Постанова

від 21.10.2024 по справі 153/1580/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 153/1580/23

Провадження № 22-ц/801/2041/2024;22-ц/801/2043/2024

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дзерин М. М.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 рокуСправа № 153/1580/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Копаничук С. Г.,

суддів: Медвецького С. К., Оніщука В. В.,

за участі секретаря судового засідання Кашпрук М. Г.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Ямпільська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 , Ямпільської міської ради на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 липня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 05 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Дзерина М. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Ямпільської міської ради про визнання заповіту недійсним. Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Цекинівка Могилів-Подільського району Вінницької області померла її мати - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, що складається із земельної ділянки, площею 1,7475 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області; земельної ділянки площею 1,7474 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області; частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 ; житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2 . Вона є спадкоємцем першої черги за законом. Проте, коли 09 серпня 2023 року вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець першої черги за законом, на що остання повідомила її, що ОСОБА_3 склала заповіт ,за яким все майно з чого б воно не складалося, після смерті ОСОБА_3 переходить відповідачу ОСОБА_2 . Остання ,скориставшись тим, що в травні 2022 року позивач поїхала до Італії, а її матір ОСОБА_3 , яка в цей час проживала одна в будинку по АДРЕСА_1 , скориставшись довірою позивача та ОСОБА_3 , покликала останню до себе проживати. Вона запропонувала ОСОБА_2 , що буде платити кошти за те, що ОСОБА_3 проживає в неї. Однак ОСОБА_2 відмовилася, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 отримує хорошу пенсію, а також в бабусі ще є збереження і їм вистачає, а тому ніяких коштів на утримання ОСОБА_3 висилати не потрібно. Тим більше, що ОСОБА_3 мала заощадження в сумі 20 000 грн., які хотіла відправити своїй онучці Ані. ОСОБА_3 проживала в ОСОБА_2 з листопада 2022 року по березень 2023 року. Увесь цей час ОСОБА_2 писала, що з ОСОБА_3 все добре, пересилала фото останньої, ОСОБА_4 зі святами. Іноді спілкувалися, коли був інтернет. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.Коли вона приїхала щоб зайнятисяпохованням матері,будинок ОСОБА_3 був узанедбаному стані,в ньомубув безлад,знаходився різнийнепотріб,сміття . Відповідач повідомила, що ховати ОСОБА_3 будуть з її будинку, оскільки будинок ОСОБА_3 для здійснення похоронної церемонії був непридатний, а також зауважила, що бабуся ОСОБА_3 заощадила на похорон 20 000 грн. і цих коштів цілком вистачає на похорон, ще й залишиться. Позивач погодилася на умови ОСОБА_2 .. Здійснили поховання ОСОБА_3 28.03.2023 перед похованням, позивач попросила у відповідача папку з документами, які належали покійній. Позивач переглянула їх, чи є всі документи на місці, зробила з деяких документів фото, забрала мамині записи. В цей час відповідач запропонувала, щоб позивач не забирала папку з документами, а залишила їй, так як вони їй можливо будуть потрібні в майбутньому. Також, відповідач повідомила, що треба отримати свідоцтво про смерть, і їй це не буде важко зробити. Зловживаючи довірою, відповідач заволоділа документами ОСОБА_3 . Після похорону, позивач та відповідач продовжували і далі спілкуватися по телефону. Згодом вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець першої черги за законом, на що остання повідомила її, що ОСОБА_3 склала заповіт на все майно на ОСОБА_2 ,а також повідомила , що про інших спадкоємців їй нічого відомо не було. Позивач звернулася до відділення поліції (№1) м.Ямпіль Могилів-Подільського ВП ГУНІ у Вінницькій області із заявою про вчинення ОСОБА_2 , злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.3 ст.190 КК України та розпочати досудове розслідування. Вважаючи, що підпис в заповіті складений від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений старостою Цекинівського старостинського округу №18 Могилів-Подільського району Вінницької області від 29 вересня 2022 року не належить її матері ,просила суд визнати цей заповіт недійсним .

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 липня 2024 року позов задоволено. Визнано недійсним заповіт складений від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений 29 вересня 2022 року старостою Цекинівського старостинського округу №18 Могилів-Подільського району Вінницької області, зареєстрований в реєстрі №18-36.

Додатковим рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 серпня 2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сердечнюк М. В. про стягнення судових витрат задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та Ямпільської міської рада Могилів-Подільського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн, тобто по 10000 грн. з кожного.Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Ямпільської міської рада Могилів-Подільського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, які пов`язані з явкою позивача до суду у сумі 900 грн, тобто по 450 грн з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду та додаткове рішення скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що суд першої інстанції під час направлення експерту додаткових матеріалів для дослідження порушив норми процесуального права, не врахував думку сторін , що вплинуло на результати експертизи та позбавив відповідача надати власні документи для проведення експертизи. Вказана помилка , на думку апелянта , спричинила помилку експерта внаслідок чого призвела до ухвалення неправильного рішення у справі. В частині оскарження додаткового рішення зазначає, що сторона позивача порушила строки подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, не обгрунтувала заяву про стягнення судових витрат, однак суд вказані обставини не врахував та помилково стягнув судові витрати з відповідачів.

