Постанова

від 27.01.2025 по справі 910/4742/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2025 р. Справа№ 910/4742/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Коробенка Г.П.

секретар судового засіданні: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 27.01.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.10.2024

у справі № 910/4742/24 (суддя В.В. Князьков)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український зональний

науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву»

до Фізичної особи - підприємця Михайленко Олени Сергіївни

про стягнення 662 917, 13 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року Публічне акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Михайленко Олени Сергіївни про стягнення заборгованості за договором №2019/26 від 01.08.2019 в сумі 413 484, 37 грн, 3% річних в сумі 19 736, 10 грн та інфляційних втрат в сумі 49 948, 16 грн, а також заборгованості за договором №2019/27 від 02.09.2019 в сумі 87 012, 64 грн, 3% річних в сумі 4 153, 22 та інфляційних втрат в сумі 10 510, 97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договорами оренди нежитлових приміщень № 2019/26 від 01.08.2019 та № 2019/27 від 02.09.2019 в частині своєчасної та повної оплати вартості орендної плати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/4742/24 позов Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця Михайленко Олени Сергіївни на користь Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» заборгованість за договором №2019/26 від 01.08.2019 у розмірі 107 860 грн, 3% річних у розмірі 14 235, 94 грн, інфляційні втрати у розмірі 60 327, 89 грн, заборгованість за договором №2019/27 від 02.09.2019 у розмірі 61 897 грн, 3% річних у розмірі 5 194, 21 грн, інфляційні втрати у розмірі 24 149, 59 грн та судовий збір у розмірі 4 104, 97 грн.

В задоволенні решти первісного позову відмовлено.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову Фізичної особи - підприємця Михайленко Олени Сергіївни до Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» про розірвання договорів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 01.08.2019 № 2019/26 у розмірі 305 624, 72 грн, інфляційних втрат у розмірі 39 320, 14 грн, 3% річних у розмірі 14 795, 58 грн та за договором від 02.09.2019 № 2019/27 у розмірі 25 115,6 4 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 231, 25 грн, 3% річних у розмірі 215, 87 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене на підставі неповного та не всебічно з`ясованих обставин та не в повному обсязі дослідив зібрані у справі докази, що призвело до неправильного визначення відповідно до встановлених судом обставин.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат, які не входять до складу орендної плати за договором №2019/26 від 01.08.2019 у сумі 305 624, 72 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 у сумі 28 150, 37 грн, оскільки законодавством не передбачено звільнення орендарів від сплати платежів, що не входить до складу оредної плати, а в матерілах справи відсутні докази сплати відповідачем коштів за вказані витрати у спірний період.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 27.01.2025 представники учасників справи не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 27.11.2024) до електронних кабінетів позивача та представника відповідача.

Разом з тим, від представника Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду (підсистема «Електронний суд») надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників учасників справи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 01.08.2019 між Публічним акціонерним товариством «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Ключник Оленою Сергіївною (змінено прізвище на Михайленко ) (орендар) було укладено договір №2019/26 оренди нежитлових приміщень, за умовами п.1.1. якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування об`єкт оренди, визначений у розділі 2 даного договору, необхідний орендарю для здійснення господарської діяльності.

Умовами договору сторони передбачили таке.

Об`єктом оренди відповідно до договору №2019/26 від 01.08.2019 є нежитлове приміщення, а саме кімнати: №310-311 загальною площею 117,76 кв.м, №312 загальною площею 10,1 кв.м, що розташовані на 3-му поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 2.1.).

Загальна площа об`єкта оренди складає 127,86 кв.м. (пункт 2.2.).

Об`єкт оренди передається орендарю для розміщення спортивного залу (пункт 2.3.).

Орендар зобов`язується вносити орендну плату на рахунок орендодавця своєчасно, у повному обсязі і відповідно до умов договору (пункт 3.2.2.).

Орендар зобов`язується своєчасно і відповідно до умов договору відшкодувавати орендодавцю плату за комунальні послуги, плату за землю та податок на нерухомість (пункт 3.2.3.).

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати за 1 календарний (базовий) місяць визначається з розрахунку: за 1 квадратний метр загальної площі об`єкта 166,67 грн, крім того, податок на додану вартість 20%, що складає 33,33 грн, а всього - 200 грн (пункт 4.1.).

