Постанова

від 10.09.2024 по справі 758/10187/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/10187/21

провадження № 22-ц/824/7694/2024

головуючий у суді І інстанції Рибалка Ю.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду Київської області від 1 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь», третя особа: Київська міська рада про знесення самочинного будівництва,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ «Молодіжний житловий комплекс «ОБОЛОНЬ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Київська міська рада, в якому просили зобов`язати ТОВ «МЖК «Оболонь» за власний рахунок знести самочинний об`єкт будівництва - мийку для автомобілів, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га, за адресою: по АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що будівля мийки є самочинним будівництвом, оскільки здійснюється на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, з істотними порушеннями будівельних норм і правил та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Також будівництво авто мийки здійснюється на відстані менше ніж 50 метрів до дитячого дошкільного закладу, який розташований на першому поверсі житлового будинку № 11 у вищенаведеному житловому комплексі, що суперечить санітарним та екологічним нормам.

Рішенням Подільського районного суду Київської області від 1 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь», третя особа: Київська міська рада про знесення самочинного будівництва відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Грицаєнко О.П. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідачем не дотримано вимоги державних будівельних та санітарних норм і правил щодо встановлення санітарно-захисної зони навколо будівлі мийки, розмір якої має бути не менше 100 м, що не було належним чином з`ясовано та досліджено судом (неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи в результаті порушення норм процесуального права: ст.ст. 2, 6, 12, 113 ЦПК України; порушення норм матеріального права, а саме: невірне застосування положень «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів України», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України №173 від 19.06.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.07.1996 за № 379/1404, незастосування ДБНВ.2.5-75:2013 «Каналізація зовнішні мережі та споруди Основні положення проектування», ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення»).

Також посилається на те, що функціональне призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:179:0143, площею 11,28 га (далі - Земельна ділянка) не передбачає розміщення на ній будівель транспортної інфраструктури, що не було належним чином з`ясовано та досліджено судом (порушення норм матеріального права, а саме: невірне застосування ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», незастосування ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», ст. 19 ЗК України, Класифікації видів цільового призначення земельних ділянок від 01.11.2010 № 1011/18306 та від 17.10.2012 № 1051, неврахування практики Верховного Суду у постанові від 18.10.2023 у справі № 910/20745/20, від 19.04.2021 у справі № 640/11650/20, від 23.12.2019 у справі № 813/2946/17, від 15.07.2020 у справі №826/1419/18, від 31.05.2021 у справі № 826/1581/18 та від 19.04.2021 у справі № 640/11650/20).

Вважає, що наявність порушень будівельних правил і норм під час будівництва мийки, зокрема підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 12.01.2024 № 24-01/ССЕ (далі - Висновок від 12.01.2024), проведеної судовим експертом Шутовським О.В., в межах судової справи № 758/10187/21 у відповідності до ст. 106 ЦПК України за замовленням позивача 1 - ОСОБА_1 , а тому просить долучити вказаний висновок до матеріалів справи.

Вказує, що висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 33017/21-44/34380/21-41 від 18.07.2023 (далі - Висновок від 18.07.2023), складений за результатами судової експертизи, призначеної у даній справі, є необґрунтованим і таким, що суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумніви в його правильності, а тому позивач повторно звернувся із клопотанням до суду першої інстанції про призначення експертизи, однак судом таке клопотання було залишено без розгляду. Позивачі відповідно до ст. 106 ЦПК України були вимушені звернутися самостійно за проведенням судової експертизи, про що було повідомлено суд під час судового засідання 09.11.2023 (підтверджується звукозаписом судового запису), а також у клопотанні від 28.11.2023 про надання додаткового строку для подання доказів у зв`язку зі зверненням за проведенням судової будівельно-технічної експертизи однак, судом було відмовлено і в задоволенні вказаних клопотань, чим порушено засади цивільного судочинства щодо рівності перед законом і судом (ст. 6 ЦПК України) та змагальність сторін (ст. 12 ЦПК України).

4 березня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «Молодіжний житловий комплекс «ОБОЛОНЬ» - адвоката Лазько С.В., в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що відомості, які були встановлені у Висновку експертів №33017/21-44/34380/2 41 від 18.07.2023 р., підтверджують правову позицію ТОВ «МЖК «ОБОЛОНЬ» щодо законності спірного будівництва та, водночас, спростовують обґрунтування позовних вимог позивачів про те, що будівля мийки, що будується відповідачем, є самочинним будівництвом.

Також вказує, що не підлягає задоволенню клопотання представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Грицаєнко О.П. про приєднання до матеріалів справи на стадії апеляційного провадження Висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12.01.2024 р. №24-01/ССЕ, оскільки позивач, користуючись свої правом, передбаченим ЦПК України, з метою підтвердження викладених в позовній заяві підстав позову, вже звертався з клопотанням про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою з переліком питань, на які повинні були відповісти експерти. Вказане клопотання було повністю задоволено Подільським районним судом, судова експертиза, висновок якої наявний в матеріалах справи, була призначена та проведена саме за ініціативою позивачів, відтак підстав для проведення повторної експертизи не було.