Ямпільська міська рада також подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду та додаткове рішення скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. За змістом апеляційна скарга дублює доводи викладені у апеляційній скарзі ОСОБА_2 В частині оскарження додаткового рішення, апеляційна скарга не містить доводів у чому полягає його незаконність, однак також заявлена вимога про його скасування .

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадахверховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цимКодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Цекинівка Могилів-Подільського району Вінницької області померла ОСОБА_3 (т.1, а.с.13).

ОСОБА_3 належить право власності на частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , а також право власності на земельні ділянки площею 1,7475 га, та 1,7474 га, що розташована на території Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області (т.1, а.с.19-21).

З копії спадкової справи №70/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 встановлено, що після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа. 03 квітня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 09 серпня 2023 року ОСОБА_1 також подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини (т.1 а.с.65, 74).

Заповітом від 29 вересня 2022 року, зареєстрованого в реєстрі №18-36 , ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом, а також земельні ділянки з кадастровим номером 0525687700:03:003:0017; 0525687700:03:003:0016 заповіла ОСОБА_2 .

29 вересня 2022 року старостою Цекинівського старостинського округу Могилів-Подільського району Вінницької області вказаний заповіт було посвідчено (т.1, а.с.67).

З копії закордонного паспорта ОСОБА_6 НОМЕР_1 вбачається , що остання тривалий період часу перебувала за кордоном (т.1 а.с. 87-90).

Згідно висновкуексперта Вінницькогонауково-дослідногоекспертно-криміналістичногоцентруМВСУкраїни від08березня2024року№СЕ-19/102-23/21841-ПЧ , підпис у графі підпис та рукописний текст ОСОБА_3 у заповіті від імені ОСОБА_3 від 29 вересня 2022 року зареєстрованого в реєстрі за №18-36 старостою Цекинівського старостинського округу Могилів-Подільського району Вінницької області (спадкова справа №70/2023) в с.Цекинівка Могилів-Подільського району Вінницької області виконані не ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою (т.1 , а.с. 191-205).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що підпис від імені ОСОБА_3 у заповіті проставлений іншою особою, а тому волевиявлення заповідача в такому випадку не було вільним і не відповідало її волі, у зв`язку із чим, на підставі ст. 1257 ЦК України, оспорюваний заповіт слід визнати недійсним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційнихскарг про те,що суд не врахував думку сторін при вирішенні клопотання про проведення експертизи, чим позбавив відповідачів надати власні документи для експертного дослідження ,що викликає сумнів у правильності висновку, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов суд вважав висновок експерта від 08березня2024року№СЕ-19/102-23/21841-ПЧ належним доказом та взяв його до уваги під час розгляду цієї справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,неможуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт підписання заповіту піною особою можливо довести, або спростувати виключно за допомогою спеціальних знань шляхом проведення почеркознавчої експертизи. Отже, єдиним належним доказом у справах про визнання заповіту недійсним є саме висновок експерта, у іншій спосіб підтвердити або спростувати волю померлої особи на вчинення одностороннього правочину неможливо.

Почеркознавча експертиза - комплекс заходів, що спрямовані на встановлення належності почерку рукопису й підпису конкретній людині. Зазвичай застосовується для визначення справжності підпису або виявлення фальсифікації документа.

Основні завдання, перелік питань, вирішуваних експертизою, а також порядок проведення почеркознавчої експертизи визначено главою 1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень).

У пунктах 1.3 та 1.4 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень встановлено, що для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла)експерта), повинен(на) надатиекспертувільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.Вільними зразкамиє рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах інепов`язані з їх обставинами;умовно-вільнимиє зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так інепов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла)експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла)експерта), має пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла)експерта), зобов`язаний (зобов`язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи.

У разі неможливості пред`явити зазначені зразки (смерть виконавця, від`їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).

Відповідно до методики проведення експертиз об`єкти, що надходять на дослідження, поділяються на дві групи:

- об`єкти, що ідентифікують (досліджуваний (спірний) об`єкт);

- об`єкти, за допомогою яких ідентифікують (зразки почерку, підпису). Зразки почерку (підпису) поділяються на: вільні - тексти (підписи), виконані особою самостійно, власноручно, до виникнення кримінальної (цивільної) справи інеу зв`язку зі справою, за якою проводиться експертиза, коли виконавецьнеприпускав, що вони можуть бути використані як порівняльний матеріал при проведенні експертизи; умовно-вільні - тексти (підписи), виконані особою після порушення кримінальної (цивільної) справи, переважно пов`язані з даною справою, аленеспеціально для експертизи (наприклад, пояснення у справі, власноручно написані показання, скарги тощо); експериментальні - тексти (підписи), що виконуються особою під диктування (для текстів) чи самостійно у присутності особи, яка здійснює відібрання порівняльних зразків спеціально для експертизи; такі зразки поділяються на: звичайні - для відбору якихнестворюються спеціальні умови; спеціальні - для відбору яких штучно створюються умови, максимально наближені до умов виконання рукопису, що підлягає дослідженню.

