Постанова

від 17.10.2024 по справі 910/3235/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3235/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Губенко Н. М., Мамалуй О. О.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А

та представників:

позивача - ОСОБА_1., Приходько М. М.

відповідача - Воскобойник М. Т.

третіх осіб 1-3 - Полуніна К. А.

третьої особи 4 - Приходько М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 (головуючий - Шапран В. В., судді Буравльов С. І., Андрієнко В. В.)

у справі № 910/3235/22

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екіпаж"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 , 4) ОСОБА_5

про визнання недійсними рішень загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екіпаж" про визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколом № 17/02/22 від 17.02.2022.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником ТОВ "Екіпаж" з розміром частки у статному капіталі товариства 3 600,00 грн, що становить 33,3%. Іншими учасниками товариства є ОСОБА_2 (третя особа 1), ОСОБА_3 (третя особа 2), ОСОБА_4 (третя особа 3) з розмірами часток у статутному капіталі по 1 200,00 грн кожен, що становить по 11,1%, а також ОСОБА_5 (третя особа 4) з розміром частки 3 600,00 грн, що становить 33,3% статутного капіталу.

3. У квітні 2022 року позивачу стало відомо, що 17.02.2022 були проведені загальні збори учасників товариства, на яких прийняті рішення, зокрема, про припинення ТОВ "Екіпаж" шляхом ліквідації у добровільному порядку, звільнення директора товариства ОСОБА_5 , призначення ліквідатора товариства ОСОБА_2 та визначення його місцезнаходження, визначення порядку задоволення та строку заявлення вимог кредиторів до товариства.

4. Вказані рішення оформлені протоколом загальних зборів учасників товариства № 17/02/22 від 17.02.2022. Також, 21.02.2022 приватним нотаріусом до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі вищевказаного рішення.

5. Однак, ОСОБА_1 вказує на те, що загальні збори учасників товариства проведені без його відома, про такі збори його не було повідомлено належним чином, участі у зборах він не брав, будь-яких рішень не приймав, протокол за їх наслідками не підписував. Тому позивач вважає, що вказані рішення прийняті з порушенням вимог ст.ст.30, 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", п.9.10 Статуту Товариства, без належного повідомлення про такі збори учасників і за відсутності позивача, а також без належного кворуму для прийняття рішень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Екіпаж" від 17.02.2022, оформлені протоколом № 17/02/22 про:

- припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Екіпаж" шляхом ліквідації в добровільному порядку;

- звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_5 17.02.2022;

- призначення ліквідатора ОСОБА_2 ;

- визначення місцезнаходження ліквідатора за адресою АДРЕСА_1 ;

- визначення порядку задоволення вимог кредиторів відповідно до ст.112 ЦК України та визначення строку заявлення кредиторами своїх вимог до Товариства, який становить два місяці з дня оприлюднення відомостей з Єдиного державного реєстру.

7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що за відсутності на загальних зборах товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_5 рішення на них прийняті учасниками, сукупний розмір часток яких складає 1/3 статутного капіталу товариства, що не відповідає чинному законодавству, статуту товариства та порушує права позивача на управління товариством. З урахуванням розміру частки позивача рішення про ліквідацію товариства, прийняте за його відсутності, також є неправомочним. Оскільки незаконні рішення загальних зборів учасників товариства від 17.02.2022 були прийняті до державної реєстрації та потягли юридичні наслідки у вигляді внесення відомостей про ліквідацію товариства та призначення ліквідатора, то вони є такими, що порушують права позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

9. Ухвалюючи зазначену постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що враховуючи висновок експерта № 334 від 06.06.2024 Київського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цій справі судом встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 у протоколі загальних зборів учасників ТОВ "Екіпаж" № 17/02/22 від 17.02.2022 у рядку " ОСОБА_5 " виконано ОСОБА_5 .

10. Також, апеляційний господарський суд зазначив, що за сукупності встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин, поведінка позивача, що полягає у бездіяльності та ухиленні від виконання ухвал суду і клопотань судового експерта, перешкоджала проведенню експертизи з метою встановлення фактичних обставин справи щодо підписання/непідписання протоколу ОСОБА_1 та є суперечливою. У зв`язку з чим апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав, в силу приписів частини четвертої статті 102 Господарського процесуального кодексу України встановити обставину справи, а саме, що підпис у протоколі загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Екіпаж" № 17/02/22 від 17.02.2022 у рядку " ОСОБА_1 " виконано саме ОСОБА_1 . При цьому колегія суддів зазначила, що зворотного не встановлено судовим експертом під час дослідження та складання висновку, зокрема саме у зв`язку з тим, що позивачем надано недостатню кількість вільних та умовно-вільних зразків його підпису та почерку.

11. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки всі учасники товариства підписали протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Екіпаж" № 17/02/22 від 17.02.2022, рішення вважаються прийнятими одноголосно і відповідно до встановлених обставин справи та приписів законодавства дотримання порядку проведення та скликання загальних зборів, у тому числі повідомлення учасників товариства, у такому разі не вимагається.

12. Так, за висновками апеляційного господарського суду, з урахуванням висновку експерта та встановлених обставин у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не доведено незаконності оспорюваних рішень загальних зборів та порушення його прав, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заявленого позову.

13. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд, розглянувши дану справу в одне підготовче засідання, на якому були відсутні представники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не провівши усіх необхідних підготовчих дій, зокрема, не витребувавши оригінал протоколу загальних зборів, припустився неповного з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення.

14. Разом з цим, суд апеляційної інстанції залишив без розгляду, зокрема клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме висновків за результатами дослідження з використанням поліграфа від 20.06.2024.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

15. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 і передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

16. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суд суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 904/321/19 та від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.

17. Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку за результатами дослідження з використанням поліграфа від 20.06.2024 (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

Позиція інших учасників справи

18. Представник третіх осіб 1-3 подав відзив, у якому останні не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважають їх безпідставними і необґрунтованими, просять у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

19. ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Екіпаж" з розміром частки у статному капіталі товариства 3 600,00 грн, що становить 33,3% від статутного капіталу. Іншими учасниками товариства є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з розмірами часток у статутному капіталі товариства по 1 200,00 грн кожен, що становить по 11,1% від статутного капіталу, та ОСОБА_5 з розміром частки 3 600,00 грн, що становить 33,3% від статутного капіталу.

20. Відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Екіпаж" №17/02/22, 17.02.2022 відбулися загальні збори, на яких були присутні усі учасники товариства.

21. За всі питання порядку денного зборів учасники товариства проголосували одноголосно "за".

22. На зборах прийнято наступні рішення:

1. Припинити Товариство з обмеженою відповідальністю "Екіпаж" шляхом ліквідації у добровільному порядку.

2. Звільнити з посади директора товариства ОСОБА_5 з 17.02.2022.

3. Призначити ліквідатором ОСОБА_2

4. Визначити місцезнаходження ліквідатора за адресою: АДРЕСА_1 .

5. Визначити порядок задоволення вимог кредиторів відповідно до ст.112 Цивільного кодексу України та визначити строк заявлення кредиторами своїх вимог до товариства, який становить два місяці з дня оприлюднення відомостей з Єдиного державного реєстру.

23. У протоколі зазначено, що всі учасники були належним чином повідомлені про час та місце проведення загальних зборів і порядок денний, а також попередньо ознайомилися з усіма питаннями, що розглядалися на зборах, та усіма необхідними документами.

24. Протокол навпроти прізвищ учасників товариства, що приймали відповідні рішення, містить їх, у тому числі підпис наявний і навпроти прізвища позивача.

25. 21.02.2022 приватним нотаріусом Шупенею О. М. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис щодо припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Екіпаж" у результаті її ліквідації на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 17.02.2022 (реєстраційна дія 1000691100019003057).

26. Згідно з п.9.9 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Екіпаж" загальні збори учасників товариства можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених законом та цим статутом щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників товариства взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань.

27. Пунктом 9.17 Статуту визначено, що загальні збори учасників товариства передбачають спільну присутність учасників (їх представників у порядку п. 9.16 статуту) в одному місці для обговорення питань їх порядку денного.

28. Загальні збори учасників товариства проводяться за місцезнаходженням товариства (п.9.21 Статуту).

29. На загальних зборах учасників товариства ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів учасників товариства та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників товариства або інша уповноважена цими зборами особа. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників товариства, може підписати протокол (п.9.18 Статуту).

30. Згідно з положеннями п.9.22 Статуту рішення про ліквідацію товариства приймаються 3/4 голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу, решта ухвалених на спірних зборах рішень вимагала голосування більшості голосів усіх учасників товариства.

