Рішення

від 17.10.2024 по справі 921/315/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/315/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

розглянув матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79007

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком", вул. В.Липинського, 5, м. Київ, 01030

про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту та зобов`язання вчинити дії

за участі представників:

позивача: Тарарук Л.Р., довіреність від 09.07.2024;

відповідача: Хитрук Н.І., ордер серії АІ №1623462 від 30.05.2024.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком", про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту, площею 0,1400 га стосовно земельної ділянки, кадастровий номер: 6110100000:02:026:0050 (загальна площа земельної ділянки 2,3505 га), що знаходиться на території міста Тернопіль Тернопільської області, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, правовий режим земельної ділянки - на праві постійного користування АТ "Укрзалізниця", оплата сервітуту - становить 2763 грн 94 коп. з ПДВ в місяць або 33167 грн 23 коп. з ПДВ в рік на користь АТ "Укрзалізниця", вид сервітуту - для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю/ ліній зв`язку ТОВ "Євротранстелеком"; та зобов`язання відповідача внести відомості про земельний сервітут до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на належній позивачеві на праві постійного користування земельній ділянці, знаходяться прокладені волоконно-оптичні лінії зв`язку (кабелі), що є власністю ТОВ "Євротранстелеком". Однак станом на момент звернення до суду з цим позовом жодних додаткових договорів щодо використання відповідачем частини земельної ділянки, на якій прокладені волоконно-оптичні лінії зв`язку, не укладено. Наведеним відповідач позбавляє позивача правової визначеності (встановлення чітких прав та обов`язків сторін), і враховуючи юридичну нерозривну взаємопов`язаність позивача та відповідача, відмова відповідача визначити взаємні права та обов`язки шляхом укладення договору особистого земельного сервітуту є порушенням прав та інтересів позивача.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.05.2024 відкрито провадження у справі №921/315/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.06.2024 об 11:00 год., встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

31.05.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву б/н від 30.05.2024 (вх.№4357), відповідно до якого товариство позовних вимог не визнає, із позицією позивача, викладеною у позовній заяві, не погоджується, вважає її незаконною, заперечує обставини і правові підстави позову та просить відмовити у його задоволенні.

Надалі, ухвалою суду від 04.06.2024 задоволено заяву б/н від 03.06.2024 (вх. №4441 від 04.06.2024) представника відповідача - адвоката Хитрук Наталії Ігорівни, про її участь в підготовчому засіданні у справі №921/315/24, призначеному на 17 червня 2024 року об 11:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

05.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 04.06.2024 (вх. №4467), у якій останній навів свої спростування тверджень, викладених відповідачем у відзиві, та навів додаткові обґрунтування підстав позову.

06.06.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №4542), у яких відповідач навів свої додаткові спростування тверджень позивача, а також просить суд поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи копію листа АТ "Одескабель" від 08.05.2024 №4ВОК, оригінал якого знаходиться у відповідача.

17.06.2024 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, на 15 липня 2024 року о 10:30 год., про що учасників справи належним чином повідомлено.

15.07.2024 від позивача надійшло клопотання б/н від 15.07.2024 (вх. №5595) про відкладення підготовчого засідання на іншу дату та продовження строку підготовчого провадження відповідно до вимог ч.3 ст. 177 ГПК України, у зв`язку із закінченням терміну дії довіреності представника та вирішенням питання щодо продовження повноважень останнього.

У підготовчому засіданні 15.07.2024, враховуючи клопотання позивача від 15.07.2024 (вх. №5595), з метою забезпечення надання сторонам рівного права на захист своїх прав та інтересів, з`ясування на стадії підготовчого провадження усіх обставин справи та забезпечення участі уповноваженого представника позивача у судовому засіданні, суд продовжив строк підготовчого провадження відповідно до ч.3 ст. 177 ГПК України, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відклав підготовче засідання на 19 вересня 2024 року о 10:30 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України, про що представницю відповідача повідомлено в режимі відеоконференції, а позивачу надіслано відповідну ухвалу.

06 серпня 2024 року від представника позивача надійшло клопотання (вх.№6231 від 06.08.2024), у якому останній просить розглянути спір по суті в найкоротші терміни у зв`язку із важливістю цієї справи для позивача.

Ухвалою суду від 18.09.2024 задоволено заяву (вх. №7245 від 18.09.2024) представника відповідача - адвоката Хитрук Наталії Ігорівни, про її участь в підготовчому засіданні, призначеному на 19 червня 2024 року о 10:30 год., а також у всіх інших судових засіданнях у справі №921/315/24, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У підготовчому засіданні 19 вересня 2024 року судом розглянуто і задоволено клопотання відповідача, викладене у запереченні на відповідь на відзив (вх. №4542 від 06.06.2024), поновлено строк на подання доказів та долучено до матеріалів справи копію листа АТ "Одескабель" від 08.05.2024 №4ВОК, оригінал якого знаходиться у відповідача. Окрім того, заслухавши представників сторін, судом оголошено перерву до 30.09.2024 до 10:30 год. для надання можливості сторонам викласти свою позицію щодо призначення у цій справі земельно-технічної експертизи, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України, про що учасників справи належним чином повідомлено.

26.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№7464), у якому відповідач просив поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи наступні копії документів: копію листа вих. №507 від 19 вересня 2024 року ТОВ "Євротранстелеком" до Начальника служби сигналізації та зв`язку Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" Мар`яна Комарянського; копію листа заступника начальника служби сигналізації та зв`язку Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця"; - копію акту комісійного обстеження від 23 вересня 2024 року; - витяг з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг щодо АТ "Українська залізниця". В обґрунтування зазначеного клопотання вказується, зокрема, про те, що такі докази були отримані після судового засідання, яке відбулося 19 вересня 2024 року, та мають визначальне значення для справи, оскільки доводять факт прокладання волоконно-оптичного кабелю в ККЕ (кабельній каналізації електронних комунікаційних мереж), що належить позивачу, і спростовують аргументи, висловлені представником позивача під час останнього судового засідання щодо часткового перебування волоконно-оптичного кабелю в жолобах, землі тощо.

Також, 26.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" надійшли письмові пояснення (вх.№7468) щодо призначення у цій справі земельно-технічної експертизи. Відповідач підтримав позицію, викладену в своїх заявах по суті про те, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 6110100000:02:026:0050 волоконно-оптичний кабель було прокладено в ККЕ, що належить АТ "Українська залізниця". Факт прокладання волоконно-оптичного кабелю в ККЕ визнаний обома сторонами. Водночас, питання використання кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж не стосується використання земельної ділянки, оскільки волоконно-оптичний кабель прокладався безпосередньо в ККЕ, що належить позивачу. Вважає, що відсутня необхідність в проведенні судової експертизи, оскільки позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими. Водночас, у випадку, якщо суд прийме рішення про призначення земельно-технічної експертизи, відповідач просив поставити наступне питання: 1. Якщо волоконно-оптичний кабель ТОВ "Євротранстелеком" перебуває в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:026:0050, то чи перебуває він в кабельній каналізації електронних комунікаційних мереж, чи безпосередньо в ґрунті?

Крім того, 27.09.2024 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло письмове пояснення (вх.№7483), у якому позивач не заперечив проти призначення земельно-технічної експертизи у даній справі за ініціативою суду. На розгляд експерта пропонував поставити наступне питання: 1. Чи є можливість установлення сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:02:026:0050 площею 2,3505 га, яка розташована в м.Тернополі для розміщення та експлуатації волоконно-оптичних ліній зв`язку, які уже прокладені ТОВ "Євротранстелеком" (ЄДРПОУ 31731686)? Якщо так, надати варіанти його встановлення. Визначити площу та межі земельної ділянки, яка могла би бути передана в сервітут.

При цьому, позивач зазначав, що до обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, серед інших, належать визначення конкретної і точної площі земельної ділянки, на яку встановлюється сервітут, а відтак і розмір плати за встановлення сервітуту, який прямо залежить від площі земельної ділянки. Проте фахівцями залізниці не може бути зафіксовано точна довжина кабелю в межах даної земельної ділянки, оскільки прокладення кабелю здійснено до формування меж цієї ділянки згідно кадастрового плану і на довжину траси прокладеного кабелю впливають ряд факторів, наприклад непрямолінійність прокладення, запаси з`єднувальних муфт, заглушки, переходи тощо. ТОВ "Євротранстелеком" також не може надати однозначної інформації щодо довжини кабелю, що прокладений в межах цієї земельної ділянки. Також, відповідно пункту 2 Правил охорони ліній електрозв`язку, для підземних кабельних і повітряних ліній електрозв`язку охоронною зоною є смуга землі, обмежена паралельними лініями, віддаленими від траси підземних кабелів на відстані 2 метрів з кожного боку на всій довжині пролягання. Саме з врахуванням вказаного параметру площа земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту, визначена позивачем, і орієнтовно становить 1400 кв.м (350м х 4м) або 0,14 га.