У судовому засіданні представники відповідача ТОВ «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» - Лазько С.В. та Парицька Н.О. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Грицаєнко О.П. просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник третьої особи - Київської міської ради в судове засідання не з`явився, в той же час матеріалами справи підтверджується, що Київська міська рада була повідомлена про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, що підтверджується звітом про отримання адресатом вихідної кореспонденції (а.с. 113, Т. 5), а тому на підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились.

Матеріалами справи встановлено, що 18 червня 2024 року представником відповідача ТОВ «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» - Лазько С.В. було заявлено клопотання про призначення у справі комплексної судово будівельно-технічної експертизи та експертизу з питань землеустрою (а.с.79-85, Т.5).

В той же час, у судовому засіданні 10 вересня 2024 року представником ТОВ «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» - Лазько С.В. було заявлено клопотання про залишення клопотання про призначення у справі комплексної судово-будівельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою без розгляду, яке колегію суддів було задоволено, клопотання про призначення експертизи залишено без розгляду протокольною ухвалою за клопотанням сторони відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будівництво мийки для автомобілів, яке здійснюється ТОВ «Молодіжний житловий комплекс «ОБОЛОНЬ» в складі об`єкту «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 » на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га за адресою: м. Київ, Подільській район, вул. Тираспольська, 43, не є самочинним будівництвом, здійснене на земельній ділянці, що відведена для цієї мети та відповідно до чинного законодавства, державних будівельних норм і правил, санітарних правил, екологічної та пожежної безпеки за наявності належного дозволу та належно затвердженого проекту для будівництва..

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «МЖК Оболонь» виступає замовником будівництва об`єкту «Нове будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 ».

Рішенням Київської міської ради від 18 листопада 2004 №817/2227 ЗАТ «МЖК ОБОЛОНЬ» було передано в оренду на 15 років земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування молодіжного житлового комплексу по АДРЕСА_1 . Згідно пункту 2 Рішення Київської міської ради від 18 листопада 2004 №817/2227 земельну ділянку віднесено до земель запасу житлової та громадської забудови.

Договором оренди земельної ділянки від 20 квітня 2005 року, зареєстрованим у книзі записів державної реєстрації договорів 29 квітня 2005 року за № 85-6-00198 (далі - договір оренди), ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «ОБОЛОНЬ» посвідчено право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:179:0143, площею 11,2800 га, з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування молодіжного житлового комплексу по АДРЕСА_1 , строком на 15 років.

У подальшому укладено договір про укладення договору оренди на новий строк від 31 серпня 2020 року, відповідний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., за реєстровим №668, в якому підпункти 2.1., 2.2. пункту 2 договору оренди викладені у новій редакції, а саме зазначено: цільове призначення земельної ділянки - 02.07 для іншої житлової забудови, категорію земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування молодіжного житлового комплексу.

Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 14 жовтня 2013 року № 18254/0/12/009-13, які містять комплекс вимог до проектування і будівництва на земельній ділянці площею 11,2800 га, яка перебуває в оренді ТОВ «Молодіжний житловий комплекс «ОБОЛОНЬ» на підставі договору оренди земельної ділянки від 29 квітня 2005 року № 85-6-00198, житлового комплексу, у складі житлових будинків та об`єктів соціально-побутової сфери, зокрема, автостоянки.

Згідно із відомостями технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебуває в оренді товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК «ОБОЛОНЬ», наданої для будівництва, експлуатації та обслуговування молодіжного житлового комплексу на Тираспольській, 43 у Подільському районі м. Києва, розробленої ТОВ «Геометікс-плюс», та витягу з Державного земельного кадастру від 14 січня 2021 року № НВ-8001223212021, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га: розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за основним цільовим призначенням належить до категорії земель житлової та громадської забудови (вид цільового призначення - для іншої житлової забудови (код 02.07), сформована шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:179:0143, площею 11,2800 га.

Рішенням Київської міської ради №2090/2131 від 8 липня 2021 року «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29 квітня 2005 року №85-6-00198 (зі змінами), укладеного між Київською міською радою та ТОВ «МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ОБОЛОНЬ», зокрема, внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 29 квітня 2005 року №85-6-00198 (з урахуванням договору про поновлення від 31 серпня 2020 року №668), укладеного між Київською міською радою та ТОВ «МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ОБОЛОНЬ», визначено об`єктом оренди цього договору, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507 відповідно для будівництва, експлуатації та обслуговування молодіжного житлового комплексу на АДРЕСА_1 .

Судом першої інстанції також встановлено, що будівництво здійснюється на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ115152790877 від 6 жовтня 2015 року об`єкту будівництва «Нове будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 », виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (із змінами).

Так, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно керувався нормами спеціального закону, що регулюють спірні правовідносини, а саме ЗУ «Про архітектурну діяльність», ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на час видачі дозволу на виконання будівельних робіт), зокрема, встановлено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до ІV і V категорій складності.

Частиною 2 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про архітектурну діяльність» проектна документація на будівництво об`єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

Статтею 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником (ч.1). Експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями (ч.2). Проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами (ч.3).

