що орендарем було порушено процедуру розірвання договорів оренди №2019/26 від 01.08.2019 та №2019/27 від 02.09.2019, оскільки розділом дев`ятим договорів оренди №2019/26 від 01.08.2019 та №2019/27 від 02.09.2019 передбачено, що договір може бути розірваний за ініціативою орендаря, якщо він обов`язково письмово повідомить орендодавця за місяць до бажаної дати розірвання, при цьому встановлено обов`язок зробити всі передбачені договором взаємні розрахунки до моменту фактичного припинення дії договору. Таким чином, позивач не здійснював дій, які б в свою чергу підпадали під кваліфікацію ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, з огляду на вищенаведені обставини та те, що істотне порушення умов договору стороною має позбавити другу сторону того на що вона розраховувала при укладенні договору. В свою чергу відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження дій позивача, які б істотно порушували умови договору.

Позивач за первісним позовом 27.06.2024 подав пояснення по справі, в яких було вказано, що предметом спору є стягнення заборгованості по орендної плати у сумі 107 860 грн, а саме - заборгованість по орендній платі за договором №2019/26 від 01.08.2019 за вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 та січень 2020 та заборгованість відповідача за договором №2019/27 від 02.09.2019 по орендній платі складає - 61891 за період з жовтня 2020 по 06.09.2022.

28.06.2024 позивачем за первісним позовом подано заяву про збільшення первісних позовних вимог, в якій Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ"

заявлено вимоги до Фізичної особи - підприємця Ключнік Олени Сергіївни про стягнення 413 484,37 грн- суму основного боргу за договором № 2019/26 від 01.08.2019, 29 036,29 грн. - 3% річних, 99 558,04 грн. -інфляційних втрат та 87012,64 грн - суму основного боргу за договором №2019/27 від 02.09.2019, 6 305,32 грн. - 3% річних, 27 520,47 грн. -інфляційних втрат.

02.07.2024 позивачем за первісним позовом подано заяву про збільшення первісних позовних вимог, в якій Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ"

заявлено вимоги до Фізичної особи - підприємця Ключнік Олени Сергіївни про стягнення 413 484,37 грн- суму основного боргу за договором № 2019/26 від 01.08.2019, 29 036,29 грн. - 3% річних, 99 558,04 грн. - інфляційних втрат та 87012,64 грн - суму основного боргу за договором №2019/27 від 02.09.2019, 6 305,32 грн. - 3% річних, 27 520,47 грн. -інфляційних втрат.

У судовому засіданні 10.07.2024 судом було прийнято заяву позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог як таку, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

Судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 07.08.2024.

07.08.2024 підготовче засідання відкладено на 04.09.2024.

04.09.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.09.2024.

18.09.2024 судом було заслухано вступне слово позивача та оголошено перерву в судовому засіданні до 09.10.2024.

У судовому засіданні 09.10.2024 судом було заслухано вступне слово відповідача (позивача за зустрічним позовом) та відкладено розгляд справи по суті на 23.10.2024.

Представник позивача у судове засідання 23.10.2024, як і попереднє засідання суду, не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Щодо неявки позивача суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка позивача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 23.10.2024. До того ж, судом враховано, що предсавником було висловлено свою правову позицію по суті спору під час проголошення вступного слова у судовому засіданні 18.09.2024.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.10.2024 надав усні пояснення, згідно змісту яких проти задоволення первісних позовних вимог надав заперечення, зустрічний позов підтримв в повному обсязі.

В судовому засіданні 23.10.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2019 між Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Ключник Олени Сергіївни (змінено прізвище на Михайленко) (орендар) було укладено договір №2019/26 оренди нежитлових приміщень, за умовами п.1.1 якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування об`єкт оренди, визначений у розділі 2 даного договору, необхідний орендарю для здійснення господарської діяльності.

Об`єктом оренди відповідно до договору №2019/26 від 01.08.2019 є нежитлове приміщення, а саме кімнати: №310-311 загальною площею 117,76 кв.м, №312 загальною площею 10,1 кв.м, що розташовані на 3-му поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: м.Київ, бул.Лесі Українки, 26.

