Рішення

від 09.10.2024 по справі 915/294/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року Справа № 915/294/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

за участі секретаря судового засідання Табачної О.С.,

з участю представників сторін:

від позивача: не присутній;

від відповідача-1: не присутній;

від відповідача-2: не присутній;

від третьої особи: не присутній;

В судовому засіданні приймає участь прокурор Григорян Є.Р.

розглянувши у підготовчому засіданні справу № 915/294/24

за позовом виконувача обов`язків керівника Баштанської окружної прокуратури,

56101, провул. Пожежний, 3, м. Баштанка, Миколаївська область;

в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), вул. Адміральська, 22, м.Миколаїв, cancelar@mk.gov.ua;

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, 54034, м.Миколаїв, пр. Миру, 34, e-mail: mykolaiv@land.gov.ua;

2. Снігурівська сільська рада, 57303, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Центральна, 72, e-mail: rada-sng@ukr.net;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ України", 01601, вул. Руставелі Шота, буд. 9 А, м.Київ;

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом визнання незаконими і скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки., -

В С Т А Н О В И В:

Виконувачем обов`язків керівника Баштанської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) пред`явлено позов до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Снігурівської сільської ради з такими вимогами:

"1. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 22.12.2018 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 площею 21,5000 га, розташованої в межах території Снігурівської міської ради Миколаївської області;

2. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 08.12.2020 № 22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельної ділянки площею 21,5000 га з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 (№ 49 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади, в особі Снігурівської міської ради Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу);

3. Стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір за подачу позову".

В обґрунтування позову посилається на те, що на підставі технічної документації сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі, у тому числі земельну ділянку площею 21,5000 га (кадастровий номер 4825780500:14:000:0042, дата реєстрації 22.12.2018), в межах Афанасіївської сільської ради колишнього Снігурівського району. Зазначена ділянка сформована як землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності. У подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 №22-ОТГ передано територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6136,7890 га, розташовані в межах території вказаної сільської ради, згідно з актом приймання-передачі. Відповідно до вказаного наказу, переліку, який до нього додавався та акту приймання-передачі від 08.12.2020, у комунальну власність передано земельну ділянку площею 21,5000 га (кадастровий номер 4825780500:14:000:0042, порядковий номер 49). На підставі вказаного наказу 22.12.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Снігурівською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042, про що вчинено запис №39907319. Водночас, згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 16.01.2024 №03-44 та долученого до неї витягу з картографічної бази даних, земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду Снігурівського лісництва ДП "Березнегуватський лісгосп" (квартал 10). Спірна земельна ділянка на час її інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, частково належить до земель державного лісового фонду та не вилучались з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства. Враховуючи викладене, наказ ГУ ДГК в області від 08.12.2020 №22-ОТГ видано з порушеннями вимог земельного та лісового законодавства. На підставі наказу ГУ ДГК в області від 08.12.2020 №22-ОТГ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.12.2020 вчинено запис №39907319 про реєстрацію прав комунальної власності на земельну ділянку за Снігурівською міською радою. Тому відновлення порушених інтересів держави потребує скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

За такими вимогами ухвалою від 25.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України ? п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. При цьому, судом визначено розглянути вказану справу №915/294/24 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов; відповідач повідомлений належним про час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення № 5400501435453.