Позиція Верховного Суду

31. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, наведені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

32. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

33. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

34. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

35. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

36. У частині другій статті 4 ГПК визначено осіб, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До таких осіб зазначена норма відносить юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

37. Згідно зі ст.167 Господарського кодексу України (у редакції чинній станом на день прийняття оспорюваного рішення загальних зборів) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

38. За приписами статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають такі права:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;

2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;

3) брати участь у розподілі прибутку товариства;

4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

39. Тобто, корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

40. Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує звернення до суду з цим позовом порушенням його прав та інтересів, які пов`язані з тим, що загальні збори учасників товариства проведені без його відома, про такі збори його не було повідомлено належним чином, участі у зборах він не брав, будь-яких рішень не приймав, протокол за їх наслідками не підписував.

41. Так, відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів при скликанні та проведенні загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

42. Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів юридичної особи, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

43. Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.

44. Ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що з огляду на те, що оригінал спірного протоколу загальних зборів не було подано до суду першої інстанції, питання про витребування оригіналу не ставилося судом перед учасниками справи, а протокол було надано лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, учасниками справи, у тому числі і самим позивачем, ініційовано питання щодо призначення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення справжності підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у протоколі, які заперечують факт його підписання.

45. Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському відділенню Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України. В подальшому, до Північного апеляційного господарського суду 13.06.2024 від Київського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України надійшов лист з висновком експерта № 334 від 06.06.2024 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи.

46. Експерт у висновку надав відповіді на поставлені йому питання, зокрема стосовно того, що підпис від імені ОСОБА_5 у протоколі загальних зборів учасників ТОВ "Екіпаж" № 17/02/22 від 17.02.2022 у рядку " ОСОБА_5 " виконано ОСОБА_5 . При цьому, експерт зазначив, що встановити, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у протоколі загальних зборів учасників ТОВ "Екіпаж" № 17/02/22 від 17.02.2022 в рядку " ОСОБА_1 ", ОСОБА_1 чи іншою особою, не виявилося за можливе з причин, викладених у п.1 дослідницької частини висновку.

47. Суд апеляційної інстанції встановив, що у дослідницькій частині висновку з приводу підпису ОСОБА_1 експертом зазначено, що встановлені збіжні загальні та окремі ознаки хоча і є стійкими, але мають невелику ідентифікаційну значимість через те, що розповсюджені та можуть бути характерними для почерків багатьох осіб. Тому вказані ознаки за своєю сукупністю не можуть індивідуалізувати підписний почерк певної особи і слугувати основою для надання позитивного висновку в об`ємі наданого порівняльного матеріалу. Встановлені ж розбіжні загальні та окремі ознаки, при наявності збіжностей, що не можуть бути визнані суттєвими і достатніми для надання негативного висновку про тотожність, оскільки досліджуваний підпис виконано рухами простої будови, має обмежений графічний матеріал, у якому могли не відображатися у достатній мірі ознаки підписного почерку виконавця в об`ємі наданого порівняльного матеріалу.

48. Відтак колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що ОСОБА_5 приймала безпосередню участь у прийнятті спірних рішень та особисто підписала протокол загальних зборів учасників ТОВ "Екіпаж" № 17/02/22 від 17.02.2022. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив як доказ, подану до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_5 , у якій остання стверджувала, що вона не отримувала повідомлень про скликання загальних зборів учасників товариства, не приймала спірні рішення про припинення товариства та не підписувала протокол загальних зборів, зазначивши, що ОСОБА_5 безпосередньо зацікавлена у результаті вирішення даного спору, оскільки вона є учасником товариства та підтримує позицію позивача у спорі. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновок експерта, який є процесуально незалежною особою, у даному випадку є більш вірогідним доказом на підтвердження обставини підписання/непідписання протоколу від 17.02.2022, аніж заява свідка, безпосередньо пов`язаного з позивачем.

49. Щодо обставин підписання/непідписання спірного протоколу ОСОБА_1 , апеляційний господарський суд виходив з того, що першочергово почеркознавча експертиза була призначена згідно ухвали від 10.10.2023. Судовий експерт, зокрема, надіслав до суду клопотання про надання у його розпорядження вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків підпису та почерку ОСОБА_1 , у кількості не менше 15-20 документів. ОСОБА_1 надано у розпорядження експерта документи з вільними та умовно-вільними зразками його підпису і почерку (оригінали договорів, актів, власноруч підписаних заяв) лише 6 документів зі зразками його підпису.

