Ухвала

від 23.10.2024 по справі 300/7957/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"23" жовтня 2024 р.Справа № 300/7957/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення адміністративного позову Моршинської міської ради до Долинської міської ради, третя особа Комунальне підприємство «Водоканал» Долинської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

21.10.2024 Моршинська міська рада звернулася до суду із позовною заявою до Долинської міської ради, третя особа Комунальне підприємство «Водоканал» Долинської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення Калуського району Івано-Франківської області від 19.09.2024 №2826-47/2024 «Про внесення змін в умови забезпечення централізованим водопостачанням населених пунктів за межами Долинської територіальної громади ІваноФранківської області» в частині, що стосується Моршинської міської ради.

Водночас, разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Долинської міської ради від 19.09.2024 №2826-47/2024 в частині Моршинської територіальної громади, а також зобов`язання КП «Водоканал» Долинської міської ради не вчиняти дії щодо припинення та/або обмеження надання послуг водопостачання та водовідведення споживачам Моршинської територіальної громади.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що внаслідок не зупинення оспорюваного рішення буде припинено водопостачання Моршинської громади, в результаті чого буде створена очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та третіх осіб (фізичних і юридичних осіб Моршинської територіальної громади) у зв`язку з припиненням надання послуг водопостачання та водовідведення, розірвання укладених договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, зупинення діяльності середньої загальноосвітньої школи, закладів охорони здоров`я, установ, організацій та підприємств, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Також звернуто увагу, що відключення населених пунктів від водопостачання однозначно призведе до ускладнення санітарно-епідемічної ситуації, виникнення та поширення інфекційних хвороб серед населення, оскільки буде відсутня можливість забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних та господарських потреб населення та виробництво продукції (у тому числі харчової), що потребує використання питної води.

Відповідно до ч. 1 ст 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вищенаведених приписів, суд розглянувши заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та при її вирішенні, виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Забезпечення адміністративного позову це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 в справі №826/14951/18).

Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. А заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.09.2023 у справі №580/244/23.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Згідно поданої заяви, заявник просить суд зупинити дію рішення Долинської міської ради від 19.09.2024 №2826-47/2024 в частині Моршинської територіальної громади, а також зобов`язати КП «Водоканал» Долинської міської ради не вчиняти дії щодо припинення та/або обмеження надання послуг водопостачання та водовідведення споживачам Моршинської територіальної громади.

Обґрунтовуючи подану заяву, заявник вказує на протиправність оскаржуваного рішення. При цьому, заявником не надано жодних доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення його прав чи третіх осіб (фізичних і юридичних осіб Моршинської територіальної громади) без вжиття заходів забезпечення позову.

Слід зауважити, що протиправність рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів.

Водночас, суд звертає увагу на те, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, саме по собі посилання на негативний вплив рішення суб`єкта владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №140/10203/20.

При цьому, суд зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може беззаперечно свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Суд звертає увагу, що Моршинською міською радою у поданій заяві зазначено, що КП «Водоканал» Долинсько міської ради ще 26.09.2024 опублікував на офіційному сайті повідомлення про розірвання в односторонньому порядку публічних договорів зі споживачами Болехівської, Вигодської та Моршинської громад, відповідно до рішення Долинської міської ради №2826-47/2024 від 19.09.2024. У повідомленнях про розірвання Договірних відносин, КП «Водоканал» послався на ч.1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого рішення Долинської міської ради є обов`язковим до виконання всім юридичним особам, що розташовані на відповідній територіальній громаді.

В даному випадку до предмету доказування у межах цієї справи входить правомірність винесення відповідачем спірного рішення. Як наслідок, враховуючи вищенаведене, суд констатує про неможливість встановлення очевидної протиправності спірного рішення без вирішення справи по суті.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

До подібних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, в постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №640/2298/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 також зробила подібний висновок, зазначаючи, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Наведені заявником доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності та застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо посилання заявником на постанову Верховного Суду від 08.04.2024 у справі №ЗД/380/5/23, то суд такі відхиляє, оскільки обставини такої справи є нерелевантними обставинам даної справи №300/7957/24.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обсяг заявлених позовних вимог, виходячи з принципу співмірного вжиття заходів забезпечення позову, та з огляду на приписи статті 150 КАС України, за відсутності обґрунтованих підстав та доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Моршинської міської ради про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасникам справи ухвалу надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суддя /підпис/Кафарський В.В.