Матеріали для порівняння в почеркознавчій експертизі - це зразки почерку (підпису) ймовірного виконавця рукопису, що досліджується, в різних документах, які надані на експертизу.

Інформація, яку несуть зразки для порівняльного дослідження об`єктивна, відображає існуючі зв`язки,неє речовими доказами, але мають самостійне значення виступаючи об`єктами, які повинні сприяти дослідженню почерку особи, для встановлення обставин, які мають значення для провадження.

До основних вимог, які необхідно виконувати при підборі порівняльного матеріалу - зразків, належать достатність та достовірність.

Достатність - з точки зору якості та кількості. 3іставлюваність матеріалів для порівняння в почеркознавчій експертизі - якість зразків почерку (підпису) ймовірного виконавця рукопису, який досліджується, що полягає у відповідності порівняльного матеріалу рукопису, що надійшов на дослідження, за мовою, видом документа, його змістом, часом та умовами виконання. Співставлення зразків є необхідною передумовою проведення глибокого та всебічного порівняльного дослідження в процесі ідентифікації. Достатня кількість зразків означає такий їхній обсяг, який би забезпечував можливість повного та всебічного співставлення усіх ознак, які містяться у рукописі (підписі).

Достовірність матеріалів для порівняння в почеркознавчій експертизі - безперечність походження рукописів від осіб, в якості зразків почерку (підпису) яких вони направлені на експертизу. Забезпечується слідчим або судом шляхом здійснення установленої законом процедури, яка дозволяє переконатися у безперечній належності зразків почерку певній особі.

Достовірність вільних і в ряді випадків умовно-вільних зразків забезпечується шляхом пред`явлення відповідних рукописів особам, від імені яких вони значаться або належність яким припускається; достовірність експериментальних зразків - виконанням відповідних рукописів конкретною особою в присутності слідчого або суду. У випадку сумнівуекспертав достовірності зразків останні повертаються органу, яким було призначено експертизу, для з`ясування їх походження. Під належною якістю зразків розуміється їхня порівнянність із досліджуваним об`єктом по ряду своїх характеристик. А саме: зразки повинні бути виконані тією ж мовою, що і досліджуваний документ, тому що інша мова передбачає іншу писемність із своєрідною будовою букв; розрив у часі виконання зразків та досліджуваного документа був мінімальним; вільні зразки за своїм змістом і цільовим призначенням належали до того ж виду документів, що і досліджуваний документ.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні доказинемають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Висновокекспертадля судунемає заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновкуекспертаповинно бути мотивоване в судовому рішенні (частина перша статті 110 ЦПК України).

У статті 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновокекспертабуде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншомуексперту (експертам).

Якщо висновокекспертабуде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Як вбачається ,відповідач ставить під сумнів висновок судово- почеркознавчої експертизи з мотивів того, що досліджувались надані на експертизу рукописні записи (записки) спадкодавиці. Однак ,як вбачається із висновку вказаної експертизи, досліджуючи достовірність вчинення ОСОБА_3 підпису у заповіті від 29.09.2022 року ,експерт ,наряду з іншими матеріалами, наданими на експертизу, досліджував і оцінював його у порівнянні з оригіналом її ж підпису на нотаріально посвідченому заповіті від 28 вересня 2010 року, вчинення ОСОБА_3 підпису на якому , не піддавалося і не піддається сумніву. (т. 1 а.с. 156)

Оскільки усуді першоїінстанції на спростуваннявисновку експерта від08березня2024року№СЕ-19/102-23/21841-ПЧвідповідачі належних,допустимих ,достовірнихдоказів ненадали, а також, маючи сумніви у результатах експертизи ,клопотаньпро призначення у цій справі повторної чи додаткової експертизи в межах цієї справи, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції незаявляли , колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що висновок проведеної в рамках цієї справи судової експертизи , є належним і достовірним доказом наявності підстав визнання заповіту недійсним і підтвердження позовних вимог ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним.

Згідно зістаттею 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього кодексу.

