Ухвала

від 22.10.2024 по справі 160/24582/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

22 жовтня 2024 рокуСправа №160/24582/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: суддів:Боженко Н.В. Тулянцевої І.В., Бухтіярової М.М. за участі секретаря судового засіданняСватко Є.А. за участі: позивача: представника відповідача: представника третьої особи-2: Олійника В.В. Булгакова С.В. Кібець Р.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяви Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі №160/24582/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного Банку України, третя особа-1: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа-2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа №160/24582/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного Банку України, третя особа-1: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа-2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Національного банку України з повернення без виконання платіжної інструкції Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №9802 від 06.05.2024 року про безспірне списання з рахунків Фонду гарантування вкладів коштів по виконанню рішення суду в справі №204/6150/18 виконавче провадження від 07.06.2023 року 71963304;

- зобов`язати Національний банк України належним чином виконати платіжні інструкції Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №9802 від 06.05.2024 року про безспірне списання з рахунків Фонду гарантування вкладів по виконанню рішення суду в справі №204/6150/18 виконавче провадження від 07.06.2023 року 71963304.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року призначено підготовче судове засідання на 22 жовтня 2024 року на 11.00 годину.

10 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про закриття провадження у справі, яке надійшло від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач зазначає, що ця справа не належить до юрисдикції адміністративного суду, а спір має приватно-правовий характер. Про що вказує і сам позивач у позовній заяві, при цьому посилання позивача на те, що правовідносини сторін регулюються нормативно-правовим актом відповідача є помилковим, оскільки цей нормативно-правовий акт не є предметом оскарження. Позовні вимоги не містять вимог, які б його стосувалися. Також відповідач наводить приклади судової практики, посилається на положення процесуального законодавства, якими передбачено судовий контроль за виконанням рішень судів.

14 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про закриття провадження у справі, яке надійшло від представника третьої особи-2 в підсистемі «Електронний Суд». Обґрунтування клопотання є тотожним змісту клопотання відповідача.

14 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення проти закриття провадження у справі, яке надійшло від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що даний спір має вирішуватися судом адміністративної юрисдикції.

В підготовче судове засідання з`явились позивач, представник відповідача та представник третьої особи-2.

Представник третьої особи-1 в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник Національного Банку України та представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підтримали свої заяви про закриття провадження по справі та просили їх задовольнити, з підстав п.1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства України.

Позивач проти задоволення заяв заперечував та зазначив, що розгляд справи повинен здійснювати адміністративний суд.

Вирішуючи вказані заяви по суті колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, визначальною категорією для визначення юрисдикції адміністративного суду є встановлення існування публічно-правового спору.

За п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, визначальним для визначення змісту публічно-правового спору, а тому і віднесення спору до певної юрисдикції, є встановлення виникнення такого спору в зв`язку зі здійсненням публічно-владних управлінських функцій.

Здійснення публічно-владної управлінської функції означає, що в такому правовідношенні хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, в яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №0840/3447/18 (п. 45), постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.08.2024 року у справі №640/17010/19, від 29.07.2024 року у справі №640/6693/19 та ін.

Ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.01.2023 року у справі №295/6697/22.

В даній справі спірною є дія відповідача з повернення без виконання платіжних інструкцій, складених державним виконавцем під час виконавчого провадження про стягнення коштів на користь позивача. Ці правовідносини не можуть бути охарактеризовані як такі, учасники яких є рівними, оскільки в наявності відносини саме влади і підпорядкування, коли суб`єкт владних повноважень безпосередньо керує та визначає долю інших учасників спірних правовідносин, в той час як останні не мають відповідних повноважень і лише підкорюються волі органу публічної влади. Не можливо констатувати рівність будь-якого її учасника з відповідачем, який має виключні повноваження приймати остаточні рішення з питань визначення долі спірних платіжних інструкцій. В свою чергу ознака інтересу має вторинний характер, оскільки позивач за замовчуванням та у справах будь-якої юрисдикції є стороною, яка обґрунтовує порушення своїх прав, а тому має інтерес відповідного характеру.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.08.2022 року у справі №580/4047/21.

Заявлені в цій справі способи захисту також є властивими саме для публічно-правових відносин.

Отже, характер взаємовідносин між сторонами, а також статус сторін свідчить про існування саме публічно-правового спору, розгляд якого належить до юрисдикції адміністративного суду.

Першим з доводів заяв про закриття провадження є посилання на твердження позивача. Суд відхиляє цей аргумент, оскільки характер спору має об`єктивний характер, зумовлений передусім характером правовідносин між його учасниками, а також статусом самих учасників в таких правовідносинах. Як наслідок, незалежно від позиції сторін щодо характеру спору чи належної на їх думку юрисдикції, юрисдикція визначається з огляду на об`єктивні властивості відповідних правовідносин. Судом в свою чергу вже надано оцінку наявним обставинам справи, які визначають характер спору.

Другим аргументом заяв про закриття провадження є посилання на приклади судової практики. Суд констатує, що в жодному з цих прикладів предмет та підстави позову не відповідають заявленому в цій справі позову. Згадані спори дійсно виникли за подібних обставин, однак вони стосувались або завдання шкоди, або відшкодування інфляційних витрат, способи захисту в таких спорах також відповідають приватно-правовим відносинам.

Третім аргументом заяв про закриття провадження є посилання на судову практику Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо судового контролю. Водночас, судовий контроль за виконанням рішення суду є юридичною процедурою, яка залежить від такого рішення суду. В даній справі спір виник в зв`язку з порядком виконання рішення суду в цивільній справі, однак цивільно-процесуальне законодавство не передбачає інституту судового контролю за виконанням боржником рішення суду, оскільки Розділ VII Цивільного процесуального кодексу України стосується скарг на орган примусового виконання, а не на боржника (на відміну від положень ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, усі заявлені представниками відповідача та третьої особи-2 доводи заяв про закриття провадження у справі є необґрунтованими. Такі доводи зводились до нерелевантних посилань, однак не містили змістовного аналізу характеру спірних правовідносин, що є визначальним під час визначення юрисдикції спору.

Таким чином, заяви про закриття провадження задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяв Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі №160/24582/24 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включатися до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Повний текст ухвали суду складено 23 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя Н.В. Боженко

Судді: І.В. Тулянцева

М.М. Бухтіярова