У наданому через електронний суд відзиві відповідачем-1, проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що поданий прокурором позов не містить належних та допустимих доказів того, що Миколаївська обласна державна адміністрація набула у встановленому законом порядку права власності на землі лісогосподарського призначення, які передані у користування ДП Березнігуватське лісове господарство". Стверджує, що прокурор не може подавати негаторний позов від імені держави в особі МОДА саме в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, оскільки: - право користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення не є тим, яке надається МОДА в силу закону; - право користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення не набуто МОДА у встановленому законом порядку. Право користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, про яке йдеться у даній справі належить саме ДП "Березнегуватське лісове господарство" (в подальшому ДП "Баштанське лісове господарство. ДСГП "Ліси України"), що не оскаржується прокурором. Водночас, Земельний кодекс України не передбачає можливості набуття одного і того ж права, на одну і туж земельну ділянку різними особами одночасно. У позові прокурор не обґрунтовує наявності у МОДА дійсних намерів щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та їх практичну реалізацію, адже відносно спірної земельної ділянки така правомочність вже реалізована - вона надана у користування ДП "Березнегуватське лісове господарство" (в подальшому ДП "Баштанське лісове господарство", ДСГП "Ліси України". Прокурор лише вказує на незаконність спірних наказів Головного управління та незаконність державної реєстрації спірної земельної ділянки, що свідчить про необґрунтованість негаторного позову поданого до Головного управління. Вказує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ДП "Березнегуватське лісове господарство" (в подальшому ДП "Баштанське лісове господарство, ДСГП "Ліси України") отримало у користування спірну у справі №915/294/24 земельну ділянку саме до набрання чинності ЛК України, тобто до 13.04.1994. Очевидна невідповідність юридичних фактів між собою, саме в часовому вимірі, свідчить, що у прокурора відсутні підстави посилатися на матеріали лісовпорядкування як на документи, які можуть підтвердити законність користування ДП "Березнегуватське лісове господарство" (в подальшому ДП "Баштанське лісове господарство, ДСГП "Ліси України") спірною земельною ділянкою, саме в розуміння п.5 Розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України. Крім того, прокурором не враховано, що в силу приписів п.5 Прикінцевих положень ЛК України, матеріали лісовпорядкування можуть бути підтвердженням законності користування землями лише для землекористувачів, тобто тим, кому вони надані у користування. Положення п.5 Прикінцевих положень ЛК України жодним чином не допускають того, що матеріали лісовпорядкування можуть засвідчувати правомочності Миколаївської обласної державної адміністрації від імені якої подано позов у справі №915/294/24. Вказане свідчить, що матеріали лісовпорядкування ДП "Березнегуватське лісове господарство" (в подальшому ДП "Баштанське лісове господарство, ДСГП "Ліси України") не є належним доказом у розумінні ст.77 ГПК України. Вказує, що лист ВО "Укрдержліспроект" як документ, який береться прокуратурою за основу у процесі доказування, містить фактологічну невизначеність за рахунок того, що не містить вказівку на розмір площі накладення, а тому не може бути визнаним належним доказом у розумінні ст.76, 77 ГПК України.

15.04.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" Миколаївською обласною прокуратурою подано відповідь на відзив 1-го відповідача (вх. № 4554/24), сформована в системі "Електронний суд" 15.04.2024 (а.с.156 - 165) в якій зазначає, що наявність у ДСГП "Ліси України" права постійного користування на землі лісогосподарського призначення державної власності не змінює обсяг прав та обов`язків власника таких земель (Миколаївської обласної державної власності) щодо захисту порушених інтересів держави. Таким чином, предмет негаторного позову становить вимога саме власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Відповідно до Основного Закону України права власника земель державної власності реалізують органи державної влади. Як вбачається з обставин справи, на час прийняття ГУ ДГК в області спірних наказів відповідно до. ст. 84, 122, 149 ЗК України (в редакції станом на момент прийняття спірних наказів) права власника земельних ділянок лісогосподарського призначення для нелісогосподарських реалізувалися Кабінетом Міністрів України. Втім, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", окремі положення якого набрали чинності 27.05.2021, внесено зміни до статей 122, 149 ЗК України та визначено, що обласні державні адміністрації здійснюють розпорядження землями державного лісового фонду за межами населеного пункту та припиняють право користування ними. Отже, на даний час від імені Українського народу права власника земельних ділянок лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, в тому числі спірної земельної ділянки площею 13,2 га, реалізує саме Миколаївська обласна державна адміністрація. Вказує, що прокурором обрано належного позивача та заявлено позовні вимоги, які відповідають вимогам закону та спрямовані на поновлення порушених інтересів держави у спірних правовідносинах. Зазначає, що відповідач-1 неправильно тлумачить норми п.5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України в різних редакціях цієї норми. Щодо доводів відповідача - 1, що лист ВО "Укрдержліспроект" від 16.01.2024 №03-44 не є належним доказом у справі, оскільки в ньому відсутня вказівка на розмір площі накладення спірної ділянки на землі державного лісового фонду зазначає, що згідно з інформацією ВО "Укрдержліспроект" від 16.01.2024 №03-44 та долученого до неї витягу з картографічної бази даних, спірна земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду Снігурівського лісництва ДП "Березнегуватський лісгосп" (квартал 10). Оскільки інформація ВО "Укрдержліспроект" від 16.01.2024 №03-44 містить відомості щодо спірної ділянки, тобто стосується предмета розгляду справи, цей доказ відповідає вимогам належності доказів. Вихідними даними для проведення інвентаризації земель є, у тому числі, відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній (цифровій) формі; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копії документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку. Під час проведення інвентаризації земель можуть використовуватися, окрім іншого, матеріали лісовпорядкування, проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Тобто, ГУ ДГК в області не враховано, що проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення мало б відповідати законним критеріям щодо повноти та достовірності даних. ГУ ДГК в області повинно було інвентаризувати виключно сільськогосподарські землі державної власності, а не лісові, та перевірити факт їх неперебування у постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій, відповідно, забезпечити достовірність та законність такої інвентаризації. Цією інвентаризацією не могли зачіпатися права постійних землекористувачів - державних спеціалізованих підприємств та держави на землі державного лісового фонду.