Проектом «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 », розробленим у 2013 році, розглянутим ДП «Укрдержбудекспертиза» і рекомендованим до затвердження експертним звітом від 02.10.2014 № 00-2221/1-13/ЦБ, передбачалось будівництво житлового комплексу у складі 14-ти житлових будинків та об`єктів соціально-побутової сфери і технічних споруд, у тому числі підземних та наземних паркінгів, у 17-ть черг будівництва.

Відповідно до Наказу № 45 від 16.05.2011р. «Про затвердження Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів» Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 червня 2011 р. за № 651/19389 (надалі - Наказ № 45) затверджено Порядок вироблення проектної документації на будівництво об`єктів, ст. 1 якого передбачено, що коригування проектної документації - внесення змін до затвердженого (схваленого) проекту будівництва на підставі завдання на коригування (далі - завдання на проектування).

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завдання на проектування об`єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням з проектувальником. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

ТОВ «МЖК «Оболонь» як замовником будівництва житлового комплексу було видано Додаток до Завдання на проектування ( коригування XII, XVI черг будівництва, XVIII черги будівництва) від 20.08.2020р.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

На підставі вихідних даних було розроблено проект «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 » (коригування XII, XVI черг будівництва, XVIII черга будівництва), відповідність чинним нормативно-правовим актам, державним будівельним нормам якого затверджена позитивним висновком ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» № 3-156-20-ЕП/КО від 23.10.2020р. щодо розгляду проектної документації на будівництво за проектом «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 » (коригування XII, XVI черг будівництва, XVIII черга будівництва), в якому зазначено, що за результатами розгляду проектної документації на будівництво встановлено, що зазначену документацію розроблено згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог щодо міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки, санітарного й епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної безпеки, техногенної безпеки.

Проектом «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 (Коригування XII, XVI, XVIII)», розробленим у 2020 році ТОВ «МЖК ОБОЛОНЬПРОЕКТ» і рекомендованим до затвердження експертним звітом від 23.10.2020 № 3-156-20-ЕП/КО, по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі м. Києва у складі житлового комплексу заплановано будівництво мийки автомобілів на 6 постів, яка на генеральному плані будівництва позначена під № 23.

Наказом №8 від 26.10.2020 року затверджено проектну документацію «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 » (Коригування XII, XVI черг будівництва, XVIII черги будівництва).

Згідно з ч. 7 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі, якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), а також у разі коригування проектної документації, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. У разі, якщо коригування проектної документації може вплинути на визначення адреси об`єкта нового будівництва (зміна місця розташування об`єкта, головного входу, зміна кількості об`єктів тощо), у повідомленні зазначається про необхідність коригування (зміни, присвоєння, анулювання) адреси. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється.

Відповідно до ч. 7 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ув`язку із зазначеним корегуванням проектної документації до Дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ115152790877 від 06.10.2015 р. внесено зміни, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №ІУ 115152790877-1 від 01.03.2021р. в якому, містяться данні, що коригування проектної документації (номер висновку 3-156-20/ЕП/КО від 23.10.2020р.) прийнято.

Судом першої інстанції було встановлено, що будівництво мийки автомобілів здійснюється в рамках будівництва всього житлового комплексу з різними об`єктами інфраструктури відповідно до проектної документації, що пройшла державну експертизу та дозволу на будівництво.

Відповідно до ст. 1 Наказу № 45 передбачено, що комплекс (будова ) - сукупність будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, будівництво яких здійснюється за єдиною проектною документацією.

Тобто, окрім будівництва житлових будинків в житловому комплексі, проектом передбачається будівництво об`єктів соціальної інфраструктури (садочок, магазин), споруди, стоянки для автомобілів, паркінг, мийка та інші об`єкти у відповідності до завдання на проектування та будівельних норм.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Частинами 2, 3 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Містобудівна документація розробляється на паперових і електронних носіях на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори профільних геопросторових даних у державній геодезичній системі координат УСК-2000 і єдиній системі класифікації та кодування об`єктів будівництва для формування баз даних містобудівного кадастру.

Статтею 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23 липня 2010 року № 548 (далі - КВЦПЗ), розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій».

Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого урядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види нового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, системними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 14.01.2021 №НВ-8001223212021 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, на якій здійснюється XVIII черга будівництва - будівництво мийки на 6 постів (позначена під № 23 на Генеральному плані), площею 0,9132 га: розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за основним цільовим призначенням належить до категорії земель житлової та громадської забудови (вид цільового призначення - для іншої житлової забудови (код 02.07).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Відповідно до ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Статтею 39 ЗК України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Отже, земельні ділянки віднесені за основним цільовим призначенням до категорії земель житлової та громадської забудови, можуть використовуватися для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів житлової нерухомості, у тому числі житлових комплексів та об`єктів нежитлової нерухомості, зокрема, автомобільних стоянок (паркінгів) та гаражів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, що будівництво мийок не може бути розміщено у відповідній категорії земельних ділянок є необґрунтованими, оскільки відповідні обмеження законодавством не встановлені.

