Рішення

від 17.10.2024 по справі 751/6417/24

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Рішення

Іменем України

17 жовтня 2024 року місто Чернігів

Справа №751/6417/24

Провадження №2/751/1561/24

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Клименко К. Є.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Чернігівська гімназія №24 Чернігівської міської ради

третя особа на стороні відповідача Управління освіти Чернігівської міської ради

представник позивача Авраменко Геннадій Миколайович

представник відповідача ОСОБА_2

представник третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської гімназії №24 Чернігівської міської ради, третя особа на стороні відповідача Управління освіти Чернігівської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №24 Чернігівської міської ради про зобов`язання організувати освітній процес на 2024-2025 роки у дистанційній формі, в тому числі із залученням учнів, які знаходяться на сімейній формі навчання; стягнення 79 005,98 грн середнього заробітку за період з 11.01.2024 до 01.07.2024 та з 01.07.2024 по день розгляду справи; стягнення 10 000 грн моральної шкоди (а.с.1-3).

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що працює в Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №24. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, вторгненням її збройних сил, а також окупацією частини території України, з метою збереження власного життя та життя членів своєї родини вона 27 лютого 2022 року тимчасово покинула місце свого проживання та виїхала за кордон. Наказом директора школи № 38-к від 24 серпня 2023 року її звільнено з посади вчителя початкових класів Чернігівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №24 Чернігівської міської ради з 24 серпня 2023 року. Проте, рішенням суду від 10.01.2024 її поновлено на посаді. Вказане рішення постановою Чернігівського апеляційного суду від 04.06.2024 змінено у частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, також стягнуто моральну шкоду. Отже, наказом директора з 24.08.2023 її поновлено на роботі, на посаді вчителя початкових класів, але середній заробіток не виплачувався. 13.06.2024 вона зверталась до керівництва школи та просила забезпечити їй державні гарантії в частині організації освітнього процесу у дистанційній формі навчання, в тому числі із залученням учнів, які знаходяться на сімейній формі навчання. Втім їй запропоновано приступити з 01.09.2024 до роботи вчителем початкових класів очної форми навчання. Ігнорування відповідачем державних гарантій, встановлених ст.57-1 Закону України «Про освіту», вплинуло на неї, оскільки втрата заробітку мало відчутні наслідки для її матеріального добробуту та членів її сім`ї.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 23.07.2024 відкрив провадженням у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Протокольною ухвалою суду від 19.19.2024 за клопотанням представника позивача замінено неналежного відповідача Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №24 Чернігівської міської ради Чернігівської області на належного Чернігівська гімназія №24 Чернігівської міської ради, у зв`язку з чим у судовому засіданні оголошено перерву.

У встановлений строк на адресу суду від Чернігівської гімназії №24 Чернігівської міської ради надійшов відзив (а.с.50-60), відповідно до якого у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. Зазначає, що Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №24 Чернігівської міської ради Чернігівської області як у 2023/2024 навчальному році, так і 2024/2025 навчальному році здійснює організацію освітнього процесу в очному форматі. Позивачкою не зазначено яким чином її фактична відсутність на робочому місці була пов`язана з об`єктивним і реальним примусом по відношенню до неї проживати в Швейцарській Конфедерації саме після 04.04.2022, після припинення активних бойових дій на території м. Чернігова. Крім того, вимога зобов`язати відповідача організувати освітній процес на 2024-2025 навчальний рік у дистанційній формі, відноситься до підвідомчості адміністративних судів, що належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на приписи ст.ст. 1, 4, 12 КАС України. Також позивачка у порушення норм Закону України «Про освіту» просить забезпечити організацію освітнього процесу без урахування волевиявлення учнів та їх батьків, а також у непередбаченій законодавством формі, яка позивачем довільно визначена як поєднання дистанційної та сімейної (домашньої) форми. Педагогічний працівник закладу освіти не є органом управління закладом освіти і не має право на свій розсуд встановлювати форму організації освітнього процесу, без наявності зустрічного волевиявлення інших учасників освітнього процесу, а також встановлювати нові форми організації освітнього процесу, що не передбачені чинним законодавством. Позивачка протиставляє свої особисті інтереси правам дітей та батьків на вибір форми здобуття освіти.