За умовами п.2.2 договору №2019/26 від 01.08.2019 загальна площа об`єкта оренди складає 127,86 кв.м.

Об`єкт оренди передається орендарю для розміщення спортивного залу (п.2.3 договору №2019/26 від 01.08.2019).

Згідно змісту пунктів 3.2.2, 3.2.3 договору №2019/26 від 01.08.2019 орендар зобов`язується вносити орендну плату на рахунок орендодавця своєчасно, у повному обсязі і відповідно до умов договору та своєчасно і відповідно до умов договору відшкодував ати орендодавцю плату за комунальні послуги, плату за землю та податок на нерухомість.

Відповідно до п.4.1 договору №2019/26 від 01.08.2019 орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати за 1 календарний (базовий) місяць визначається з розрахунку: за 1 квадратний метр загальної площі об`єкта 166,67 грн, крім того, податок на додану вартість 20%, що складає 33,33 грн, а всього - 200 грн.

У п.4.2 договору №2019/26 від 01.08.2019 вказано, що орендна плата щомісяця вноситься орендарем у термін до двадцятого числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата вноситься відповідно до рахунків, що виставляються орендодавцем. Одержувати рахунок в орендодавця є обов`язком орендаря. Не своєчасне отримання орендарем рахунку у орендодавця не звільняє його від зобов`язання своєчасно сплатити орендну плату орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформляти відповідні акти звірки.

За умовами п.4.3 договору №2019/26 від 01.08.2019 орендар зобов`язаний протягом 5 днів з дати акта приймання-передачі до даного договору перерахувати на поточний рахунок орендодавця грошову суму в розмірі місячної орендної плати за перший місяць оренди для забезпечення виконання зобов`язань орендаря за договором, які враховуються у сплату орендної плати.

Пунктом 4.4 договору №2019/26 від 01.08.2019 передбачено, що вартість комунальних послуг, плата податку на землю та нерухомість не входять у розмір орендної плати і щомісяця відшкодовуються орендарем, виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця щомісяця протягом 5 банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку орендарю.

Згідно п.4.6 договору не входить до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем наступні витрати:

- оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, на електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення, тощо);

- вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, в тому числі, покрівлі, фасаду, вивіз сміття;

- компенсацію податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю.

Вказані витрати щомісяця відшкодовуються орендарем виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом п`яти банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку від орендодавця.

Об`єкт оренди вважається переданим в оренду згідно дати акта приймання-передачі (протягом 15 днів з моменту підписання договору).

У розділі 9 контрагентами визначено умов розірвання договору. Зокрема, у п.9.1 визначено підстави розірвання договору орендодавцем. Одночасно, визначено, що договір може бути розірвано за ініціативи орендаря, про що він зобов`язаний письмово повідомити орендодавця за місяць до бажаної дати розірвання, при цьому, орендар сплачує орендну плату за фактичний термін користування об`єктом оренди.

Згідно п.10.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.07.2022 включно.

Пунктом 12.1.4 договору №2019/26 від 01.08.2019 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання орендарем будь-якого із зобов`язань, визначений в п.п.4.2 та/або 4.5 договору, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

01.08.2019 орендодавцем передано, а орендарем за актом приймання-передачі прийнято у строкове платне користування нежиле приміщення, а саме: №310-311 загальною площею 117,76 кв.м, №312 загальною площею 10,1 кв.м, що розташовані на 3-му поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: м.Київ, бул.Лесі Українки, 26.

Додатковою угодою №1 від 31.01.2020 до договору №2019/26 від 01.08.2019 сторони визначили, що у зв`язку із ремонтними роботами з 01.02.2020 по 31.05.2020 оренлна плата не нараховується.

Додатковою угодою №2 від 01.06.2020 сторони досягли згоди, що у зв`язку з впровадженням карантинних обмежень та господарською діяльністю орендаря з 01.06.2020 орендна плата не нараховується.