Додатком Б ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», затверджені наказом Мінбуду України від 07.02.2007 № 44 (далі - ДБН В.2.3-15:2007) встановлено, що:

Автостоянка - спеціально обладнана відкрита площадка для постійного або тимчасового зберігання легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів.

Гараж - будинок (споруда), частина будинку (споруди) або комплекс будинків (споруд) з приміщеннями для постійного або тимчасового зберігання, а також елементами технічного обслуговування легкових автомобілів та інших мототранспортних.

Паркінг (англ. parking

Пунктом 4.1 ДБН В.2.3-15:2007 визначено, що рівень автомобілізації, загальна потреба в місцях постійного та тимчасового зберігання автомобілів, вимоги до їхнього розміщення в цілому по населеному пункту і окремим його функціональним зонам, а також біля житлових і громадських будинків і споруд, промислових та комунально- складських об`єктів, відстані від автостоянок і гаражів до оточуючих їх об`єктів приймаються згідно ДБН 360, Правил забудови цього населеного пункту, Санітарного законодавства та інших діючих нормативних документів.

Відповідно до п. 4.8 ДБН В.2.3-15:2007 залежно від кількості місць зберігання розрізняють автостоянки і гаражі малої (до 50 машино-місць), середньої (від 50 до 300 машино-місць) та великої (більше 300 машино-місць) місткості.

П.5.1 ДБН В.2.3-15:2007 визначено, що у складі автостоянок для постійного зберігання автомобілів повинні бути відкриті площадки для стоянки автомобілів, приміщення для чергових і зберігання інвентарю, відповідні елементи інженерного обладнання та благоустрою, а також, за необхідності та технічної можливості, можуть бути - пости ТО, ТР і миття автомобілів, включаючи пункти-пости самообслуговування - оглядові ями (естакади), місця чищення салону автомобіля.

Відповідно до п. 6.8 ДБН В.2.3-15:2007 у разі необхідності влаштування в складі гаражів (за винятком гаражів відкритого типу і вбудованих у житлові будинки) постів ТО, ТР і миття автомобілів (вони можуть розміщатися також в окремих будівлях, приміщеннях або групах приміщень) їх необхідно відокремлювати від приміщень зберігання автомобілів протипожежними стінами та перекриттями 3-го типу.

П. 7.1 ДБН В.2.3-15:2007 визначено, що необхідність влаштування постів миття автомобілів з очисними спорудами та оборотною системою водопостачання визначається завданням на проектування і доцільно на автостоянках і в гаражах для постійного зберігання автомобілів, які мають більше 100 машиномісць, та на автостоянках і в гаражах для короткочасного зберігання з більше ніж 200 машино-місць. Кількість постів миття визначається за умови, що мийкою протягом доби користується близько 10% автомобілів від загальної місткості автостоянки або гаража для постійного зберігання та близько 5% автомобілів від загальної місткості автостоянки або гаража для тимчасового зберігання. При цьому необхідно враховувати пропускну здатність мийних постів (при ручному шланговому митті - 3-4 авт./год, при механізованому -10-12 авт./год) і час повернення автомобілів на автостоянку або в гараж (приблизно через 4 год).

Виходячи із наведеного, земельні ділянки, які за основним цільовим призначенням віднесені до категорії земель житлової та громадської забудови та які передані у власність чи надані у користування для будівництва житлових комплексів, можуть використовуватися для будівництва будівель житлового і громадського призначення, у тому числі для будівництва автостоянок та гаражів (паркінгів), у складі яких можуть бути пости технічного огляду (ТО), пости дрібного технічного ремонту (ТР) та пости миття автомобілів.

Водночас, поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення.

Судом встановлено, що фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га, по АДРЕСА_1 , в частині XVIII черги будівництва - будівництва мийки на 6 постів (позначена під № 23 на Генеральному плані) відповідає її цільовому призначенню, оскільки, згідно із приписами ст. 20, 38 Земельного кодексу України, ДБН В.2.3-15:2007, земельні ділянки, які за основним цільовим призначенням віднесені до категорії земель житлової та громадської забудови та які передані/надані для будівництва житлових комплексів, можуть використовуватися для будівництва будівель житлового і громадського призначення, у тому числі для будівництва автостоянок, паркінгів та постів миття автомобілів.

Відповідно до п. 8 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - МУО) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено вичерпний перелік, який мають містити містобудівні умови та обмеження.

Тож, МУО передбачають основні вимоги та обмеження, які ставляться перед замовником і проектувальниками до проектування і будівництва забудови земельної ділянки.

Відповідно до ч. 8. ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Таким чином, Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 14.10.2013р. №18254/0/12/009-13 діють до завершення будівництва житлового комплексу.

Зокрема п. 5 МУО встановлено передбачати комплексну забудову земельної ділянки з забезпеченням будівництва нормативно необхідних, відповідно до містобудівного розрахунку, закладів соціального обслуговування та об`єктів соціальної інфраструктури.