13.05.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" позивачем подано заяву про розгляд справи без участі (вх.№5666/24), сформована в системі "Електронний суд" 13.05.2024 (а.с.186-187), в якій позивач підтримує позовні вимоги заявлені прокурором в повному обсязі. Також, просить суд розглянути справу за відсутності представника Миколаївської обласної державної адміністрації за наявними в матеріалах справи документами.

18.07.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" третьою особою подано заяву (вх.№8693/24) сформовану в системі "Електронний суд" 18.07.2024 (а.с.202-203), в якій просить суд розглядати справу без участі представника 3-ї особи, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 11.04.2018 № 14-2105/14-18-СГ територіальній громаді сіл, в особі Афанасіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальній громаді сіл в особі Афанасіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області із земель сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшого розташування громадських пасовищ в межах території Афанасіївської сільської ради Снігурівського району (на цей час - Снігурівської міської ради Баштанський район) Миколаївської області, загальною площею 21,5000 га.

На підставі цієї технічної документації сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі, у тому числі земельну ділянку площею 21,5000 га (кадастровий номер 4825780500:14:000:0042, дата реєстрації 22.12.2018), в межах Афанасіївської сільської ради колишнього Снігурівського району.

Зазначена ділянка сформована як землі сільськогосподарського призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, щодо земельної ділянки кадастровий номер 4825780500:14:000:0042 відкрито поземельну книгу 22.12.2018 в якій містяться координати поворотних точок меж земельної ділянки, експлікація земельних угідь (де вказана площа земельної ділянки 21,5000 га), кадастровий план земельної ділянки (а.с.22-35).

У подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №22-ОТГ від 08.12.2020 передано територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 6136,7890 га, які розташовані в межах території Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, згідно з актом приймання - передачі (а.с.36-37).

Відповідно до наказу №22-ОТГ від 08.12.2020, акту приймання-передачі від 08.12.2020, Додатку до акту "Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність Снігурівській міській раді Миколаївської області", у комунальну власність передано земельну ділянку площею 21,5000 га (кадастровий номер 4825780500:14:000:0042, порядковий номер 49) (а.с.36-44).

На підставі наказу від 08.12.2020 №22-ОТГ, акту приймання-передачі від 08.12.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.12.2020 за Снігурівською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042, про що вчинено запис №364342794 (а.с. 18).

Водночас прокурор зазначає, що згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект", яка міститься в листі від 16.01.2024 №03-44, та доданого до нього витягу з картографічної бази даних ДП "Березнігуватський лісгосп" Снігурівського лісництва кварталу №10 відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року, земельна ділянка з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 накладається на землі державного лісового фонду квартал 10 Снігурівського лісництва (а.с.49, 50).

