Рішення

від 26.11.2024 по справі 160/24582/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Справа № 160/24582/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: суддів:Боженко Н.В. Тулянцевої І.В., Бухтіярової М.М. за участі секретаря судового засіданняСватко Є.А. за участі: позивача: представника відповідача: представника третьої особи-2: Олійника В.В. Булгакова С.В. Кібець Р.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/24582/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного Банку України, третя особа-1: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа-2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

11 вересня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Національного банку України (далі відповідач), третя особа-1: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа-2: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, третя особа-3: Верховна Рада України, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Національного банку України з повернення без виконання платіжної інструкції Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №9802 від 06.05.2024 року про безспірне списання з рахунків Фонду гарантування вкладів коштів по виконанню рішення суду в справі №204/6150/18 виконавче провадження від 07.06.2023 року 71963304;

- зобов`язати Національний банк України належним чином виконати платіжні інструкції Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №9802 від 06.05.2024 року про безспірне списання з рахунків Фонду гарантування вкладів по виконанню рішення суду в справі №204/6150/18 виконавче провадження від 07.06.2023 року 71963304.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідача щодо повернення без виконання платіжної інструкції, складеної державним виконавцем під час виконання судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача коштів. Зазначає, що законодавство не забороняє таке стягнення, в зв`язку з чим відповідач не мав правових підстав для невиконання відповідної платіжної інструкції з огляду на обов`язковість судових рішень.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/24582/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду колегії суддів: Боженко Н.В. (головуючий суддя), Бухтіярова М.М., Тулянцева І.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки у встановлений судом строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/24582/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного Банку України, третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Боженко Н.В., судді - Тулянцева І.В., Бухтіярова М.М. Підготовче засідання призначено на 22 жовтня 2024 року об 11:00 год. Залучено до участі у справі №160/24582/24 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, код ЄДРПОУ: 21708016).

10 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що згідно ст. 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року у справі №4452-VI (далі Закон №4452-VI) та п. 27 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 року №163 (далі Інструкція №163) кошти третьої особи-2 не підлягають вилученню і можуть бути використані виключно для цілей визначених законом. Виходячи з цього, а також інших положень законодавства про існування коштів, звернення стягнення на які заборонено законом, Платіжна інструкція правомірно повернута без виконання.

14 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від представника третьої особи-2 в підсистемі «Електронний Суд». Третя особа-2 підтримує правову позицію відповідача з тотожних підстав.

15 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що положення ст. 20 Закону №4452-VI не містять заборони стягнення коштів на виконання рішення суду, а навіть якби така заборона і існувала, вона була б неконституційною і суд не мав права її застосовувати. Отже, відповідач зобов`язаний виконувати платіжні інструкції державних виконавців, після чого може оскаржувати дії органів державної виконавчої служби в судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року забезпечено участь представника Національного Банку України у судовому засіданні, призначеному на 22 жовтня 2024 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №160/24582/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року забезпечено участь представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судовому засіданні, призначеному на 22 жовтня 2024 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №160/24582/24.

21 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення на пояснення, яке надійшло від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач повторює доводи відповіді на відзив, а також заперечує проти інших доводів третьої особи-2.

22 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Цей документ є ідентичним раніше поданому відповідачем відзиву, однак додатково містить докази його направлення третій особі-2, які до раніше поданого відзиву долучені не були.

В підготовче судове засідання призначене на 22 жовтня об 11.00 годині, з`явились позивач, представник відповідача та представник третьої особи-2.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у задоволенні заяв Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі №160/24582/24 відмовлено. В підготовчому судовому засіданні оголошено перерву, судове засідання призначено на 05 листопада 2024 року об 11.00 годині.

05 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву щодо розгляду справи без участі представника третьої особи-1, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд».

В підготовче судове засідання, призначене на 05 листопада 2024 року об 11.00 годині учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 листопада 2024 року на 11.00 годин.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року забезпечено участь представника Національного Банку України у судовому засіданні, призначеному на 19 листопада 2024 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №160/24582/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року забезпечено участь представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судовому засіданні, призначеному на 19 листопада 2024 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №160/24582/24.