У підготовчому засіданні 30.09.2024, заслухавши представників сторін, суд задоволив заяву відповідача (вх.№7451 від 26.09.2024), поновив строк на подання додаткових доказів та долучив такі до матеріалів справи, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України.

Крім того, розглянувши матеріали справи і проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши позиції представників сторін, суд, з урахуванням фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність підстав для призначення у цій справі земельно-технічної експертизи, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України.

У підготовчому засіданні 30.09.2024 судом також з`ясовано, що у сторін відсутні інші додаткові заяви чи клопотання, які подаються на стадії підготовчого провадження, як і відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання, визначені ч. 2 ст. 183 ГПК України, у зв`язку з чим, у відповідності до ст. 185 ГПК України, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17 жовтня 2024 року о 12:00 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України, про що представник позивача повідомлений під розписку, а представниця відповідача - в режимі відеоконференції.

У призначене на 17 жовтня 2024 року судове засідання з`явився представник позивача, представниця відповідача адвокат Хитрук Н.І., взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Під час розгляду справи судом заслухано позиції представників сторін та досліджено докази, що містяться в матеріалах справи.

17 жовтня 2024 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов повністю підтримав з підстав, наведених зокрема у позовній заяві, відповіді на відзив (вх.№4467 від 05.06.2024), письмових поясненнях (вх.№7483 від 27.09.2024) та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на розміщення (прокладення) в межах земель, які знаходяться в постійному користуванні АТ "Укрзалізниця", зокрема через земельну ділянку із кадастровим номером 6110100000:02:026:0050, волоконно-оптичної лінії зв`язку (кабелів), що є власністю ТОВ "Євротранстелеком". Площа земельної ділянки, в ґрунті якої прокладено волоконно-оптичні лінії зв`язку відповідача, за твердженням позивача, становить 0,1400 га, згідно з замірами, здійсненими 04.12.2019 представниками АТ "Укрзалізниця" під час комісійного обстеження частини вказаної земельної ділянки.

Зазначає, що АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" неодноразово зверталась до відповідача з метою врегулювання питання використання земельної ділянки, на якій прокладені волоконно-оптичні кабелі ТОВ "Євротранстелеком", зокрема, з листами від 27.07.2017 №02-49, від 04.11.2019 №НЗІ-10/5735, від 25.01.2024 №НКМ-12/5 із пропозиціями укласти договір на встановлення земельного сервітуту. Проте ТОВ "Євротранстелеком" залишило звернення Залізниці без задоволення, мотивуючи це відсутністю правових підстав для укладення договорів про встановлення земельних сервітутів, так як прокладання волоконно-оптичних ліній зв`язку здійснено на підставі Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 №589/01 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002.

Позивач стверджує, що станом на момент звернення до суду з даним позовом жодних додаткових договорів щодо використання частини земельної ділянки, на якій прокладені волоконно-оптичні лінії зв`язку, відповідачем не укладено. Такими своїми діями відповідач позбавляє позивача правової визначеності (встановлення чітких прав та обов`язків сторін).

Відзначає, що дії відповідача, пов`язані з відмовою у встановленні земельного сервітуту, є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача; призводять до того, що відповідач, маючи на праві власності волоконно-оптичні лінії зв`язку, фактично використовує належну позивачу на праві постійного користування земельну ділянку без оформлення права на таке користування в установленому законодавством порядку, а встановлення сервітуту визначеним позивачем способом є, на думку позивача, найменш обтяжливим.

Оскільки відповідно до чинного законодавства відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру, позивач також просить зобов`язати відповідача внести відомості про земельний сервітут до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Представниця відповідача в судовому засіданні проти позову повністю заперечила з підстав, викладених також у відзиві на позов (вх.№4357 від 31.05.2024) та запереченнях на відповідь на відзив (вх.№4542 від 06.06.2024), з урахуванням долучених до матеріалів справи доказів.

Додатково, в судовому засіданні 17.10.2024 до закінчення судових дебатів у справі, представниця відповідача відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України зазначила, що докази в підтвердження фактичного розміру понесених судових витрат, у зв`язку з розглядом цієї справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Так, у поданому відзиві відповідач серед іншого зазначає про те, що між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та ТОВ "Євротранстелеком" існують довготривалі відносини. Передумовою створення ТОВ "Євротранстелеком" була ініціатива Міністерства транспорту України стосовно побудови мережі зв`язку для власних потреб за кошти інвестора. Одним із засновників відповідача виступав Фонд державного майна, який діяв в інтересах Центральної станції зв`язку Державної адміністрації залізничного транспорту України. Однією з умов створення ТОВ "Євротранстелеком" було забезпечення інтересів Акціонерного товариства "Українська Залізниця" у власній мережі зв`язку. Побудова ліній зв`язку для задоволення потреб залізничного транспорту була основною метою створення відповідача, що також було визначено статутними документами компанії.

При цьому, правові підстави прокладання волоконно-оптичної лінії зв`язку та інші відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" та Акціонерним товариством "Українська Залізниця" врегульовані Генеральною угодою про співробітництво №589/01, укладеною 27 грудня 2001 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та ТОВ "Євротранстелеком", Угодою про співробітництво, укладеною між Львівською залізницею та ТОВ "Євротранстелеком" від 17 січня 2002 року, Договором №280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01 серпня 2005 року тощо. На виконання Генеральної угоди №589/01 та Угоди від 17.01.2002 сторони підписали Акт до Угоди від 17.01.2002 про надання права на прокладання волоконно-оптичних ліній зв`язку в межах земель транспорту на весь термін будівництва мережі зв`язку. У свою чергу, факт прийняття в експлуатацію волоконно-оптичних ліній зв`язку підтверджується актом робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва волоконно-оптичної лінії зв`язку від 08 грудня 2004 року та актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 21 липня 2005 року. Таким чином, на думку відповідача, питання прокладання волоконно-оптичної лінії зв`язку та експлуатації ліній зв`язку врегульоване вищезазначеними договорами та не потребує встановлення сервітуту.

Додатково відповідач звертає увагу суду на те, що оскільки Укрзалізниця була учасником ТОВ "Євротранстелеком", тому сторони спору прийняли рішення про наступне: - внести зміни до п. 4.1.1. Генеральної угоди №589/01 шляхом підписання Доповнення №2 та передбачено, що лінійний ресурс Мережі у кількості чотирьох оптичних волокон на всій протяжності магістральної мережі виділяється Залізницям України в довгострокову оренду по фіксованій платі 5 копійок без ПДВ за 1 км волоконно-оптичної лінії зв`язку (ВОЛЗ) на термін її експлуатації і використовується Залізницями відповідно до їх технологічних потреб для створення власної корпоративної мережі; - внести зміни до п. 4.1.1. Угоди від 17.01.2002 шляхом підписання Доповнення №2, за яким було продубльовано зазначені в Доповненні №2 до Генеральної угоди №589/01 положення; - укласти Договір оренди майна №Л/Ш-051674/НЮ від 28 грудня 2005 року, згідно якого оптичні волокна волоконно-оптичної лінії зв`язку у кількості 2-х оптичних пар (4-х оптичних волокон), які прокладені по всій протяжності Мережі, що побудована згідно з Генеральною Угодою про співробітництво Укрзалізниці та ТОВ "Євротранстелеком" від 27.12.2001 №589/01, надаються відповідачем позивачу по фіксованій платі 5 копійок за 1 км волокон за місяць.

Таким чином, на виконання п. 4.1.1. Генеральної угоди №589/01, відповідач за власні кошти побудував Мережу і надав в користування позивачу чотири оптичні волокна на всій протяжності магістральної мережі на термін її експлуатації. Плата за надання в користування такого волокна, яка була встановлена з 2006 року та не змінювалась відповідачем, є пільговою та неринковою, оскільки фактично це є вкладом відповідача у співпрацю сторін. Водночас, вкладом позивача виступало надання доступу відповідачу на прокладення волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту та інфраструктури позивача на весь термін експлуатації Мережі. У відповідності до умов Договору оренди майна №Л/Ш 051674/НЮ від 28 грудня 2005 року за користування чотирма оптичними волокнами протяжністю 793,699 км позивач сплачує відповідачу всього 47,62 грн з ПДВ.

Відповідач також наголошує суду на те, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:026:0050 волоконно-оптичний кабель ТОВ "Євротранстелеком" прокладений в кабельній каналізації електронних комунікаційних мереж Львівської залізниці, а не в ґрунті.