За інформацією філії "Баштанське лісове господарство" ДП "Ліси України", яка міститься у листі від 15.12.2023 №1159, та доданого до нього викопіювання з матеріалів лісовпорядкування Снігурівського лісництва, земельна ділянка площею 21,5000 га, з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 розташована в межах 10 кварталу Снігурівського лісництва частково накладається на землі державного лісового фонду орієнтовною площею 21,5000 га (а.с.117).

У листі Південного лісового офісу Державного спеціалізованого підприємства "Ліси України" від 25.01.2024 №63/24-ВЛ зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 належить до земель державного лісового фонду на підставі матеріалів лісовпорядкування - Проекту організації та розвитку лісового господарства, затвердженого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням.

При цьому, відповідно вказаної інформації зазначена земельна ділянка площею 21,5000 га з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 розташована в межах 10 кварталу Снігурівського лісництва та накладається на землі державного лісового фонду, загальна площа накладення складає 13,2 га. Згідно вказаних матеріалів лісовпорядкування в межах кварталу 10, на яких розташована спірна земельна ділянка, представлені галявини яри, балки та круті схили.

Відповідно до даних згідно даних Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шару "Ліси", зазначена земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду.

Також, прокурор вважає, що при проведені інвентаризації земель допущено порушення земельного законодавства щодо вилучення спірної земельної ділянки із земель державного лісового фонду та зміни її цільового призначення, оскільки повноваження щодо зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній власності та вилучення лісів для нелісогосподарських потреб, станом на момент виникнення спірних правовідносин, належало виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.

Водночас, за інформацією Кабінету Міністрів України від 30.12.2023 № 33483/0/2-23, яка була надана на запит прокуратури від 28.12.2023 за №52/4-6964ВИХ-23, рішень про вилучення, припинення права постійного користування державним підприємством "Баштанське лісове господарство" земельною ділянкою із кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 не приймалось (а.с.51, 54).

Згідно інформації Миколаївської обласної державної адміністрації, яка міститься у листі від 05.01.2024 № 05-67/60/5-24, головою державної адміністрації не видавались розпорядження про вилучення із постійного користування або припинення права постійного користування Державного підприємства "Баштанське лісове господарство" або інших лісогосподарських підприємств земельною ділянкою площею 21,5000 га з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042, зміни її цільового призначення (а.с.69)

Також, відповідно до інформації Філії "Баштанське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" від 15.12.2023 №1159, погодження на зміну цільового призначення, добровільну відмову, згоду на вилучення або відведення земельної ділянки іншим спеціалізованим лісогосподарським підприємствам філія не надавала (а.с.117).

За твердженням прокурора, вказані обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка на час їх інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, частково належить до земель державного лісового фонду та не вилучалась з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

Прокурором, з метою захисту права держави на землі лісового фонду, котрі неправомірно передано у комунальну власність, усунення виявлених порушень у сфері розпорядження землями державної власності, звернувся з даним позовом до господарського суду.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Частиною 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, за п.76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п.80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Нездійснення позивачем протягом тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернення до відповідача, надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом.

Статтею 14 Конституції України та ст.373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У відповідності до ст.324 Цивільного кодексу України, від імені українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

На час прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області спірних наказів Кабінет Міністрів України, відповідно до ст.ст.84, 122, 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття спірних наказів), був розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", окремі положення якого набрали чинності 27.05.2021, внесено зміни до статей 122, 149 Земельного кодексу України.

За приписами ч.5 ст.122 ЗК України Миколаївська обласна державна адміністрація є розпорядником земельних ділянок державної власності, що розташовані за межами населеного пункту.

Отже, на даний час розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, в тому числі спірної земельної ділянки є Миколаївська обласна державна адміністрація.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, Миколаївська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як розпорядник земель державного лісового фонду.

Прокуратурою в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" 27.12.2023 скеровано до Миколаївської облдержадміністрації запит №52/4-6955-23, де вказано про конкретні порушення законодавства при вилученні та зміні цільового призначення спірної земельної ділянки та запропоновано надати інформацію про вжиті або заплановані заходи, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 шляхом визнання незаконном і скасування наказу та скасування державної реєстрації такої ділянки, як об`єкта цивільних прав (а.с.69,70).

