Ухвала

від 23.10.2024 по справі 360/1155/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справi

23 жовтня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1155/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., під час розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи за позовом адвоката Лень Максима Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Лень Максима Михайловича (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління статистики у Луганській області (далі відповідач), в якій представник позивача просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління статистики у Луганській області щодо відмови у видачі трудової книжки ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління статистики у Луганській області трудову книжку ОСОБА_1 видати адвокату Лень Максиму Михайловичу, який уповноважений та діє в її інтересах.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 раніше займала посаду фахівця з інтерв`ювання відділу збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання, введення та контролю даних вибіркових обстежень населення ГУ статистики у Луганській області. Після початку бойових дій на території України з 24 лютого 2022 року позивач не змогла виїхати з Луганської області та була вимушена залишатися за місцем мешкання (Луганська область, Щастинський район, с. Новоайдар) через сімейні обставини та на теперішній час перебуває на тимчасово окупованій території.

Наказом відповідача № 169-к від 30.06.2022 позивача за угодою сторін звільнено з Головного управління статистики у Луганській області, однак після звільнення свою трудову книжку позивач не отримала. На цей час позивача особисто не має можливості отримати трудову книжку, оскільки перебуває на тимчасово окупованій території.

25 липня 2024 року між позивачем та її представником укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого ОСОБА_1 , зокрема, надає право та уповноважує адвоката Лень М.М. представляти її інтереси, захищати та реалізувати її права в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, у тому числі - підписувати та подавати від її імені заяви, скарги, документи у відповідні державні та недержавні органи, установи, підприємства, організації, надавати пояснення, одержувати від її імені та в її інтересах необхідні довідки, накази, трудову книжку, яка їй належить, інші документи, в яких виникне необхідність, та іншу інформацію у будь-яких державних або недержавних органах, установах, підприємствах, організаціях, у тому числі органах Державної служби статистки України, зокрема в Головному управлінні статистики у Луганській області.

З метою надання правничої допомоги, реалізації, захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , адвокатом Лень М.М. від її імені до ГУ статистки у Луганській області подано заяву від 07.08.2024 року про надання адвокату можливості в інтересах останньої отримати трудову книжку на ім`я ОСОБА_1 . До заяви були долучені документи, які уповноважують адвоката діяти від імені позивача, а саме: договір про надання правничої допомоги, ордер адвоката, свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю, заява позивача від 25 липня 2024 року, складена на ім`я відповідача, якою позивач просить видати її трудову книжку адвокату Лень М.М., та заява, складена позивачем на ім`я адвоката Лень М.М., якою позивач просить отримати трудову книжку.

13 серпня 2024 року відповідачем надано відповідь за № 09-50/83-24, якою відмовлено в отриманні трудової книжки в інтересах ОСОБА_1 . Причиною відмови є посилання на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, та постанову Кабінету міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301, а саме на те, що вони не містять положень щодо видачі трудової книжки за заявою працівника іншій особі.

Представник позивача таку бездіяльність відповідача вважає протиправною та просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); зобов`язано Головне управління статистики у Луганській області надати суду: Положення про Головне управління статистики у Луганській області; трудову книжку ОСОБА_1 у повному обсязі; наказ Головного управління статистики у Луганській області про призначення ОСОБА_1 на посаду фахівця з інтерв`ювання відділу збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання, введення та контролю даних вибіркових обстежень населення; посадову інструкцію фахівця з інтерв`ювання відділу збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання, введення та контролю даних вибіркових обстежень населення Головного управління статистики у Луганській області; документально підтверджену інформацію, чи відноситься робота ОСОБА_1 на посаді фахівця з інтерв`ювання відділу збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання, введення та контролю даних вибіркових обстежень населення до публічної служби - державної служби або патронатної служби в державних органах; заяву адвоката Лень Максима Михайловича від 07 серпня 2024 року про видачу трудової книжки ОСОБА_1 разом з доданими до неї документами та всі рішення, прийняті за наслідками розгляду такої заяви.

16 жовтня 2024 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд від відповідача надійшла заява про долучення витребуваних судом документів.

В заяві відповідач зазначив, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року та швидкого наближення бойових дій безпосередньо до м. Сєвєродонецька, вивезти більшу частину документації ГУС у Луганській області на безпечну територію не вдалось. Внаслідок чого, наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду фахівця з інтерв`ювання Головного управління статистики у Луганській області від 11.07.2017 № 173-к та посадова інструкція фахівця з інтерв`ювання із особистим підписом ОСОБА_1 залишились на тимчасово окупованій території України у м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Також відповідач зазначив, що посада а фахівця з інтерв`ювання Головного управління статистики у Луганській області, яку займала ОСОБА_1 , не належить до посад державної служби, зміст і характер виконуваної нею роботи не передбачає здійснення повноважень, безпосередньо пов`язаних з виконанням завдань і функцій, визначених частиною першою статті 1 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу.

ОСОБА_1 не складала присягу державного службовця відповідно до ст. 36 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Заробітну плату ОСОБА_1 , отримувала відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1112 «Про умови оплати праці працівників державних органів, на яких не поширюється дія Закону України Про державну службу».