Судове засідання призначене на 19 листопада 2024 року об 11.00 годині відкладено, у зв`язку з відсутністю електричної енергії у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5. Наступне судове засідання призначено на 26 листопада 2024 року о 15.00 годині.

В судове засідання, призначене на 26 листопада 2024 року о 15.00 годині, з`явились позивач та представники відповідача і третьої особи-2, представник третьої особи-1 відсутній, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, згідно із заявою від 05 листопада 2024 року просив розглядати без участі представника. Присутні учасники справи надали пояснення по суті справи та виступили з промовами в судових дебатах.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи-2, дослідивши матеріали справи та об`єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.

29 травня 2023 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист у справі №204/6150/18 (провадження №6/204/13/22) на виконання судового рішення від 14 листопада 2022 року, що набрало законної сили 09 травня 2023 року, резолютивною частиною якого постановлено:

Змінити порядок та спосіб виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі №204/6150/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про стягнення заробітної плати, середньомісячного заробітку.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присуджені за рішенням суду в справі №204/6150/18-ц суму 44765,82 грн та моральну шкоду в сумі 1000,00 грн (далі Виконавчий лист).

07 червня 2023 року третьої особою-1 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №71963304 з примусового виконання Виконавчого листа.

02 травня 2024 року третьою особою-1 складено платіжну інструкцію №9802, згідно якої третя особа-2 (платник) сплачує на користь третьої особи-1 (стягувач) 50537,70 грн в рамках стягнення за виконавчим провадженням №71963304 з примусового виконання Виконавчого листа (далі Платіжна інструкція). Надавачем платіжних послуг платника є відповідач, банком стягувача є КБ «ПриватБанк».

06 травня 2024 року відповідачем відмовлено у виконанні Платіжної інструкції, в графі «результат обробки» вказано: «повертаємо без виконання відпов. ст. 20 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб…».

Листом відповідача від 12.06.2024 року №55-0007/45271 позивачу повідомлено, що інформація щодо операцій за участю клієнта Національного банку належить до банківської таємниці.

Листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.01.2023 року №37-036-193/23 повідомлено, що боржник має виконати рішення суду виключно як ліквідатор неплатоспроможного банку в порядку та умовах, що регламентовані Законом №4452-VI. Проте, 04.07.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «Банк Форум» як юридичної особи, то ліквідація банку вважається завершеною, а сам банк ліквідованим.

Згідно листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28.08.2024 року №44836/27.10-24/вх.О-10574-24 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 26.06.2024 року надійшла відповідь, ідентична вищевказаному листу.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом №4452-VI (ч. 1 ст. 1).

За ч. 2-3 ст. 1 Закону №4452-VI його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до ч. 1-5, 7 ст. 3 Закону №4452-VI фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, у тому числі рахунки умовного зберігання (ескроу), а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - банках України.

Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Фонд має печатки із зображенням Державного герба України із своїм найменуванням, веде облік і звітність відповідно до законодавства.

У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України та законодавством України.

Органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.

Згідно ч.1 ст. 20 Закону №4452-VI встановлено, що фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.

Згідно ч.2 ст. 20 Закону №4452-VI, кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для:

1) виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону;

2) покриття витрат, пов`язаних з виконанням покладених на Фонд функцій та повноважень, зокрема, пов`язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду;

2-1) погашення облігацій і виплата доходів за ними (сплата векселів), враховуючи витрати, пов`язані з їх розміщенням (видачею);

2-2) покриття витрат, пов`язаних із залученими Фондом кредитами;

3) забезпечення поточної діяльності Фонду, утримання його апарату, розвитку його матеріально-технічної бази в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду;

4) надання фінансової підтримки приймаючому або перехідному банку;

7) надання кредиту перехідному банку, створеному з метою, визначеною пунктом 2 частини двадцятої статті 42 цього Закону, на підставі рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 4 частини другої статті 39 цього Закону, у порядку та на умовах, визначених нормативно-правовими актами Фонду;

8) формування статутного капіталу перехідного банку;

10) повернення гарантійних внесків, перерахованих учасниками відкритого конкурсу у випадках, передбачених цим Законом;

11) здійснення перерахувань до Державного бюджету України за рішенням виконавчої дирекції Фонду відповідно до цього Закону.