01.07.2022 сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору №2019/26 від 01.08.2019, якою визначено строк дії основного договору до 01.06.2025 включно, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання умов цього договору.

02.09.2019 між Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Ключник Олени Сергіївни (змінено прізвище на Михайленко) (орендар) було укладено договір №2019/27 оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно (нежитлові приміщення), яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

Об`єктом оренди відповідно до договору №2019/27 від 02.09.2019 є 5кв.м та частина коридору площею 0,5 кв.м, що розташовані на 1-му поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2.2. договору№2019/27 від 02.09.2019 загальна площа об`єкта оренди складає 5,5 кв.м.

Згідно змісту пунктів 3.2.2, 3.2.3 договору №2019/27 від 02.09.2019 орендар зобов`язується вносити орендну плату на рахунок орендодавця своєчасно, у повному обсязі і відповідно до умов договору та своєчасно і відповідно до умов договору відшкодував ати орендодавцю плату за комунальні послуги, плату за землю та податок на нерухомість.

Пунктом 4.1. договору №2019/27 від 02.09.2019 передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату.

Відповідно до п.4.1 договору №2019/27 від 02.09.2019 орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати за 1 календарний (базовий) місяць визначається з розрахунку: за 1 квадратний метр загальної площі об`єкта 500 грн, крім того, податок на додану вартість 20%, що складає 100 грн, а всього - 600 грн.

У п.4.2 договору №2019/27 від 02.09.2019 вказано, що орендна плата щомісяця вноситься орендарем у термін до двадцятого числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата вноситься відповідно до рахунків, що виставляються орендодавцем. Одержувати рахунок в орендодавця є обов`язком орендаря. Не своєчасне отримання орендарем рахунку у орендодавця не звільняє його від зобов`язання своєчасно сплатити орендну плату орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформляти відповідні акти звірки.

За умовами п.4.3 договору №2019/27 від 02.09.2019 орендар зобов`язаний протягом 5 днів з дати акта приймання-передачі до даного договору перерахувати на поточний рахунок орендодавця грошову суму в розмірі місячної орендної плати за перший місяць оренди для забезпечення виконання зобов`язань орендаря за договором, які враховуються у сплату орендної плати.

Пунктом 4.4 договору №2019/27 від 02.09.2019 передбачено, що вартість комунальних послуг, плата податку на землю та нерухомість не входять у розмір орендної плати і щомісяця відшкодовуються орендарем, виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця щомісяця протягом 5 банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку орендарю.

Згідно п.4.6 договору №2019/27 від 02.09.2019 не входить до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем наступні витрати:

- оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, на електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення, тощо);

- вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, в тому числі, покрівлі, фасаду, вивіз сміття;

- компенсацію податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю.

Вказані витрати щомісяця відшкодовуються орендарем виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом п`яти банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку від орендодавця.

Об`єкт оренди вважається переданим в оренду згідно дати акта приймання-передачі (протягом 21 дня з моменту підписання договору) (п.6.4 договору №2019/27 від 02.09.2019).

У розділі 9 контрагентами визначено умов розірвання договору №2019/27 від 02.09.2019. Зокрема, у п.9.1 договору №2019/27 від 02.09.2019 сторони визначили, що договір припиняється, в тому числі, у випадку розірвання або відмови від договору в односторонньому порядку, у випадках, передбачених договором.

Згідно п.9.3 договору №2019/27 від 02.09.2019 договір може бути розірвано за ініціативи орендаря, про що він зобов`язаний письмово повідомити орендодавця за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання за умови обов`язкового погашення боргу/поточних платежів за фактичне використання об`єкта оренди.

Згідно п.10.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 02.08.2022 включно, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності до повного виконання умов цього договору.

Пунктом 12.1.4 договору №2019/27 від 02.09.2019 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання орендарем будь-якого із зобов`язань, визначений в п.п.4.2 та/або 4.3, та/або 4.6 договору, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

02.09.2019 орендодавцем було передано, а орендарем прийнято за актом приймання-передачі нежитлове приміщення, а саме частину вестибюлю площею 5 кв.м, та частину коридору площею 0,5 кв.м, що розташовані на першому поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: м.Київ, бульвар Лесі України, 26.