Орендна плата щомісяця вноситься орендарем у термін до двадцятого числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата вноситься відповідно до рахунків, що виставляються орендодавцем. Одержувати рахунок в орендодавця є обов`язком орендаря. Не своєчасне отримання орендарем рахунку у орендодавця не звільняє його від зобов`язання своєчасно сплатити орендну плату орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформляти відповідні акти звірки (пункт 4.2.).

Орендар зобов`язаний протягом 5 днів з дати акта приймання-передачі до даного договору перерахувати на поточний рахунок орендодавця грошову суму в розмірі місячної орендної плати за перший місяць оренди для забезпечення виконання зобов`язань орендаря за договором, які враховуються у сплату орендної плати (пункт 4.3.).

Вартість комунальних послуг, плата податку на землю та нерухомість не входять у розмір орендної плати і щомісяця відшкодовуються орендарем, виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця щомісяця протягом 5 банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку орендарю (пункт 4.4.).

Об`єкт оренди вважається переданим в оренду згідно дати акта приймання-передачі (протягом 15 днів з моменту підписання договору) (пункт 6.4.).

Розділом 9 контрагентами визначено умови розірвання договору.

Договір може бути розірвано за ініціативи орендаря, про що він зобов`язаний письмово повідомити орендодавця за місяць до бажаної дати розірвання, при цьому, орендар сплачує орендну плату за фактичний термін користування об`єктом оренди (пункт 9.1.).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.07.2022 включно (пункт 10.1.).

У разі невиконання або неналежного виконання орендарем будь-якого із зобов`язань, визначений в п.п.4.2 та/або 4.5 договору, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу (пункт 12.1.4.).

01.08.2019 орендодавцем передано, а орендарем за актом приймання-передачі прийнято у строкове платне користування нежиле приміщення, а саме: №310-311 загальною площею 117,76 кв.м, №312 загальною площею 10,1 кв.м, що розташовані на 3-му поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: АДРЕСА_1 .

Додатковою угодою №1 від 31.01.2020 до договору оренди нежитлових приміщень №2019/26 від 01.08.2019 сторони визначили, що у зв`язку із ремонтними роботами з 01.02.2020 по 31.05.2020 оренлна плата не нараховується.

Додатковою угодою №2 від 01.06.2020 сторони досягли згоди, що у зв`язку з впровадженням карантинних обмежень та господарською діяльністю орендаря з 01.06.2020 орендна плата не нараховується.

01.07.2022 сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору оренди нежитлових приміщень №2019/26 від 01.08.2019, якою визначено строк дії основного договору до 01.06.2025 включно, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання умов цього договору.

02.09.2019 між Публічним акціонерним товариством «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Ключник Олени Сергіївни (змінено прізвище на Михайленко ) (орендар) було укладено договір №2019/27 оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно (нежитлові приміщення), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Умовами договору сторони передбачили таке.

Об`єктом оренди 5кв.м., та частина коридору площею 0,5 кв.м, що розташовані на 1-му поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 2.1.).

Загальна площа об`єкта оренди складає 5,5 кв.м. (пункт 2.2.).

Орендар зобов`язується вносити орендну плату на рахунок орендодавця своєчасно, у повному обсязі і відповідно до умов договору (пункт 3.2.2.).

Орендар зобов`язується своєчасно і відповідно до умов договору відшкодувавати орендодавцю плату за комунальні послуги та податку на землю та нерухомість (пункт 3.2.3.).

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати за 1 календарний (базовий) місяць визначається з розрахунку: за 1 квадратний метр загальної площі об`єкта 500 грн, крім того, податок на додану вартість 20%, що складає 100 грн, а всього - 600 грн (пункт 4.1.).

Орендна плата щомісяця вноситься орендарем у термін до п`ятого числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата вноситься відповідно до рахунків, що виставляються орендодавцем. Одержувати рахунок в орендодавця є обов`язком орендаря. Не своєчасне отримання орендарем рахунку у орендодавця не звільняє його від зобов`язання своєчасно сплатити орендну плату орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформляти відповідні акти звірки (пункт 4.2.).

Зобов`язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж проягом 10 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі до даного договору. Орендодавець зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії договору оренди для забезпечення виконання грошових зобов`язань орендаря за договором (пункт 4.4.).

Згідно п.4.6 договору не входить до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем наступні витрати:

- оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, на електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення, тощо);

- вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, в тому числі, покрівлі, фасаду, вивіз сміття;

- компенсацію податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю.

