Рішення

від 19.12.2023 по справі 320/32018/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2023 року № 320/32018/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., при секретарі судового засідання Мельник Т.М., за участю: представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібокомбінат №1» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

До суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібокомбінат №1» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому враховуючи уточнені позовні вимоги просить суд, скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.08.2023 № 00536250701, №00536310701, №05371324025 та №05371824025.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач за результатами документальної позапланової виїзної перевірки дійшов помилкових висновків в Акті від 10.02.2022 р. № 8038/Ж5/26-15-07-01-06/05486763. Відтак прийняті податковим органом на підставі акта податкові повідомлення-рішення суперечать нормам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження у справі та призначено підготовче засідання.

ГУ ДПС у м. Києві подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, додаткові пояснення та заява про розгляд справи у письмовому провадженні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 закрито підготовче засідання та призначено судове засідання.

У судовому засіданні 19.12.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

ТДВ «Запорізький хлібокомбінат №1», код за ЄДРПОУ 05486763 зареєстроване як юридична особа 14.08.1996 в Подільській районній державній адміністрації у м. Києві. Взятий на облік як платник податків 29.05.1996. В єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований 30.12.2021 №1000711070031044526.

ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТДВ «Запорізький хлібокомбінат №1», код за ЄДРПОУ 05486763 з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2021.

За результатами такої перевірки був складений Акт від 10.02.2022 № 8038/Ж5/26-15-07-01-06/05486763, в якому містяться висновки про вчинення позивачем наступних порушень норм податкового законодавства:

-п.44.1, 44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХГУ (із змінами та доповненнями), ПсБО 16 «Витрати» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 та зареєстрованого і Міністерстві юстиції України19 січня 2000 за № 27/4248, п,1.2 «Положення про документальне забезпеченні записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 199: №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 987 348 гри., в т.ч. по періодах: - 1 квартал 2018 року - 738 365 грн.; - півріччя 2018 року - 1 092 403 грн. (2 квартал 2018 року-354 038 грн.); - три квартали 2018 року - 2 593 288 грн. (З квартал 2018 року - 1 500 885 грн.); - 2018 рік - 3 228 792 грн. (4 квартал 2018 року - 635 504 грн.); - 1 квартал 2019 року - 158 417 грн.; - півріччя 2019 року - 1 060 524 грн. (2 квартал 2019 року - 902 107 грн.); - три квартали 2019 року - 1 060 524 грн. (З квартал 2019 року - 0 грн.); - 2019 рік - 2 276 475 грн. (4 квартал 2019 року - 1 215 951 грн.); - І квартал 2020 року - 159 872 грн.; - півріччя 2020 року - 482 081 грн. (2 квартал 2020 року - 0 грн.); - три квартали 2020 року - 482 081 грн. (З квартал 2020 року - 0 грн.); - 2020 рік - 482 081 грн. (4 квартал 2020 року - 0 грн.);

- пп.14.1.36 п.14,1 ст.14, пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п,44.1 ст.44, п. 187.1 ст. 187, абз. г) п. 198.5 ст. 198 .198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1,п. 200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10, п.201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), Закону України від 16.07.1999 за № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за № 159/28289 (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 613 449 грн., в т.ч. по періодах: - Лютий 2018 року - 545 409 грн. - Березень 2018 року - 389 051 грн. - Травень 2018 року - 173 424 грн. - Березень 2019 року - 308 568 грн. - Серпень 2019 року - 292 222 грн. - Вересень2019 року- 668212 грн. - Жовтень 2019 року - 289 661 грн. - Листопад 2019 року - 986 260 грн. - Січень 2020 року - 616 893 грн. - Лютий 2020 року - 343 749 грн.

- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 та пп. 168.1.5 п, 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, щодо несвоєчасної сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 40 959,72грн., в т.ч. за 2019 рік - 40 959,72 грн.

- п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та розділ 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 (із змінами), щодо подання з помилками податкових розрахунків (форма №1ДФ) за 1-4 квартали 2018 року, 1-4 квартал 2019 року, 1 квартал 2020 року, 3 квартал 2020 року, 4 квартал 2020 року, 1 квартал 2021 року, 3 квартал 2021 року.