Питання доступу до кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж не стосується використання земельної ділянки та регулюється, у тому числі, але не виключно, Положенням про кабельну каналізацію електронних комунікаційних мереж, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку від 06.09.2023 №342, а розмір плати визначається Методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури кабельної каналізації електрозв`язку, затвердженої Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку від 13 липня 2022 року №109.

Окрім того, відповідач вказує на те, що відповідно до п. 26 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, заявник подає, з поміж іншого, документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту. Отже, належним доказом, що підтверджує площу та межі сервітуту, а також наявність будівельних, або інженерних споруд є проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, який виготовляється сертифікованим інженером-землевпорядником. Такого проекту до матеріалів справи долучено не було. У вирішенні спорів про встановлення сервітуту суд має враховувати, що обов`язок обґрунтування площі і меж земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача. Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджує, що заміри, проведені позивачем, не підтверджені жодними належними доказами.

Щодо строку встановлення сервітуту, то відповідач просить врахувати, що строк служби волоконно-оптичного кабелю становить 25 років. Крім цього, відповідно до передбачених Генеральною угодою про співробітництво №589/01 умов, термін експлуатації Мережі та дії Генеральної угоди закінчується через 25 років з моменту її прийняття в експлуатацію. Таким чином, термін експлуатації Мережі закінчується у 2029 році, що унеможливлює встановлення сервітуту безстроково, оскільки господарські відносини сторін будуть припиненими.

Наданий позивачем розрахунок плати за встановлення та користування сервітутом відповідач вважає некоректним та несправедливим, зокрема з огляду на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі №918/302/21, в якій Укрзалізниця була стороною.

Стосовно порядку встановлення сервітуту, то відповідач просить врахувати позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/4106/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі №925/603/18, від 17 жовтня 2019 року у справі №484/690/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі №686/18456/18, де зазначено, що передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. У постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №663/917/17 зазначено, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти договір про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови.

Тому позивач як зацікавлена особа повинна довести необхідність встановлення сервітуту та підготувати необхідний пакет документів, а не покладати це на особу, яка не є ініціатором процесу встановлення сервітуту. Проте всі листи позивача, які він надсилав відповідачу, містять переважно прохання направити пакет документів із технічною документацією для встановлення сервітуту, вказати істотні умови договорів сервітуту тощо, а не належне нормативно закріплене мотивування відповідача щодо встановлення земельного сервітуту. Жоден лист позивача не стосується встановлення сервітуту на конкретній земельній ділянці, яка зазначена в позовній заяві.

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає заявлений позов АТ "Укрзалізниця" безпідставним, а права та законні інтереси позивача, за захистом яких останній звернувся у обраний ним спосіб, жодним чином не порушені.

З огляду на зазначені заперечення відповідача, позивач у відповіді на відзив (вх.№4467 від 05.06.2024) додатково просить суд врахувати наступне.

На час будівництва та прийняття в експлуатацію кабелю (2004-2005 роки) чинні правовідносин сторін щодо прокладення та обслуговування кабелю здійснювались із урахуванням положень, визначених Генеральною угодою №589/01 та Угодою від 17.01.2002, а також Правил охорони ліній електрозв`язку затвердженими постановою КМУ №135 від 29.01.1996.

16.12.2020 прийнято Закон України "Про електронні комунікації" №1089-IX, яким встановлено обмеження щодо використання земельних ділянок, на яких прокладені лінії електронних комунікацій встановленням охоронних зон. Згідно пунктів 1, 2, 3 ст. 25 Закону №1089-IX від 16.12.2020 розміщення на земельних ділянках об`єктів будівництва, що є частиною електронних комунікаційних мереж чи їх інфраструктури, здійснюється відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Уздовж повітряних, підземних кабельних ліній електронних комунікаційних мереж та споруд електронних комунікацій встановлюються охоронні зони, а в разі необхідності утворюються просіки, особливо захисні лісові ділянки з дотриманням вимог Земельного кодексу України та Лісового кодексу України. Порядок установлення та визначення розмірів охоронних зон і просік, порядок їх маркування та проведення робіт у цих зонах, у тому числі перелік робіт, здійснення яких потребує погодження з операторами електронних комунікацій, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Оператори мають право вимагати від власників земельних ділянок або землекористувачів установлення сервітутів до категорії земель, визначених Земельним кодексом України, для розгортання та експлуатації електронних комунікаційних мереж загального користування та/або інфраструктури.

Законом №1089-IX від 16.12.2020 внесено зміни до ст. 75 ЗК України. Так, положеннями вказаної статті Земельного кодексу в редакції від 16.12.2020 передбачено, що до земель електронних комунікацій належать земельні ділянки, що надаються у порядку, встановленому цим Кодексом, у власність або користування фізичним особам - підприємцям та юридичним особам для розташування інфраструктури електронних комунікаційних мереж. Землі електронних комунікацій можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Розміри земельних ділянок, у тому числі охоронних зон та просік, що надаються особам, зазначеним у частині першій цієї статті, визначаються відповідно до норм відведення земель для цього виду діяльності та проектно-кошторисною документацією, затверджених в установленому порядку. Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які відповідно до Закону України "Про електронні комунікації" внесені до державного реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, мають право вимагати від власників земельних ділянок або землекористувачів установлення сервітутів, у тому числі особистих сервітутів, земель електронних комунікацій, визначених цим Кодексом, для прокладання під землею електронних комунікаційних мереж та/або усунення їх пошкоджень.

Формування плану меж земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:026:0050 площею 2,3505 га, яка розташована в м. Тернопіль, здійснено у встановленому законом порядку та державна реєстрація права постійного користування ділянкою Залізниці здійснено 06.10.2015. При цьому, законодавчими нормами встановлено обмеження користування, зокрема щодо наявності охоронної зони кабельної лінії електрозв`язку і необхідності погодження певних видів робіт в межах цієї ділянки із ТОВ "Євротранстелеком".

Ненадання згоди на укладення договору про встановлення сервітуту з боку відповідача та заперечення його встановлення в судовому порядку порушує права Залізниці на ефективне використання своєї власності та задоволення своїх потреб, зокрема невизначенням взаємних прав та обов`язків щодо користування ділянкою і встановленими обмеженнями щодо наявності охоронних зон в межах прокладеного кабелю, необхідності сплати податку з урахуванням коефіцієнта індексації тощо.

Необхідність врегулювання питання використання земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Залізниці і на якій прокладені ВОЛЗ відповідача, зумовлена динамікою змін в чинному законодавстві та наявністю охоронних зон вже щодо сформованої земельної ділянки.

При цьому, вимога внести відомості про земельний сервітут ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:026:0050 площею 2,3505 га, яка розташована в м. Тернопіль, до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є похідною від вимоги про встановлення сервітуту за рішенням суду. Залізницею здійснено оформлення земельної ділянки, визначення її меж, відтак питання щодо виготовлення технічного плану обтяження земельної ділянки сервітутом слід покласти на особу, в інтересах якої встановлюватиметься сервітут.

Щодо факту прокладення волоконно-оптичного кабелю в кабельній каналізації електронних комунікаційних мереж позивача, а не в ґрунті, позивач зазначає, що Положенням про кабельну каналізацію електронних комунікаційних мереж, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку від 06.09.2023 №342, урегульовані відносини щодо доступу до елементів інфраструктури кабельної каналізації електрозв`язку. Зокрема встановлено, що ці питання вирішуються між суб`єктами господарювання шляхом укладення відповідних договорів, у яких зокрема зазначається плата за користування елементами інфраструктури кабельної каналізації. Отже, укладення договору на користування елементами інфраструктури кабельної каналізації суб`єкта господарювання не замінює і не виключає укладення окремого договору земельного сервітуту, оскільки ці елементи знаходяться безпосередньо у ґрунті і по них прокладений кабель іншого власника, відмінного від власника земельної ділянки.

Щодо виготовлення проекту технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, то позивач просить врахувати, що відомості про межі та площу земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:026:0050 внесено Залізницею до Державного земельного кадастру відповідно до п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 №1051. Підготовка та надання проекту технічного (кадастрового) плану частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут, покладається на сервітуарія.

Щодо строку сервітуту, то, на думку позивача, 25 річний строк служби кабелю є гарантійним строком, а фактичний строк служби визначається технічним станом кабелю, що може бути значно більшим за дотримання умов його експлуатації, що підтверджується наданим до відзиву листом АТ "Одескабель" від 22.04.2024 №3/ВОК. Тобто, встановлення строкового сервітуту за даних обставин зумовлюватиме подальше неврегулювання спірної ситуації.