Додатковою угодою №1 від 28.04.2022 до договору №2019/27 від 02.09.2019 сторони зменшили розмір орендної плати з 01.05.2022 до 300 грн з урахуванням податку на додатну вартість.

Додатковою угодою №2 від 01.08.2022 сторонами досягнуто згоди щодо продовження строку дії договору №2019/27 від 02.09.2019 до 01.07.2025.

Наразі, як вказує позивач за первісним позовом, відповідачем належним чином свої обов`язки за вказаними вище договорами оренди не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість по орендній платі за договором №2019/26 від 01.08.2019 за вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 та січень 2020 на суму 107 860 грн та заборгованість за договором №2019/27 від 02.09.2019 по орендній платі за період з жовтня 2020 по 06.09.2022 в розмірі 61891 грн.

Одночасно, позивачем вказано, що відповідачем не було здійснено відшкодування витрат, які не входять до складу орендних платежів, внаслідок чого у орендаря утворила заборгованість за договором №2019/26 від 01.08.2019 за період з грудня 2019 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 305 624,72 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 за період з квітня 2020 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 28 150,37 грн.

Означені обставини у сукупності і стали підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог за первісним позовом відповідачем вказано, що всупереч вимог п.4.4. договору №2019/26 від 01.08.2019 року, позивачем взагалі не направлялися рахунки на оплату комунальних послуг. Вказані обставини підтверджуються додатками до первісного позову: актами надання послуг № 458, 459, 460,461, які датовані лише 09 квітня 2024 року. З вказаних актів вбачається, що позивачем виставляються рахунки за комунальні послуги, починаючи з вересня 2019 року по вересень 2022 року, проте матеріали справи не містять жодного доказу направлення вказаних рахунків на оплату комунальних послуг відповідачу. З аналізу п.4.4. договору №2019/26 від 01.08.2019 року вбачається, що обов`язок по оплаті комунальних послуг у відповідача та їх розмір не є твердим, а виходить з фактичних витрат, які повинні були обраховуватись позивачем щомісяця і зазначатись у рахунку, який мав направлятись відповідачу. В свою чергу, отримання такого рахунку відповідачем породжував у нього обов`язок сплатити вартість комунальних послуг протягом п`яти днів з моменту отримання такого рахунку. Без отримання рахунку відповідач не знав і не міг знати розміру комунального платежу виходячи, оскільки такий платіж мав обраховуватись із фактичних витрат за комунальними послугами. Відповідач заперечує факт отримання рахунків на оплату комунальних послуг. Позивачем не надано будь-яких доказів фактичних витрат які були понесені внаслідок користування орендним приміщенням. Відповідач зазначає, що у зв`язку із введенням карантинних заходів, фактично перестав використовувати приміщення, починаючи із 2020 року, та у зв`язку із початком повномаштабного вторгнення рф у 2022 році, відповідач не здійснює користування приміщенням по сьогоднішній день, а тому жодних фактичних витрат позивач не ніс і не міг нести. Однак, з додатків до первісного позову, а саме актів надання послуг № 458, 459, 460,461, які датовані лише 09 квітня 2024 року, вбачається, що позивачем виставляються рахунки за комунальні послуги, починаючи з вересня 2019 року по вересень 2022 року, в тому числі коли відповідач вже не здійснював користування орендним приміщенням і будь-яких витрат за електроенергію, водопостачання, водовідведення тощо, не здійснював.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом було встановлено, що згідно змісту пунктів 3.2.2, 3.2.3 договору №2019/26 від 01.08.2019 орендар зобов`язується вносити орендну плату на рахунок орендодавця своєчасно, у повному обсязі і відповідно до умов договору та своєчасно і відповідно до умов договору відшкодовувати орендодавцю плату за комунальні послуги, плату за землю та податок на нерухомість.