50. У подальшому до суду 04.01.2024 від експертної установи надійшов лист, яким експерт повідомив про направлення ОСОБА_1 рахунку на оплату експертизи № 1771 від 20.12.2023 на суму 34 077,60 грн. Поряд з цим, ОСОБА_1 не оплатив рахунок за проведення експертизи, хоча оплату експертного дослідження було покладено згідно ухвали суду на нього і він про це достеменно знав. Як наслідок, 26.02.2024 до суду від Київського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України надійшов лист № 74/16/488-16-23-21/24 від 12.02.2024 з повідомленням про неможливість надання висновку у зв`язку з відсутністю оплати експертизи.

51. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у своїх письмових поясненнях, поданих до суду 12.03.2023, ОСОБА_1 стверджував, що він не отримував рахунку на оплату експертизи, а також те, що він не має можливості сплатити таку значну суму коштів. Поряд з цим, апеляційний господарський суд зауважив, що на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано жодних доказів.

52. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що достовірно знаючи про те, що витрати на проведення експертного дослідження було покладено саме на позивача, він не проявив жодної зацікавленості та не вчинив будь-яких дій з метою самостійного отримання рахунку та сплати грошових коштів.

53. За висновками колегії суддів суду апеляційної інстанції, така поведінка позивача є суперечливою, оскільки саме він поряд з відповідачем 2 був ініціатором призначення почеркознавчої експертизи.

54. У подальшому, після повторного призначення судової почеркознавчої експертизи згідно ухвали суду від 19.03.2024, судовим експертом знову направлено до суду клопотання про надання вільних зразків почерку та підпису ОСОБА_1 (15-20 документів). Експертом роз`яснено, що такі зразки мають міститися як в офіційних, так і в неофіційних, різнохарактерних за своїм цільовим призначенням документах, зокрема: паспорті громадянина України та закордонному паспорті або їх копіях належної якості, заявах про видачу або заміну паспорта (форма 1), водійському посвідченні, екзаменаційній картці водія, службових посвідченнях, розписках, актах, договорах, довіреностях, квитанціях, заявах про укладання/розірвання шлюбу, членських квитках, платіжних дорученнях, накладних, видаткових касових ордерах, особистих записах, листах, відомостях, щотижневиках, листівках, які достовірно виконані досліджуваною особою. Експертом також зауважено на тому, що дані зразки необхідні для проведення повного і об`єктивного дослідження та відповіді на поставлені питання, оскільки зазначені в ухвалі суду від 19.03.2024, як вільні зразки підпису ОСОБА_1 у томі № 4 на арк.208-223, фактично у відповідності до науково-методичних рекомендацій є умовно-вільними зразками.

55. Поряд з цим, ОСОБА_1 25.04.2024 подав до апеляційного суду пояснення, у яких зазначив, що вказані експертом документи вже було надано разом з поясненнями від 29.11.2023 і більше жодних інших документів у нього немає.

56. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що як убачається з клопотання експерта, документи, які рекомендовано надати досліджуваній особі, можуть бути не лише офіційними, а і неофіційними, тобто позивач міг надати будь-які власні рукописні тексти, блокноти з нотатками, листи, власноруч написані заяви тощо.

57. Отже, на переконання колегії суддів суду апеляційної інстанції, аргументи позивача з приводу того, що у нього відсутні будь-які інші документи зі зразками підпису, є недоведеними та необґрунтованими.

58. Апеляційний господарський суд зазначив, що своєю фактичною відмовою від виконання клопотання експерта позивач проявив суперечливу поведінку, яка розходиться з його попередньою поведінкою під час розгляду справи та проявленою ініціативою щодо проведення експертизи.

59. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана поведінка позивача, що полягає у бездіяльності та ухиленні від виконання ухвал суду і клопотань судового експерта, перешкоджала проведенню експертизи з метою встановлення фактичних обставин справи щодо підписання/непідписання протоколу ОСОБА_1 .

60. З огляду на наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції, дослідивши у сукупності фактичні обставини невиконання позивачем вимог суду, що полягало в ухиленні від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, а також ухиленні від оплати експертного дослідження, дійшла висновку про наявність підстав, в силу приписів ч.4 ст.102 ГПК України встановити обставину справи, а саме, що підпис у протоколі загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Екіпаж" № 17/02/22 від 17.02.2022 у рядку " ОСОБА_1 " виконано саме ОСОБА_1 . При цьому колегія суддів зазначила, що зворотного не встановлено судовим експертом під час дослідження та складання висновку, зокрема саме у зв`язку з тим, що позивачем надано недостатню кількість вільних та умовно-вільних зразків його підпису та почерку.

61. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки всі учасники товариства підписали протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Екіпаж" № 17/02/22 від 17.02.2022, рішення вважаються прийнятими одноголосно і відповідно до встановлених обставин справи та приписів законодавства дотримання порядку проведення та скликання загальних зборів, у тому числі повідомлення учасників товариства, у такому разі не вимагається.

62. Так, в обґрунтування підстави касаційного оскарження ухваленої у цій справі постанови, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 904/321/19.

63. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

64. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

65. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

66. Водночас, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

67. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

68. До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

69. При цьому, незгода скаржника з такими висновками суду апеляційної інстанції, а також його прагнення здійснити нову переоцінку наявних у матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахування його власних висновків щодо поданих доказів не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, як вже зазначалося, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

70. Стверджуючи про неврахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 904/321/19 скаржник не посилається на жодні висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові, а фактично цитує абзац постанови, в якому зазначено: "7.12. Частиною 4 статті 102 ГПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні", що по своїй суті є цитуванням норми права, а не висновками Верховного Суду щодо застосування норми права.

71. Верховний Суд зауважує, що цитування норм та зазначення у постанові Верховного Суду норми права не є правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

72. Звідси, Верховний Суд не вбачає неправильного застосування судом апеляційної інстанції приписів частини четвертої статті 102 ГПК України та погоджується з наведеними вище висновками суду апеляційної інстанції.

73. Також, Верховний Суд зазначає, що суть відповідних доводів скаржника у цій частині зводиться виключно до його незгоди саме із установленими у цій справі обставинами, а також з висновками суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору, що як уже було зазначено вище не може бути підставою касаційного оскарження з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції.

74. Стосовно доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, що полягає у безпідставному неприйнятті поданого позивачем доказу, а саме висновку за результатами дослідження з використанням поліграфа від 20.06.2024 Верховний Суд зазначає таке.

75. Згідно частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

76. Частинами першою, третьою статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

77. Порядок та строки подання доказів учасниками справи врегульовано статтею 80 ГПК України, відповідно до частин другої, четвертої позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

78. Суд апеляційної інстанції встановив, що під час апеляційного провадження позивачем та третьою особою 4 подано клопотання про долучення доказів, а саме висновків за результатами дослідження з використанням поліграфа від 20.06.2024.

79. Відповідно до частин першої, другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

80. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).

81. Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає

Близький за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 (про неврахування висновків з якої зазначає скаржник).

82. Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи

Подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013.

83. Прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування.

84. Судом апеляційної інстанції у цій справі з`ясовано, що в обґрунтування поважності причин неподання вказаних клопотань у визначений законом строк ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вказують зокрема на те, що такі клопотання подані у зв`язку з наявністю у матеріалах справи висновку експерта № 334 від 06.06.2024 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, з яким вони не погоджуються.

85. Звідси суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що така обставина, як необхідність подання нових доказів у суді апеляційної інстанції та клопотань з метою спростування інших доказів та позиції інших учасників справи, не може бути визнана поважною причиною неподання клопотань та доказів у встановлений процесуальний строк.

86. Ураховуючи наведене позивачем обґрунтування, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду щодо неповажності зазначених причин, які не можуть свідчити про наявність виняткових та об`єктивних обставин неможливості подання доказів до суду першої інстанції, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, керуючись імперативними положеннями частини третьої статті 269 ГПК України, цілком правомірно відхилив клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів.

87. Більше того, Верховний Суд звертає увагу, що в поданій касаційній скарзі відповідач, стверджуючи про порушення судом апеляційної інстанції статей 80, 207, 269 ГПК України, посилається на докази, які датовані вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто докази, яких взагалі не існувало навіть на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

88. Однак така обставина (тобто відсутність доказів як таких) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання учасником справи таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Верховний Суд у цій частині звертається до правових висновків, викладених у постанові від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17.

89. Звідси Верховний Суд відхиляє як безпідставні доводи касаційної скарги про необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання позивача про долучення доказів та неврахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.

90. З огляду на наведене вище (пункти 74-89 цієї постанови) Верховний Суд також відхиляє, як необґрунтовані, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

91. Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанцій надав належну оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

92. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

93. Відтак, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 і 4 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цих підстав.

94. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

95. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

96. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

97. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

98. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

99. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

100. За таких обставин, доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.

Розподіл судових витрат

101. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № 910/3235/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Н. М. Губенко

О. О. Мамалуй