Стаття 1257 ЦК Українипередбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правиламЦК Українищодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

З висновкусудово-почеркознавчої експертизиВінницькогонауково-дослідногоекспертно-криміналістичногоцентруМВСУкраїни від08березня2024року№СЕ-19/102-23/21841-ПЧ , підпис у графі підпис та рукописний текст ОСОБА_3 у заповіті від імені ОСОБА_3 від 29 вересня 2022 року зареєстрованого в реєстрі за №18-36 старостою Цекинівського старостинського округу Могилів-Подільського району Вінницької області (спадкова справа №70/2023) в с.Цекинівка Могилів-Подільського району Вінницької області виконані не ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншоюособою (т.1 , а.с. 191-205).

За вказаних обставин колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду про недійсність заповіту складеного від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений старостою Цекинівського старостинського округу №18 Могилів-Подільського району Вінницької області від 29 вересня 2022 року.

Щодо оскарження відповідачами додаткового рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й струмування від подання безпідставних позовів.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Як вбачається з журналу судового засідання, під час судового розгляду вказаної цивільної справи, зокрема , в судовому засіданні 01.07.2024 представник позивача звернулася з заявою про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в сумі 20000 гривень.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги про те, що позивач несвоєчасно подала заяву про відшкодування судових витрат ,є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що згідно умов договору про представництво та надання правової допомоги від 28 серпня 2023 року , додатку до договору про надання правової допомоги від 28 серпня 2023 року, між адвокатом Сердечнюк М. В. та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги. Адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу. Згідно п.1 додатку до договору про надання правової допомоги від 28 серпня 2023 року сторонами погоджено гонорар адвоката у фіксованому розмірі 20000 грн. за надання адвокатом правової допомоги визначеної в договорі про представництво та надання правової допомоги від 28 серпня 2023 року(т.2, а.с.96-97).

З акту приймання-передачі наданих послуг від 17 липня 2024 року вбачається, що за надання правової допомоги ОСОБА_1 сплатила адвокату гонорар у сумі 20000 грн.(т.2, а.с.97).

Як вбачається з прибуткових касових ордерів №3/23 ,№4/23 №5, №01/24, №2/24, №3/24, а також з копій квитанцій до прибуткових касових ордерів від 28 серпня 2023 року, від 04 вересня 2023 року, 05 жовтня 2023 року, 17 травня 2024 року, 12 червня 2024 року та 17 липня 2024 року, ОСОБА_1 сплатила адвокату Сердечнюк М.В. за надання правової допомоги згідно з договором про представництво та надання правової допомоги від 28 серпня 2023 року гонорар у загальній сумі 20000 грн.(т.2, а.с.93-95). Щодо витрат пов`язаних з переїздом та найманням житла, суд також правильно визначив розмір компенсації витрат позивача на переїзд та проживання 12 червня 2024 року, 01 липня 2024 року та 17 липня 2024 року у сумі 900 грн, що документально підтверджуються.

Колегія суддів вважає, що оскільки представником позивача надано усі, передбачені статтею 137 ЦПК України, докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн., які на думку суду є співмірні із складністю справи, виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову, суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача понесені нею витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 20 000 грн. та компенсацію витрат позивача на переїзд та проживання 12 червня 2024 року, 01 липня 2024 року та 17 липня 2024 року у сумі 900 грн.

Доводи апеляційних скарги висновків суду щодо розміру вищевказаних витрат позивача не спростовують.

Крім цього, колегія суддів враховує, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 522/5582/16-ц, від 17.08.2022 у справі № 745/342/19, від 24.03.2021 у справі № 462/2077/17.

Водночас апеляційні скарги відповідачів не містять доводів щодо неправомірності солідарного стягнення судових витрат, а отже не може бути скасована чи змінена у цій частині, що узгоджується зі статтею 367 ЦПК України та відповідає принципу tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки й рішення).

Інші доводи апеляційних скарг про те, що судом першої інстанції постановлено рішення без всебічного, повного дослідження доказів наданих сторонами - не являються підставою для скасування рішення суду, оскільки згідно ст. 89 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду першої інстанції, який у рішенні оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський судз правлюдини вказав,що пункт1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободзобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїхрішень,але цене можесприйматись яквимога надаватидетальну відповідьна коженаргумент.Межі цьогообов`язкуможуть бутирізними,залежно відхарактеру рішення.Крім того,необхідно братидо уваги,між іншим,різноманітність аргументів,які сторонаможе представитив суд,та відмінності,які існуютьу державах-учасницях,з оглядуна положеннязаконодавства,традиції,юридичні висновки,викладення таформулювання рішень.Таким чином,питання,чи виконавсуд свійобов`язокщодо поданняобґрунтування,що випливаєзі статті6Конвенції,може бутивизначено тількиу світліконкретних обставинсправи (Пронінапроти України,№ 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішенняпідлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційні скарги не підлягають задоволенню, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної слід залишити за відповідачами.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Ямпільської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 липня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 05 вересня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за ОСОБА_2 та Ямпільською міською радою.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. Г. Копаничук

судді: С. К. Медвецький

В. В. Оніщук