Не погоджуючись із обґрунтованістю та правомірністю висновків акта перевірки Позивачем подало до ГУ ДПС у м. Києві заперечення, за результатами розгляду яких Відповідач надіслав лист-відповідь вих. №28427/І/26-15-07-01-06 від 10.08.2023. За змістом цього листа контролюючий орган висновки акта залишив без змін, а заперечення без задоволення.

16.08.2023 на підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийняло оспорювані податкові повідомлення-рішення:

-№ 00536250701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 5 987 348,00 грн та застосовано штрафну санкцію у сумі 1 376 317,00 грн;

-№ 00536310701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 4 613 449,00 грн та застосовано штрафну санкцію у сумі 1 153 362,00 грн;

-№ 0537132402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на суму 10 239,93 грн;

-№ 05371824025, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) з ПДФО на суму 1020,00 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення від 16.08.2023 протиправними, позивач звернувся із цим позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У частині 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України передбачено, що платниками податку на прибуток-резидентами є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

У силу положень п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати» (далі - П(с)БО 15 і П(с)БО 16), що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та від 31.12.1999 № 318.

Зокрема, за змістом п. 5, 7, 8 і 21 П(с)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Згідно з п. 5 9 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Також у п. 10 30 цього П(С)БО наведений склад витрат, що їх має обліковувати підприємством за їх наявності в бухгалтерському обліку. Так, зокрема, до складу витрат юридичної особи включаються витрати на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка, у свою чергу, складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються, в тому числі прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Поряд з цим, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, «податковий кредит» сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У силу норм п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, «первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію; «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; «витрати» - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); «доходи» - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм Закону № 996-ХIV та положень П(с)БО дає підстави для висновку, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України.

Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 19.03.2019 у справі № 826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 11.12.2018 у справі №804/6942/16 за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону № 996-ХIV.

Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Також, в текстах своїх постанов від 16.11.2018 у справі №816/2142/17, від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 №К/9901/5042/17, від 31.07.2020 у справі №826/17673/15 Верховний Суд також відзначив наступне:

«недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди»;

«…за певних інших обставин первинні документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.».

Оглянувши наявні у справі матеріали та зі змісту позовної заяви суд встановив, що у перевіряємий період ТДВ «Запорізький хлібокомбінат №1» здебільшого здійснювало діяльність з придбання та реалізації сільськогосподарської продукції, що відповідає задекларованим Позивачем видам економічної діяльності.

Так, між ТДВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ № 1» та ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» укладено договір поставки №П1-3/15 від 04.06.2018 на постачання олії соняшникової сирої, нерафінованої, з насіння врожаю 2017 року, в обсязі 90 тонн +/- 10% (відповідно до Додатка №1 від 07.06.2018). Умови поставки товару передбачені Додатком №1 до договору поставки: EXW - Україна, Харківська м. Чугуїв, вул. Вокзальна,26 В, згідно з «Інкотермс» в редакції 2010 р. (том 1).

З метою отримання товару від контрагентів, зокрема та ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» та його подальшої передачі комісіонерам, ТДВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ № 1» видана Довіреність №417 від 07.11.2017 на ім`я - ОСОБА_1 , начальнику матеріально-господарського сектору.

08.06.2018 року між ТДВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ № 1» та ТОВ «СІНТЕЗА УКРАЇНА» укладено Договір комісії на реалізацію продукції №К1-3/15 від 04.06.2018 щодо реалізації на експорт соняшникової олії.

08.06.2018 (ВН № 0000013) олію соняшникову у кількості 90,0 тонн передано у власність ТДВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ № 1» (вартість без ПДВ 1 657 350,00 грн.) за адресою: Україна, Харківська, м. Чугуїв, вул. Вокзальна,26 В (місцезнаходження маслоекстракційного заводу) де в той же день передано комісіонеру ТОВ «СІНТЕЗА УКРАЇНА» олію соняшникову в кількості 90,0 тонн (з урахуванням втрат при транспортуванні) згідно акту приймання передачі товару №1 до договору комісії №К1-3/15 від 04.06.2018.

На виконання договору комісії ТОВ «СІНТЕЗА УКРАЇНА» укладено зовнішньоекономічний контракт № SFO2008-2 від 20.08.2018 року з компанією SUNOIL TRADE LTD на реалізацію товару.

