Ухвала

від 23.10.2024 по справі 340/4309/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

23 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4309/23

провадження № 2-ап/340/9/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури (27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Гагаріна, 7, ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави, в особі

Служби у справах дітей Новомиргородської міської ради (26000, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новомиргород, вул. Соборності, 112, ЄДРПОУ 44211550) до

Новомиргородської міської ради (26000, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новомиргород, вул. Соборності, 227/7, ЄДРПОУ 04055104),

треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 );

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 );

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 );

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 )

про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави, в особі Служби у справах дітей Новомиргородської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Новомиргородської міської ради щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . випускниці Капітанівського ліцею Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , випускнику Капітанівського ліцею Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , випускнику Капітанівського ліцею Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , випускнику Капітанівського ліцею Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , випускнику Новомиргородського ліцею №2 Новомиргородської міської ради Кіровоградської області; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , випускниці Тишківського ліцею Новомиргородської міської ради Кіровоградської області;

- зобов`язати Новомиргородську міську раду нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ст.8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . випускниці Капітанівського ліцею Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , випускнику Капітанівського ліцею Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , випускнику Капітанівського ліцею Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , випускнику Капітанівського ліцею Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , випускнику Новомиргородського ліцею №2 Новомиргородської міської ради Кіровоградської області; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , випускниці Тишківського ліцею Новомиргородської міської ради Кіровоградської області.

Ухвалою судді від 26.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі та встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву - упродовж 15 днів від дня отримання цієї ухвали (т.1 а.с.71-72).

Ухвалою суду від 27.12.2023 позовну заяву заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури (27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Гагаріна, 7, ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави, в особі Служби у справах дітей Новомиргородської міської ради (26000, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новомиргород, вул. Соборності, 112, ЄДРПОУ 44211550) до Новомиргородської міської ради (26000, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новомиргород, вул. Соборності, 227/7, ЄДРПОУ 04055104), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ); ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду (т.1 а.с.159-164).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 у справі № 340/4309/23 апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Кіровоградської обласної прокуратури - задоволено; ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року - скасовано, а матеріали адміністративної справи № 340/4309/23 за позовом Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Служби у справах дітей Новомиргородської міської ради до Новомиргородської міської ради та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції (т.1 а.с.233-236).

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду. (т.1 а.с.238)

Ухвалою суду від 26.03.2024 прийнято справу до розгляду, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (т.1 а.с.239-240).

Ухвалою суду від 13.06.2024 відмовлено в задоволені клопотання заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури про зупинення провадження у справі. (т.2 а.с.12-13)

В обґрунтування правових підстав звернення до суду прокурор зазначив, що Новоукраїнською окружною прокуратурою витребувано та опрацьовано інформацію щодо стану додержання вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на території Новомиргородської ОТГ Новоукраїнського району Кіровоградської області. За результатами вивчення встановлено факт неналежного виконання відповідачем вимог ст.8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" щодо не нарахування та не виплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у 2022 році. Прокурор зазначає, що через невиконання державою взятих на себе міжнародних зобов`язань, визначених Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, щодо забезпечення дитині такого захисту і піклування, які необхідні для її благополуччя та вжиття всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів, підриває принцип довіри особи до держави та призводить до порушення засад соціальної правової держави. Пославшись на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, зазначив, що інтереси держави охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема дітей, як особливої групи, у таких сферах як охорона здоров`я, охорона дитинства, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в України найвищою соціальною цінністю. Прокурором у позові наголошено, що у даному випадку прокурор звернувся до суду з вказаним позовом на захист інтересів держави, яка відповідно до міжнародних норм, вимог ст. ст. 46, 52 Конституції України та прийнятих на її основі інших нормативно-правових актів гарантує, забезпечує та охороняє права і свободи дітей, у тому числі соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування (подібні правові відносини були предметом спору у низці справ: № 200/11907/18, № 200/11924/18, № 620/1668/19, № 620/1153/19). Враховуючи наведені обставини, заступник керівника Новоукраїнською окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся в інтересах Служби у справах дітей Новомиргородської міської ради до суду із даним позовом.