Щодо плати за сервітут позивач зазначає, що відповідний розрахунок здійснювався за формулою, визначеною Порядком укладання договорів про встановлення земельних сервітутів АТ "Укрзалізниця", затверджений рішенням правління (протокол засідання правління від 21.04.2021 №Ц-56/45 Ком.т.). Зважаючи на відсутність чинних нормативно-правових документів, які б визначали (регулювали) розмір плати за користування земельною ділянкою, АТ "Укрзалізниця" вважає справедливим та співмірним наявним обмеженням щодо користування земельною ділянкою визначений підпунктом 288.5.2 пункту 288.5 Податкового кодексу України граничний розмір орендної плати - 12% нормативної грошової оцінки, оскільки оренда земельної ділянки, як і сервітут є правом користування чужою земельною ділянкою.

Щодо недотримання процедури встановлення сервітуту та невірно обраного способу захисту, то зазначає, що зважаючи на правову природу сервітуту та враховуючи ч. 5 ст. 75 ЗК України, Закон України "Про електронні комунікації", саме відповідач мав би в договірному порядку звертатись до Залізниці із вимогою встановлення сервітуту частини земельних ділянок, на яких прокладені кабелі ВОЛЗ Мережі. При цьому недосягнення між сторонами домовленостей щодо встановлення сервітуту та ухилення ТОВ "Євротранстелеком" від переговорної процедури в погодженні істотних умов сервітуту стало підставою виникнення цього судового спору, про що також свідчить позиція відповідача щодо заявлених позовних вимог, яка є незмінною протягом усього часу експлуатації кабелю.

У запереченнях на відповідь на відзив (вх.№4538 від 06.06.2024) відповідач наголошує, що відповідно до п. 3.3.5. Генеральної угоди № 589/01 в редакції від 24 березня 2006 року з урахуванням Доповнення №2, Залізниці України забезпечують допуск на відомчі об`єкти Залізниць фахівців ЄТТ, користувачів Мережі, підрядних проектних і будівельно-монтажних організацій, постачальників обладнання і матеріалів для виконання будівельних, монтажно-налагоджувальних робіт, виконання технічного і авторського наглядів у рамках побудови і експлуатації Мережі згідно встановленого на залізницях порядку. Тобто виключно в окремих випадках у визначеному позивачем порядку, відповідач може отримати допуск до відомчих об`єктів Залізниць. Загальний нагляд, обслуговування та експлуатацію здійснює позивач самостійно, за що отримує плату.

До того ж, зазначає, що у своїй відповіді на відзив позивач змінив свою позицію у порівнянні із позовною заявою, обґрунтовуючи необхідність встановлення земельного сервітуту саме встановленням обмежень, пов`язаних із наявністю охоронних зон. Позивач посилається на Правила охорони ліній електрозв`язку, які були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1996 року №135, а також Закон України "Про електронні комунікації".

Однак, вказана постанова не є новим законодавчим обмеженням як це стверджує позивач, а існує з 1996 року. А особливості доступу до земельних ділянок для прокладання оптичних волокон, а також встановлення охоронних зон, так само були передбачені у попередньому Законі України "Про телекомунікації", який діяв з 2004 року, та також не є новими. У будь-якому випадку, зазначені Правила взагалі не стосуються питання встановлення сервітуту та не передбачають необхідність його встановлення.

При цьому, позивач не надає доказів того, що за 22 роки з моменту надання відповідачу права на прокладання волоконно-оптичних ліній зв`язку його права як землекористувача були обмежені. За весь час співпраці сторін позивач жодного разу не погоджував проведення робіт в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:026:0050. У будь-якому випадку у відповідача була відсутня необхідність звертатись до позивача з проханням про встановлення земельного сервітуту чи ініціювати укладення будь-яких інших угод сторін, оскільки прокладання та експлуатація Мережі здійснювалась в рамках співпраці сторін спору, а не з власної ініціативи відповідача. Перебування оптичного волокна в ККЕ є законним та таким, що визначено існуючими договорами сторін.

Додатково відповідач звертає увагу суду на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

На думку відповідача, поведінка позивача є суперечливою та такою, що не відповідає попереднім домовленостям сторін спору та звичайній діловій практиці, яка склалась між сторонами. Позивач намагається створити додаткові зобов`язання для відповідача, у тому числі грошові зобов`язання, за відсутності фактичних підстав для цього, у зв`язку з чим вважає вимоги стосовно встановлення сервітуту незаконними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 жовтня 2001 року між Фондом державного майна України та Державним підприємством Центральна станція зв`язку Державної адміністрації залізничного транспорту України укладено Договір про спільну діяльність по створенню товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком", відповідно до якого сторони зобов`язалися діяти спільно для організації на території України ТОВ "Євротранстелеком", управління його господарського діяльністю з метою одержання прибутку, надання послуг зв`язку, для задоволення потреб залізничного транспорту України та ринкового попиту у послугах зв`язку.

З долученої відповідачем редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком", затвердженого загальними Зборами учасників товариства, протокол №1 від 02 жовтня 2001 року (п.п. 5.1, 5.2), слідує, що Товариство створене для цілей задоволення потреб залізничного транспорту України та ринкового попиту в Україні у послугах зв`язку, фінансових та інвестиційних послугах та одержання прибутку в мережі зв`язку. Товариство, у відповідності з відповідними ліцензіями, наданими Товариству (та/або такими, що будуть одержані ним), здійснює діяльність у галузі зв`язку та, зокрема, (і) будує, надає, утримує, обслуговує та експлуатує мережу зв`язку, (іі) здійснює будь-яку іншу діяльність у галузі зв`язку згідно з чинним законодавством України.

Предметом діяльності Товариства, зокрема, є: Будівництво та технічне обслуговування мереж міжнародного, міжміського і місцевого телефонного зв`язку та надання таких послуг зв`язку у відповідності з ліцензіями, що видаються уповноваженими державними органами (п.5.2.1.); Будівництво та технічне обслуговування загальнодержавних мереж передачі даних і документального зв`язку та надання таких послуг зв`язку у відповідності з ліцензіями, що видаються уповноваженими державними органами (п. 5.2.2.).

Відповідно до п.3.1 Статуту, одним із учасників Товариства виступав Фонд державного майна України, що діяв в інтересах Центральної Станції Зв`язку Державної адміністрації залізничного транспорту України ("ЦСЗ").

27 грудня 2001 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (надалі Укрзалізниця) (правонаступником є АТ "Укрзалізниця") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (надалі ЄТТ) укладено Генеральну угоду про співробітництво №589/01, предметом якої згідно п.2 є співробітництво сторін з будівництва і експлуатації Мережі зв`язку для задоволення потреб Укрзалізниці і надання послуг зв`язку з використанням ресурсів Мережі.

При цьому, в п.1 Генеральної угоди №589/01 зазначено, що:

"Мережа" - означає сукупність засобів і споруд зв`язку ТОВ "Євротранстелеком" (ЄТТ), об`єднаних у єдиному технологічному процесі для забезпечення пропуску телекомунікаційного трафіка на базі волоконно-оптичних ліній зв`язку в межах земель транспорту, що встановило і використовує ТОВ "Євротранстелеком" (п. 1 Генеральної угоди №589/01);

"Землі транспорту" означає землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовим, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту;

"Канальний ресурс" цифрові потоки та канали зв`язку, що утворені в результаті ущільнення волоконно-оптичного кабелю Мережі.

У розділі 3 Генеральної угоди передбачено, що ЄТТ у рамках Угоди приймає на себе наступні зобов`язання: 3.1.1. Розробка бізнес-плану побудови Мережі; 3.1.2. Фінансування проектування, будівництва і експлуатації Мережі; 3.1.3. Організація постачання необхідного обладнання, кабельної продукції, вимірювальної техніки, витратних матеріалів для створення Мережі і її подальшої експлуатації; 3.1.4. Укладення договорів на проектування, будівництво і експлуатацію Мережі; 3.1.5. Взаємодія із постачальниками з питань гарантійного і післягарантійного обслуговування обладнання; 3.1.6. Виконання функцій Оператора і забезпечення керування Мережею; 3.1.7. При будівництві та експлуатації Мережі вживати заходи по недопущенню пошкодження майна залізничного транспорту, у тому числі засобів та споруд зв`язку.

В свою чергу, Укрзалізниця в рамках Угоди зобов`язалась:

3.2.1. Надати Залізницям України право визначення у взаємовідносинах з ЄТТ в будівництві та експлуатації Мережі відповідно до пункту 3.3. даної Угоди.

3.2.2. Забезпечити координацію Залізниць України та інших підприємств Укрзалізниці у взаємодії з ЄТТ в будівництві та експлуатації Мережі та виконання відповідних окремих двосторонніх договорів передбачених пунктом 3.3.

За умовами пункту 3.3. Генеральної угоди, Залізниці України та Центральна станція зв`язку Укрзалізниці за окремими договорами із ЄТТ в рамках Угоди: надають право прокладення волоконно-оптичного кабелю в межах Земель транспорту, яке буде оформлене Сторонами відповідними актами (пп. 3.3.1.); беруть участь у здійсненні комплексу робіт по перед проектній підготовці і проектуванню Мережі, включаючи участь у розробці технічного завдання з побудови Мережі (пп.3.3.2).

