Ухвала

від 17.10.2024 по справі 910/11202/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11202/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.

та представників:

позивача - Мостепанюк В. І., Палажченко О. О.

відповідача 1 - Проскурня Т. В.

відповідача 2 - не з`явився

відповідача 3 - Проскурня Т. В.

відповідача 4 - Гольдарб Я. Ю.

відповідача 5 - не з`явився

відповідача 6 - Проскурня Т. В.

відповідача 7 - Проскурня Т. В.

відповідача 8 - Проскурня Т. В.

відповідача 9 - Проскурня Т. В.

відповідача 10 - Проскурня Т. В.

відповідача 11 - Гольдарб Я. Ю.

відповідача 12 - не з`явився

відповідача 13 - Гольдарб Я. Ю.

відповідача 14 - Гольдарб Я. Ю.

відповідача 15 - Гольдарб Я. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 (головуючий - Яковлєв М. Л., судді Станік С. Р., Шаптала Є. Ю.)

і рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 (суддя - Зеленіна Н. І.)

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 (суддя - Зеленіна Н. І.)

і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 (головуючий - Яковлєв М. Л., судді Станік С. Р., Шаптала Є. Ю.)

у справі № 910/11202/22

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 , 4) ОСОБА_5 , 5) ОСОБА_6 , 6) ОСОБА_7 , 7) ОСОБА_8 , 8) ОСОБА_9 , 9) ОСОБА_10 , 10) ОСОБА_11 , 11) ОСОБА_12 , 12) ОСОБА_13 , 13) ОСОБА_14 , 14) ОСОБА_15 , 15) ОСОБА_16

про стягнення 2 375 429 188,10 грн

ВСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (відповідач 1), ОСОБА_3 (відповідач 2), ОСОБА_4 (відповідач 3), ОСОБА_5 (відповідач 4), ОСОБА_6 (відповідач 5), ОСОБА_7 (відповідач 6), ОСОБА_8 (відповідач 7), ОСОБА_9 (відповідач 8), ОСОБА_10 (відповідач 9), ОСОБА_11 (відповідач 10), ОСОБА_12 (відповідач 11), ОСОБА_13 (відповідач 12), ОСОБА_14 (відповідач 13), ОСОБА_15 (відповідач 14), ОСОБА_16 (відповідач 15) про стягнення збитків з пов`язаних із банком осіб (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) у розмірі 2 375 429 188,10 грн, які завдані АТ "Єврогазбанк" протиправними діями та рішеннями відповідачів

Позовні вимоги мотивовані тим, що АТ "Єврогазбанк" та кредиторам АТ "Єврогазбанк" була завдана шкода внаслідок дій відповідачів, в саме, проведення відповідачами, як членами органів управління АТ "Єврогазбанк", невиваженої ризикованої кредитної політики протягом 2011-2013 років, нездійснення належного контролю за економічними показниками діяльності АТ "Єврогазбанк", що призвело до неплатоспроможності АТ "Єврогазбанк".

Позивач вважає, що ухвалення ряду недобросовісних рішень органів управління АТ "Єврогазбанк" про видачу пов`язаним некредитоспроможним позичальникам кредитів на значні суми, забезпечені майновою порукою акціонерів АТ "Єврогазбанк", за завищеною договірною вартістю застави, та ухвалення ряду недобросовісних рішень про інвестування у цінні папери на значні суми емітентів/продавців, що мають зв`язки із керівництвом банку, призвело до заподіяння АТ "Єврогазбанк" збитків. Таким рішеннями є дії, які проявляються в укладенні певних кредитних договорів та договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що позивач не довів наявності всіх елементів складу цивільно-правового правопорушення, зокрема, наявності неправомірної поведінки відповідачів під час укладення спірних правочинів, обставини завдання відповідачами збитків саме внаслідок укладення спірних договорів та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою, що є підставою для відмови в позові.

З огляду на відсутність правових підстав для задоволення позову, суди не розглядали заяви відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 заяву ОСОБА_15 про розподіл судових витрат у справі задоволено, до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_15 присуджено 225 834,00 грн; заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат у справі задоволено, до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 присуджено 611 961,14 грн витрат на професійну правничу допомогу; заяву ОСОБА_3 про розподіл судових витрат у справі задоволено, до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_3 присуджено 144 109,99 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат задовольнити частково, стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 50 000 грн; заяву ОСОБА_15 про розподіл судових витрат задовольнити частково, стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_15 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 50 000 грн; заяву ОСОБА_3 про розподіл судових витрат задовольнити частково, стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 50 000 грн та судові витрати на відправлення поштової кореспонденції в сумі 765 грн.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023, а матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що господарські суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, та постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/15260/18, від 25.07.2023 у справі № 910/13325/21, від 14.09.2021 у справі № 910/11371/18, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20, від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 28.10.2022 у справі № 910/3782/21, від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21, від 07.09.2022 у справі № 904/3867/21, від 27.09.2022 у справі № 904/3864/21, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 18.03.2024 у справі № 910/12955/20, від 08.11.2023 у справі № 916/1489/22, від 23.01.2020 у справі № 918/36/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 02.10.2018 у справі № 910/14/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 07.07.2021 у справі № 916/2620/20, від 09.11.2023 у справі № 910/635/20.

Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази, а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

Разом з цим, під час розгляду матеріалів касаційної скарги Судом встановлено, що Верховний Суд ухвалою від 28.08.2024 передав справу № 910/18526/21 за касаційними скаргами Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 та ОСОБА_17 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановляючи дану ухвалу, Верховний Суд виходив з такого:

- у постанові від 12.07.2022 у цій же справі Верховний Суд розмежував два види позовів: 1) позов від імені Банку; 2) позов від імені Фонду. Аналогічні висновки були зроблені у постанові від 08.11.2023 у справі № 916/1489/22;

- на відміну від висновків Верховного Суду у справі №916/3724/21, Верховний Суд у справі № 916/1489/22 дійшов висновку, що для вкладників та інших кредиторів банків збитки настають лише з дати припинення банку як юридичної особи, а відтак саме з цієї дати починає перебіг позовна давність (позиція, яка змістовно узгоджується із висновками Великої Палати, що містяться у постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, Верховного Суду (КЦС), що містяться у постановах від 16.05.2018 у справі № 757/34878/15-ц, від 09.09.2019 у справі № 755/5789/17, від 12.12.2018 у справі № 752/13711/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 753/23222/15-ц, від 26.09.2019 у справі № 757/58254/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 757/172/16-ц, від 28.08.2019 у справі № 295/12388/16-ц, від 30.06.2020 у справі № 712/13267/17);

- Корпоративна палата у справі № 916/3724/21 відзначила, що позовна давність для Фонду у даному випадку починається з моменту, коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох документів, а саме: реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків;

- натомість Велика Палата у своїй постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц зазначала, що відповідно до частини шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном; якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду. Зазначена норма встановлює солідарну відповідальність пов`язаних з банком осіб перед банком за завдану йому шкоду. Натомість ані солідарна, ані субсидіарна відповідальність пов`язаних з банком осіб за вимогами вкладників та інших кредиторів до банку законом не встановлена. При цьому законом не передбачене повноваження вкладників та інших кредиторів банку звертатися від імені банку з позовними вимогами, зокрема із заподіяння банку шкоди (збитків) до заподіювачів такої шкоди (похідний позов);

- враховуючи висновки Корпоративної палати, що зроблені у постанові від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21, вважаємо за необхідне відступити від висновків, що містяться у постановах як Великої Палати (від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц), так і Верховного Суду у складі колегій суддів КЦС (постанови від 16.05.2018 у справі № 757/34878/15-ц, від 09.09.2019 у справі № 755/5789/17, від 12.12.2018 у справі № 752/13711/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 753/23222/15-ц, від 26.09.2019 у справі № 757/58254/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 757/172/16-ц, від 28.08.2019 у справі № 295/12388/16-ц, від 30.06.2020 у справі № 712/13267/17), зазначивши, що у разі визнання банку неплатоспроможним збитки завдаються одночасно і банку і вкладникам, а отже, з таким позовом навіть до дати припинення банку може звертатися як банк, так і Фонд (як кредитор, який в силу приписів закону представляє всіх інших кредиторів банку);

- у справі наявна виключна правова проблема;

- до ухвалення Корпоративною палатою постанови від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21 існувала усталена судова практика, що базувалася на численних висновках Верховного Суду, відповідно до яких: (1) розмежовувалися два види позовів до керівників та інших пов`язаних з банком осіб (позов банку про стягнення збитків, який подавався до припинення банку як юридичної особи і позов Фонду про стягнення шкоди, завданої колишнім кредиторам, який подавався після припинення банку); (2) існувала правова визначеність щодо моменту початку перебігу позовної давності (для позовів банків - з моменту, коли банк мав можливість визначити суму збитків, при цьому цей момент відрізнявся у залежності від того, чи завдані збитки конкретними правочинами чи в цілому неналежним управлінням банківськими ризиками та активами, тобто доведенням банку до неплатоспроможності; для позовів Фонду - з дати припинення банку як юридичної особи);

- після ухвалення Корпоративною палатою постанови від 04.06.2024 така узгодженість зникла, адже банк було по суті ототожнено з Фондом, оскільки Корпоративна палата дійшла висновку, що для Фонду та інших кредиторів позовна давність починає перебіг за такими самими правилами, що й для банку;

- більш того, у разі застосування такого нового підходу виникає питання щодо юрисдикційності цієї категорії спорів;

- оскільки статтями 302, 303 ГПК передбачено підстави і порядок передачі на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду саме справи, а не касаційної скарги у справі, то переданню на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цьому випадку підлягає справа за касаційними скаргами як Фонду, так і ОСОБА_17 .

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи предмет та підстави позову, підстави касаційного оскарження у справі, що переглядається, та передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 910/18526/21 для відступу від висновків, викладених у наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду (висновки з яких підлягають врахуванню під час розгляду даної категорії спорів), Суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 910/11202/22 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18526/21.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити касаційне провадження у справі 910/11202/22 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18526/21, та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранць

О. О. Мамалуй