Управління освіти Чернігівської міської ради надіслало письмові пояснення (а.с.35-42), в яких просило відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Нормами п. 4 ст. 10 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020, зокрема, встановлено що структура і тривалість навчального року, навчального тижня, навчального дня, занять, відпочинку між ними, форми організації освітнього процесу визначаються педагогічною радою закладу освіти у межах часу, передбаченого освітньою програмою, відповідно до обсягу навчального навантаження, встановленого відповідним навчальним планом. Статтею 36 вказаного закону педагогічні ради закладів загальної середньої освіти віднесені до органів управління закладом загальної середньої освіти. Втім, педагогічні працівники до органів управління закладом загальної середньої освіти Законом не віднесені. Зазначені правові норми передбачають, що встановлення форми організації освітнього процесу є автономним правом закладу освіти, яке реалізується виключно через уповноважені органи управління - педагогічні ради та гарантується державою. За таких обставин вимога зобов`язати організувати освітній процес на 2024-2025 навчальний рік у дистанційній формі, відноситься до підвідомчості адміністративних судів.

Отримавши відзив, позивачем подано відповідь на відзив (а.с.95-96), в якій представник позивача вказав, що воєнний стан в Україні не скасовано. За таких обставин Швейцарія продовжила надавати захист громадянам України. Частина 1 ст. 57-1 Закону України «Про освіту» є імперативною нормою права і не допускає відхилення від надання гарантій педагогічним працівникам, які були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду (воєнного стану). Щодо порушення підвідомчості зазначив, що згідно ч. 1 п. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Спір про організацію освітнього процесу в дистанційній формі регулюється зокрема нормами статті 60-2 КЗпП України, є спором цивільно-правового характеру і має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

У судовому засідання представник позивача позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому та відповіді на відзив.

Представник відповідача та представник третьої особи у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.2009 працює в Чернігівській ЗОШ №І-ІІІ ступенів №24 Чернігівської міської ради на посаді вчителя початкових класів.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України ОСОБА_1 виїхала до Швейцарської Конфедерації, де отримала захист і тимчасову адресу проживання (а.с.5).

Наказом Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №24 Чернігівської міської ради №38-к від 24.08.2023 ОСОБА_1 звільнено з роботи.

Новозаводський районний суд м. Чернігова рішенням від 10 січня 2024 року скасував наказ Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №24 Чернігівської міської ради №38-к від 24.08.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновив ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №24 Чернігівської міської ради з 24.08.2023 року. Стягнув з Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №24 Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 64 759 грн 00 коп, визначений без утримання податків, зборів, інших обов`язкових платежів.

Наказом №3-к від 25.01.2024 ОСОБА_1 поновлено на посаді вчителя початкових класів з 24.08.2023 (а.с.13, 75).

Чернігівський апеляційний суд постановою від 04.06.2024 змінив рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 січня 2024 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу: збільшив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу до 69 939 грн 72 коп. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 січня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди та в частині розподілу судових витрат скасував. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 24 Чернігівської міської ради, Управління освіти Чернігівської міської ради про стягнення моральної шкоди задовольнив частково. Стягнув з Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 24 Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди та 45 грн 09 коп судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції (а.с.6-12).

На виконання рішення Чернігівського апеляційного суду 13.06.2024 представник позивача звернувся до відповідачів із заявою про добровільне виконання рішення суду від 04.06.2024 в частині стягнення середнього заробітку в розмірі 69 939,72 грн, моральної шкоди в розмірі 5 000 грн та судового збору. Крім того, просив забезпечити реалізацію державних гарантій ОСОБА_1 в частині організації освітнього процесу у дистанційній формі, в тому числі із залученням учнів, які знаходяться на сімейній формі навчання (а.с.14-15).

З відповіді Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №24 Чернігівської міської ради Чернігівської області від 13.06.2024 вбачається, що ОСОБА_1 повідомили про те, що 01.09.2024 відкривається інклюзивний клас очної форми навчання, а тому просять приступити до роботи (а.с.17).

Крім того, згідно листа від 25.01.2024 вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про те, що класи з дистанційною формою навчання не були сформовані через відсутність відповідних заяв батьків (а.с.74).

На вказану заяву представником позивача направлено до відповідача заяву про виконання ч.1 ст.57-1 Закону України «Про освіту», а саме забезпечити організацію освітнього процесу у дистанційній формі (а.с.16).

Відповідно до довідки Управління освіти Чернігівської міської ради від 18.09.2024 ОСОБА_1 у період з 11.01.2024 до 18.09.2024 виплата грошових коштів не здійснювалася (а.с.43).

Відповідно актів від 19.07.2022 та 11.08.2024 складено висновок про можливість використання приміщення підвалу з тиром, вбудованого в будівлю загальною площею 579 кв.м для укриття населення (а.с.61-66).

Рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради у 2023/2024 та 2024/2025 навчальних роках у Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №24 Чернігівської міської ради Чернігівської області вирішено здійснювати організацію освітнього процесу в очному форматі (а.с.67-73).

Згідно витягу з протоколу засідання педагогічної ради №1 від 30.08.2024 Чернігівської гімназії №24 Чернігівської міської ради вирішено з 01.09.2023 організувати освітній процес в очній формі навчання, дітей, які перебувають за кордоном перевести на сімейну форму навчання (підстава: заява батьків) (а.с.88).

Також згідно витягу з протоколу засідання педагогічної ради №1 від 29.08.2024 Чернігівської гімназії №24 Чернігівської міської ради вирішено з 02.09.2023 для учнів 1-9 класів організувати освітній процес 2024-2025 н.р. в умовах воєнного стану у вигляді очної форми навчання та для 53 здобувачів освіти з індивідуальною (сімейною) форму навчання (а.с.89).

Відповідно табелів обліку робочого часу за період січень-вересень 2024, ОСОБА_1 не виковувалася робота (а.с.78-86).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 43-46 Конституції України визначені основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Разом з тим відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та воєнний стан діє і на час розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами) - заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати та не звільняється від обов`язку виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій.

Відповідно до частини першої статті 57-1 Закону України «Про освіту» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» від 15.03.2022 № 2126-ІХ, що набув чинності 20.03.2022) здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку та інших виплат, передбачені законом.

Забезпечення державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, створення безпечного освітнього середовища, організацію здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) у межах своєї компетенції здійснюють: органи виконавчої влади, органи військового командування, військові, військово-цивільні адміністрації та органи місцевого самоврядування, їх представники, посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти; заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники; громадські об`єднання, благодійні організації та фізичні особи, які здійснюють благодійну (волонтерську) діяльність.

Середній заробіток за частиною 2 статті 235 КЗпП є зарплатою, право на отримання якої виникло в працівника, якого незаконно позбавили можливості виконувати свою трудову функцію за наявності вини власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Сторонами не оспорюється, що позивачка була вимушена виїхати за межі України та залишити робоче місце через військову агресію РФ.

Положення ч. 1 ст. 57-1 Закону Україну «Про освіту» встановлює гарантію збереження місця роботи та середнього заробітку працівникам закладів освіти, які були вимушені змінити місце проживання (перебування) на час воєнного стану.

Саме на відповідача законодавчо покладено обов`язок забезпечити реалізацію державних гарантій, визначених ст. 57-1 Закону України «Про освіту», зокрема, організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників.

Середній заробіток за період з 11.01.2024 до 17.10.2024 позивачу не виплачувався, що не заперечується відповідачем.

У спірний період відповідачем не приймалось рішень про призупинення дії трудового договору з позивачем.

Отже, позивач є працівником закладу освіти та до неї слід застосувати норму права, визначену Законом України «Про освіту», який в даному випадку є спеціальним, тобто на час особливого періоду гарантія виплати середнього заробітку позивачу покладається на відповідача.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі за текстом - Порядок №100) передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Як роз`яснено в п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно п. 8 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» «нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів».

При визначенні суми середнього заробітку, що підлягає стягненню, суд враховує, що середньоденний розмір заробітної плати, який становить 647 грн 59 коп. Даний розмір середньоденного заробітку встановлений рішеннями суду, а тому в силу положень ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Таким чином, період з 11.01.2024 до 17.10.2024 має 201 робочий день, середній заробіток складає 647 грн 59 коп х 201 = 130 165,59 грн (без врахування обов`язкових платежів).

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Невиплатою належних грошових сум без законних підстав позивачу спричинено моральну шкоду, яка виразилась у втраті нормальних життєвих зв`язків, а саме позивач була позбавлена доходу, що змусило її прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, з даного приводу позивач зазнала переживань.

З урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи принцип розумності та справедливості, а також період невиплати позивачу належних їй грошових сум, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

Щодо вимог про зобов`язання організувати освітній процес у дистанційній формі, суд вважає необхідним відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60-2 КЗпП України дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Стаття 60-2 КЗпП України передбачає порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов`язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов`язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про освіту» основними формами здобуття освіти є інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві); дуальна.

Дистанційна форма здобуття освіти - це індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого - педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Сімейна (домашня) форма здобуття освіти - це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства.

Положеннями пунктів 1, 2 наказу Міністерства освіти і науки України «Деякі питання організації дистанційного навчання» від 08 вересня 2020 року №1115, визначено, що організація здобуття освіти за дистанційною формою здійснюється виключно за бажанням учнів, їх батьків.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про освіту» автономія право суб`єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом.