У розділі 4 Генеральної угоди №589/01 сторонами врегульовано питання щодо використання і розподілу ресурсу Мережі.

Так, згідно з пп. 4.1.1, ресурс лінійних споруд зв`язку Мережі у кількості 4-х оптичних волокон на всій протяжності магістральної мережі виділяється Залізницям країни в безоплатне користування на термін її експлуатації і використовується Залізницями відповідно до їх технологічних потреб для створення власної корпоративної мережі без права продажу та передачі в користування третім особам. Ресурс лінійних споруд Мережі використовується ЄТТ для комерційних цілей (пп. 4.2.2).

Згідно з пп. 4.2.1., 4.2.2 Генеральної угоди канальний ресурс ЄТТ використовується ним для комерційних цілей. Канальний ресурс Залізниць України може бути використаний для власних технологічних потреб.

Згідно з п. 9.1 Генеральної угоди, остання набирає сили з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін і діє протягом терміну будівництва та експлуатації Мережі.

На підставі Генеральної угоди про співробітництво між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі Укрзалізниця) та ТОВ "Євротранстелеком" з будівництва і експлуатації Мережі зв`язку для задоволення потреб Укрзалізниці і надання послуг зв`язку з використанням ресурсів Мережі, укладеної 27 грудня 2001 року, 17 січня 2002 року між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська державна залізниця" (надалі Залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" укладено Угоду про співробітництво.

Предметом даної Угоди (п. 2) є співробітництво Сторін з будівництва і експлуатації корпоративних мереж Укрзалізниці, Залізниці та Мережі ЄТТ для задоволення потреб Укрзалізниці, Залізниці та для комерційних цілей ЄТТ з використанням ресурсів Мережі.

Пунктом 3.2. вказаної Угоди також передбачено, що Залізниця за окремими договорами з ЄТТ та в рамках цієї угоди приймає на себе наступні зобов`язання, зокрема: надає право прокладення волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту, яке буде оформлене Сторонами відповідним актом (п.3.2.1); надає опори контактної мережі, високовольтних ліній, мости, естакади, інші споруди для підвіски або прокладки кабелю (п.3.2.4.); забезпечує технічну експлуатацію лінійно-кабельних споруд, установок електроживлення та кондиціонерів і проведення відповідних ремонтно-відновлювальних робіт при пошкодженнях (п.3.2.8).

Пунктом 9.1 Угоди передбачено, що остання набирає сили з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін і діє протягом терміну будівництва та експлуатації Мережі.

Водночас, згідно з п. 6.1. Генеральної угоди про співробітництво №589/1 від 27.12.2001 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002, після закінчення будівництва Мережі взаємовідносини з питань експлуатації будуть здійснюватися на підставі додаткових договорів, укладених сторонами.

Надалі, у 2004 році в межах виконання п.3.2.1 Угоди про співробітництво від 17 січня 2002 року, сторони склали Акт про надання права на прокладання волоконно-оптичних ліній зв`язку (ВОЛЗ), відповідно до якого Львівська залізниця надає право ТОВ "Євротранстелеком" на проведення робіт з прокладання волоконно-оптичних ліній зв`язку в межах земель транспорту на весь термін будівництва мережі зв`язку.

З наявних в матеріалах справи доказів також вбачається, що 05 липня 2004 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" підписано Доповнення №1 до Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 №589/01, яким внесено зміни в розділ 1, підрозділи 3.1 та 3.3 розділу 3 Генеральної угоди, доповнивши їх новими пунктами.

Зокрема, Розділ 1 Генеральної угоди "Терміни, що використовуються в Угоді" доповнено наступним:

"Термін експлуатації Мережі" - інтервал часу з моменту введення в експлуатацію однієї з споруд Мережі до моменту припинення експлуатації всіх споруд і засобів Мережі в результаті фізичного зношування, але не менше розрахункового строку служби волоконно-оптичного кабелю 25 років".

Відповідно до Акта робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва волоконно-оптичної лінії зв`язку, затвердженого генеральним директором ТОВ "Євротранстелеком" 08.12.2004, пред`явлені лінійно-кабельні споруди волоконно-оптичної лінії зв`язку Київ-Львів на дільницях Київ пасс. - Фастів, Фастів - Попельня, Попельня - Козятин, Козятин - Вінниця, Вінниця - Жмеринка, Жмеринка - Деражня, Деражня Підволочиськ, Підволочиськ - Тернопіль, Тернопіль - Золочів, Золочів - Красне, Красне - Львів магістральної мережі ТОВ "Євротранстелеком" прийнято в експлуатацію.

В п.10 Акту зазначено, що технологічні та архітектурно-будівельні рішення по об`єкту характеризуються такими даними: прокладання кабелю здійснювалось в захисній поліетиленовій трубі: по залізничних станціях - в існуючий каналізації та в ґрунті, на перегонах - в земляному полотні залізної дороги. Для розміщення кінцевих пристроїв використовувались окремі площі в існуючих приміщеннях вузлів зв`язку Придніпровської та Донецької залізниць.

Відповідно до Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 21 липня 2005 року, затвердженого наказом Мінтрансзв`язку від 09.06.2006 №550, волоконно-оптична лінія зв`язку "Київ-Львів. Лінійні споруди" прийнята в експлуатацію.

Згідно з п.1 Акту, будівництво здійснено на підставі Генеральної угоди про співробітництво №589/01 від 27 грудня 2001 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком", угодами про співробітництво між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" та ТОВ "Євротранстелеком" від 18 січня 2002 року, угодою про співробітництво між "Львівською державною залізницею" та ТОВ "Євротранстелеком" від 17 січня 2002 року та наказу Генерального директора ТОВ "Євротранстелеком" від 02 липня 2004 року №20а.

В Акті, серед іншого, перелічено показники об`єкта окремо по кожній з дільниць, серед яких: захисні поліетиленові труби ЗПТ 40/33, тип кабелю (ВОК-48, ВОК-30, ВОК-18, ВОК 12), його протяжність, а також зазначено, що такі прокладено в тілі земляного полотна залізниці/ в ґрунті в смузі відводу залізниці.

Також, 01 серпня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (Замовник) та Львівською державною залізницею (Виконавець) було укладено Договір № 280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення.

Пунктом 1.1. вищезазначеного Договору передбачено, що у відповідності з Угодою про співробітництво від 17 січня 2002 року, яку сторони уклали між собою, Виконавець (Львівська залізниця) приймає на себе зобов`язання щодо виконання робіт з технічного обслуговування і аварійного відновлення ліній зв`язку (оптичних волокон волоконно-оптичної лінії зв`язку, ВОЛЗ), а Замовник (ТОВ "Євротранстелеком") сплачує вартість цих робіт.

28 грудня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (як Орендодавцем) та Львівською державною залізницею (Орендар) укладено Договір оренди майна №Л/Ш-051674/НЮ, згідно якого (п.п. 2.1, 4.1) оптичні волокна волоконно-оптичної лінії зв`язку у кількості 2-х оптичних пар (4-х оптичних волокон), які прокладені по всій протяжності Мережі, що побудована згідно з Генеральною Угодою про співробітництво Укрзалізниці та ТОВ "Євротранстелеком" від 27.12.2001 №589/01, надаються відповідачем позивачу по фіксованій платі 5 копійок за 1 км волокон за місяць без ПДВ.

В подальшому, 24 березня 2006 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" підписано Доповнення №2 до Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 №589/01, яким внесено доповнення в розділи 1, 3, 4 Генеральної угоди, доповнивши їх новими пунктами.

18 травня 2006 року між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" підписано Доповнення №2 до Угоди про співробітництво від 17.01.2002, яким внесено зміни в розділи 1, 3, 4, 5 Угоди, доповнивши їх новими пунктами.

Зокрема, підпункт 4.1.1 Розділу "4. Використання і розподіл ресурсу Мережі" Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 №589/01 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002 викладено в наступній редакції:

"4.1.1. Лінійний ресурс Мережі у кількості 4-х оптичних волокон на всій протяжності магістральної мережі виділяється Залізницям України в довгострокову оренду по фіксованій платі 5 копійок без ПДВ за 1 км. ВОЛЗ на термін її експлуатації і використовується Залізницями відповідно до їх технологічних потреб для створення власної корпоративної мережі без права продажу та передачі в користування третім особам".