Згідно наданого до суду відзиву на позов (т.1 а.с.97-107), відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що відповідно до підпункту 1 пункту 13 дітям-сиротам і дітям позбавленим батьківського піклування, особам із їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не у єн як 12 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога не менше як 2,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Учні студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом. Відповідно до п.12 постанови Кабінету Міністрів України віз 05.04.1994 року №226, діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, знаходяться на повному державному утриманні, крім тих, що перебувають під опікою/піклуванням. Вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України зазначені виплати коштів доручено здійснювати Уряду Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям та у разі необхідності збільшувати грошові й натуральні норми витрат на утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Вказує, що органам місцевого самоврядування ні Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", а ні постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 року №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" не делеговано виконання відповідних повноважень. Законодавець чітко визначив джерела фінансування вказаних виплат, а саме: бюджети Автономної Республіки Крим, обласних, Київської Севастопольської міських державних адміністрацій. Виплата одноразової грошової допомоги з місцевого бюджету Новомиргородської міської ради призведе до нецільового використання коштів, що в свою чергу є порушенням Бюджетного та Кримінального кодексів України. Крім того зазначено, що Заступником керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в позові безпідставно зазначено про неналежне виконання Новомиргородською міською радою делегованих їй державою функцій. Протягом 2021-2022 років місцевий бюджет Новомиргородської міської ради не отримував субвенції з Державного бюджету України на виплату грошових компенсацій з соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на цілі, зазначені в позові Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури. Зазначена допомога гарантується державою і здійснюється за рахунок коштів державного, а не місцевого бюджету, або повинна бути включена до освітньої субвенції державного бюджету місцевим бюджетам, тому що ч.2 ст.9 Закону "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" передбачено, що витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком. Заклади освіти міської ради надають освітні послуги, а не забезпечують повне державне утримання. Опікунам/піклувальникам, прийомним батькам цих дітей своєчасно та в повному обсязі виплачується державна соціальна допомога Новомиргородським відділом з питань призначення та виплати державної соціальної допомоги та соціальної підтримки населення Управління соціального захисту населення Новоукраїнської райдержадміністрації. Всі діти, зазначені в позовній заяві, продовжили навчання в закладах освіти І-ІV рівня акредитації, які не є закладами освіти міської ради, тому їм, як випускникам закладів фахової освіти, буде виплачена одноразова допомога після випуску з учбового закладу відповідно до ст.8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 року №226 "Про поліпшення виховання, навчанні, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування". Також у відзиві зазначено, що прокурором не доведено право на звернення до суду з позовом у порядку адміністративного судочинства в особі Служби у справах дітей Новомиргородської міської ради у випадку порушення нарахування та виплати допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування.

Начальником служби у справах дітей Новомиргородської міської ради подано до суду заяву у якій зазначив, що відповідно до ст.44, ч.ч.4, 5 ст. 53 КАС України та у зв`язку з тим, що відсутній публічно-правовий спір між Службою у справах дітей Новомиргородської міської ради та Новомиргородською міською радою, Служба у справах дітей Новомиргоргородської ради повідомляє про те, що позовні вимоги заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури не підтримує (а.с.117-118).

Заступником керівника Новоукраїнської окружної прокуратури подано до суду відповідь на відзив (а.с.125-132), в якому повністю не погоджується з доводами відповідача. Стверджував, що обов`язок Служби щодо захисту інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є безумовним та не залежить від наявності звернень про не виплату грошової допомоги. Крім того, зазначав, що частиною 7 статті 8 Закону "2342 врегульовано розмір одноразової грошової допомоги випускникам навчального закладу не залежно від подальшого працевлаштування або продовження навчання дитиною, а також незалежно від того, чи перебувала дитина на повному державному утриманні у навчальному закладі. До того ж, зазначав, що за змістом статті 8 Закону №2342 грошова допомога виплачується лише випускникам навчальних закладів і лише з числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (особи до 18 років) і виплата не передбачена для осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (особи віком від 18 до 23 років), то право на виплату допомоги триває лише до досягнення особою 18-річного віку.

Треті особи, правом подання пояснень не скористалися.