Відповідно до зовнішньоекономічного контракту реалізовано олію соняшникову покупцеві в обсязі 89,477 тонн на загальну суму 1 703 642,08 грн, згідно ВМД № UA504010/2018/002614 від 05.10.2018.

ТОВ «СІНТЕЗА УКРАЇНА» 05.10.2018 надав звіт та 01.11.2018 здійснив оплату суми 1 703 642,08 грн вартості Товару.

ТДВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ № 1» виплатив комісійну винагороду ТОВ «СІНТЕЗА УКРАЇНА» в сумі 34 830,00 грн.

В період з 22.06.2018 по 08.11.2018 ТДВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ № 1» сплатив ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» суму 1 988 820,00 грн з ПДВ (1 657 350,00 грн без ПДВ)

Всі розрахунки здійснені в безготівковій формі.

При цьому, ТТН не могли оформлюватись за участю Позивача, у вищезазначеній господарській операції, тому що Товар (олію соняшникову) фактично передано від ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» на ТДВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №1» на умовах EXW, що не передбачають перевезення. За цією ж адресою і був здійснений прийом товару відповідно до умов Договору. Факт прийому передачі за цією адресою відображений у видатковій накладній та акті прийому-передачі, наданих до перевірки та міститься в матеріалах справи (том 1).

Таким чином, умови взаємовідносин між Позивачем та ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД» щодо передачі зазначеного Товару не передбачали його транспортування. Отже посилання в акті перевірки на нормативні акти щодо перевезення товару суд вважає не обґрунтованим.

Товарно транспортні накладні при доставці олії на місце передачі контрагенту за експортним контрактом оформлювались за межами господарських відносин Позивача та ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД». У Додатку №1 до Звіту Комісіонера від 05.10.2018 зазначений перелік ТТН та транспортних засобів, якими Товар доставлений до місця передачі на експорт (том 1).

Щодо господарських операцій ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» суд зазначає наступне.

Між Позивачем та ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» укладено договір поставки №0104П-ЗХК-1 від 01.04.2019 на постачання кукурудзи 3-го класу врожаю 2018 р., в обсязі 1400 тонн +/- 10% (відповідно до Специфікації №1 від 01.04.2019) Умови поставки товару передбачені Специфікацією №1 до договору поставки (в редакції Додаткової угоди від 01.04.2019 та 13.05.2019): EXW склад постачальника, Україна, Кіровоградська обл., Олександрія, смт. Пантаївка, пров. Залізничний, 1 (томи 1, 2)

З метою отримання товару від контрагентів, зокрема ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» та його подальшої передачі комісіонерам, Позивачем укладено договір доручення від 01.04.2019 з фізичною особою ОСОБА_2 та видана Довіреність №183/1 від 01.04.2019. Отримання Товару від Постачальника (в т.ч. на та зі зберігання) та передача його комісіонеру здійснена зазначеними фізичними особами.

24.04.2019 року між Позивачем та ТОВ «БІЗНЕС СОЛЮШЕНС» укладено Договір комісії №2404К-ЗХК-1 щодо реалізації на експорт кукурудзи 3-го класу.

01 12 квітня 2019 року зазначена вище кукурудза у кількості 1396,66 тонн (вартість без ПДВ 5 000 042,80 грн.) була передана у власність Позивача за адресою Кіровоградська обл., Олександрія, смт. Пантаївка, пров. Залізничний, 1 (місцезнаходження елеватору) про що оформлені видаткові накладні №134-143. В ті ж дні Товар передано ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» на відповідальне зберігання (згідно п. 6 Специфікації 1).

По факту передання Товару постачальником виписані податкові накладні, подані на реєстрацію та зареєстровані у встановлений ПК України строк.

11-13 травня 2019 року Товар отримано з відповідального зберігання (11.05 64,96 т, 12.05 276,557 т, 13.05. 1055,143 т) та в ті ж дати в тому ж обсязі передано комісіонеру ТОВ «БІЗНЕС СОЛЮШЕНС» згідно актів приймання передачі товару № 1-1, 1-2, 1-3 до договору комісії №2404К-ЗХК-1 за адресою Україна, Кіровоградська обл., Олександрія, смт. Пантаївка, пров. Залізничний, 1 та направлено комісіонером автомобільним транспортом на адресу м. Одеса, вул. Хлібна Гавань, 5 склад Термінал «Олімпекс Купе Інтернешнл».