Вказані витрати щомісяця відшкодовуються орендарем виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом п`яти банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку від орендодавця.

Об`єкт оренди вважається переданим в оренду згідно дати акта приймання-передачі (протягом 21 дня з моменту підписання договору) (пункт 6.4.).

Розділом 9 контрагентами визначено умови розірвання договору.

Договір припиняється, в тому числі, у випадку розірвання або відмови від договору в односторонньому порядку, у випадках, передбачених договором (пункт 9.1.).

Договір може бути розірвано за ініціативи орендаря, про що він зобов`язаний письмово повідомити орендодавця за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання за умови обов`язкового погашення боргу/поточних платежів за фактичне використання об`єкта оренди (пункт 9.3.).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 02.08.2022 включно, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності до повного виконання умов цього договору (пункт 10.1.).

У разі невиконання або неналежного виконання орендарем будь-якого із зобов`язань, визначений в п.п.4.2 та/або 4.3, та/або 4.6 договору, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу (пункт 12.1.4.).

02.09.2019 орендодавцем було передано, а орендарем прийнято за актом приймання-передачі нежитлове приміщення, а саме частину вестибюлю площею 5 кв.м, та частину коридору площею 0,5 кв.м, що розташовані на першому поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: АДРЕСА_1 .

Додатковою угодою №1 від 28.04.2022 до договору №2019/27 від 02.09.2019 сторони зменшили розмір орендної плати з 01.05.2022 до 300 грн з урахуванням податку на додатну вартість.

Додатковою угодою №2 від 01.08.2022 сторонами досягнуто згоди щодо продовження строку дії договору №2019/27 від 02.09.2019 до 01.07.2025.

Як вказує позивач за первісним позовом, відповідачем належним чином свої обов`язки за вказаними вище договорами оренди не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість по орендній платі за договором №2019/26 від 01.08.2019 за вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 та січень 2020 на суму 107 860, 00 грн та заборгованість за договором №2019/27 від 02.09.2019 по орендній платі за період з жовтня 2020 по 06.09.2022 в розмірі 61 891, 00 грн.

Одночасно, позивачем вказано, що відповідачем не було здійснено відшкодування витрат, які не входять до складу орендних платежів, внаслідок чого у орендаря утворила заборгованість за договором №2019/26 від 01.08.2019 за період з грудня 2019 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 305 624, 72 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 за період з квітня 2020 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 28 150, 37 грн.

Вищевказані обставини у їх сукупності і стали підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного Кодексу України та статті 193 Господарського Кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк як передбачено договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За приписами статтей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв`язку з укладенням договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та інших передбачених договором платежів за весь час користування об`єктом оренди.

Судом першої інстанції було встновлено, що згідно змісту пунктів 3.2.2., 3.2.3. договору №2019/26 від 01.08.2019 орендар зобов`язується вносити орендну плату на рахунок орендодавця своєчасно, у повному обсязі і відповідно до умов договору та своєчасно і відповідно до умов договору відшкодовувати орендодавцю плату за комунальні послуги, плату за землю та податок на нерухомість.

Відповідно до п.4.1. договору №2019/26 від 01.08.2019 орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати за 1 календарний (базовий) місяць визначається з розрахунку: за 1 квадратний метр загальної площі об`єкта 166,67 грн, крім того, податок на додану вартість 20%, що складає 33,33 грн, а всього - 200 грн.

У п.4.2. договору №2019/26 від 01.08.2019 вказано, що орендна плата щомісяця вноситься орендарем у термін до двадцятого числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата вноситься відповідно до рахунків, що виставляються орендодавцем. Одержувати рахунок в орендодавця є обов`язком орендаря. Не своєчасне отримання орендарем рахунку у орендодавця не звільняє його від зобов`язання своєчасно сплатити орендну плату орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформляти відповідні акти звірки.

За умовами п.4.3. договору №2019/26 від 01.08.2019 орендар зобов`язаний протягом 5 днів з дати акта приймання-передачі до даного договору перерахувати на поточний рахунок орендодавця грошову суму в розмірі місячної орендної плати за перший місяць оренди для забезпечення виконання зобов`язань орендаря за договором, які враховуються у сплату орендної плати.