Відповідно до п.4.1 договору №2019/26 від 01.08.2019 орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати за 1 календарний (базовий) місяць визначається з розрахунку: за 1 квадратний метр загальної площі об`єкта 166,67 грн, крім того, податок на додану вартість 20%, що складає 33,33 грн, а всього - 200 грн.

У п.4.2 договору №2019/26 від 01.08.2019 вказано, що орендна плата щомісяця вноситься орендарем у термін до двадцятого числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата вноситься відповідно до рахунків, що виставляються орендодавцем. Одержувати рахунок в орендодавця є обов`язком орендаря. Не своєчасне отримання орендарем рахунку у орендодавця не звільняє його від зобов`язання своєчасно сплатити орендну плату орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформляти відповідні акти звірки.

За умовами п.4.3 договору №2019/26 від 01.08.2019 орендар зобов`язаний протягом 5 днів з дати акта приймання-передачі до даного договору перерахувати на поточний рахунок орендодавця грошову суму в розмірі місячної орендної плати за перший місяць оренди для забезпечення виконання зобов`язань орендаря за договором, які враховуються у сплату орендної плати.

Згідно змісту пунктів 3.2.2, 3.2.3 договору №2019/27 від 02.09.2019 орендар зобов`язується вносити орендну плату на рахунок орендодавця своєчасно, у повному обсязі і відповідно до умов договору та своєчасно і відповідно до умов договору відшкодував ати орендодавцю плату за комунальні послуги, плату за землю та податок на нерухомість.

Пунктом 4.1. договору №2019/27 від 02.09.2019 передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату.

Відповідно до п.4.1 договору №2019/27 від 02.09.2019 орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати за 1 календарний (базовий) місяць визначається з розрахунку: за 1 квадратний метр загальної площі об`єкта 500 грн, крім того, податок на додану вартість 20%, що складає 100 грн, а всього - 600 грн.

У п.4.2 договору №2019/27 від 02.09.2019 вказано, що орендна плата щомісяця вноситься орендарем у термін до двадцятого числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата вноситься відповідно до рахунків, що виставляються орендодавцем. Одержувати рахунок в орендодавця є обов`язком орендаря. Не своєчасне отримання орендарем рахунку у орендодавця не звільняє його від зобов`язання своєчасно сплатити орендну плату орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформляти відповідні акти звірки.

За умовами п.4.3 договору №2019/27 від 02.09.2019 орендар зобов`язаний протягом 5 днів з дати акта приймання-передачі до даного договору перерахувати на поточний рахунок орендодавця грошову суму в розмірі місячної орендної плати за перший місяць оренди для забезпечення виконання зобов`язань орендаря за договором, які враховуються у сплату орендної плати.

Додатковою угодою №1 від 28.04.2022 до договору №2019/27 від 02.09.2019 сторони зменшили розмір орендної плати з 01.05.2022 до 300 грн з урахуванням податку на додатну вартість.

Як вказує позивач за первісним позовом, відповідачем належним чином свої обов`язки за вказаними вище договорами оренди не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість по орендній платі за договором №2019/26 від 01.08.2019 за вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 та січень 2020 на суму 107 860 грн та заборгованість за договором №2019/27 від 02.09.2019 по орендній платі за період з жовтня 2020 по 06.09.2022 в розмірі 61891 грн.

Досліджуючи умови укладених між сторонами договорів №2019/27 від 02.09.2019 та №2019/26 від 01.08.2019, суд дійшов висновку щодо виникнення у відповідача обов`язку із внесення орендних платежів за вказані вище періоди, строк виконання якого настав.

Одночасно, суд критично ставиться до тверджень відповідача про неможливість встановити період спірної заборгованості, оскільки протягом розгляду справи позивачем було надано відповідні пояснення та розрахунки суми заборгованості зі сплати орендних платежів за договором.

До того ж, суд звертає увагу відповідача на те, що неотримання рахунку на оплату орендних платежів ніяким чином не впливає й не нівелює обов`язку орендаря внести орендну плату у строки та обсязі, що визначені умовами договорів №2019/26 від 01.08.2019 та №2019/27 від 02.09.2019.