Згідно з ч.3 ст.2 Закону України «Про освіту» суб`єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України до засад державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності відноситься фінансова, академічна, кадрова та організаційна автономія закладів освіти у межах, визначених законом.

Статтею 23 Закону України «Про освіту» встановлено, що держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти.

Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Нормами п. 4 ст. 10 Закону України «Про повну загальну середню освіту», зокрема, встановлено що структура і тривалість навчального року, навчального тижня, навчального дня, занять, відпочинку між ними, форми організації освітнього процесу визначаються педагогічною радою закладу освіти у межах часу, передбаченого освітньою програмою, відповідно до обсягу навчального навантаження, встановленого відповідним навчальним планом та з урахуванням вікових особливостей, фізичного психічного та інтелектуального розвитку дітей, особливостей регіону, тощо.

Статтею 36 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічні ради закладів загальної середньої освіти віднесені до органів управління закладом загальної середньої освіти.

Таким чином, крім загального положення щодо віднесення рішення про встановлення форми організації освітнього процесу до компетенції педагогічної ради закладу загальної середньої освіти, законодавство України містить додаткове застереження про необхідність отримання згоди (бажання) учнів та їх батьків.

Посилання відповідача на те, що вимога про організацію освітнього процесу на 2024-2025 навчальний рік у дистанційний формі відноситься до підвідомчості адміністративних судів, суд не приймає до уваги, оскільки спір у даній справі не є публічно-правовим, виникає із цивільних відносин, а отже, має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/1076/17.

Разом з тим, саме до компетенції органів управління відповідача віднесено організовувати освітній процес у дистанційній формі, а право суб`єкта освітньої діяльності на самоврядування полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень.

З огляду на зазначене відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача організувати освітній процес у дистанційній формі.

Таким чином, оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн за вимоги щодо зобов`язання вчинити певні дії та моральної шкоди (а.с.19).

Враховуючи, що в частині позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено, то відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкодив сумі 121,12 грн (1211,20х1000/10000).

Також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимоги щодо стягнення середнього заробітку у розмірі 1 301 грн 66 коп (130 165,59х1%).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правничої допомоги від 16.07.2024 адвокатом Авраменко Г.М. (а.с.109) та ордеру (а.с.4).

Представником позивача надано детальний опис виконаних робіт (а.с.108).

Позивач сплатив на користь адвоката 25 000,00 грн за надання правничої допомоги, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №37 від 16.07.2024 (а.с.110).

З огляду на викладене, суд вважає, що заявлена сума судових витрат на професійну правничу допомогу є надто завищеною, оскільки спір у справі не є складним, підготовка позову та участь у судовому засіданні не займає великого обсягу та часу на виконання відповідних робіт.

За таких підстав суд застосовує співмірність винагороди за адвокатські послуги обсягу наданих послуг в межах даної справи адвокатом, а також враховуючи часткове задоволення позову, у зв`язку з чим суд зменшує розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.60-2, 235, 237-1КЗпП України, Законом України «Про освіту», суд, -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Чернігівської гімназії №24 Чернігівської міської ради, третя особа на стороні відповідача Управління освіти Чернігівської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Чернігівської гімназії №24 Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 130 165 (сто тридцять тисяч сто шістдесят п`ять) грн 59 коп середнього заробітку (сума визначена без урахування обов`язкових відрахувань до бюджету і державних цільових фондів) за період з 11.01.2024 до 17.10.2024.

Стягнути з Чернігівської гімназії №24 Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 1 000 (одну тисячу) грн 00 коп моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Чернігівської гімназії №24 Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 121 (сто двадцять одну) грн 12 коп судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп витрат на правничу допомогу, а всього 5 121 (п`ять тисяч сто двадцять одну) грн 12 коп.

Стягнути з Чернігівської гімназії №24 Чернігівської міської ради судовий збір у розмірі 1 301 (одну тисячу триста одну) грн 66 коп на користь держави (ГУК у м. Києві/м. Київ/2203106, код отримувача 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 22.10.2024.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Чернігівська гімназія №24 Чернігівської міської ради (місцезнаходження: 14014, м. Чернігів, вул. Олександра Довженка, буд.148, код ЄДРПОУ 25975197)

Третя особа на стороні відповідача Управління освіти Чернігівської міської ради (місцезнаходження: просп. Перемоги, 141 м. Чернігів 14013, код ЄДРПОУ 2147598)

Суддя Н. В. Маслюк