На виконання договору комісії ТОВ «БІЗНЕС СОЛЮШЕНС» укладено зовнішньоекономічний контракт № FC160519-4 від 16.05.2019 з компанією MELLIF TRADING LP на реалізацію товару.

Відповідно до зовнішньоекономічного контракту реалізовано кукурудзу покупцеві в обсязі 1396,66 тонн (з урахуванням природніх втрат) на загальну суму 5 928 821,70 грн, згідно ВМД № UA500040/2019/006238 від 12.06.2019.

ТОВ «БІЗНЕС СОЛЮШЕНС» 12.06.2019 надав звіт та з 31.07.2019 по 05.08.2019 здійснив оплату суми 5 928 821,70 грн. вартості Товару.

Позивач виплатив комісійну винагороду в сумі 1 013 975,16 грн (849 979,30 грн без ПДВ), в т.ч. витрати на транспортування.

В період з 13.05.2019 по 05.08.2019 Позивач сплатив ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» суму 6 000 051,36 грн з ПДВ з урахуванням повернення коштів (5 000 042,80 грн без ПДВ).

Всі розрахунки здійснені в безготівковій формі.

Щодо господарських операції з ТОВ «ВЕСМІН», суд зазначає наступне.

Між Позивачем та ТОВ «ВЕСМІН» укладено договір поставки № П-0301-З1від 03.01.2020 на постачання олії соняшникової сирої, нерафінованої, з насіння врожаю 2019 року, в обсязі 100,0 тон +/- 10% (відповідно до Додатку №1 від 03.01.2020). Умови поставки товару передбачені Додатком №1 до договору поставки: СРТ - Україна, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, Термінал ТОВ «ЕВЕРІ» згідно з «Інкотермс» в редакції 2010 р. (том 2).

06.11.2019 між ТДВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ № 1» та ТОВ «ДЕЛВЕР КОМПАНІ» укладено Договір комісії на реалізацію продукції № К-0611-З1 щодо реалізації на експорт соняшникової олії.

З метою отримання товару від контрагенту ТОВ «ВЕСМІН» та його подальшої передачі комісіонеру, Позивачем укладено договір доручення від 01.12.2019 з фізичною особою ОСОБА_2 та видана Довіреність №б/н від 01.12.2019. Отримання Товару від Постачальника та передача його комісіонеру здійснена зазначеною фізичною особою.

08.01.2020 (ВН №26 та ВН №27) олію соняшникову у кількості 103,104 тонн на суму 1 718 743,68 грн без ПДВ передано у власність Позивачу за адресою: Україна, м. Миколаїв, вул. Громадянська,117, Термінал ТОВ «ЕВЕРІ» та в той же день за тією ж адресою було передано комісіонеру ТОВ «ДЕЛВЕР КОМПАНІ» згідно акту приймання передачі товару №1 до договору комісії № К-0611-З1.

На виконання договору комісії ТОВ «ДЕЛВЕР КОМПАНІ» уклав зовнішньоекономічній контракт № ZHK-0301 від 03.01.2020 з компанією ALPEX PROJECT LTD на реалізацію товару.

Відповідно до зовнішньоекономічного контракту реалізовано олію соняшникову покупцеві в обсязі 103,104 тон на загальну суму 1 746 581,76 грн, згідно ВМД №UA508220/2020/100960 від 03.02.2020.

ТОВ «ДЕЛВЕР КОМПАНІ» 03.02.2020 надав звіт та 05.02.2020 здійснив оплату суми 1 746 581,76 грн вартості Товару. Позивач виплатив комісійну винагороду в сумі 12 372,48 грн з ПДВ (10 310,40 грн без ПДВ).

В період з 29.01.2020 по 07.02.2020 Позивач сплатив ТОВ «ВЕСМІН» суму 2 062 492,42 грн з ПДВ (1 718 743,68 грн без ПДВ). Всі розрахунки здійснені в безготівковій формі.

Щодо господарських операції з ТОВ «СГ «САМОЦВІТ АГРО», суд зазначає наступне.