В контексті означеного суд звертає увагу на зміст п.4.2 договору №2019/26 від 01.08.2019 та п.4.2 договору №2019/27 від 02.09.2019, якими передбачено, що одержувати рахунок в орендодавця є обов`язком орендаря. Не своєчасне отримання орендарем рахунку у орендодавця не звільняє його від зобов`язання своєчасно сплатити орендну плату орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформляти відповідні акти звірки.

Одночасно, посилання відповідача на те, що згідно додаткової угоди №2 від 01.06.2020 до договору №2019/26 від 01.08.2019 орендар був звільнений від сплати орендних платежів з 01.06.2020 ніяким чином не спростовують обґрунтованості позовних вимог, оскільки предметом спору у справі в частині договору №2019/26 від 01.08.2019 є заборгованість з орендних платежів за вересень 2019 - січень 2020.

За таких обставин, виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" до Фізичної особи - підприємця Михайленко Олени Сергіївни в частині стягнення заборгованості з орендних платежів за договором №2019/26 від 01.08.2019 в сумі 107860 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 на суму 61897 грн.

Щодо позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення витрат, які не входять до складу орендних платежів господарський суд зазначає таке.

Судом було встановлено, що згідно змісту пункту 3.2.3 договору №2019/26 від 01.08.2019 орендар зобов`язується відповідно до умов договору відшкодовувати орендодавцю плату за комунальні послуги, плату за землю та податок на нерухомість.

Пунктом 4.4 договору №2019/26 від 01.08.2019 передбачено, що вартість комунальних послуг, плата податку на землю та нерухомість не входять у розмір орендної плати і щомісяця відшкодовуються орендарем, виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця щомісяця протягом 5 банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку орендарю.

Згідно п.4.6 договору не входить до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем наступні витрати:

- оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, на електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення, тощо);

- вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, в тому числі, покрівлі, фасаду, вивіз сміття;

- компенсацію податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю.

Вказані витрати щомісяця відшкодовуються орендарем виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом п`яти банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку від орендодавця.

Згідно змісту пункту 3.2.3 договору №2019/27 від 02.09.2019 орендар зобов`язується відповідно до умов договору відшкодовувати орендодавцю плату за комунальні послуги, плату за землю та податок на нерухомість.

Пунктом 4.4 договору №2019/27 від 02.09.2019 передбачено, що вартість комунальних послуг, плата податку на землю та нерухомість не входять у розмір орендної плати і щомісяця відшкодовуються орендарем, виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця щомісяця протягом 5 банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку орендарю.

Згідно п.4.6 договору №2019/27 від 02.09.2019 не входить до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем наступні витрати:

- оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, на електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення, тощо);

- вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, в тому числі, покрівлі, фасаду, вивіз сміття;

- компенсацію податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю.

Вказані витрати щомісяця відшкодовуються орендарем виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом п`яти банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку від орендодавця.

Тобто, із системного тлумачення умов вказаних договорів №2019/26 від 01.08.2019 та №2019/27 від 02.09.2019 вбачається, що орендар прийняв на себе обов`язок із відшкодування вартості комунальних послуг, плати податку на землю та нерухомість виходячи саме із фактичних витрат.

Позивачем вказано, що відповідачем не було здійснено відшкодування витрат, які не входять до складу орендних платежів, внаслідок чого у орендаря утворила заборгованість за договором №2019/26 від 01.08.2019 за період з грудня 2019 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 305 624,72 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 за період з квітня 2020 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 28 150,37 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог в цій частині відповідач заперечував факт отримання рахунків на оплату комунальних послуг. Позивачем не надано будь-яких доказів фактичних витрат які були понесені внаслідок користування орендним приміщенням. Відповідач зазначає, що у зв`язку із введенням карантинних заходів, фактично перестав використовувати приміщення, починаючи із 2020 року, та у зв`язку із початком повномаштабного вторгнення рф у 2022 році, відповідач не здійснює користування приміщенням по сьогоднішній день, а тому жодних фактичних витрат позивач не ніс і не міг нести. Однак, з додатків до первісного позову, а саме актів надання послуг № 458, 459, 460,461, які датовані лише 09 квітня 2024 року, вбачається, що позивачем виставляються рахунки за комунальні послуги, починаючи з вересня 2019 року по вересень 2022 року, в тому числі коли відповідач вже не здійснював користування орендним приміщенням і будь-яких витрат за електроенергію, водопостачання, водовідведення тощо, не здійснював.