З поданих матеріалів також вбачається, що у 2004 році між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" підписано Додаткову угоду №1 до Угоди про співробітництво від 17.01.2022 №1/Ш (стосовно технічного нагляду за виконанням будівельно-монтажних робіт на лініях зв`язку), у відповідності до якої, на виконання Угоди в частині забезпечення чіткої організації будівництва, систематичного технічного нагляду за виконанням будівельно-монтажних робіт у відповідності з проектними рішеннями і технічними нормами, у т.ч. положенням "Керівництва щодо будівництва лінійних споруд ВОЛЗ КНД-45-141-99)", Залізниця прийняла на себе виконання робіт з технічного нагляду за будівництвом ліній зв`язку, які належать ЄТТ.

30 липня 2014 року між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" підписано Додаткову угоду №2 до Угоди про співробітництво від 17.01.2002, якою пункт 3.2.4. викладено в новій редакції, за якою Залізниця приймає на себе зобов`язання:

"Надає опори контактної мережі, високовольтних ліній, мости, естакади, лінійно-кабельні та інші споруди для підвіски або прокладки кабелю, що складає сукупність засобів і споруд, об`єднаних в єдиному технологічному процесі залізниці для організації корпоративної мережі зв`язку з використанням волоконно-оптичного кабелю ЄТТ, без укладання окремих договорів на всій протяжності мережі на підставі цієї Угоди".

Дана Додаткова угода №2 набирає чинності з дати підписання її Сторонами і діє протягом терміну дії Угоди про співробітництво (п.2).

Як вказує позивач, волоконно-оптичні лінії зв`язку (кабелі), що є власністю ТОВ "Євротранстелеком", прокладені через земельну ділянку із кадастровим номером 6110100000:02:026:0050.

В підтвердження наведеного долучено Акт комісійного обстеження частини земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні АТ "Укрзалізниця", складений 04.12.2019.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка №59911337 від 26.05.2016) правокористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:026:0050, площею 2,3505 га, яка розташована за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (на даний час АТ "Українська залізниця" згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 №938 "Деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця"").

Підставою для виникнення речового права права постійного користування зазначеною земельною ділянкою зазначено: розпорядження №592-од, видане 30.09.2015; видавник: Тернопільська обласна державна адміністрація. Власником зазначеної земельної ділянки є Тернопільська обласна державна адміністрація; форма власності державна.

До Реєстру також внесено відомості щодо цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:026:0050 для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту.

Акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" зверталось до ТОВ "Євротранстелеком" з пропозицією щодо врегулювання питання встановлення сервітуту та використання земельної ділянки, на яких прокладені волоконно-оптичні кабелі, листами від 27.07.2017 №02-49, від 04.11.2019 №НЗІ-10/5735 та від 25.01.2024 №НКМ-12/5. Проте ТОВ "Євротранстелеком" залишило звернення Залізниці без задоволення, мотивуючи це відсутністю правових підстав для укладення договорів про встановлення земельних сервітутів, так як прокладання волоконно-оптичних ліній зв`язку здійснено на підставі Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 №589/01 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002.

Так, у листі від 27 липня 2017 року №02-49 Регіональна філія "Львівська залізниця" повідомила ТОВ "Євротранстелеком" про те, що у межах смуги відведення ПАТ "Укрзалізниця" прокладено волокно-оптичний кабель ТОВ "Євротранстелеком". Відповідно до земельного законодавства України на об`єкти майна, які знаходяться на території інших юридичних (фізичних) осіб необхідно укласти договори про встановлення земельних сервітутів. Враховуючи вимоги земельного законодавства України та для подальшої співпраці, Залізниця просила укласти договори про встановлення земельних сервітутів на частини земельних ділянок залізниці, на яких знаходяться об`єкти згідно переліку земельних ділянок ПАТ "Укрзалізниця" в межах Львівської області Золочівського району та Тернопільської області (однак без зазначення інформації щодо кадастрових номерів земельних ділянок); для укладення даного договору в найкоротший термін надати наступні документи: заяву (клопотання), щодо укладання договорів про встановлення земельних сервітутів із зазначенням їхніх видів, строку дії, площі та місця (за наявності адреси) розташування; засвідчену належним чином копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (для юридичних осіб); завірену належним чином копію технічних умов на розміщення об`єктів та/або укладання інженерних мереж (за умови їх наявності); розробити Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення земельного сервітуту, визначену Законом України "Про землеустрій".

У відповідь на вказане звернення, ТОВ "Євротранстелеком" у листі №766 від 15 серпня 2017 року зазначило, що 23 травня 2017 року ТОВ "Євротранстелеком" надало в робочому порядку свої зауваження та пропозиції щодо протоколу наради керівників ряду департаментів ПАТ "Українська залізниця" та представників ТОВ "Євротранстелеком", в частині процедурних питань договору сервітуту, які, окрім іншого, стосувалися наступного:

1. Визначення предмету договору, а саме визначення об`єму прав, що будуть передані від ПАТ "Українська залізниця" до ТОВ "Євротранстелеком", оскільки ці права не можуть бути абстрактними, передані права мають бути чітко, точно і повно визначені. Крім того, в предметі (іншій частині договору) мають бути зазначені конкретні механізми та способи реалізації (використання) переданих прав.

2. Визначення ціни договору, а саме механізму обґрунтованого розрахунку вартості договорів.

3. Вирішення ПАТ "Українська залізниця" процедурних проблем реєстрації об`єкту сервітуту, реєстрації переданих прав, та здійснення державної реєстрації договорів.

Проте, оскільки на момент підготовки даного листа, жодне з визначених на Нараді питань ПАТ "Українська залізниця" не було опрацьовано (принаймні ТОВ "Євротранстелеком" про жодні результати відповідного опрацювання не повідомлене), ТОВ "Євротранстелеком" пропонувало перейти до укладання договорів сервітутів після того як ПАТ "Укрзалізниця", як ініціатор укладання договорів сервітуту, вирішить та надасть товариству відповідь і пропозиції стосовно зазначених питань.

У листі від 04.11.2019 №НЗІ-10/5735 Регіональна філія "Львівська залізниця" повідомила ТОВ "Євротранстелеком" про те, що відповідно до вимог підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Угоди співробітництво від 17.01.2002, укладеної між Львівською державною залізницею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком", Залізниця за окремими договорами надає право прокладання волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту. В межах земель, які знаходяться в постійному користуванні АТ "Укрзалізниця", прокладені волоконно-оптичні лінії зв`язку, що є власністю ТОВ "Євротранстелеком", а відтак, з метою дотримання вимог глави 32 Цивільного кодексу України та глави 16 Земельного кодексу України, Залізниця просила укласти з АТ "Укрзалізниця" договори на право встановлення земельних сервітутів з метою прокладання та експлуатації ліній зв`язку, на земельних ділянках згідно з переліком, що надається, та надіслати до регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" заяву (клопотання), у якій зазначити строк дії сервітуту, площі та місця (адреси) розташування волоконно-оптичних ліній зв`язку.

У листі від 25.01.2024 №НКМ-12/5 Регіональна філія "Львівська залізниця" повторно просила ТОВ "Євротранстелеком" укласти з АТ "Укрзалізниця" договори на право встановлення земельних сервітутів з метою прокладання та експлуатації ліній зв`язку, на земельних ділянках згідно з переліком , та повідомила, що для того, щоб розпочати процедуру укладання договорів, ТОВ "Євротранстелеком" необхідно скерувати до регіональної філії відповідне звернення, вказавши в ньому інформацію, а саме: обґрунтування необхідності встановлення земельного сервітуту із зазначенням його виду (у цьому випадку - для прокладання та експлуатації ліній зв`язку), строку дії, орієнтовної площі та місця (адреси) розташування.

У відповідь на вказане звернення, у листі №81 від 15 лютого 2024 року ТОВ "Євротранстелеком" залишило запит Залізниці без задоволення, зокрема зазначивши, що правові підстави прокладання волоконно-оптичної лінії зв`язку визначені Генеральною угодою №598/01 та Угодою від 17.01.2002 року та не потребували встановлення сервітуту. Вказані договори є дійсними та такими, що регулюють відносини ТОВ "Євротранстелеком" та Львівською залізницею. Крім цього, договори були укладені, в тому числі для задоволення потреб Укрзалізниці в корпоративній мережі. Львівська залізниця надала право прокладення волоконно-оптичного кабелю в межах Земель транспорту за Угодою від 17.01.2002 року, а ТОВ "Євротранстелеком", у свою чергу, отримало право здійснювати прокладення волоконно-оптичного кабелю та ефективно використовувало Мережу з 2002 року. Тобто сторони визначили оптимальний спосіб використання майна ТОВ "Євротранстелеком" без встановлення обтяжень стосовно земельної ділянки. Також, у листі звернуто увагу на те, що відповідно до законодавства України з правом вимоги про встановлення сервітуту може звернутись виключно особа, яка має намір користуватись земельною ділянкою. Таким чином, ТОВ "Євротранстелеком" вважає, що відсутні правові підстави звертатись до Залізниці з метою встановлення сервітуту.