Згідно з п. 10 Містобудівних умов та обмежень забудовник зобов`язаний передбачити гостьові стоянки в межах відводу земельної ділянки, п. 11 передбачити місця зберігання автотранспорту за рахунок території, відведеної згідно договору оренди, місця для постійного зберігання автотранспорту мешканців житлового комплексу, паркінг та гостьові автостоянки, розрахункову кількість машино-місць для постійного зберігання автотранспорту визначити відповідно до вимог ДБН 360-92** (зі змінами та доповненнями).

Згідно ДБН 360-92** гаражі необхідно передбачити заввишки до 5 наземних поверхів, використовуючи підземний простір. Відповідно, в межах землевідведення запроектовано наземний паркінг відкритого типу поверховістю 4 поверхи, місткістю 298 м/м та автоматизований 9-рівневий підземний паркінг, місткістю 876 м/м.

ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» деталізує вимоги до підземних гаражів (паркінгів), є спеціальним документом, його норми поширюються на проектування нових та реконструкцію існуючих автостоянок і гаражів незалежно від форм їх власності та відомчої належності і є обов`язковими для всіх організацій, громадських об`єднань, фізичних осіб.

Так, згідно п. 5.1 ДБН В.2.3-15:2007 у складі автостоянок для постійного зберігання автомобілів повинні бути відкриті площадки для стоянки автомобілів, приміщення для чергових і зберігання інвентарю, відповідні елементи інженерного обладнання та благоустрою, а також, за необхідності та технічної можливості, можуть бути - пости ТО, ТР і миття автомобілів, включаючи пункти-пости самообслуговування-оглядові ями (естакади), місця чищення салону автомобіля.

Пунктом 6.8 ДБН В.2.3-15:2007 передбачено, що в складі гаражів (паркінгів) дозволяється будівництво постів ТО, ТР і миття автомобілів (вони можуть розміщуватись також в окремих будівлях).

Такі автостоянки можуть бути обладнані сонцезахисними навісами, вітрозахисними стінками, декоративним сонцезахисним і шумозахисним озелененням.

Отже, можливість будівництва мийки (пости для миття автомобілів) в складі автостоянки (паркінгу) у складі житлового комплексу, як окремої будівлі, передбачено п.6.8. ДБН В.2.3-15:2007.

Таким чином, будівництво окремої споруди пункту мийки в складі об`єкту «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 », як складової частини автостоянки (паркінгу), здійснюється, зокрема, на виконання вимоги п.11 МУО щодо забезпечення необхідною кількістю місць зберігання автотранспорту, в рамках будівництва житлового комплексу, для забезпечення його потреб та обслуговування паркінгу, який забезпечує мешканців місцями для зберігання авто.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що об`єкти дорожнього сервісу - спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, а також інші об`єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Земельного кодексу України до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: а) паралельні об`їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з`їзди; б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об`єкти служби дорожнього сервісу; в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; г) захисні насадження.

Будівництво окремої споруди пункту мийки в складі об`єкту «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 », не є окремим об`єктом дорожнього сервісу, не розміщується на землях дорожнього господарства та не потребує їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

Також суд відзначає, що ст.114 Земельного Кодексу України встановлено, що санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Так, п. 1.1, 1.2. ДСП 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів» встановлено, що Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення.

Ці Правила є обов`язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав.

ДСП 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів» визначено санітарну класифікацію підприємств, виробництв та споруд і розміри санітарно-захисних зон для них, зокрема для промислових та комунальних підприємств, гаражів та станцій технічного обслуговування тощо.

Слід зазначити, що для пунктів миття автомобілів які належать громадянам (авто мийок), розмір санітарно-захисних зон у ДСП 173-96 не регламентовано.

У Додатку №4 до ДСП 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів» визначено санітарно-захисні зони для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, зокрема визначено, що для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення санітарно-захисні зони слід встановлювати в залежності від їх санітарної класифікації та потужності. До класу IV передбачена санітарно-захисна зона 100 м, що включають: бази районного призначення для збирання утильсировини, механізовані транспортні парки по очищенню міст, сміттєперевантажувальні станції, склади тимчасового зберігання утильсировини без її переробки, підприємства по обслуговуванню автомобілів (вантажні автомобілі, а також автобуси міського транспорту, автогазонаповнювальні компресорні станції. До класу V встановлена санітарно-захисна зона 50 м, що включають: підприємства по обслуговуванню автомобілів (легкові автомобілі, крім тих, що належать громадянам, і автобуси, крім автобусів міського транспорту).

Рішеннями проекту «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 » (Коригування XII, XVI черг будівництва, XVIII черга будівництва) передбачено будівництво мийки (пости для миття автомобілів) в складі автостоянки (паркінгу) у складі житлового комплексу, що передбачає використання мийки самообслуговування для миття автомобілів громадян - мешканців житлового комплексу.

Отже, мийка (пости для миття автомобілів) в складі автостоянки (паркінгу) у складі житлового комплексу, будівництво якої передбачено рішеннями проекту «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 » (Коригування XII, XVI черг будівництва, XVIII черга будівництва), не відноситься до вищевказаних санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, тобто санітарно-захисна зона для неї не визначається.