На майно, у тому числі кошти, Фонду не може бути накладений арешт, а також застосовані способи забезпечення позову (ч.5 ст. 20 Закону №4452-VI).

Кошти, одержані Фондом у результаті відшкодування шкоди (збитків) за вимогами Фонду, передбаченими частинами п`ятою та десятою статті 52 цього Закону, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у черговості та порядку, визначених частинами першою та четвертою статті 52 цього Закону, після відшкодування витрат Фонду, понесених у зв`язку із стягненням шкоди (збитків) (ч.6 ст. 20 Закону №4452-VI).

За ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року №679-XIV (далі Закон №679-XIV) Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з п. 15, 16 ч. 1 ст. 42 Закону №679-XIV Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій:

- здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України, в тому числі за рішенням суду;

- веде рахунки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону №1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

За ч. 3 ст. 52 Закону №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Підпунктами 5, 19, 20 п. 6 Інструкції №163 встановлено, що терміни в цій Інструкції вживаються в таких значеннях:

- ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, уключаючи застосування платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач;

- примусове списання (стягнення) - платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом України виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених Податковим кодексом України;

- стягувач - особа, яка може бути ініціатором платіжної операції примусового списання (стягнення) коштів з рахунку платника на підставі виконавчих документів, визначених законом України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 12 Інструкції №163 надавач платіжних послуг приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію за умови, що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті.

Згідно пп. 3 п. 27 Інструкції №163 надавач платіжних послуг платника в платіжній інструкції, оформленій ініціатором у паперовій формі: робить на її зворотному боці напис про причину відмови у виконанні [з обов`язковим посиланням на норму законодавства України (за наявності), відповідно до якої платіжну інструкцію не може бути виконано, або/та пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено] та зазначає дату її повернення (це засвідчується власноручним підписом уповноваженого працівника)

Порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів без згоди платника визначено у розділі IV Інструкції №163.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Передусім суд звертає увагу на те, що третьою особою-2 висловлено доводи, а позивачем заперечення на відповідні доводи, які не впливають на вирішення цього спору по суті.

Так, третя особа-2 посилалась на обставини припинення ПАТ «БАНК ФОРУМ». Водночас, в цій справі Виконавчий лист однозначно визначає боржника за відповідним судовим рішення, ним є саме третя особа-2. Доводи третьої особи-2 з цього питання були предметом правової оцінки в рамках справи №204/6150/18 під час вирішення питання про зміну порядку та способу виконання рішення суду. Отже, обставини припинення ПАТ «БАНК ФОРУМ» не впливають на вирішення цього спору, який існує виключно щодо правомірності невиконання відповідачем Платіжної інструкції на списання коштів третьої особи-2. В свою чергу доводи останньої про правонаступництво за ПАТ «БАНК ФОРУМ», про завершення процедури ліквідації банку є нерелевантними, третя особа-2 є боржником за судовим рішенням у справі №204/6150/18 з урахуванням зміни способу і порядку виконання рішення суду, що відображено в т.ч. у Виконавчому листі, а тому має загальне зобов`язання виконати рішення суду.

Водночас, принцип законності стосується діяльності усіх органів державної влади в цій справі, в т.ч. і дій відповідача щодо виконання Платіжної інструкції. Як наслідок, правовій оцінці підлягає передусім законність таких дій Національного банку України, визначальним аргументом якого є посилання на положення ч. 2 ст. 20 Закону №4452-VI, а саме: словосполучення «кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для …».

Суд наголошує на тому, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Принцип законності в Україні належить до переліку конституційних. Частина друга ст. 6, частина друга ст. 19, пункт 12 частини першої ст. 92 Конституції України передбачають, що органи державної влади та місцевого самоврядування діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України. Це означає, що виключно законом визначаються повноваження, організація та порядок діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Ці органи діють у відповідності до режиму, за яким їм дозволено тільки те, що передбачено законом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2024 року у справі №340/4709/23.