Наразі, суд звертає увагу учасників судового процесу, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Наразі, судом враховано, що представником позивача у судових засіданнях протягом розгляду справи було вказано про відсутність доказів направлення на адресу відповідача за первісним позовом рахунків на оплату витрат, які не входять до складу орендних платежів.

При цьому, з приводу вказаних обставин суд вважає за доцільне наголосити на неможливості застосування аналогічної правової позиції як до сплати орендних платежів, оскільки умовами договорів в частині сплати оренди чітко було визначено, що неотримання рахунку не є підставою для звільнення від сплати у розмірі, що визначений договорами. Тоді як розмір витрат, які не входять до складу орендних платежів, сторонами попередньо у договорі погоджений не був.

Судом зазначалось, що умовами спірних правочинів погоджено, що не входить до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем наступні витрати: оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, на електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення, тощо); вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, в тому числі, покрівлі, фасаду, вивіз сміття; компенсація податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю.

Вказані витрати щомісяця відшкодовуються орендарем виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом п`яти банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку від орендодавця.

Наразі, з метою обґрунтування наявності підстав для стягнення з відповідача означених вище витрат за договором №2019/26 від 01.08.2019 за період з грудня 2019 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 305 624,72 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 за період з квітня 2020 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 28 150,37 грн позивачем за первісним позовом додано до матеріалів справи, зокрема розрахунки послуг по вказаних договорах. До вказаних розрахунків включено вартість послуг теплової енергії, водопостачання та водовідведення, електроенергії, вивіз сміття, хімічний аналіз, обслуговування прибудинкової території, ліфта, податку на нерухомість та землю. Фактично розрахунок проведено виходячи з площі орендованих відповідачем приміщень, тоді як умовами договорів передбачено, що витрати, які не входять до складу орендних платежів відшкодовуються орендарем виходячи з фактичних витрат.

Проте, враховуючи специфіку спірних правовідносин, а саме ту обставину, що предметом оренди є нежитлові приміщення, частини вестибюлю, суд вважає за необхідне наголосити на неможливості вставити обсяги фактичного споживання певних послуг орендарем. В матеріалах справи відсутні докази обладнання об`єктів оренди лічильними на електропостачання, водопостачання, теплопостачання.

Одночасно, оскільки умовами договорів передбачено саме відшкодування орендарем виходячи з фактичних витрат, позивачем повинно бути доведено обставини понесення витрат, частина яких пропорційно розміру орендованих приміщень заявлена до стягнення з відповідача.

Суд звертає увагу позивача на те, що акти приймання-передачі наданих послуг, приймання-передачі товарної продукції, які надані до матеріалів справи разом із поясненнями від 01.08.2024, відповідних витрат орендодавця не доводять. Докази оплати відповідних послуг відсутні. До того ж, суд зауважує, що акти приймання-передавання товарної продукції (теплової енергії), які долучені до матеріалів справи взагалі не містять ані підпису повноважної особи, а ні печатки Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ". Відповідних підписів та печаток з боку орендодавця також не містить частина долучених актів приймання-передачі послуг з центрального водопостачання та водовідведення.

До того ж, позивачем долучено копії актів приймання-передавання товарної продукції, а саме - теплоенергії за січень - березень 2019 року, тоді як спірні договори було укладено лише 01.08.2019 та 02.09.2019.