Між Позивачем та ТОВ «СГ «САМОЦВІТ АГРО» укладено договір поставки №1/0210 від 02.10.2019 на постачання олії соняшникової нерафінованої, в обсязі 285 тонн +/- 10% (відповідно до Специфікації №1 від 02.10.2019 та Специфікації №2 від 01.11.2019). Умови поставки товару передбачені Специфікаціями №1 та №2 до договору поставки: EXW - Україна, Харківська обл. Нововодолазький район, с. Ватутине, вул. Станційна, 88, згідно з «Інкотермс» в редакції 2010 р. (том 2).

02.10.2019 між Позивачем та ТОВ «АГРОПРОДТОРГ 2017» укладено Договір комісії №К-02-1019-1 щодо реалізації на експорт олії соняшникової нерафінованої.

З метою отримання товару від контрагентів, зокрема ТОВ «АГРОПРОДТОРГ 2017» та його подальшої передачі комісіонеру, Позивачем було укладено договір доручення від 01.10.2019 з фізичною особою ОСОБА_3 та видана Довіреність №б/н від 01.10.2019. Отримання Товару від Постачальника (в т.ч. на та зі зберігання) та передача його комісіонеру здійснена зазначеною фізичною особою.

03.10.2019 та 18.11.2019 зазначена вище олія соняшникова нерафінована у кількості 286,505 тонн (вартість без ПДВ 4 667 166,45 грн) передана у власність Позивача за адресою Україна, Харківська обл. Нововодолазький район, с. Ватутине, вул. Станційна, 88 про, що оформлені видаткові накладні №106-111 від 03.10.2019 та 112 від 18.11.2019. Того ж дня Товар передано ТОВ «СГ «САМОЦВІТ АГРО» на відповідальне зберігання (згідно п. 4.6. договору поставки).

По факту передачі Товару постачальником виписані податкові накладні, подані на реєстрацію та зареєстровані у встановлений ПК України строк.

У жовтні листопаді 2019 року товар отримано з відповідального зберігання (28.10.2019 63,340 т, 29.10.2019 25,540 т, 30.10.2019 29,615 т, 05.11.2019 73,390 т, 06.11.2019 35,720 т, 08.11.2019 22,395 т, 18.11.2019 36,505 т) та в ті ж дати в тому ж обсязі передано комісіонеру ТОВ «АГРОПРОДТОРГ 2017» згідно актів приймання передачі товару №№ 1-6 до договору комісії №К-02-1019-1 за адресою Україна, Харківська обл. Нововодолазький район, с. Ватутине, вул. Станційна, 88 та направлено комісіонером автомобільним транспортом на адресу Україна, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117 Термінал «Евері».

На виконання договору комісії ТОВ «АГРОПРОДТОРГ 2017» укладено зовнішньоекономічний контракт № 15-10/2019 від 15.10.2019 з компанією BEST STAND BUSINESS на реалізацію товару.

Відповідно до зовнішньоекономічного контракту реалізовано олію соняшникову нерафіновану покупцеві в обсязі 286,505 тонн (з урахуванням природніх втрат) на загальну суму 194 433,28 долара США, згідно ВМД №UA504120/2019/109815 від 19.11.2019, ВМД №UA504120/2019/109962 від 22.11.2019, ВМД № UA504120/2019/109994 від 23.11.2019, ВМД №UA508220/2020/100336 від 15.01.2020 та UA508220/2020/100950 від 03.02.2020.

ТОВ «АГРОПРОДТОРГ 2017» 23.11.2019, 15.01.2020 та 03.02.2020 надав звіти та 09.12.2019, 04.02.2020 здійснив оплату у сумі 4 713 133,30 грн вартості Товару.

Позивач виплатив комісійну винагороду в сумі 2 865,05 грн. без ПДВ.

В період з 15.10.2019 по 10.02.2020 Позивач сплатив ТОВ «САМОЦВІТ АГРО» суму 5 600 599,74 грн з ПДВ (4 667 166,45 грн без ПДВ). Всі розрахунки здійснені в безготівковій формі.

Щодо господарських операції з ТОВ «СТАХОЛ УКРАЇНА», суд зазначає наступне.

