Постанова

від 26.09.2024 по справі 522/15106/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4468/24

Справа № 522/15106/18

Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Чередник К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про відшкодування вартості на поліпшення орендованого майна, стягнення штрафу, пені, збитків та моральної шкоди, на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням ОСОБА_4 , 17 січня 2024 року у м. Одеса, -

встановила:

У серпні 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ФОП ОСОБА_3 про відшкодування вартості на поліпшення орендованого майна у розмірі 3136294,68 грн., стягнення пені у розмірі 96000 грн. та штрафу у розмірі 100000 грн., збитків (упущеної вигоди) у розмірі 455838,40 грн. та моральної шкоди у розмірі 100000 грн. (т. 1 а.с. 1-10).

В обґрунтування позову посилалася на те, що 31 березня 2016 року між ОСОБА_1 (орендар) та ФОП ОСОБА_3 (орендодавець) було укладено договір оренди №1/5.

12 грудня 2016 року додатковою угодою змінено ОСОБА_1 на ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до умов договору, орендодавець передає в оренду належне йому наступне майно: житлове приміщення квартири, загальною площею 288,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; машиномісце № НОМЕР_1 та машиномісце № НОМЕР_2 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Строк дії договору оренди був 1092 дні, тобто з 01 квітня 2016 року по 28 березня 2019 року. Позивачем було укладено договір оренди з метою організації у приміщенні міні-готелю «Небо», тому позивачем було проведено капітальний ремонт приміщення. Для виконання будівельних робіт орендар залучила ТОВ «Будівельна група «КИЇВБУДПЛЮС». Орендодавець погодив проведення капітального ремонту. Вартість робіт за договором підряду з будівельною компанією складала 3136294,68 грн. Розрахунки між замовником та підрядником було здійснено у повному обсязі. Орендодавець ОСОБА_3 затвердив власним підписом та печаткою акти приймання виконаних робіт. Готель працював, позивач оплатила орендну плату, однак 16 березня 2018 року до орендованого приміщення з`явився ОСОБА_5 , який представився як новий власник кв. АДРЕСА_3 . ОСОБА_5 вів себе агресивно та створював перешкоди у доступі до орендованого позивачем майна, погрожував мешканцям та співробітникам міні-готелю. Позивачка звернулася до поліції, в ході спілкування з якою ОСОБА_5 повідомив, що є власником майна з грудня 2017 року та не бажає здавати своє майно в оренду. У договорі купівлі-продажу вказано про продаж майна за його початковою вартістю та про відсутність оренди квартири. На разі діяльність міні-готелю призупинена. На думку позивача, ОСОБА_5 знав про існування договору оренди. Зазначає, що заниження вартості квартири в договорі купівлі-продажу свідчить про намір ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уникнути виплати ФОП ОСОБА_1 відшкодування за здійсненні нею поліпшення об`єкту оренди. Кінцевим набувачем поліпшень спірної квартири є ОСОБА_5 , який придбав її за ціною нижче ринкової і без врахування проведеного капітального ремонту, змінив назву готелю та продовжує готельний бізнес. Пеня і штраф виникають з умов договору через перешкоджання у користуванні орендованим майном. Упущена вигода становить суми, які б ФОП ОСОБА_1 могла заробити, аби її міні-готель працював. Моральна шкода полягає у псуванні ділової репутації позивача.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0137 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:27:001:0098, власником якої є ОСОБА_6 . Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0124 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:27:001:0093, власником якої є ОСОБА_6 . Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0111 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:27:001:0092, площа, власником якої є ОСОБА_6 (т. 4 а.с. 135-136).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2024 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 про визнання договору оренди недійсним у зв`язку з його фіктивністю (т. 5 а.с. 186-187).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року у клопотанні представника ФОП ОСОБА_1 про зупинення провадження у справібуло відмовлено. ПозовФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення (т. 6 а.с. 81-92).

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2024 року заявупредставника ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення було задоволено.

Стягнуто зФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі52350 грн.

В апеляційній скарзі представник ФОП ОСОБА_1 просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що витрати на професійну правничу допомогу, які заявлені представником відповідача, є необгрунтованими, не відображають фактичні витрати, та є завищеними з метою стягнення коштів з позивачки.