Згідно змісту пунктів 3.2.2., 3.2.3. договору №2019/27 від 02.09.2019 орендар зобов`язується вносити орендну плату на рахунок орендодавця своєчасно, у повному обсязі і відповідно до умов договору та своєчасно і відповідно до умов договору відшкодувавати орендодавцю плату за комунальні послуги та плату податку на землю на нерухомість.

Пунктом 4.1. договору №2019/27 від 02.09.2019 передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати за 1 календарний (базовий) місяць визначається з розрахунку: за 1 квадратний метр загальної площі об`єкта 500 грн, крім того, податок на додану вартість 20%, що складає 100 грн, а всього - 600 грн.

У п.4.2. договору №2019/27 від 02.09.2019 вказано, що орендна плата щомісяця вноситься орендарем у термін до п`ятого числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата вноситься відповідно до рахунків, що виставляються орендодавцем. Одержувати рахунок в орендодавця є обов`язком орендаря. Не своєчасне отримання орендарем рахунку у орендодавця не звільняє його від зобов`язання своєчасно сплатити орендну плату орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформляти відповідні акти звірки.

За умовами п.4.4. договору №2019/27 від 02.09.2019 зобов`язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці. Оренда сплачує авансовий платіж проягом 10 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі до даного договору. Орендодавець зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії договору оренди для забезпечення виконання грошових зобов`язань орендаря за договором.

Додатковою угодою №1 від 28.04.2022 до договору №2019/27 від 02.09.2019 сторони зменшили розмір орендної плати з 01.05.2022 до 300 грн з урахуванням податку на додатну вартість.

За доводами скаржника, відповідачем належним чином свої обов`язки за вказаними вище договорами оренди не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість по орендній платі за договором №2019/26 від 01.08.2019 за вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 та січень 2020 на суму 107 860, 00 грн та заборгованість за договором №2019/27 від 02.09.2019 по орендній платі за період з жовтня 2020 по 06.09.2022 в розмірі 61 891, 00 грн.

Зі змісту п.4.2 договору №2019/26 від 01.08.2019 та п.4.2 договору №2019/27 від 02.09.2019 вбачається, що одержувати рахунок в орендодавця є обов`язком орендаря. Несвоєчасне отримання орендарем рахунку у орендодавця не звільняє його від зобов`язання своєчасно сплатити орендну плату орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформляти відповідні акти звірки.

Разом з тим, слід зазначити що неотримання рахунку на оплату орендних платежів ніяким чином не впливає й не нівелює обов`язку орендаря внести орендну плату у строки та обсязі, що визначені умовами договорів №2019/26 від 01.08.2019 та №2019/27 від 02.09.2019.

При цьому, посилання відповідача на те, що згідно додаткової угоди №2 від 01.06.2020 до договору №2019/26 від 01.08.2019 орендар був звільнений від сплати орендних платежів з 01.06.2020 ніяким чином не спростовують обґрунтованості позовних вимог, оскільки предметом спору у справі в частині договору №2019/26 від 01.08.2019 є заборгованість з орендних платежів за вересень 2019 - січень 2020.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявні підстави для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» до Фізичної особи - підприємця Михайленко Олени Сергіївни в частині стягнення заборгованості з орендних платежів за договором №2019/26 від 01.08.2019 в сумі 107 860, 00 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 на суму 61 897, 00 грн.

Щодо позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення витрат, які не входять до складу орендних платежів суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно змісту пункту 3.2.3. договору №2019/26 від 01.08.2019 орендар зобов`язується своєчасно і відповідно до умов даного договору відшкодовувати орендодавцю плату за комунальні послуги, плату за землю та податок на нерухомість.

Пунктом 4.4. договору №2019/26 від 01.08.2019 передбачено, що вартість комунальних послуг, плата податку на землю та нерухомість не входять у розмір орендної плати і щомісяця відшкодовуються орендарем, виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця щомісяця протягом 5 банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку орендарю.

Згідно змісту пункту 3.2.3. договору №2019/27 від 02.09.2019 орендар зобов`язується своєчасно і відповідно до умов даного договору відшкодовувати орендодавцю плату за комунальні послуги та плату податку на землю та нерухомість.

Пунктом 4.4. договору №2019/27 від 02.09.2019 передбачено, що зобов`язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж проягом 10 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі до даного договору. Орендодавець зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії договору оренди для забезпечення виконання грошових зобов`язань орендаря за договором.