Дослідивши докази і письмові пояснення позивача, викладені у позовній заяві, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що згідно інформації служби у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області № 01-12/164/1 від 31.05.2023 року (а.с.30-32), протягом 2021-2022 років загальноосвітні навчальні заклади Новомиргородської ОТГ Новоукраїнського району Кіровоградської області закінчили випускники із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме:

- дитина, позбавлена батьківського піклування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчила у 2022 році 11 клас Капітанівського ліцею Новомиргородської міської ради Кіровоградської області;

- дитина, позбавлена батьківського піклування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закінчив у 2022 році 9 класі Капітанівського ліцею Новомиргородської міської ради Кіровоградської області;

- дитина, позбавлена батьківського піклування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у 2022 році закінчив 9 клас Капітанівського ліцею Новомиргородської міської ради Кіровоградської області;

- дитина-сирота ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у 2022 році закінчив 11 клас Капітанівського ліцею Новомиргородської міської ради Кіровоградської області;

- дитина-сирота ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у 2022 році закінчив 11 клас Новомиргородського ліцею №2 Новомиргородської міської ради Кіровоградської області;

- дитина, позбавлена батьківського піклування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , закінчила у 2022 році 11 клас Тишківського ліцею Новомиргородської міської ради Кіровоградської області.

Відповідно до листа Новомиргородської міської ради Кіровоградської області №02-22/266/1 від 09.05.223 року діти продовжили своє навчання шляхом вступу до інших навчальних закладів, а саме: ОСОБА_1 вступила до Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, ОСОБА_2 - до Черкаського професійного ліцею, ОСОБА_3 - до Черкаського професійного автодорожнього коледжу, ОСОБА_4 - до Донецького державного університету внутрішніх справ, ОСОБА_5 - до Київського архітектурного університету, ОСОБА_6 - до Черкаського державного технологічного університету (а.с.25-26).

Також зазначеним вище листом повідомлено, що вказаним випускникам нарахування повинно проводитися після випуску з учбового закладу, відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Частиною третьою статті 5 КАС України встановлено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до частини 7 статті 160 КАС України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3 - 5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Водночас, перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності дій (бездіяльності) відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). При цьому, встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10. 2014 № 1697-VII (далі - Закон від 14.10. 2014 № 1697-VII) визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз частини 3, 4 статті 53 КАС України у взаємозв`язку з частиною 3 статті 23 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування у позовній заяві підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу. При цьому, відсутність у позовній заяві належного обґрунтування прокурором підстав для звернення до суду вказує на її невідповідність вимогам ч. 7 ст. 160 КАС України.

Разом з тим, з огляду на наведені норми, виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).

Ці висновки Конституційним Судом України зроблено у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.

При цьому, громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного констатується, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.

Це відповідає правій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 240/401/19.

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2022 у справі № 910/5201/19.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Вищенаведені висновки суду відповідають практиці Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.08.2023 року у справі № 120/2940/23.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону №1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому, варто зауважити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

У цій справі, обґрунтовуючи право на представництво інтересів держави в особі Служби у справах дітей Новомиргородської міської ради, прокурор вказував, що ним встановлено факт неналежного виконання Службою у справах дітей, вимог статті 8 Закону № 2342-IV щодо ненарахування та невиплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у 2022 році при одночасній бездіяльності органу, який за законом уповноважений здійснювати на території Новомирогорода контроль за реалізацією державної політики у сфері охорони дитинства, зокрема, з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Принагідно, суд зазначає, що за змістом позову, прокурор вказує, що усі треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , є дітьми, позбавлені батьківського піклування, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є дітьми-сиротами. При цьому, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , станом на день відкриття провадження у даній справі були повнолітніми особами, тобто досягли 18 літнього віку. Проте ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , станом на момент звернення прокурора із цим позовом у червні 2023 року не досягли повноліття та не набули адміністративно процесуальної дієздатності.

Надаючи правову оцінку таким доводам прокурора, суд зазначає, що згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52 Конституції України визначає, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист. Право на соціальний захист - це передбачені законодавством, гарантовані державою певні можливості людини отримати від держави, а також інших суб`єктів, які діють за уповноваженням або дозволом держави, на умовах і в порядку, передбаченому законодавством, а також договором, матеріальне забезпечення, матеріальну підтримку та соціальні послуги у разі настання соціальних ризиків.