У відповідь на вказаний запит Миколаївська обласна державна адміністрація листом від 05.01.2024 №05-67/60/5-24 проінформувала, що нею не вживались заходи щодо повернення земельної ділянки у власність держави у судовому порядку. Повідомила, що обласна військова адміністрація не заперечує щодо пред`явлення органами прокуратури позову з метою захисту інтересів держави та усунення виявлених порушень чинного законодавства.

Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка частково відноситься до земель державного лісового фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Миколаївською обласною державною адміністрацією протягом розумного строку заходів до їх поновлення, є підставою звернення прокурора до суду.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

Отже, прокурор, у відповідності з вимогами ст.1311 Конституції України, ст.53 ГПК України, має всі правові підстав для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Миколаївська обласна прокуратура направила Миколаївській обласній державній адміністрації повідомлення від 27.12.2023 №52/4-6955-23 в якому повідомила про намір здійснення Миколаївською обласною прокуратурою представництва інтересів держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації шляхом пред`явлення позову до Господарського суду Миколаївської області.

Таким чином, прокурор правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом.

У відповідності до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст.57 Земельного кодексу України, ч.1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Згідно ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 ст.122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно ст.7 Земельного кодексу України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно з п. 4 ст. 31 Лісового кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

У відповідності з п. 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

У відповідності зі ст.48 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект", яка міститься в листі від 16.01.2024 №03-44, та доданого до нього витягу з картографічної бази даних ДП "Березнігуватський лісгосп" Снігурівського лісництва кварту №10 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року, земельна ділянка з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 накладається на землі державного лісового фонду квартал 5 Снігурівського лісництва.

Також, за інформацією філії "Баштанське лісове господарство" ДП "Ліси України", яка міститься у листі від 15.12.2023 №1159, та доданого до нього викопіювання з матеріалів лісовпорядкування Снігурівського лісництва, земельна ділянка площею 25 га, з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 розташована в межах 10 кварталу Снігурівського лісництва частково накладається на землі державного лісового фонду (а.с. 118).

Крім того, у листі Південного лісового офісу Державного спеціалізованого підприємства "Ліси України" від 25.01.2024 №63/24-ВЛ надано інформацію, що земельна ділянка площею 21,5000 га з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 розташована в межах 10 кварталу Снігурівського лісництва накладається на землі державного лісового фонду, загальна площа накладення складає 13,2 га. (а.с. 73-77)

Відповідно до даних Національної кадастрової системи із застосуванням шару "Ліси", який сформований в рамках інформаційної взаємодії з державним лісовим кадастром, зазначена земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду (а.с.56-57).

Таким чином, спірна земельна ділянка на час її інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також віднесення її до земель сільськогосподарського призначення з подальшою передачею у комунальну власність, частково належить до земель державного лісового фонду.

Ураховуючи зазначене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від від 08.12.2020 №22-ОТГ видано з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Так, відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч.1 ст. 79-l Земельного кодексу України формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

У відповідності до частини 1 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні.

Приписами частини 2, 5 статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок здійснюється (серед іншого) у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про землеустрій", п.2 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476 (далі - Порядок), інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Згідно п.3 Порядку, державна інвентаризація земель та земельних ділянок - інвентаризація земель, яка проводиться з метою формування земельних ділянок усіх форм власності, визначення їх угідь та у разі потреби віднесення таких земельних ділянок до певних категорій для інформаційного наповнення Державного земельного кадастру.