23.10.2024 від Головного управління статистики у Луганській області надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги не відповідають вимогам пункту 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки посада позивача на час звільнення не є ні державною, ні публічною службою. За змістом правовідносин цей спір не має ознак публічно правового, тобто спір є приватноправовим і відповідно до вимог закону має розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання щодо закриття провадження у цій справі, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З аналізу вказаних норм убачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, що пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року № 481 (далі Положення № 481), Державна служба статистики України (Держстат) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері статистики, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України та який бере участь у формуванні державної політики у сфері статистики і забезпечує її реалізацію.

Згідно з пунктом 7 Положення № 481 Держстат здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктами 13, 14, 15 пункту 11 Положення № 481 передбачено, що Голова Держстату: призначає на посади та звільняє з посад у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату Держстату, укладає та розриває з ними контракти про проходження державної служби у порядку, визначеному законодавством; приймає на роботу та звільняє з роботи в порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників Держстату; вносить Кабінетові Міністрів України пропозиції про утворення в межах граничної чисельності державних службовців і працівників Держстату та коштів, передбачених на його утримання, а також про ліквідацію територіальних органів Держстату, що є юридичними особами публічного права.

Наказом Державної служби статистики України від 30 вересня 2015 року № 239 (у редакції наказу Державної служби статистики України від 14 лютого 2023 року № 63) затверджено Положення про Головне управління статистики у Луганській області (далі Положення).

Пунктом 1 Положення передбачено, що Головне управління статистики у Луганській області (ГУС у Луганській області) є територіальним органом Державної служби статистики України (Держстат), що в межах наданих повноважень здійснює реалізацію державної політики у сфері статистики. ГУС у Луганській області, що підпорядковане Держстату, є юридичною особою публічного права і складовою частиною єдиної системи органів державної статистики.

Відповідно до підпункту 5 пункту 11 Положення начальник ГУС у Луганській області призначає на посади та звільняє з посад відповідно до вимог чинного законодавства державних службовців та працівників ГУС у Луганській області, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх морального та матеріального заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності (крім своїх заступників).

Отже, в структурі Держстату та ГУС у Луганській області наявні як посади державної служби, так і посади працівників. При цьому, прийняття на роботу працівників та звільнення їх з роботи відбувається в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01 квітня 1998 року:

у період з 12 липня 2017 року по 30 грудня 2019 року обіймала посаду фахівця з інтерв`ювання відділу статистики у Новоайдарському районі;

у період з 31 грудня 2019 року по 01 липня 2022 року обіймала посаду фахівця з інтерв`ювання відділу збирання даних вибіркових обстежень населення управління збирання, введення та контролю даних вибіркових обстежень населення ГУ статистики у Луганській області.

Посада, яку позивач обіймала в Головному управлінні статистики у Луганській області, не відноситься до посад патронатної служби, зазначених у частині першій статті 92 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу.

Дослідженням змісту трудової книжки судом також встановлено, що у ній відсутні записи про прийняття позивачем присяги державного службовця як у період роботи у Головному управлінні статистики у Луганській області, так і загалом протягом всього періоду роботи, починаючи з 01 квітня 1998 року.

Перевіркою Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, судом встановлено, що позивачем за період роботи у Головному управлінні статистики у Луганській області не подавались декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Отже, з 12 липня 2017 року позивач працювала в Головному управлінні статистики у Луганській області не як працівник патронатної служби та державний службовець, а як працівник за строковим трудовим договором в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Спірні правовідносини між сторонами склались внаслідок відмови відповідача після звільнення позивача видати уповноваженому представнику позивача адвокату Лень Максиму Михайловичу, трудову книжку ОСОБА_1 .

Отже, спір у цій справі не пов`язаний з питаннями прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї, а є виключно трудовим спором.

При цьому відповідач у спірних правовідносинах виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, спір, що виник із трудових відносин та не пов`язаний із проходженням публічної служби, має розглядатися судами в порядку цивільного судочинства.

Правову позицію про те, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права, висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13 березня 2019 року у справі № 520/6612/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 815/6096/17, від 27 березня 2019 року у справі № 814/2514/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 693/1140/16-ц та інших, а також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 19 травня 2022 року у справі № 640/4301/20, від 05 жовтня 2022 року у справі № 240/1071/21, від 01 травня 2023 року у справі № 260/1414/21 та інших.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі № 360/1155/24 за позовом адвоката Лень Максима Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про повернення позивачу сплаченої суми судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір (далі Закон № 3674-VI).

За правилами, установленими пунктом 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VІ, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно з частинами першою, другою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 КАС України).

За подання цього позову до суду позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1211,20 грн, що підтверджено квитанцією про сплату судового збору від 30 вересня 2024 року № 9376-1861-8399-6882.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що судовий збір, сплачений за подання цього позову, підлягає поверненню позивачу у повному обсязі.

Керуючись статтею 7 Закону України Про судовий збір, статтями 19, 132, 143, 238, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом адвоката Лень Максима Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачеві право звернутися з означеними позовними вимогами до місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) з Державного бюджету України судовий збір, сплачений за квитанцією про сплату судового збору від 30 вересня 2024 року № 9376-1861-8399-6882, при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.В. Тихонов