Оскільки домовленості щодо укладення договору сервітуту на земельних ділянках, на яких прокладено Мережу, позивач з відповідачем не досягли, АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося з цим позовом до господарського суду.

Дослідивши норми чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами статей 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на положення статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

За змістом частин 1, 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем, а також з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця", якому на праві постійного користування належить земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:02:026:0050, площею 2,3505 га, щодо встановлення на користь відповідача - ТОВ "Євротранстелеком" безстрокового оплатного земельного сервітуту, на частину вказаної земельної ділянки, площею 0,1400 га, вид сервітуту - для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю/ ліній зв`язку ТОВ "Євротранстелеком", з оплатою сервітуту в розмірі 2763 грн 94 коп. з ПДВ в місяць або 33167 грн 23 коп. з ПДВ в рік; та про зобов`язання відповідача внести відомості про земельний сервітут до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У статті 395 ЦК України визначено види речових прав на чуже майно, якими відповідно до частини 1 цієї норми є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Згідно з частиною 1 статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (ч.2 ст.401 ЦК України).

Відповідно до ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до частин 1-3 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (ч.5 ст.403 ЦК України).

Частиною 1 ст. 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

За змістом частин 2-4 статті 98 ЗК України земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, перелік окремих видів яких наведено у статті 99 ЗК України, зокрема - право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій.

Згідно зі ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема: право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; інші земельні сервітути.

Згідно зі статтею 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

При цьому, спосіб встановлення сервітуту впливає на можливість обрання способу захисту і, як вбачається, якщо законом передбачено можливість встановлення сервітуту як договором, так і рішенням суду, то, відповідно, і способами захисту в такому випадку можуть бути як звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним, так і з вимогою про встановлення сервітуту за рішенням суду.

Зазначене підтверджується практикою Верховного Суду відповідно до якої переглядались рішення у справах з вимогами як про визнання укладеним договору сервітуту (постанови від 20.09.2018 по справі №918/370/17, від 03.12.2020 у справі №925/27/18), так і про встановлення сервітуту судом без укладення відповідного договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №911/2701/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №915/483/17, від 29.01.2020 у справі №920/1204/17).

Виходячи з правового аналізу наведених законодавчих норм, якими врегульовано встановлення земельного сервітуту, і зокрема, за рішенням суду, слід дійти висновку, що зазначені норми, окрім іншого, встановлюють коло осіб (суб`єктний склад сервітутних відносин), між якими можуть виникнути сервітутні правовідносини та умови їх виникнення, без обмеження щодо того хто має право ініціювання встановлення сервітутів та звернення до суду у випадку виникнення спору з цього питання.

Межі здійснення цивільних прав фактично виражаються у формулі "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а обмеження (заборони), які мають найбільш загальний характер і які особа повинна враховувати у своїй поведінці, конкретизуються у статті 13 Цивільного кодексу України, відповідно до частин першої - четвертої якої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Тобто, цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов`язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.

Беручи до уваги викладене, власник (користувач) земельної ділянки у певних випадках має такі ж самі права на звернення до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту, як і інша особа, яка має необхідність у використанні його земельної ділянки, за умови дотримання інших умов, передбачених законодавством, та конкретних обставин, які спонукали його до такого звернення.

При цьому, обов`язковою умовою для встановлення сервітуту є вжиття особою (позивачем), яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №918/370/17), а якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №925/603/18).

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи відносно обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, дослідивши обставини цієї справи та докази, подані сторонами в підтвердження своїх доводів та заперечень, суд дійшов висновку про недоведеність обставин, на які посилається позивач при обґрунтуванні заявлених вимог.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на Акт комісійного обстеження частини земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні АТ "Укрзалізниця" з метою укладання договору про встановлення земельного сервітуту, складений 04.12.2019 комісією у складі: головного інженера підрозділу Тернопільська дирекція залізничних перевезень, ревізора з безпеки руху Тернопільської ревізорської дільниці апарату безпеки руху РФ "Львівська залізниця" департаменту безпеки руху АТ "Укрзалізниця", начальника технічного відділу ВСП "Тернопільська дирекція залізничних перевезень", начальника сектору майнових та земельних ресурсів ВСП "Тернопільська дистанція сигналізації і зв`язку", заступника начальника ВСП "Тернопільська дистанція електропостачання", головного інженера ВСП "Тернопільська дистанція колії", інженера землевпорядника ВСП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень".

В Акті міститься висновок комісії про доцільність укладання договору земельного сервітуту на орієнтовну площу частини земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:026:0050, що складає 0,1400 га.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи схематичний план визначення довжини кабелю ЕТТ ВОЛЗ в кабельній каналізації ШЧ8, затверджений начальником підрозділу Тернопільської дистанції сигналізації і зв`язку 16.05.2024.

Поряд з цим, як Акт комісійного обстеження від 04.12.2019, так і схематичний план від 16.05.2024 складені в односторонньому порядку працівниками підрозділів позивача. Акт обстеження не містить посилання на спосіб обстеження земельної ділянки, залучення до таких дій сертифікованих інженерів-землевпорядників тощо. Водночас технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, з визначенням реальної площі та меж земельної ділянки, де було побудовано волоконно-оптичну лінію зв`язку, в матеріалах справи відсутня.

Слід зазначити, що відповідач не заперечує обставину знаходження кабелю на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:02:026:0050, проте вказує на те, що такий кабель був прокладений в кабельній каналізації електронних комунікаційних мереж Львівської залізниці, а не в ґрунті.

Отже, обставина щодо знаходження кабелю ТОВ "Євротранстелеком" на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:02:026:0050, прокладеного в кабельній каналізації електронних комунікаційних мереж, що належить позивачу, сторонами визнається.

Водночас, з наявних у справі доказів не вбачається можливість виникнення між сторонами земельних відносин, які могли б бути врегульовані шляхом встановлення земельного сервітуту.

Частиною 1 ст.2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Судом з`ясовано, що прокладання та експлуатація Мережі, яка належить позивачу, здійснювалась в рамках співпраці сторін за Генеральною угодою про співробітництво №589/01, укладеною 27 грудня 2001 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та ТОВ "Євротранстелеком" та Угодою про співробітництво, укладеною між Львівською залізницею та ТОВ "Євротранстелеком" від 17 січня 2002 року.

При цьому, волоконно-оптичний кабель ТОВ "Євротранстелеком" прокладений в кабельній каналізації електронних комунікаційних мереж Львівської залізниці, а не в ґрунті, про що також зазначено у долученому позивачем схематичному плані від 16.05.2024.

До того ж, відповідно до Акту комісійного обстеження від 23.09.2024, складеного на прохання відповідача (лист №507 від 19.09.2024) за участі представників відокремленого підрозділу "Тернопільська дистанція сигналізації та зв`язку" АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Євротранстелеком", на ділянках: ВОЛЗ Тернопіль-Красне та ВОЛЗ Тернопіль-Хмельницький магістральний волоконно-оптичний кабель зв`язку ТОВ "Євротранстелеком" (ВОЛЗ Київ - Львів) прокладено в кабельній каналізації електрозв`язку, яка є власністю відокремленого підрозділу "Тернопільська дистанція сигналізації та зв`язку" АТ "Укрзалізниця". На всіх ділянках кабель прокладено в захисній поліетиленовій трубі зовнішнім діаметром 32 мм.

Водночас питання доступу до кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж не стосується використання земельної ділянки та може бути врегульоване, у тому числі, але не виключно, Положенням про кабельну каналізацію електронних комунікаційних мереж, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку від 06.09.2023 № 342 та іншими нормативно-правовими актами з питань доступу.

Відповідно до п.2 Положення, останнє поширюється на діяльність операторів електронних комунікацій, які є володільцями кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (ККЕ), та постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які використовують ККЕ для власних потреб або для надання електронних комунікаційних послуг.

В п.3 Положення зазначено, що користування ККЕ - послуга постачальника з надання замовнику у користування місця у каналі ККЕ для розміщення прокладеного кабелю електронних комунікацій замовника на договірних умовах.

Відповідно до ч.39 ст. 2 Закону України "Про електронні комунікації" кабельна каналізація електронних комунікаційних мереж - обладнання та споруди, призначені для прокладання, монтажу та експлуатаційного обслуговування кабелів електронних комунікаційних мереж, що включають, зокрема, трубопроводи (канали кабельної каналізації), закладні та оглядові пристрої в колодязях, кабельних шафах, шахтах, колекторах, мостах, естакадах, тунелях, будівлях, а також приміщення для вводу кабелів і розміщення лінійного обладнання.