Закон України «Про охорону дитинства» від 24.04.2001 №2402-III (далі - Закон №2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Статтею 1 Закону № 2402-III передбачено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Згідно зі статтями 5, 8 Закону № 2402-III місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують: проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших, передбачених законодавством, умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей; організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям"; можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів; вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім`ям з дітьми відповідно до законодавства; контроль за дотриманням в ігрових залах, комп`ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей; вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Зі змісту вищенаведених правових норм зрозуміло, що обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні в межах визначених законом повноважень умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо, у тому числі шляхом створення у своїй структурі відповідних органів, які безпосередньо здійснюють вказані повноваження. При цьому особливий захист гарантується дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 822/3692/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 05 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 11 серпня 2020 року у справі № 810/2903/18, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20 та від 20 липня 2021 року у справі № 480/3093/20.

Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року №2342-IV (далі - Закон №2342-IV) визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно з визначеннями, наведеними в статті 1 Закону № 2342-IV статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування - це визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

Одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, згідно зі статтею 3 Закону № 2342-IV, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Відповідно до статті 4 Закону № 2342-IV заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою та встановлюються на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Таким чином, одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються конкретні діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.

Згідно з частинами першою-третьою та дев`ятою статті 8 Закону № 2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Розмір допомоги та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа незалежно від форми їх влаштування та утримання.

Отже, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, незалежно від форми їх утримання та виховання, гарантовано перебувають на повному державному утриманні.

Мінімальний розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується випускникам, визначений статтею 8 Закону № 2342-IV.

Згідно з частиною сьомою статті 8 цього Закону випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Вказаною нормою зазначеного Закону чітко врегульовано розмір одноразової грошової допомоги випускникам навчального закладу, незалежно від подальшого працевлаштування або продовження навчання, а тому сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у спірних відносинах наведений у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №303/5849/16-а, від 26 травня 2020 року у справі №303/5848/16-а та від 28 січня 2021 року у справі №164/1907/16-а.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави стверджувати про те, що невід`ємною складовою державної соціальної політики є забезпечення соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка спрямована на захист прав та інтересів таких дітей, утвердження рівних можливостей цих дітей з іншими категоріями осіб у сфері освіти, охорони здоров`я та інших соціальних сферах, зокрема шляхом створення умов для повноцінного та всебічного розвитку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечення їх благополуччя через відповідні механізми запроваджені державою.

Згідно з частинами 1, 2 ст.12 Закону № 2342-IV безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Служба у справах дітей:

- бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом;

- оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Аналогічні за змістом положення містяться у постанові Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини", якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (далі - Порядок № 866).

Пунктом 3 Порядку № 866 визначено, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Пунктом 3-1 Порядку № 866 передбачено, що з метою створення належних умов для забезпечення реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї, підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, і захисту прав дітей у таких сім`ях органи державної влади та органи місцевого самоврядування утворюють, зокрема служби у справах дітей, що забезпечують виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання (перебування), надання їм послуг у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, інформують інших уповноважених суб`єктів у разі потреби здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів таких дітей і надання підтримки їх сім`ям (у разі наявності) відповідно до Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати життю та здоров`ю дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 року № 800 (далі - Порядок № 800).

Відповідно до Розділу І Положення про Службу у справах дітей Новомиргородськохї міської ради, затвердженого рішенням Новомиргородської міської ради від 18.02.2022 №489 Служба у справах дітей Новомиргородськохї міської ради є структурним підрозділом Новомиргородської міської ради. Служба є юридичною особою публічного права.

Згідно пункту 6 Розділу ІІІ цього Положення Служба має право представляти в разі необхідності інтереси дітей у судах, у їх взаємодії з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, брати участь у розгляді судами справ щодо дітей і захисту їхніх прав та інтересів.