Згідно п.4.6. договору №2019/27 від 02.09.2019 не входить до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем наступні витрати:

- оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, на електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення, тощо);

- вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, в тому числі, покрівлі, фасаду, вивіз сміття;

- компенсацію податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю.

Вказані витрати щомісяця відшкодовуються орендарем виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом п`яти банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку від орендодавця.

Тобто, із системного тлумачення умов вказаних договорів №2019/26 від 01.08.2019 та №2019/27 від 02.09.2019 вбачається, що орендар прийняв на себе обов`язок із відшкодування вартості комунальних послуг, плати податку на землю та нерухомість виходячи саме із фактичних витрат.

За доводами скаржника, відповідачем не було здійснено відшкодування витрат, які не входять до складу орендних платежів, внаслідок чого у орендаря утворила заборгованість за договором №2019/26 від 01.08.2019 за період з грудня 2019 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 305 624, 72 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 за період з квітня 2020 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 28 150, 37 грн.

Так, апелянт стверджує, що суд першої інстанції врахував, що надані позивачем акти не містять підпису відповідача, як і не містять будь-якої обґрунтованої відмови останнього від їх підписання. При цьому, судом не враховано, що обов`язок отримання відповідних рахунків умовами договору покадено саме на відповідача, а несвоєчасне їх отримання не звільняє його від обов`язку по сплаті.

Доказами виставлення позивачем та отримання відповідачем рахунків по відшкодуванню витрат, які не входять до складу орендної плати за спірними договорами, скаржник вважає, часткову оплату (02.11.2020) відповідачем таких рахунків (за серпень та вересень 2020) та відсутність заперечень з боку відповідача, що також підтверджує згоду останнього із обсягом та вартістю наданих послуг у спірний період.

Крім цього, як зазначає позивач, відповідач був ознайомлений з наявною заборгованістю за договором №2019/26 від 01.08.2019 у сумі 305 624, 72 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 у сумі 25 115, 64 грн, шляхом направлення йому 27.04.2021 та 07.05.2021 вимог про сплату боргу за договорами №2019/26 від 01.08.2019 та №2019/27 від 02.09.2019 (копії таких вимог є в матеріалах справи) та не висував жодного заперечення проти такої заборгованості до звернення до суду з цим позовом.

За доводами скаржника, у липні-серпні 2022 відповідач був обізнаний про наявну заборгованість по відшкодуванню витрат, які не входять до складу орендної плати, оскільки при укладанні додаткових угод від 01.07.2022 до договору від 01.08.2019 №2019/26 та від 01.08.2022 до договору №2019/27 від 02.09.2019 щодо продовження строку дії спірних договорів до 01.06.2025 та до 01.07.2025 відповідно, а також при підписанні цих угод відповідач не висував жодного заперечення проти заборгованості, що є предметом цього спору.

Так, апелянт стверджує, що відповідач обізнаний з умовами договору в частині терміну виконання зобов`язання із оплати витрат, які не входять до складу орендної плати та враховуючи вищевказане, позивач вважає, що суд дійшов до помилкового висновку, що такий обов`язок відповідача сплатити на користь позивача платежі за спірними договорами не настав.

При цьому, у відзиві на позовну заяву, відповідач заперечував факт отримання рахунків на оплату комунальних послуг, вказуючи що позивачем не надано будь-яких доказів фактичних витрат, які були понесені внаслідок користування орендним приміщенням. Відповідач зазначає, що у зв`язку із введенням карантинних заходів, фактично перестав використовувати приміщення, починаючи із 2020 року, та у зв`язку із початком повномаштабного вторгнення рф у 2022 році, відповідач не здійснює користування приміщенням по сьогоднішній день, а тому жодних фактичних витрат позивач не ніс і не міг нести. Однак, з додатків до первісного позову, а саме актів надання послуг №458, 459, 460, 461, які датовані лише 09.04.2024, вбачається, що позивачем виставляються рахунки за комунальні послуги, починаючи з вересня 2019 року по вересень 2022 року, в тому числі коли відповідач вже не здійснював користування орендним приміщенням і будь-яких витрат за електроенергію, водопостачання, водовідведення тощо, не здійснював.

Однак, судом зазначалось, що умовами спірних правочинів погоджено, що не входить до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем наступні витрати: оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, на електроенергію (опалення, водопостачання та водовідведення, тощо); вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, в тому числі, покрівлі, фасаду, вивіз сміття; компенсація податкових витрат орендодавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю.

Вказані витрати щомісяця відшкодовуються орендарем виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом п`яти банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку від орендодавця.

Позивачем, додано до матеріалів справи, зокрема розрахунки послуг по вказаних договорах, з метою обґрунтування наявності підстав для стягнення з відповідача вказаних вище витрат за договором №2019/26 від 01.08.2019 за період з грудня 2019 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 305 624, 72 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 за період з квітня 2020 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 28 150, 37 грн.

До вказаних розрахунків включено вартість послуг теплової енергії, водопостачання та водовідведення, електроенергії, вивіз сміття, хімічний аналіз, обслуговування прибудинкової території, ліфта, податку на нерухомість та землю. Фактично розрахунок проведено виходячи з площі орендованих відповідачем приміщень, тоді як умовами договорів передбачено, що витрати, які не входять до складу орендних платежів відшкодовуються орендарем виходячи з фактичних витрат.

Однак, враховуючи те, що предметом оренди є нежитлові приміщення, частини вестибюлю, а отже неможливо вставити обсяги фактичного споживання певних послуг орендарем. В матеріалах справи відсутні докази обладнання об`єктів оренди лічильниками на електропостачання, водопостачання, теплопостачання.

Проте, скаржник наголошує, що за спірний період позивачем понесено витрати на утримання майна, а відтак саме на його користь підлягає сплаті відшкодування таких витрат відповідачем.

Одночасно, оскільки умовами договорів передбачено саме відшкодування орендарем виходячи з фактичних витрат, позивачем повинно бути доведено обставини понесення витрат, частина яких пропорційно розміру орендованих приміщень заявлена до стягнення з відповідача.

Разом з цим, як вірно встановлено судом першої інстанції, акти приймання-передачі наданих послуг, приймання-передачі товарної продукції, відповідних витрат орендодавця не доводять. Докази оплати відповідних послуг відсутні. До того ж, акти приймання-передавання товарної продукції (теплової енергії), які долучені до матеріалів справи взагалі не містять ані підпису повноважної особи, а ні печатки Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву». Відповідних підписів та печаток з боку орендодавця також не містить частина долучених актів приймання-передачі послуг з центрального водопостачання та водовідведення.

Крім того, позивачем долучено копії актів приймання-передавання товарної продукції, а саме - теплоенергії за січень - березень 2019 року, тоді як спірні договори було укладено лише 01.08.2019 та 02.09.2019.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відсутності належного доказового обґрунтування позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» до Фізичної особи - підприємця Михайленко Олени Сергіївни в частині стягнення витрат, які не входять до складу орендних платежів, внаслідок чого у орендаря утворила заборгованість за договором №2019/26 від 01.08.2019 за період з грудня 2019 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 305 624, 72 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 за період з квітня 2020 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 28 150, 37 грн, внаслідок чого позов в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача за договором № 2019/26 від 01.08.2019, 29 036, 29 грн 3% річних, 99 558, 04 грн, інфляційних втрат та за договором №2019/27 від 02.09.2019, 6 305, 32 грн. - 3% річних та 27 520, 47 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних за порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендних платежів.

Враховуючи висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» до Фізичної особи - підприємця Михайленко Олени Сергіївни в частині стягнення витрат, які не входять до складу орендних платежів, внаслідок чого у орендаря утворила заборгованість за договором №2019/26 від 01.08.2019 за період з грудня 2019 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 305 624,72 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 за період з квітня 2020 по 06.09.2022 (виключаючи березень-квітень 2022) в сумі 28 150,37 грн, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань на вказані вище суми підлягають залишенню без задоволення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за порушення грошових зобов`язань з внесення орендних платежів, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення таких нарахувань за договором №2019/26 від 01.08.2019 3% річних в сумі 14 235, 94 грн, інфляційні втрати в сумі 60 327, 89 грн та за договором №2019/27 від 02.09.2019 3% річних в сумі 5 194, 21 грн, інфляційні втрати в розмірі 24 149, 59 грн, за розрахунком позивача, перевіреного судом.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/4742/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/4742/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/4742/24 залишити без змін.

Матеріали справи №910/4742/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 10.02.2025.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Г.П. Коробенко