Сторони про розгляд справи на 26 вересня 2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились представники ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , третя особа ФОП ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності третьої особи ФОП ОСОБА_3 , який своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що за загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21, від 14 липня 2021 року у справі № 761/15741/17, від 26 липня 2023 року у справі № 754/4352/21, від 24 січня 2024 року у справі № 752/1058/23.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Пунктом 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України закріплено, що відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_5 06 листопада 2023 року подав до суду відзив, у якому було зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу відповідача складає 70000 грн., докази понесення витрат будуть надані суду на протязі 5 днів з дня прийняття рішення суду.

Згідно ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання позивача до утримання від подання необґрунтованого позову, а сторін - до досудового вирішення спору.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Матеріалами справи встановлено, 15 серпня 2023 року між Адвокатським об`єднанням «Консалтингова фірма «Домінанта» та ОСОБА_5 було укладено договір №15/08 про надання правової допомоги, згідно п. 6.2 якого, вартість правової допомоги за даним договором сторони визначили в додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (т. 6 а.с. 165-169).

Згідно додатку №1 до договору сторони визначили, що вартість правової допомоги визначається з розрахунку 1 година роботи адвоката становить 3000 грн, а за явку в судове засідання, яке не відбулося не з вини адвоката тарифікується як 0,5 годин роботи адвоката (т. 6 а.с. 164).

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт підписаного 21 грудня 2023 року АО «Консалтингова фірма «Домінанта» та ОСОБА_5 , вартість правової допомоги становить 159600 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з таким розміром правової допомоги, виходячи з того, що розмір правової допомоги більше як вдвічі перевищує розмір, визначений як попередній розрахунок розміру судових витрат.

Крім того, в акті приймання-передачі виконаних робіт міститься 39 пунктів, частина з яких не відноситься до правової допомоги у цивільній справі №522/15106/18, серед яких: ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, підготовка клопотання про надання дозволу на розголошення даних досудового розслідування, підготовка апеляційної скарги, отримання такого дозволу, проведення огляду месенджера «Вайбер», проведення огляду електронної пошти, участь у судовому засіданні апеляційної інстанції (п.п. 6, 7, 8, 15, 16, 22, 27).

Підготовка клопотання про відкладення розгляду справи зайняло у адвоката 0,2 години, тоді як заяви про ознайомлення 0,5 годин, що видається завищеним, з огляду на те, що заява про ознайомлення по тексту менша заяви про відкладення (т. 4 а.с. 59, 60), тому заяву про ознайомлення також слід вважати складеною за 0,2 години.

Підготовка правової позиції у відірваності від складення відзиву є надуманою частиною правової допомоги, так само як і повторна консультація з клієнтом, тому не приймаються судом до уваги (п.п. 4, 5).

Підготовка зустрічного позову зайняла у адвоката 3 години, а відзиву 4 години, який є вдвічі об`ємним та містить додатків на 120 аркушів, тоді як до зустрічного позову додано лише квитанцію, тому суд вважає за необхідне зменшити час для підготовки зустрічного позову до 1,5 години та заяви про зміну забезпечення позову до 1 години (п. 25, 26).

Підготовка повторних клопотань, як вірно вказував представника позивача, з огляду на зміну невеликої частини тексту не могла зайняти годину роботи адвоката, тому правильно не прийнята судом до уваги (п. 34).

Таким чином, з урахуванням всіх виключень, розмір правової допомоги становить 104700 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами представника позивача про те, що справа є не складною, оскільки справа є не типовою, представники обох сторін докладали зусилля, по справі було проведено багато змістовних судових засідань, навіть враховуючи лише час перебування справи в провадженні судді Бондаря В.Я. Ціна позову складала 3888133,08 грн.

Водночас, витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є не співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, не у повній мірі відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, на підставі чого суд дійшов правильного висновку про задоволення вимог представника відповідача у сумі 52350 грн. (половина від 104700 грн.), і колегія суддів вважає такий висновок суду вірним та обґрунтованим.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2024 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 21 жовтня 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе