Ухвала

від 21.10.2024 по справі 914/1817/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1817/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024

(головуючий суддя - Орищин Г.В., судді - Галушко Н.А., Желік М.Б.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2024

(суддя - Яворський Б.І.)

у справі №914/1817/23

за позовом Головного управління ДПС у Львівській області

до Державного реєстратора Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2024 Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2024 у справі №914/1817/23 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області, Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Повний текст оскаржуваної постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі №914/1817/23 складено 11.04.2024, отже останнім днем строку, встановленого для касаційного оскарження цієї постанови є 01.05.2024.

З 05.02.2018 у Верховного Суду наявний доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень для можливості визначення дотримання заявником касаційної скарги приписів норм ГПК України.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень Головне управління ДПС у Львівській області 23.04.2024 звернулось вперше до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2024 у справі №914/1817/23.

Ухвалою Верховного Суду від 09.05.2024 у справі №914/1817/23 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2024 у справі №914/1817/23 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом подання до Верховного Суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучити: уточнену касаційну скаргу, в якій скаржник має зазначити саме з якими судовими рішеннями не погоджується скаржник та уточнити які саме судові рішення скаржник просить скасувати (зазначити дату судового рішення); докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 4294,40 грн.

17.05.2024 Головним управлінням ДПС у Львівській області на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 09.05.2024 у справі №914/1817/23 подано заяву, до якої додано уточнену касаційну скаргу.

Водночас, вимоги вказаної ухвали Верховного Суду від 09.05.2024 про залишення касаційної скарги без руху щодо надання документу про сплату судового збору у розмірі 4294,40 грн Головним управлінням ДПС у Львівській області не виконано, натомість подано заяву, у якій скаржник просить продовжити строк для сплати судового збору у справі №914/1817/23.

Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №914/1817/23 Суд дійшов висновку, зокрема, про відмову у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку для сплати судового збору, а тому оскільки скаржником не виконано вимог щодо усунення недоліків касаційної скарги у строк, який зазначений в ухвалі Верховного Суду від 09.05.2024 у справі №914/1817/23, Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2024 у справі №914/1817/23 скаржнику.

30.09.2024 Головне управління ДПС у Львівській області звернулось повторно з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2024 у справі №914/1817/23 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтовано тим, що скаржник вперше звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду в межах строку, встановленого ГПК України, для касаційного оскарження. Разом з тим, ухвалою Верховного Суду від 06.06.2024 касаційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку із несплатою судового збору за подання касаційної скарги. Зазначає, що контролюючий орган у найкоротші терміни після повернення касаційної скарги повторно звернувся до Верховного Суду з повторною касаційною скаргою після сплати судового збору. Вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наявні судові рішення Верховного Суду, винесені на користь органів податкової служби, за результатами розгляду аналогічних адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17).

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

При цьому якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об`єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження визнаються судом неповажними, оскільки скаржник не надав суду належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Згідно з ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 292 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2024 у справі №914/1817/23 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 3 ст. 292 ГПК України, із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме шляхом поданням до Суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги до якої долучити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.

Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Визнати неповажними підстави, наведені Головним управлінням ДПС у Львівській області, у клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

2.Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2024 у справі №914/1817/23 залишити без руху.

3.Встановити Головному управлінню ДПС у Львівській області строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4.Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О.О. Мамалуй