Крім того, судом встановлено, що у складі проекту розроблений розділ «Оцінка впливів на навколишнє середовище» (ОВНС), Додаток 13-20/ОП-ОВНС, у якому визначено, що будівництво та експлуатація запроектованого об`єкту не спричинить понаднормативного впливу на стан навколишнього середовища.

Судом також встановлено, що проектом будівництва мийки самообслуговування на 6 постів (розділ «Оцінка впливів на навколишнє середовище») передбачені очисні споруди відповідно до будівельних норм. Вміст завислих речовин не перевищує встановлені показники.

Для стічних вод від Мийки запроектовано багатоступінчате очищення:

-І ступінь - очищення води від тяжких домішок в приямку мийного відділення (піскоуловлювачі);

-ІІ ступінь - очищення води від завислих речовин в мулонакопичувачі (3 колодязі);

-ІІІ ступінь - додаткове очищення води від нафтопродуктів та завислих речовин в сепараторі СН-З-Ц ООО «КБ- ЕКОПРОЕКТ». Забруднена нафтопродуктами вода буде потрапляти у сепаратор, що забезпечений коалісцентним вкладишем. Завдяки процесу флотації проходить укрупнення нафтовмістких частинок і всплиття їх на поверхню. Нафтопродукти утворюють шар, який накопичується в сепараторі, а вода, очищена до показу забруднень до 0,3 мг/л, подається на повторне використання для мийки автомобілів. На випуску запроектовано колодязь з гільотинно-шиберною засувкою та контрольний колодязь згідно вимог ПАТ «АК «Київводоканал». З послідуючим підключенням очищених стічних вод до колодязя К-9 «Внутрішньоквартальних мереж водопроводу та каналізації, 5 черга», погоджено з ПАТ «АК «Київводоканал». Очищені стічні води від мийки потрапляють в загальну дощову каналізацію.

Експертизою проекту відповідно до експертного звіту № 3-156-20-ЕП/КО від 23.10.2020р. щодо розгляду проектної документації на будівництво за проектом «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 » (коригування XII, XVI черг будівництва, XVIII черга будівництва)» встановлено, що у проекті прийняті технічні рішення, регламентовані нормативними актами з охорони праці, що забезпечують безпечну експлуатацію об`єкта.

Виконання проекту в цілому, не несе жодної екологічної небезпеки і не може вплинути на здоров`я мешканців.

Додатком до експертного звіту № 3-156-20-ЕП/КО від 23.10.2020р. щодо розгляду проектної документації на будівництво за проектом «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 » (коригування XII, XVI черг будівництва, XVIII черга будівництва)» визначено, що проектом передбачені заходи, регламентовані нормативними актами щодо забезпечення санітарно - епідеміологічного благополуччя населення. У складі проекту розроблений розділ «Оцінка впливів на навколишнє середовище» (ОВНС), у якому визначено, що будівництво та експлуатація запроектованого об`єкта не спричинить понаднормативного впливу на стан навколишнього середовища.

Проектом «Оцінка виливів на навколишнє середовище» (ОВНС) зроблені наступні висновки: п. 5.1. - забудова не впливає на клімат і мікроклімат; п. 5.2. Вплив на повітряне середовище - вплив забруднюючих речовин від викидів забудови на фонові концентрації шкідливих речовин незначні; п.6 вплив на водне середовище - в межах нормативних вимог; п. 7 Вплив об`єкту на навколишнє середовище згідно з проведеним аналізом, впливу на забруднюючих речовин від викидів забудови на фонові концентрації шкідливих речовин практично не буде.

Крім того, з наявного в матеріалах справи Акта № 02-995 від 12.08.2021р. позапланової перевірки Державної екологічної інспекції Столичного округу встановлено відсутність порушень вимог природоохоронного законодавства, зокрема, в частині будівництва автомийки.

Наведені висновки також підтверджуються висновками експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №33017/21-44/34380/21-41 від 18.07.2023р., за результатами проведення судової експертизи у справі.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються, серед іншого, висновками експертів.

Відповідно до положень ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування, та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Так, згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №33017/21-44/34380/21-41 від 18.07.2023р. експерти провівши комплексну судову будівельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою у цивільній справі №758/10187/21 прийшли до наступних висновків:

1.Проектна документація «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 » в частині XVIII черги будівництва - будівництва мийки на 6 постів (позначена під № 23 на Генеральному плані):

1) відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва щодо дотримання необхідної відстані до дитячого дошкільного закладу (позначений під № 11 на Генеральному плані);

2) не суперечить містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки для будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 від 14.10.2013 № 18254/0/12/009-13;

2. Проектною документацією «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 » передбачається будівництво пункту мийки для автомобілів на 6 постів (позначена під № 23 на Генеральному плані) як окремої будівлі в складі житлового комплексу.

3. Виконані будівельні роботи з будівництва мийки на 6 постів, які можливо встановити візуально, відповідають проектній документації «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 » та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; відповідність обсягів прихованих робіт проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва підтверджується виконавчою документацією (акти прихованих робіт, акти прийняття та випробування технологічного обладнання тощо).