Слід зазначити, що АТ "Укрзалізниця" внесена до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, в підтвердження чого відповідачем долучено Витяг з Реєстру Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку та надає, у тому числі, послуги доступу до фізичної інфраструктури, включаючи споруди, кабельні каналізації і щогли.

Оскільки АТ "Українська залізниця" є оператором електронних комунікацій та володільцем ККЕ, тому на нього також поширюються Положення про кабельну каналізацію електронних комунікаційних мереж, затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку від 06.09.2023 № 342 та іншими нормативно-правовими актами з питань доступу

Отже, питання використання кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж не стосується використання земельної ділянки, оскільки волоконно-оптичний кабель прокладався безпосередньо в ККЕ, що належить позивачу.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що укладення договору на користування елементами інфраструктури кабельної каналізації суб`єкта господарювання не замінює і не виключає укладення окремого договору земельного сервітуту, оскільки ці елементи знаходяться безпосередньо у ґрунті.

Водночас, така позиція позивача суперечить законодавству та безпосередньо підставам позову, на які він посилається, оскільки земельний сервітут стосується питання використання земельної ділянки, а не використання інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж, яка є окремою послугою та виключає виникнення земельних відносин сторін.

Суд також враховує, що саме позивач здійснює обслуговування та експлуатацію мережі згідно з умовами Договору №280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01 серпня 2005 року (що зумовлює необхідність доступу до земельної ділянки, на якій така прокладена), за що отримує плату. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачу ТОВ "Євротранстелеком" для доступу чи експлуатації прокладених в мережі позивача кабелів є необхідним доступ до земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача.

Позивач у відповіді на відзиві додатково просить врахувати, що 16.12.2020 прийнято Закон України "Про електронні комунікації", яким встановлено обмеження щодо використання земельних ділянок, на яких прокладені лінії електронних комунікацій встановленням охоронних зон.

Згідно частин 1-3 ст. 25 вказаного Закону розміщення на земельних ділянках об`єктів будівництва, що є частиною електронних комунікаційних мереж чи їх інфраструктури, здійснюється відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Уздовж повітряних, підземних кабельних ліній електронних комунікаційних мереж та споруд електронних комунікацій встановлюються охоронні зони, а в разі необхідності утворюються просіки, особливо захисні лісові ділянки з дотриманням вимог Земельного кодексу України та Лісового кодексу України. Порядок установлення та визначення розмірів охоронних зон і просік, порядок їх маркування та проведення робіт у цих зонах, у тому числі перелік робіт, здійснення яких потребує погодження з операторами електронних комунікацій, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Оператори мають право вимагати від власників земельних ділянок або землекористувачів установлення сервітутів до категорії земель, визначених Земельним кодексом України, для розгортання та експлуатації електронних комунікаційних мереж загального користування та/або інфраструктури. Встановлення сервітуту для розгортання та експлуатації електронних комунікаційних мереж та його припинення здійснюються відповідно до Земельного та Цивільного кодексів України з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

Відповідно до ст. 75 Земельного кодексу України до земель електронних комунікацій належать земельні ділянки, що надаються у порядку, встановленому цим Кодексом, у власність або користування фізичним особам - підприємцям та юридичним особам для розташування інфраструктури електронних комунікаційних мереж.

Землі електронних комунікацій можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електронних комунікаційних мереж, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо споруд електронних комунікаційних мереж, у тому числі базових станцій мобільного зв`язку, земних станцій супутникового зв`язку та радіорелейних ліній встановлюються охоронні зони, а в разі необхідності утворюються просіки.

Розміри земельних ділянок, у тому числі охоронних зон та просік, що надаються особам, зазначеним у частині першій цієї статті, визначаються відповідно до норм відведення земель для цього виду діяльності та проектно-кошторисною документацією, затверджених в установленому порядку.

Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які відповідно до Закону України "Про електронні комунікації" внесені до державного реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, мають право вимагати від власників земельних ділянок або землекористувачів установлення сервітутів, у тому числі особистих сервітутів, земель електронних комунікацій, визначених цим Кодексом, для прокладання під землею електронних комунікаційних мереж та/або усунення їх пошкоджень.

Проте, як вже зазначалось вище, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачу для доступу чи експлуатації вже прокладених (ще у 2004 році в рамках угод про співробітництво) в мережі позивача кабелів є необхідним доступ до земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача, як і відсутні докази віднесення спірної земельної ділянки до земель електронних комунікацій, відсутні докази визначення розмірів охоронних зон земельної ділянки відповідно до норм відведення земель для цього виду діяльності та за проектно-кошторисною документацією, затверджених в установленому порядку, отже, зазначені доводи позивача суд вважає необґрунтованими.

З урахуванням вищенаведеного, позивач не довів необхідності та наявності у нього підстав для звернення з позовом про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:026:0050.

Також, позивачем не обґрунтовано:

- площу земельної ділянки (0,1400 га), стосовно якої заявлено вимогу щодо встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту. При цьому, проведені працівниками позивача заміри, вказані в Акті комісійного обстеження 04.12.2019 (з урахуванням охоронних зон), є орієнтовними, про що позивачем безпосередньо вказується, і такі не підтверджені жодним належним доказом;

- визначений у позовній заяві розмір оплати сервітуту на користь АТ "Укрзалізниця" в розмірі 2763 грн 94 коп. з ПДВ в місяць або 33167 грн 23 коп. з ПДВ в рік, оскільки такий розрахунок проведено з урахуванням орієнтовної площі земельної ділянки (0,1400 га) та відповідно до Порядку укладання договорів про встановлення земельних сервітутів АТ "Укрзалізниця" із застосуванням 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тоді як позивач є платником земельного податку, розмір якого не може перевищувати 3% від нормативної грошової оцінки, оскільки є суб`єктом господарювання державної форми власності, а земельна ділянка належить йому на праві постійного користування;

- необхідність встановлення сервітуту безстроково. При цьому, суд враховує, що відповідно до Доповнення №1 від 05 липня 2004 року до Генеральної угоди про співробітництво № 589/01, термін експлуатації Мережі інтервал часу з моменту введення в експлуатацію однієї з споруд Мережі до моменту припинення експлуатації всіх споруд і засобів Мережі в результаті фізичного зношування, але не менше розрахункового строку службу волоконно-оптичного кабелю 25 років. Наведене також підтверджується листом АТ "Одескабель" від 22 квітня 2024 року №3/ВОК, у якому зазначено, що відповідно до технічних умов "ТУ У 31.3-05758730-047:2007 Кабелі зв`язку оптичні для магістральних, зонових, міських та сільських мереж зв`язку" мінімальний строк служби кабелів за дотримання умов експлуатації має складати не менше 25 років. Після 25 років фактичний строк служби визначається технічним станом кабелю. Разом з тим, гарантійний строк експлуатації складає три роки з дня введення в експлуатацію, але не більше чотирьох років з моменту виготовлення, що підтверджується листом АТ "Одескабель" від 08 травня 2024 року №4/ВОК. Отже, з урахуванням строку служби кабелю, прокладеного на землях, що перебувають в користуванні позивача (25 років), а також того, що відповідно до передбачених Генеральною угодою про співробітництво №589/01 умов термін експлуатації Мережі та дії Генеральної угоди закінчується через 25 років з моменту її прийняття в експлуатацію (у 2029 році), що унеможливлює встановлення сервітуту безстроково. Оскільки господарські відносини сторін будуть припиненими.

Метою встановлення земельного сервітуту на певний строк чи без визначення строку є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки у ефективному її використанні. При цьому однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення такої потреби землекористувача у будь-який інший спосіб.

Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої заінтересованої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 910/6925/22.

З урахуванням вищенаведеного, позивач не довів наявності обґрунтованих підстав для встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту, площею 0,1400 га стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:026:0050 для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю/ ліній зв`язку ТОВ "Євротранстелеком", як і не довів неможливість задовольнити потреби у ефективному використанні земельної ділянки в інший спосіб.

Відтак позов є необґрунтованим і до задоволення не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести відомості про земельний сервітут до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, така вимога задоволенню не підлягає, як похідна вимога, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісної вимоги.

Водночас суд відзначає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (п. 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

За змістом ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільного права чи інтересу це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Водночас ефективність позовної вимоги про визнання права має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №915/1890/19 тощо).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

На позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Наведе вище в сукупності свідчить про недоведеність порушеного права або інтересу позивача за спірними обставинами, за захистом якого позивач звернувся у обраний ним спосіб шляхом встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу, судом також враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Зважаючи на викладене, усі інші доводи та міркування сторін взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Судові витрати.

При ухваленні рішення у справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України).

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у цій справі, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 20, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову - відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам у справі відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.10.2024.

Суддя Н.В. Охотницька