Отже, держава здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту прав дітей. При цьому передбачено, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, покладається на служби у справах дітей, зокрема, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

Суд наголошує, що з огляду на мету адміністративне судочинство покликано, насамперед, захистити фізичних та юридичних осіб від порушень суб`єктів владних повноважень, а не одних органів влади від інших.

У розумінні положень пункту 8 частини 1 статті 4 та статті 46 КАС України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Водночас, за загальним правилом, визначеним у частині четвертій статті 46 КАС України, суб`єкт владних повноважень виступає відповідачем в адміністративній справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, оскільки, як було зазначено вище, метою вирішення спору у сфері публічно-правових відносин є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У свою чергу, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом (частина п`ята статті 46 КАС України).

Зі змісту наведених законодавчих норм видно, що суб`єктом владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спору, що виник з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, а також коли право звернення до суду надано такому суб`єкту законом.

При цьому спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом умовно можна поділити на ті, що прямо передбачені положеннями КАС України (частина п`ята статті 46) та прямо передбачені спеціальним законодавством, яким визначаються повноваження (компетенції) такого суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій.

Таким чином, за загальним правилом один орган державної влади (його посадова чи службова особа) не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої, що суперечитиме меті адміністративного судочинства в цілому. В усіх інших випадках органи державної влади можуть вирішувати спори між собою в рамках існуючих адміністративних процедур.

До того ж, для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб`єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.

Отже, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом: 1) прямо передбачено КАС України (частина п`ята статті 46); 2) прямо передбачено спеціальним законом.

Зміст поданої прокурором позовної заяви в інтересах держави в порядку представництва Служби у справах дітей Новомиргородської міської ради зводиться до необхідності захисту індивідуально виражених прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері соціального захисту у зв`язку із невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV.

Суд зауважує, що інтерес держави у сфері охорони дитинства - це публічний інтерес в широкому його розумінні (тобто інтерес щодо чітко невизначеного широкого кола осіб), натомість індивідуально виражені права чи інтереси конкретних осіб не можуть захищатись прокурором в обраний ним спосіб шляхом представництва інтересів держави, оскільки публічний інтерес складається з інтересів держави, її органів і посадових осіб, а також інтересів суспільства, тоді як приватний інтерес це завжди інтерес окремої особи.

При цьому, обґрунтування пред`явленого прокурором позову в порядку представництва не дозволяє стверджувати про те, що у цьому випадку звернення до суду спрямоване на захист інтересів невизначеного, широкого кола осіб, наприклад територіальної громади, окремої групи (частини) суспільства, інших суб`єктів, інтереси яких збігаються з державними і потребують захисту саме у обраний прокурором спосіб, оскільки прокурор звернувся до суду з цим позовом на захист прав та інтересів конкретних фізичних осіб -дітей, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у зв`язку із невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV.

Тож, обраний прокурором спосіб звернення до суду з посиланням на перший виключний випадок (якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження) не спрямований на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а направлений на захист охоронюваного законом інтересу конкретно визначених осіб, у спосіб фактично надання правничої допомоги таким особам, що не узгоджується із Конституцією України та європейськими стандартами в частині повноважень, якими наділений прокурор щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.

Отже, визначаючи позивачем Службу у справах дітей Новомирогородської міської ради, прокурор фактично звернувся до суду з позовом на захист прав та інтересів конкретних 6 фізичних осіб, перелік яких наведено у позовній заяві, 3 із яких станом на день відкриття провадження у справі набули повної цивільної дієздатності.

Отже, у межах даної справи прокурор фактично звернувся не в інтересах держави в особі Служби у справах дітей, а в інтересах конкретних фізичних осіб, що не можна вважати зверненням до суду з вимогами в інтересах держави.

Суд не виключає, що представництво цих же осіб у суді може здійснюватися й прокурором в порядку частини 2 статті 23 Закону № 1697-VII, якою встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За правилами частини 4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Органи та особи, які визначені у статті 53 цього Кодексу і звертаються до адміністративного суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права закінчувати справу примиренням (ч. 1 ст. 54 КАС України).

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що прокурор не позбавлений можливості здійснювати представництво в суді інтересів вищевказаних громадян, однак повинен довести існування передбачених законом підстав для цього, зокрема, неспроможність ними самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, не здійснення або неналежне здійснення захисту цих осіб законними представниками або органами, яким законом надано право захищати їх права, свободи та інтереси.