Позивач наполягав на тому, що ч. 2 ст. 20 Закону №4452-VI не містить заборони на виконання рішення суду про стягнення коштів з третьої особи-2, в зв`язку з чим кошти мають бути стягнуті, а якби така заборона і існувала, то була б неконституційною. Відповідач та третя особа-2 вбачали існування у зазначеній нормі права правила, застосування якого до наявних обставин справи може зумовлювати виключно повернення Платіжної інструкції, що і було здійснено відповідачем.

Надаючи оцінку відповідним аргументам суд констатує, що словосполучення «не підлягають вилученню» є правилом поведінки, визначеним саме через спосіб вчинення невизначеного кола дій, окрім виключень, встановлених цією нормою права (на противагу правилу, яке б перераховувало усі заборонені дії). Безумовним є те, що будь-яке списання коштів з банківського рахунку, як і будь-яке незворотнє отримання від третьої особи-2 готівкових коштів є їх «вилученням», тобто змінює їх правову характеристику в частині належності конкретному суб`єкту (замість третьої особи-2 іншому суб`єкту, наприклад, стягувачу за Платіжною інструкцією).

Відповідно, суд відхиляє аргумент позивача про те, що Платіжна інструкція мала бути виконана з огляду на відсутність заборони на виконання рішень судів за рахунок коштів третьої особи-2, оскільки така заборона існує і встановлена саме ч. 2 ст. 20 Закону №4452-VI, а саме: словами «кошти Фонду … не підлягають вилученню …», що є способом формулювання обов`язкового правила поведінки через заборону певного способу вчинення невизначеного кола дій (за виключенням передбачених у цій нормі права). Як наслідок, відсутня необхідність у формулюванні заборон на «списання коштів на виконання рішення суду» або інших конкретних дій, оскільки усі такі дії будуть вчинятися єдиним способом шляхом вилучення коштів, що прямо заборонено нормою права.

При цьому суд зауважує, що виключні способи використання третьою особою-2 належних їй коштів, які перераховані у ч. 2 ст. 20 Закону №4452-VI, мають визначеного суб`єкта використання коштів таким суб`єктом є саме третя особа-2. Отже, наведеній в цій нормі права перелік дій можливий для вчинення саме третьою особою-2, а не іншими суб`єктами.

Оцінюючи дії відповідача в цій справі крізь призму зазначених висновків суд констатує, що відповідач обрав єдиний правомірний варіант поведінки в наявній юридичній ситуації та діяв у повній відповідності до вимог законодавства. Дійсно, за змістом правила поведінки, яке міститься у ч. 2 ст. 20 Закону №4452-VI, відповідач був зобов`язаний згідно пп. 3 п. 27 Інструкції №163 повернути її без виконання, саме такі дії і були вчинені, в зв`язку з чим відсутні підстави для визнання відповідних дій протиправними.

Також суд вважає за необхідне надати правову оцінку іншим доводам позивача.

Позивач наполягав на тому, що навіть якби заборона на виконання рішення суду за рахунок коштів третьої особи-2 і існувала, то вона б була очевидно неконституційною.

Суд констатує, що заборона вилучати кошти третьої особи-2, яка в цій справі втілена у поверненні Платіжної інструкції відповідачем, не зумовлює такий стан правового врегулювання спірних правовідносин, за якого така засада судочинства як обов`язковість судового рішення припиняє поширюватися на ці правовідносини. Тобто, заборона примусового списання коштів не є ані втіленням заборони третій особі-2 виконувати рішення суду як таке, ані загальною підставою для невиконання третьою особою-2 судових рішень. Обов`язковість судових рішень є фундаментальною засадою права та одним з втілень принципу верховенства права, в зв`язку з чим після набрання судовим рішенням законної сили воно підлягає виконанню. Водночас, в цій справі йдеться не про позбавлення судового рішення обов`язкової сили чи про існування підстав для його невиконання як такого, натомість спірні правовідносини стосуються питання порядку виконання такого рішення суду. Дійсно, державний виконавець в силу норми права не має підстав вилучати кошти третьої особи-2, а відповідач має обов`язок не виконувати відповідні платіжні інструкції у разі їх складення, однак такі обмеження не можуть зумовлювати висновок про зміну ступеня обов`язковості рішення суду, яке все ще підлягає обов`язковому виконанню саме третьою особою-2.

Позивач зазначав, що Законом №4452-VI заборонено арешт та забезпечення позову щодо майна третьої особи-2, що дійсно відповідає ч. 5 ст. 20 Закону №4452-VI. Водночас, заборона на вилучення коштів третьої особи-2, яка втілюється в т.ч. у неможливість списання таких коштів за платіжними документами державного виконавця, міститься в іншій нормі права ч. 2 ст. 20 Закону №4452-VI. Така заборона узгоджується із положеннями ч. 2 ст. 48 Закону №1404-VIII, які забороняють звернення стягнення «на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом», оскільки у таку категорію входять кошти третьої особи-2, що встановлено ч. 2 ст. 20 Закону №4452-VI (як вже зазначав суд, така заборона передбачена змістовно, через зазначення забороненого способу вчинення невизначеного кола дій шляхом заборони вилучення коштів).

Також в цьому аспекті слід зауважити, що позивач визначав Закон №4452-VI неконституційним в цілому, однак за ст. 150 Конституції України вирішення таких питань належить до повноважень Конституційного Суду України, яким відповідних рішень не приймалось.

Отже, в аспекті предмету цього спору, який полягає у правомірності дій відповідача з повернення без виконання Платіжної інструкції, суд констатує, що такі дії здійснені у відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону №4452-VI, а тому є правомірними. В зв`язку з цим суд зауважує, що вирішення інших питань, які порушені позивачем як доводи позовної заяви (залишки на рахунках третьої особи-2, обставини реалізації третьою особою-2 ліквідаційної маси банків, дотриманням третьою особою-2 черговості погашення вимог та ін.) перебувають за межами судового розгляду і на вирішення цього спору не впливають.

В цій справі позивач фактично не погоджувався в т.ч. зі способом наявного правового врегулювання спірних правовідносин, однак принцип законності вимагає від відповідача дотримуватися встановлених правил поведінки, в зв`язку з чим виконання відповідачем таких правил не може вважатись протиправним.

Суд зауважує, що підстави для застосування положень ч. 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України в цій справі також відсутні, оскільки з наявної системи правового врегулювання спірних правовідносин, в т.ч. з урахуванням особливого статусу та призначення третьої особи-2, положення ч. 2 ст. 20 Закону №4452-VI спрямовані на забезпечення стабільності в діяльності третьої особи-2, уможливлення безперешкодної реалізації нею визначених законодавством повноважень, для чого припустимим способом правового врегулювання є встановлення відповідного обмеження. При цьому суд повторює, що таке обмеження не звільняє третю особу-2 від виконання рішень судів, за якими вона є боржником, натомість стосується заборони лише вжиття щодо третьої особи-2 окремих заходів, що здійснюються в т.ч. під час процедури примусового виконання рішення суду.

Тотожне тлумачення спірних положень законодавства здійснено і Першим апеляційним адміністративним судом у постанові від 02.05.2023 року у справі №200/3673/22, а також Київським апеляційним адміністративним судом у постанові від 05.09.2024 року у справі №757/61704/21-ц, від 17.04.2024 року у справі №757/34770/23-ц,

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо повернення Платіжної інструкції без виконання, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 відстрочено позивачу сплату судового збору в розмірі 968,96 грн. за подання позовної заяви до ухвалення судом рішення в цій справі. Отже судовий збір, підлягає стягненню з позивача, оскільки судом відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного Банку України, третя особа-1: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа-2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 гривень (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) на користь Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки та порядку, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 27 листопада 2024 року.

Головуючий суддя Н.В. Боженко

Судді: І.В.Тулянцева

М.М.Бухтіярова