Між Позивачем та ТОВ «СТАХОЛ УКРАЇНА» укладено договір поставки № П-0611-З1 від 06.11.2019 на постачання олії соняшникової сирої, нерафінованої, з насіння врожаю 2019 року, в обсязі 190,0 тонн +/- 10% (відповідно до Додатку №1 від 06.11.2019). Умови поставки товару передбачені Додатком №1 до договору поставки: EXW - Україна, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Радянська, буд.241-Д, згідно з «Інкотермс» в редакції 2010 р. (том 3).

06.11.2019 між Позивачем та ТОВ «ДЕЛВЕР КОМПАНІ» укладено Договір комісії на реалізацію продукції № К-0611-З1 щодо реалізації на експорт соняшникової олії. В рамках цього договору на комісію переданий Товар, придбаний у ТОВ «СТАХОЛ УКРАЇНА».

З метою отримання товару від контрагента ТОВ «СТАХОЛ УКРАЇНА» та його подальшої передачі комісіонеру, Позивачем укладено договір доручення від 01.10.2019 з фізичною особою ОСОБА_3 та видана Довіреність №б/н від 01.10.2019 . Отримання Товару від Постачальника та передача його комісіонеру здійснена зазначеною фізичною особою.

07.11.2019 (ВН № 720, 721,722,723) олію соняшникову у кількості 190,0 тонн на суму 3 047 600,00 грн без ПДВ було передано у власність Позивача за адресою: Україна, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Радянська, буд.241-Д та в той же день, за тією ж адресою було передано комісіонеру ТОВ «ДЕЛВЕР КОМПАНІ» згідно акту приймання передачі товару № 1 до договору комісії №К-0611-31.

На виконання договору комісії ТОВ «ДЕЛВЕР КОМПАНІ» укладено зовнішньоекономічний контракт № МР0611-З1 від 06.11.2019 з компанією «ALPEX PROJECT LTD» на реалізацію товару.

Відповідно до зовнішньоекономічного контракту реалізовано олію соняшникову покупцеві в обсязі 190,0 тон на загальну суму 3 220 760,32 грн, згідно ВМД № UA504120/2019/109967 від 22.11.2019.

ТОВ «ДЕЛВЕР КОМПАНІ» 22.11.2019 надав звіти та в період з 02.12.2019 по 03.12.2019 здійснив оплату суми 3 220 760,32 грн вартості Товару.

Позивач виплатив комісійну винагороду ТОВ «ДЕЛВЕР КОМПАНІ» в сумі 166 440,00 грн (138 700,00 грн без ПДВ).

В період з 20.11.2019 по 03.12.2019 Позивач сплатив ТОВ «СТАХОЛ УКРАЇНА» суму 3 657 120,00 грн з ПДВ з урахуванням повернення коштів (3 047 600,00 грн без ПДВ). Всі розрахунки здійснені в безготівковій формі.

Щодо господарських операції ТОВ «УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖИ», суд зазначає наступне.

Між Позивачем та ТОВ «УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖИ» укладено договір поставки №П4-4/15 від 06.06.2018 на постачання пшениці м`якої ненасіннєвої 6-го класу врожаю 2018 року, в обсязі 1800 тонн +/- 10% (відповідно до Додатку №1 від 06.06.2018). Умови поставки товару передбачені Додатком №1 до договору поставки: EXW Запорізька обл. м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, 244-а, згідно з «Інкотермс» в редакції 2010 р. (том 3).

06.06.2018 між Позивачем та ТОВ «СІНТЕЗА ДС» укладено Договір комісії № К4-4/15 щодо реалізації на експорт пшениці. В рамках цього договору на комісію переданий Товар, придбаний у ТОВ «УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖИ».

Отримання товару від ТОВ «УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖИ» та його подальша передач комісіонеру, була здійснена представником товариства штатним працівником ОСОБА_1 , яка постійно працює на виробничих потужностях у м. Запоріжжя.

16.07.2018 (ВН № 38, акт №1) пшеницю м`яку, ненасіннєву, 6-го класу врожаю 2018 року у кількості 1800 тонн на суму 10 440 000,00 грн без ПДВ було передано у власність Позивача за адресою: Запорізька обл. м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, 244-а та в той же день за тією ж адресою було передано комісіонеру ТОВ «СІНТЕЗА ДС» згідно акту приймання передачі товару до договору комісії № К4-4/15.

На виконання договору комісії ТОВ «СІНТЕЗА ДС» укладено зовнішньоекономічний контракт № WH3007/1YP від 30.07.2018 з компанією «SUNOIL TRADE LTD» на реалізацію товару.

Відповідно до зовнішньоекономічного контракту реалізовано пшеницю м`яку ненасіннєву 6-го класу врожаю 2018 року покупцеві в обсязі 1800 тонн на загальну суму 11 052 000,00 грн, згідно ВМД № UA508120/2018/002945 від 05.09.2018.

ТОВ «СІНТЕЗА ДС» 05.09.2018 надав звіти комісіонера з реєстром транспортних засобів, якими здійснювалась доставка пшениці до місця відвантаження на експорт.

Розрахунки між Позивачем та ТОВ «УКРПРОМТОРГ ТЕХНОЛОДЖИ» здійснені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Щодо господарських операції ТОВ «УКРІНВЕСТ ТРЕЙД», суд зазначає наступне.

Між Позивачем та ТОВ «УКРІНВЕСТ ТРЕЙД» укладено договір поставки №П-180126 від 26.01.2018 на постачання олії соняшникової сирої, нерафінованої, українського походження, в обсязі 200 тонн +/- 10% (відповідно до Додатка №1 від 26.01.2018) та 135 тонн +/- 10% (відповідно до Додатка №2 від 12.03.2018). Умови поставки товару передбачені Додатками №1 та №2 до договору поставки: EXW - Україна, Миколаївська обл., Братський район, смт Братське, вул. Промислова, 4, згідно з «Інкотермс» в редакції 2010 р. (том 3).

З метою отримання товару від контрагентів, зокрема та ТОВ «УКРІНВЕСТ ТРЕЙД» та його подальшої передачі комісіонерам, Позивачем видана Довіреність №417 від 07.11.2017 начальнику матеріально-господарського сектору Широконос Т.І.

26.01.2018 між Позивачем та ТОВ «СІНТЕЗА УКРАЇНА» укладено Договір комісії №К-180126-1 щодо реалізації на експорт соняшникової олії.

19.02.2018 (ВН № 68) та 12.03.2018 (ВН №119) олію соняшникову у кількості 335 тонн відповідно було передано у власність Позивача (вартість без ПДВ 4 130 500,00 грн та 2 589 975,00 грн) за адресою: Україна, Миколаївська обл., Братський район, смт Братське, вул. Промислова, 4, (місцезнаходження масло переробного заводу) де в той же день передано комісіонеру ТОВ «СІНТЕЗА УКРАЇНА» олію соняшникову в кількості 355 тонн згідно актів приймання передачі товару від 19.02.2018 та 12.03.2018 до договору комісії №К-180126-1 від 26.01.2018.

На виконання договору комісії ТОВ «СІНТЕЗА УКРАЇНА» укладено зовнішньоекономічні контракти № WO-28/02/18-3 від 28.02.2018, № WO-503 від 14.03.2018 з компанією «SUNOIL TRADE LTD» на реалізацію товару.

Відповідно до зовнішньоекономічних контрактів реалізовано олію соняшникову покупцеві в обсязі 354,116 тонн на загальну суму 6 981 885,62 грн згідно ВМД № UA504120/2018/103005 від 28.03.2018, згідно ВМД № UA504120/2018/103897 від 28.03.2018.

ТОВ «СІНТЕЗА УКРАЇНА» 28.03.2018 та 23.04.2018 надав звіти, 02.05.2018 та 14.05.2018 здійснив оплату суми 6 981 885,62 грн вартості Товару.

Позивач виплатив комісійну винагороду ТОВ «СІНТЕЗА УКРАЇНА» в сумі 276 690,96 грн (230 575,80 грн без ПДВ).

В період з 26.02.2018 по 14.05.2018 Позивач сплатив ТОВ «УКРІНВЕСТ ТРЕЙД» суму 8 064 570,00 грн з ПДВ (6 720 475,00 грн без ПДВ) з урахуванням повернення коштів. Всі розрахунки здійснені в безготівковій формі.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи Позивача щодо не оформлення у вищезазначених господарських операціях товарно транспортних накладних, оскільки товари фактично переходили у власність Позивача на умовах EXW, згідно з «Інкотермс» в редакції 2010 р., що не передбачають перевезення.

В той же час, обставини прийому-передачі товарів підтверджуються наявними у матеріалах справи первинними документами та здійснювалось за адресою відповідно до умов Договору.

Суд погоджуються із доводами Позивача що, умови взаємовідносин щодо передачі товарів не передбачали їх транспортування до Позивача, відтак контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про наявність порушень в діях Позивача.

При цьому, суду надано товарно транспортні накладні оформленні при доставці товарів на місце передачі контрагенту за експортним контрактом, що оформлювались за межами господарських відносин з Позивачем, вказані обставини є додатковим підтвердженням реальності зазначених господарських операцій.

Щодо господарських операції ТОВ «РОЯЛ КОМЕРС», суд зазначає наступне.

Між ТДВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №1» та ТОВ «РОЯЛ КОМЕРС» укладено договір перевезення від 02.04.2019 №02/04/19 (том 3).

Відповідно до Специфікації №02/04/19 від 02.04.2019 Перевізник зобов`язався здійснити вантажне перевезення з с. Тальне, Черкаська обл. на адресу м. Запоріжжя, вул. Верхня, 1 (місцезнаходження виробничих потужностей позивача).

Вартість перевезення складає 14 000,00 грн в т.ч. ПДВ.

Перевезення (сахару та мішків) фактично здійснене 03.04.2019, про що оформлена ТТН №03/04/19 (Форма №1-ТН).

За результатом перевезення оформлено Акт прийому-передачі виконаних робіт від 03.04.2019 № БКХ-000001. Оплата вартості перевезення здійснена 17.04.2019 у безготівковому порядку.

До суду Позивачем подано первинні документи на підтвердження виконання зазначеного договору, а саме акт здачі-приймання робіт (наданих послуг), заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом, ТТН, виписку по рахунку та зареєстровану податкову накладну.

Поданні до суду документи спростовують висновки акту перевірки.

Окрім того, суд критично оцінює інформацію, що викладена в акті перевірки в частині наявності вироку суду, яким визнано гр. ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, оскільки контролюючим органом не зазначено в акті ідентифікуючих ознак такого рішення суду (назви судової установи, дати ухвалення, номеру справи). Копії зазначеного вироку суду під час розгляду справи не подано.

При цьому, з поданої до суду податковим органом копії вироку Печерського районного суду міста Києва від 03.08.2023 у справі №757/4734/23-к, вбачаються, що обставини злочину за вчинення яких притягнуто до кримінальної відповідальності громадянина ОСОБА_5 , були вчинені в період вересня-жовтня 2020 року, тобто після фактичного та повного виконання зобов`язань за укладеним договором перевезення від 02.04.2019 №02/04/19.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що зазначений вирок не стосується спірних правовідносин та не спростовую доводів Позивача щодо фактичного та повного виконання господарської операції.

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем первинні та інші документи суд дійшов висновку, що наданими позивачем до матеріалів справи копіями первинних та інших документів у сукупності підтверджуються факти здійснення поставок сільськогосподарської продукції, її отримання та оприбуткування позивачем у себе за місцезнаходженням у тих обсягах, що були задекларовані позивачем в бухгалтерській та податковій звітності.

При цьому, як вбачається з тексту акта перевірки, нереальність вчинених позивачем господарських операцій, оскільки перевіркою встановлено обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах, які були надані до перевірки, недостовірних відомостей при оформленні господарських операцій з контрагентами-постачальниками, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ. Фактично Позивачем створено відсутність реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками, шляхом формального складання первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.

Надаючи правову оцінку іншим аргументам і доводам контролюючого органу, суд виходив з наступного.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Також ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, а саме визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві від 16.08.2023 №00536250701, № 00536310701, №05371324025, №05371824025.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 26840,00 грн. Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за наслідком розгляду справи по суті, суд зазначає про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві судових витрат по оплаті судового збору у зазначеній сумі коштів повністю.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 16.08.2023 №00536250701, від 16.08.2023 №00536310701, від 16.08.2023 №05371324025, від 16.08.2023 №05371824025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібокомбінат №1" сплачений судовий збір у розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.