4. За результатами проведеного візуально-інструментального обстеження та виходячи з аналізу наданої на дослідження виконавчої документації (акти на закриття прихованих робіт, акти приймання обладнання та його випробувань) ступінь будівельної готовності об`єкта будівництво мийки на 6 постів (XVIII черги «Будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_1 ») з урахуванням робіт з монтажу технологічного обладнання складає 100%.

5. Фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га, по АДРЕСА_1 , в частині в частині XVIII черги будівництва - будівництва мийки на 6 постів (позначена під № 23 на Генеральному плані), відповідає вимогам нормативних актів, оскільки, згідно із приписами ст. 38 Земельного кодексу України, ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», затверджених наказом Мінбуду України від 07.02.2007 № 44, ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», затверджених наказом Мінрегіону від 28.09.2018 № 260, земельні ділянки, які за основним цільовим призначенням віднесені до категорії земель житлової та громадської забудови та які передані/надані для будівництва житлових комплексів, можуть використовуватися, як для будівництва будівель житлового так і будівель громадського призначення, у складі житлового комплексу, в тому числі для будівництва автостоянок та постів миття автомобілів.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як вбачається із апеляційної скарги, основними її доводами було здійснення спірних об`єктів мийки без дотримання положень ст. 376 ЦК України.

Аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва: об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що будівництво мийки для автомобілів, яке здійснюється товариством з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «ОБОЛОНЬ» в складі об`єкту «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 » на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:179:0507, площею 0,9132 га за адресою: АДРЕСА_1 не є самочинним будівництвом та здійснено на земельній ділянці, що відведена для цієї мети та відповідно до чинного законодавства, державних будівельних норм і правил, санітарних правил, екологічної та пожежної безпеки за наявності належного дозволу та належно затвердженого проекту для будівництва.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З положень ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Відповідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Преважну більшість своїх доводів апелянти зводили до того, що при проектуванні та будівництві спірного об`єкта було порушено ряд державних будівельних норм, зокрема щодо необхідності встановлення охоронних зон та нормативних відстаней від нього до інших об`єктів, в тому числі й до житла позивачів. Такі свої посилання ґрунтували насамперед на висновку будівельно-технічної експертизи від 12.01.2024 р. № 24-01/ССЕ, який було виконано експертом Шутовським О. В.

Згідно зі ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

З точки зору колегії суддів апеляційного суду висновок експерта Шутовського О. В. заслуговує критичного відношення до нього та не може бути прийнятим в якості належного та беззаперечного доказу в даній справі.

Як вже зазначалося вище, за клопотанням саме сторони позивачів судом було призначено по справі судовукомплексну будівельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, проведення якої було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. При цьому формулювання питань, поставлених на вирішення експертів, здійснювалося насамперед за ініціативою сторони позивачів.

Отриманий в результаті вищевказаної експертизи висновок експертів №33017/21-44/34380/21-41 від 18.07.2023р. фактично не підтвердив позицію позивачів, яку вони поклали в основу своїх позовних вимог. Саме у зв`язку з незгодою з висновками судової експертизи та намаганням отримати інакші висновки на підтвердження своєї позиції позивачами і було представлено до суду висновок експерта Шутовського О. В. за № 24-01/ССЕ. При цьому висновок експерта Шутовського О. В. та висновки судової експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз фактично протирічать один одному.

З метою спростовання належності висновків експертів державної експертної установи представником позивачів було направлено до Міністерства юстиції України скаргу на дії експертів КНДІСЕ Хіхловського О. В. та Бікуса Ю. Ф. , які проводили судову експертизу в рамках даної справи.

При проведенні перевірки обставин вищевказаного звернення висновок КНДІСЕ №33017/21-44/34380/21-41 від 18.07.2023р. було направлено на аналіз до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, до компетенції якого відноситься вирішення такого роду питань.

Враховуючи результати вказаного аналізу та решту матеріалів перевірки дисциплінарна палата Центральної експертної дисциплінарної комісії при міністерстві юстиції України встановила, що висновок судової експертизи було складено у відповідності до вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності, а зазначені у зверненні адвоката посилання на порушення експертами вимог законодавства не підтвердилися.

Відповідно до рішень дисциплінарної палати Центральної експертної дисциплінарної комісії при Міністерстві юстиції України від 05.12.2023 р під № 3 та № 3/1 в притягнення вказаних експертів до відповідальності було відмовлено.

При проведенні перевірки звернення представника позивачів Міністерством юстиції України також було встановило невідповідність дійсності частині посилань заявника, зокрема стосовно категорії земель, на яких розміщено досліджуваний в рамках даної справи об`єкт, а також необхідності розповсюдження на такий об`єкт тих вимог та обмежень, які встановлені чинним законом до об`єктів транспортної інфраструктури. В той же час саме такі твердження й були покладені в основу тих питань, що позивачі поставили на вирішення експерта Шутовського О. В. , і які вказаний експерт взяв за основу в своєму висновку за №24-01/ССЕ.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з позицією позивачів щодо того, що на об`єкт, правомірність будівництва якого є предметом розгляду даної справи, розповсюджуються ті правила та обмеження, які встановлені для об`єктів транспортної інфраструктури.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» об`єктами дорожнього сервісу є спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, а також інші об`єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

В свою чергою поняття земель дорожнього господарства встановлено ч. 2 ст. 71 Земельного кодексу України. Зокрема такими землями є землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об`їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з`їзди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об`єкти служби дорожнього сервісу;

в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;

г) захисні насадження.