У відповідності до п.7 Порядку, вихідними даними для проведення інвентаризації земель, державної інвентаризації земель та земельних ділянок є:

- матеріали з Державного фонду документації із землеустрою;

- відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній (цифровій) формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; електронних документів, що містять відомості про результати робіт із землеустрою;

- містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку;

- планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику (Проект "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17 жовтня 2003 р., ратифікованої Законом України від 15 червня 2004 р. № 1776-IV, крім проведення державної інвентаризації земель та земельних ділянок;

- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- копії документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку;

- наказ Держгеокадастру або територіального органу Держгеокадастру (у разі проведення державної інвентаризації земель та земельних ділянок);

- графічні матеріали відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, на яких зазначено місце проведення робіт з державної інвентаризації земель, орієнтовну площу та кадастровий номер суміжної земельної ділянки (у разі проведення державної інвентаризації земель та земельних ділянок);

- відомості про меліоративну мережу або її складову частину (складові частини), надані замовником документації із землеустрою та/або Держрибагентством.

Під час проведення інвентаризації земель, державної інвентаризації земель та земельних ділянок можуть використовуватися матеріали дистанційного зондування землі, лісовпорядкування, проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі, проектної документації на будівництво меліоративної мережі.

У відповідності до п. 29 Порядку, відомості, отримані за результатами інвентаризації земель, державної інвентаризації земель та земельних ділянок, вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 № 59, зі змінами внесеними наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.05.2019 №129, передбачено провести у 2019 році інвентаризацію на території об`єднаних територіальних громад несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій

На підставі цього наказу проведено інвентаризацію та складено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) в межах Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області.

В результаті вказаної інвентаризації на підставі "Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) розташованих в межах території Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042, та останню віднесено до земель сільськогосподарського призначення.

Слід зазначити, що частиною 5 ст.116 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2, 8 ст. 20 Земельного Кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності проводилася органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймали рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебували у державній чи комунальній власності, здійснювалося за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статей 57, 59 Лісового Кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов`язаних з веденням лісового господарства, здійснюється без їх вилучення у постійного лісокористувача з дозволу органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої на час виникнення спірних відносин земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, могли вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим кодексом.

Частинами другою статті 149 Земельного Кодексу України було визначено, що вилучення земельних ділянок, провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, відповідно до їх повноважень.

За приписамим ч.9 ст.149 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 статті 27 Лісового Кодексу України Кабінет Міністрів у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Згідно із пунктом 4 статті 31 Лісового Кодексу України обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні філії "Баштанське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" належало до повноважень Кабінету Міністрів України.

Водночас, за інформацією Кабінету Міністрів України від 30.12.2023 №33483/0/2-23, яка була надана на запит прокуратури від 28.12.2023 за №52/4-6964ВИХ-23, рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення, припинення права постійного користування державним підприємством "Баштанське лісове господарство" земельною ділянкою із кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 не приймалось (а.с.51-54).

Згідно інформації Миколаївської обласної державної адміністрації, яка міститься у листі від 05.01.2024 № 05-67/60/5-24, головою державної адміністрації не видавались розпорядження про вилучення із постійного користування або припинення права постійного користування Державного підприємства "Баштанське лісове господарство" або інших лісогосподарських підприємств земельною ділянкою площею 21,5000 га з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042, зміни її цільового призначення (а.с.69)

Також, відповідно до інформації Філії "Баштанське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" від 15.12.2023 №1159, погодження на зміну цільового призначення, добровільну відмову, згоду на вилучення або відведення земельної ділянки іншим спеціалізованим лісогосподарським підприємствам філія не надавала (а.с.117).

Водночас, надаючи оцінку обраному прокурором способу відновлення порушеного права державної власності на спірну земельну ділянки, зокрема шляхом визнання незаконними та скасування наказe Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у пункті 10 частини другої статті 16 Цивівльного Кодекса України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Згідно зі статтею 152 Земельного Кодекса України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 155 Земельного Кодекса України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 Цивільного Колекса України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Відповідно до частини першої статті 393 Цивільного Кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області стали підставою для незаконного формування та передачі у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042, що відбулося внаслідок протиправного вилучення з державної власності та постійного користування Філії "Баштанське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" земель державного лісового фонду як наслідок, протиправної державної реєстрації прав комунальної власності на таку землю зі зміною її цільового призначення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі №372/1684/14-ц (пункт 46)).

У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі №923/466/17 Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок про те, що відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, на підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах.

Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження. У даному випадку Снігурівською міською радою після державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку не вчинялось жодних дій щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

З огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок лісового фонду державної власності та неможливість їх передачі у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка була передана Снігурівській міській раді як землі сільськогосподарського призначення, позов з вимогою про визнання незаконними і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за встановлених судом конкретних обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельних ділянок та особи власника.

Подібний за змістом висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Таким чином, визнання незаконними та скасування наказу, який продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідних записів та здійснення реєстраційних дій у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, призведе до усунення порушення прав держави на землю.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора про: - усунення перешкод Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 08.12.2020 № 22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельної ділянки площею 21,5000 га з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 (№49 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади, в особі Снігурівської міської ради Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про скасування в державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У відповідності до ст.3 Закону України "Про державний земельний кадастр", одним з основних принципів, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Згідно ч. 10 ст. 79-1 Земельного Кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Як визначено частиною 1 ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, іх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, як зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

У статті 1 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно п.12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок), відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

У відповідності до п. 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Аналогічні положення містяться у ч.10 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до абз.2 ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Таким чином, скасування державної реєстрації земельної ділянки та всіх речових прав стосовно неї можливе у разі ухвалення судом відповідного рішення, а пред`явлення вказаного позову є належним способом захисту інтересів держави в особі Миколаївської ОВА.

Одночасно з вимогою про скасування державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі прокурором заявлено вимогу про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Снігурівської міської ради на земельну ділянку площею 21,5000 з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042.

Оскільки відомості про належність спірних земельних ділянок до категорії земель сільськогосподарського призначення спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, та встановленими на їх підставі обставинами справи, подальша наявність недостовірних відомостей у Державному земельному кадастрі щодо земельних ділянок порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей Державного земельного кадастру та створюватиме перешкоди у їх використанні власником за цільовим за призначенням.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційні довідки від 02.02.2024 №364342794) вбачається, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 №22-ОТГ, акту приймання - передачі від 08.12.2020 Снігурівської міської ради здійснено державну реєстрацію право комунальної власності Територіальної громади Снігурівської міської ради з відкриттям розділу на спірну земельну ділянку.

У відповідності до частини 2 статті 373 Цивільного Кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно пункту 1 ч.1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Абзац другий частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що у разі, якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Абзац третій частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

При цьому в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.

Оскільки право комунальної власності у Снігурівської міської ради на спірну земельну ділянку виникло на підставі протиправного наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївчькій області, то відповідне право у Снігурівської міської ради на законних підставах не виникло.

У відповідності до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації, усунення порушень закону у даному випадку можливе, зокрема шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки.

Зважаючи на те, що у Снігурівської міської ради право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності.

Ураховуючи, що Головним управлінням Держеокадастру у Миколаївській області порушено положення законодавства при затвердженні документації з інвентаризації земель та реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 21,5000 га з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 як земель сільськогосподарського призначення, а також те, що земельна ділянка накладається на землі лісового фонду, які перебувають в постійному користуванні Філії "Баштанське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", то державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню; також підлягає скасуванню в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державна реєстрація права комунальної власності територіальної громади в особі Снігурівської міської ради на спірну земельну ділянку.

Отже, позов прокурора підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, понесені витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов виконувача обов`язків керівника Баштанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, вул. Адміральська, 22, м.Миколаїв, Миколаївська область, ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 22.12.2018 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 площею 21,5000 га, розташованої в межах території Снігурівської міської ради Миколаївської області;

3. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (54001, вул. Адміральська, 22, м.Миколаїв, Миколаївська область, ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 08.12.2020 № 22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді, в особі Снігурівської міської ради Снігурівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельної ділянки площею 21,5000 га з кадастровим номером 4825780500:14:000:0042 (№ 49 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади, в особі Снігурівської міської ради Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу).

4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в області (54034, пр.Миру, 34, м.Миколаїв, ідентифікаційний код 39825404) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

5. Стягнути з Снігурівської міської ради (57303, вул. Центральна, 72, м.Снігурівка, Баштанський район, Миколаївська область, ідентифікаційний код 04056581) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 21.10.2024 року.

Суддя С.М. Коваль.