За таких обставин, виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності належного доказового обґрунтування позовних вимог Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" до Фізичної особи - підприємця Михайленко Олени Сергіївни в частині стягнення витрат, які не входять до складу орендних платежів, внаслідок чого у орендаря утворила заборгованість за договором №2019/26 від 01.08.2019 за період з грудня 2019 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 305 624,72 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 за період з квітня 2020 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 28 150,37 грн, внаслідок чого позов в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення за порушення грошових зобов`язань за договором № 2019/26 від 01.08.2019, 29 036,29 грн 3% річних, 99 558,04 грн, інфляційних втрат та за договором №2019/27 від 02.09.2019, 6 305,32 грн. - 3% річних й 27 520,47 грн. -інфляційних втрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Наразі, зі змісту наведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що останні нараховано за порушення грошового зобов`язання зі сплати орендних платежів та витрат, які не входять до складу орендної плати.

Враховуючи висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" до Фізичної особи - підприємця Михайленко Олени Сергіївни в частині стягнення витрат, які не входять до складу орендних платежів, внаслідок чого у орендаря утворила заборгованість за договором №2019/26 від 01.08.2019 за період з грудня 2019 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 305 624,72 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 за період з квітня 2020 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 28 150,37 грн, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань на вказані вище суми підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, за порушення грошових зобов`язань з внесення орендних платежів, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення таких нарахувань за договором №2019/26 від 01.08.2019 3% річних в сумі 14 235,94 грн, інфляційні втрати в сумі 60 327,89 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 3% річних в сумі 5194,21 грн, інфляційні втрати в розмірі 24 149,59 грн.

Щодо зустрічного позову Фізичної особи - підприємця Михайленко (Ключнік) Олени Сергіївни до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" про розірвання договору №2019/26 від 01.08.2019 та договору №2019/27 від 02.09.2019 суд зазначає таке.

Статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За приписами статей 651, 654 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі № 920/418/19 зазначила, що реалізація стороною договору належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин. Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

Водночас застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 та постанові від 04.09.2024 по справі №916/3470/23).

У цьому випадку потрібно встановити: чи є вказані позивачем порушення відповідачем умов договору настільки істотними за обставин даної справи, що можуть бути підставою для розірвання договору в примусовому порядку; чи може бути в даному випадку виправданим втручання в сферу приватних інтересів.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття "істотності порушення договору" законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Судом вказувалось, що в обґрунтування зустрічного позову позивач посилався на те, що Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" було допущено істотне порушення умов укладених між сторонами договорів оренди, що полягає у не направленні орендодавцем на адресу орендаря щомісячних рахунків на оплату комунальних послуг.

Однак, оцінюючи вказані доводи позивача за зустрічним позовом, суд дійшов висновку, що останнє не є істотним у розумінні ст.651 Цивільного кодексу України, оскільки не направлення орендодавцем на адресу орендаря рахунків за договором, не має наслідком позбавлення сторони - орендаря того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо необгрунтованості тверджень позивача за зустрічним позовом про наявність підстав для розірвання договорів.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення первісних позовних вимог та відмови в задоволенні зучтрічного позову.

Керуючись приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що судові витрати, які понесено позивачем в межах розгляду справи, покладаються на сторін пропорційно хадоволених вимог, а витрати за зустнічним позовом залишаються за Фізичною особою - підприємцем Михайленко Оленою Сергіївною.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" до Фізичної особи - підприємця Михайленко Олени Сергіївни про стягнення 662 917,13 грн.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Михайленко Олени Сергіївни ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ 01422826) заборгованість за договором №2019/26 від 01.08.2019 в сумі 107860 грн, 3% річних в сумі 14 235,94 грн, інфляційні втрати в сумі 60 327,89 грн, заборгованість за договором №2019/27 від 02.09.2019 на суму 61897 грн, 3% річних в сумі 5194,21 грн, інфляційні втрати в розмірі 24 149,59 грн та судовий збір в сумі 4104,97 грн.

3. В задоволенні решти первісного позову відмовити.

4. Відмовити в задоволенні зустрічного позову Фізичної особи - підприємця Михайленко Олени Сергіївни до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ЗОНАЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ПО ЦИВІЛЬНОМУ БУДІВНИЦТВУ" про розірвання договорів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.10.2024.

Суддя В.В. Князьков