Як вбачається з матеріалів справи, будівництво спірної мийки в складі житлового комплексу не є окремим об`єктом дорожнього сервісу, не розміщується на землях дорожнього господарства та не потребує її використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу. За таких умов вказана мийка жодним чином не може вважатися об`єктом дорожнього сервісу.

В ході розгляду справи встановлено, що в розробленому та затвердженому проекті будівництва міститься розділ «Оцінка впливів на навколишнє середовище», додаток 13-20/ОП-ОВНС, в якому було встановлено, що спірний об`єкт не спричинить понаднормативного впливу на стан навколишнього середовища.

У відповідності до наявного в матеріалах справи Акта № 02-995 від 12.08.2021 р. позапланової перевірки Державної екологічної інспекції Столичного округу встановлено відсутність порушень вимог екологічного законодавства.

Як вже зазначалося вище, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами. Вищезгадані результати перевірок відповідних контролюючих органів, висновки судової експертизи, оцінки впливів на навколишнє середовище, тощо, які за своєю суттю є оцінкою відповідних спеціалістів з питань, що потребують спеціальних знань, фактично є хоча і вагомими, але лише одними із доказів, які потребують комплексної оцінки разом з іншими доказами по справі. Відповідним чином висновки таких документів не є наперед встановленим фактом та можуть бути спростовані іншими контрдоказами по справі. В той же час в даному випадку даного обов`язку сторона позивача належним чином не виконала.

Фактично поклавши в основу свого звернення до суду тези про негативний вплив спірної мийки на навколишнє середовище, зокрема на розташовані поблизу об`єкти житлової інфраструктури, позивачі тим не менш так і не надали до суду належних доказів щодо конкретного, фактичного впливу такої мийки на вказані об`єкти, обмежившись лише твердженнями щодо теоретичної необхідності встановлення санітарних зон, зважаючи на норми та правила, які фактично до даного випадку відношення не мають, про що вже було зазначено вище. За таких умов вказана позиція залишилася недоведеною належним чином та не може бути прийнята судом.

Колегія суддів апеляційного суду критично відноситься й до позиції позивачів в частині тверджень про те, що оскільки конструкція мийки передбачає встановлення систем очищення стічних вод, це автоматично доводить необхідність встановлення навколо мийки і відповідних охоронних зон. Для стічних вод мийки передбачене багатоступеневе очищення, належність, достатність та відповідність державним нормам та правилам якого пройшло відповідну експертну оцінку та державне затвердження. Саме для уникнення будь-якого впливу на навколишнє середовище таких вод і передбачені вищевказані системи очищення води.

Окремо апеляційний суд звертає увагу на те, що санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови, що передбачено положеннями ст. 114 Земельного кодексу України.

Положеннями п. 1.1. та 1.2 ДСП 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів» встановлено, що такі правила включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення; ці правила є обов`язковими для дотримання.

Вищевказаними правилами встановлено санітарну класифікацію підприємств, виробництв та споруд, а також розмір санітарно-захисних зон для них. Для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення санітарно-захисні зони встановлюються відповідно до їх санітарної класифікації та потужності.

Зокрема, 100-метрова санітарна зона встановлюється для об`єктів IV класу, що включають бази районного призначення для збирання утильсировини, механізовані транспортні парки по очищенню міст, сміттєперевантажувальні станції, склади тимчасового зберігання утильсировини без її переробки, підприємства по обслуговуванню автомобілів (вантажні автомобілі, а також автобуси міського транспорту), автогазонаповнювальні компресорні станції.

50-метрова санітарна зона встановлюється для об`єктів V класу, що включають підприємства по обслуговуванню автомобілів (легкові автомобілі, крім тих, що належать громадянам, і автобуси, крім автобусів міського транспорту).

Зважаючи на наведені норми, пост для миття автомобілів, які належать громадянам, в складі автостоянки (паркінгу) у складі житлового комплексу не відноситься до вищевказаних санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, і встановлення для нього санітарно-захисної зони чинним законодавством України не передбачено.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд погоджується з твердженням сторони відповідача про відсутність та недоведеність правових підстав длявизнання будівлі мийки автомобілів самочинним будівництвом та зобов`язання відповідача її знесення за свій рахунок.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність порушення прав позивачів з боку відповідача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Інша частина доводів апеляційної скарги по своїй суті співпадає з тими доводами, які були заявлені позивачами в суді першої інстанції, і яким суд при вирішення справи вже надав відповідну правову оцінку, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:

«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»

З огляду на зазначене апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи, і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами розгляду справи колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, відтак підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду Київської області від 1 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба