Ухвала

від 17.10.2024 по справі 757/33149/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/5660/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер № 757/33149/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 серпня 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.08.2024 року залишено без задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42023000000001969 від 11.12.2023 року.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.08.2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42023000000001969 від 11.12.2023 року.

Мотивуючи апеляційні вимоги прокурор зазначає, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.08.2024 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

В судове засідання прокурор, власник майна чи його представник не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора та представника, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001969 від 11.12.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що ОСОБА_9 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 та іншими невстановленими на даний час особами, у період часу з 25.11.2023 по 09.04.2024 вчинили кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_9 , будучи начальником відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці Держмитслужби України, був обізнаним, що в зоні діяльності його митного поста здійснює митне оформлення ТОВ «Паваріс» (Код ЄДРПОУ 44663888), представниками за дорученням якого є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Знаючи, що ОСОБА_10 надає послуги з декларування товарів ТОВ «Паваріс», як митний брокер та спілкується із представниками ТОВ «Паваріс», ОСОБА_9 надав вказівку ОСОБА_10 про висунення вимог представникам ТОВ «Паваріс», передачі неправомірної вигоди за безперешкодне оформлення митних товарів, розмитнення яких здійснюється співробітниками відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці Держмитслужби України.

Діючи на виконання вказівок ОСОБА_9 , ОСОБА_10 25.11.2023 використовуючи месенджер «WhatsApp» з номером телефону НОМЕР_1 на месенджер «WhatsApp» з номером НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_12 в якому було зазначено - «керівництво 50» (нова витрата, деталі не в повідомленнях).

У подальшому, 26.11.2023, ОСОБА_10 зустрілась з ОСОБА_12 та під час зустрічі зазначила останньому, що у повідомленні, фраза «керівництво 50» означає грошову винагороду у вигляді 50 доларів США за невчинення перешкод під час розмитнення товарів, які містяться в одному контейнері, які вона має передати ОСОБА_9 .

Таким чином, ОСОБА_10 , перебуваючи біля будинку № 4, що по вул. Гімназична в м. Одеса , діючи за попередньою змовою, групою осіб, відповідно до вказівок ОСОБА_9 вчинила вимагання неправомірної вигоди у ОСОБА_12 .

Надалі, 18.12.2023 року біля будинку № 4 по вул. Гімназична в м. Одеса , ОСОБА_10 повторно зустрілась з ОСОБА_12 та повторно наголосила на необхідність передачі грошових коштів ОСОБА_9 через неї.

У подальшому, з метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці Держмитслужби України, використовуючи своє службове становище, діючи на виконання попередньо досягнутої домовленості між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , надав вказівку невстановленим слідством особам, без проведення всіх митних процедур розмитнити товар, згідно митних декларацій від 12.12.2023 № 44051; від 14.12.2023 № 44530; від 14.12.2023 № 44537; від 16.12.2023 № 44729; від 15.12.2023 № 44736; від 21.12.2023 № 45456; від 27.12.2023 № 45975; від 27.12.2023 № 46273; від 03.01.2024 № 129; від 18.01.2024 № 1843; від 26.01.2024 № 2880, який ввозився на територію України з території Китайської Народної Республіки, одержувачем, яких є ТОВ «Паваріс».

Надалі, 29.01.2024 року, приблизно о 13 год. 30 хв., перебуваючи біля будинку № 4, що по вул. Гімназична в м. Одеса , ОСОБА_10 отримала від ОСОБА_12 1330 доларів США (станом на 29.01.2024 згідно курсу НБУ становить 51856 грн) за не створення штучних перешкод під час розмитнення товарів, які ввозяться на митну територію України та одержувачем яких є ТОВ «Паваріс». В подальшому, у невстановленому місці, ОСОБА_10 надала вказані грошові кошти ОСОБА_9 , які останній розподілив між всіма учасниками організованої групи.

У подальшому, продовжуючи реалізацію злочинного умислу ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці Держмитслужби України, використовуючи своє службове становище, діючи на виконання попередньо досягнутої домовленості між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , надав вказівку невстановленим слідством особам, без проведення всіх митних процедур розмитнити товар, згідно митних декларацій від 09.02.2024 № 4526; від 13.02.2024 № 4830; від 17.02.2024 № 5510, який ввозився на територію України з території Китайської Народної Республіки, одержувачем, яких є ТОВ «Паваріс».

Надалі, 22.02.2024 року, приблизно о 13 год. 30 хв., перебуваючи біля будинку № 4, що по вул. Гімназичній в м. Одеса , ОСОБА_10 , повторно отримала від ОСОБА_12 855 доларів США (станом на 22.02.2024 згідно курсу НБУ становить 33336 грн) за не створення штучних перешкод під час розмитнення товарів, які ввозяться на митну територію України та одержувачем яких є ТОВ «Паваріс». В подальшому, у невстановленому місці, ОСОБА_10 надала вказані грошові кошти ОСОБА_9 , які останній розподілив між всіма учасниками.

Крім того, продовжуючи реалізацію злочинного умислу ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці Держмитслужби України, використовуючи своє службове становище, діючи на виконання попередньо досягнутої домовленості між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , повторно надав вказівку невстановленим слідством особам, без проведення всіх митних процедур розмитнити товар, згідно митних декларацій від 26.02.2024 № 6558; від 26.02.2024 № 6566; від 20.03.2024 № 8810, від 19.03.2024 № 8949, від 20.03.2024 № 9769, від 20.03.2024 № 9776; від 20.03.2024 № 9800; від 21.03.2024 № 9835; від 21.03.2024 № 9839; від 28.03.2024 № 10742; від 29.03.2024 № 10985; від 02.04.2024 № 11390, одержувачем, яких є ТОВ «Паваріс».

Надалі, 09.04.2024, приблизно о 13 год. 00 хв., перебуваючи біля будинку № 4, що по вул. Гімназичній в м. Одеса , ОСОБА_10 , повторно отримала від ОСОБА_12 2765 доларів США (станом на 09.04.2024 згідно курсу НБУ становить 107807 грн) за не створення штучних перешкод під час розмитнення товарів, які ввозяться на митну територію України та одержувачем яких є ТОВ «Паваріс».

В подальшому, 10.04.2024 року приблизно о 13 год. 30 хв. ОСОБА_10 , перебуваючи на території відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці Держмитслужби України, що за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Усатове, вул. Новомосковська дорога, буд. 23 , отримані грошові кошти від ОСОБА_12 передала ОСОБА_9 , які останній розподілив між співучасниками.

Так, 10.04.2024 року в період часу з 16 год. 06 хв. по 18 год. 17 хв. на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва № 757/15362/24-к від 05.04.2024 було проведено обшук автомобіля марки «Lexus ES 300H», д.н.з. НОМЕР_3 , який належить та використовувався ОСОБА_9 , в ході проведення якого виявлено та вилучено:

двадцять три купюри номіналом 200 гривень, загальною сумою 4600 грн;

купюри номіналом 100 доларів США, а саме купюри з серійними номерами: FL28224049C, HB61953833E, HB48881843H, KG94162950A, FB86270701C, KB36914782I, KB97034894I, HB19617955J, HK58929093C, HL53898432G;

три купюри номіналом 1 долар США, загальною сумою 3 долари США, а саме купюри з серійними номерами: C14090209D, B03594989E, E50281914D;

одну купюру номіналом 5 ЄВРО з серійним номером ZB2623495155.

Окрім цього, 10.04.2024 - 11.04.2024 року в період часу з 19 год. 10 хв. по 01 год. 51 хв. на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва № 757/15353/24-к від 05.04.2024 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9 , а саме в квартирі АДРЕСА_3 , що на праві власності належить ОСОБА_13 , в ході проведення якого виявлено та вилучено триста вісімдесят чотири купюри номіналом 100 доларів США, п`ять купюр номіналом 50 доларів США, три купюри номіналом 20 доларів США, дві купюри номіналом 10 доларів США, тобто грошові кошти загальною сумою 38 730 доларів США.

Постановами від 11.04.2024 року старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_14 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

У подальшому, 11.04.2024 року слідчим за погодженням із прокурором повідомлено про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

25.07.2024 року старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 за погодженням із прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майнопідозрюваного ОСОБА_9 , що вилучено за результатами обшуку автомобіля марки «Lexus 300Н» д.н.з. НОМЕР_4 , який належить та використовувався ОСОБА_15 , а саме: двадцять три купюри номіналом 200 грн., загальною сумою 4600 грн.; купюри номіналом 100 доларів США, з серійними номерами: FL28224049C, НВ61953833Е, НВ48881843Н, KG94162950A, FB86270701C, КВ36914782І, КВ97034894І, HB19617955J, НК58929093С, HL53898432G;?три купюри номіналом 1 долар США з наступними серійними номерами: C14090209D, В03594989Е, E50281914D, та накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_9 , що вилучено за результатами обшуку квартири АДРЕСА_3 , в який проживав ОСОБА_16 , а саме триста вісімдесят чотири купюри номіналом 100 доларів США, п`ять купюр номіналом 50 доларів США, три купюри номіналом 20 доларів США, дві купюри номіналом 10 доларів США, тобто грошові кошти загальною сумою 38 730 доларів США.

Ухвалою слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 05.08.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42023000000001969 від 11.12.2023 року.

Відмовляючи у задоволенні клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що вищевказане майно не відповідає критеріям речових доказів.

Перевіряючи законність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вилучене під час огляду місця події майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень,з наданих матеріалів не вбачається.

Прокурором взагалі не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, про що слушно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Отже, як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні відсутні визначені законом правові підстави для накладення арешту на майно, в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки старшим слідчим у клопотанні не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, прокурор, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга навіть з урахуванням усіх викладених в них доводах, задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання старшого слідчого, всупереч доводам апеляційної скарги.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 серпня 2024 року, якою залишено без задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42023000000001969 від 11.12.2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4