Лише за доведеності таких обставин прокурор може звернутися до суду з позовною заявою. У такому випадку прокурор набуває процесуальні права й обов`язки осіб, в інтересах яких він діє, за винятком права закінчувати справу примиренням, а справа, в силу вимог частини першої статті 56 КАС України, може розглядатись судом із залученням до участі у такій справі відповідних, зокрема, неповнолітніх осіб, або без такого залучення.

У справі ж яка розглядається, підстави для звернення до суду з цим позовом прокурор обґрунтовував порушенням саме інтересів держави у сфері охорони дитинства й тим, що Служба у справах дітей, в особі якого подано позов, і яка, на думку прокурора, уповноважена здійснювати функції держави у спірних прав у спірних правовідносинах, захисту цих інтересів, у тому числі в судовому порядку, не здійснює.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, з позовної заяви прокурора не вбачається існування у спірних відносинах інтересів держави, захист яких необхідно здійснювати у обраний прокурором спосіб, а наявність визначених законом підстав для представництва ним в суді інтересів вищевказаних осіб не доведена з посиланням на ті обставини, які вказані у ч. 2 ст. 23 Закону № 1697-VII, і можуть зумовлювати право прокурора на подання такого позову.

Відповідно до частини 1 статті 56 КАС України визначено, що права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Згідно з частиною 2 статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає, що на момент звернення прокурора із даним позовом до суду (21.06.2023) ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , досягли повноліття та набули адміністративно-процесуальної дієздатності у розумінні ч.2 ст.43 КАС України та у спорах з приводу публічно-правових відносин вони можуть самостійно брати участь, в тому числі звернутися за захистом оспорюваного чи порушеного права, а ОСОБА_6 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_6 (на час розгляду справи у суді), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не досягли повноліття. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що вищевказані особи, маючи повну адміністративну процесуальну дієздатність, мають бажання ініціювати такий спір на захист власних прав чи інтересів чи висловлювали свою неспроможність захистити свої права самостійно, у зв`язку з чим є потреба захисту його інтересів органами прокуратури.

При цьому, суд зазначає про відсутність процесуальної можливості роз`єднання цієї справи у відношенні третіх осіб (3 повнолітніх та 3 неповнолітніх).

Процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді. У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи, тобто позов має бути спрямований саме на захист інтересів держави. Натомість, як встановлено судом, даний адміністративний позов подано, насамперед, в інтересах фізичних осіб, представництво інтересів яких прокурором не доведено, а не держави.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 18.11.2021 у справі №140/4953/20, а також від 08.08.2023 у справі № 120/2940/23.

Беручи до уваги усе вищевикладене, суд констатує, що у справі, яка розглядається, прокурор, зазначаючи у своєму позові про необхідність захисту інтересів держави, не навів належних обґрунтувань стосовно того, у чому саме виражається порушення або загроза порушення таких інтересів і які саме інтереси держави, сумісні з вказаними у цій постанові критеріями, підлягають судовому захисту.

Отже, прокурор у цій справі не виконав вимоги законодавства щодо обґрунтування наявності підстав для представництва та не дотримався встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду.

Як було зазначено вище перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності рішень (дій, бездіяльності) відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 4 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Така позиція була також підтримана Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 29 червня 2022 року у справах №820/726/17, №820/724/17.

Також при розгляді даної справи, суд враховує правові висновки викладені постановах Верховного Суду від 19 березня 2024 року у справі №340/11/23, від 02 жовтня 2024 року у справі №360/917/23.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, серед іншого, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її.

Отже, позов заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури слід залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 240 КАС України.

Керуючись статтями 53, 169, 240, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури (27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Гагаріна, 7, ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави, в особі Служби у справах дітей Новомиргородської міської ради (26000, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новомиргород, вул. Соборності, 112, ЄДРПОУ 44211550) до Новомиргородської міської ради (26000, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новомиргород, вул. Соборності, 227/7, ЄДРПОУ 04055104), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ); ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, встановлений ст.295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА