Постанова

від 23.10.2024 по справі 520/3709/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 р. Справа № 520/3709/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 14.05.24 у справі № 520/3709/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імператив ЮА»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імператив ЮА» (далі за текстом також - позивач, ТОВ «Імператив ЮА») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ ВП № 43983495) від 18.01.2024 за № 00030780709.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18.01.2024 за № 00030780709.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імператив ЮА» судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального та порушенні норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи та нормативно-правове обґрунтування вимог апеляційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головне управління ДПС у Харківській області на підставі Наказу від 12.12.2023 за № 5309-п ГУ ДПС у Харківській області здійснило документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Імператив ЮА» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 15.09.2020 за № ІМП-15092020 за період з 01.01.2021 по 30.11.2023, за результатами якої відповідачем складено акт від 28.12.2023 за № 42044/20-40-07-09-05/39910612.

Під час проведення перевірки контролюючим органом установлено, що ТОВ «ІМПЕРАТИВ ЮА» (як Продавець) та SP. Z.O.O. «IMPERATYV РL», Польща, (як Покупець), укладено Контракт від 15.09.2020 за № ІМП-15092020.

Як зазначено в акті перевірки, на виконання умов Контракту від 15.09.2020 за № ІМП-15092020, на адресу SP. Z.O.O. «IMPERATYV РL», Польща, відвантажено товар (вироби будівельні з пластмас: Композитна арматура, УКТЗЕД 3925908000) на загальну суму 2 599 293,60 PLN (екв. 19 283 544,39 грн), зокрема згідно з митними деклараціями: від 17.09.2022 за № UA209140/2022/097184 на суму 90363,90 PLN (екв. 697 455,69 грн) - граничний строк надходження валютної виручки 15.03.2023; від 13.10.2022 за № UA209140/2022/107886 на суму 147960,00 PLN (екв. 1 082 312,60 грн) - граничний строк надходження валютної виручки 10.04.2023; від 15.11.2022 за № 22UA20923000909U4 на суму 113515,09 PLN (екв. 914 977,03 грн) - граничний строк надходження валютної виручки 13.05.2023.

Грошові кошти за відвантажений товар за Контрактом від 15.09.2020 за № ІМП-15092020 надійшли на валютний рахунок ТОВ «ІМПЕРАТИВ ЮА» № UA643209840000026002210361728, відкритий в АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК", МФО 320984, на загальну суму 2 263 895,80 PLN (екв. 5 614 606,37 грн), у тому числі на суму 167 084,40 PLN (еквівалент 1 409015,60 грн), з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері ЗЕД, згідно з банківськими виписками, зокрема: від 20.03.2023 на суму 63 829,40 PLN (екв. 527 001,06 грн); від 12.04.2023 на суму 103 255,00 PLN (екв. 882 014,54 грн).

З урахуванням таких обставин відповідачем у акті перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ «ІМПЕРАТИВ ЮА» порушено частину 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», пункту 142 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 за № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» та відповідно до частини 5 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» зі змінами та доповненнями, за контрактом від 15.09.2020 за № ІМП-15092020, укладеному з SP. Z.O.O. «IMPERATYV РL», Польща, нараховано пеню, про що складено податкове повідомлення-рішення від 18.01.2024 за № 00030780709 про накладання на ТОВ «Імператив ЮА» пені за порушення ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» в розмірі 15 417 гривень 86 копійок.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносин позивачем не допущено порушень частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», оскільки надходження валютної виручки на відповідний валютний рахунок позивача відбулось до спливу граничного строку надходження валютної виручки.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, що регулює засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства, є Закон України «Про валюту і валютні операції».

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», із змінами та доповненнями, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Регулювання правовідносини у сфері зовнішньоекономічних відносин здійснює Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Приписами ч.1 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» надано право Національному банку України встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України затвердив дві постанови, якими встановлено вище вказані граничні строки: постанова правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» та постанова правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Пунктом 14-2 Постанови № 18 встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Пункт 14-3 Постанови № 18 визначає, що граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї постанови: 1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій; 2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком України за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" винятків та (або) особливостей для окремих товарів та (або) галузей економіки.

Відповідно до п.14-4 Постанови №18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.

Порядок зарахування коштів встановлено Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою правління Національного банку України від 28.07.2009 за № 216 (далі Постанова № 216).

Пунктом п.32 Постанови № 216 передбачено, що банк зараховує кошти в іноземній валюті на рахунок отримувача після з`ясування ним відсутніх/неточних даних реквізиту Призначення платежу у повідомленні в порядку та в строки, визначені внутрішніми документами банку.

Пунктом 34 Постанови № 216 визначено, що надавач платіжних послуг отримувача в разі отримання повідомлення з усіма заповненими реквізитами зараховує кошти в іноземній валюті на відповідний рахунок отримувача (у разі його відсутності на власний транзитний рахунок). Зарахування коштів в іноземній валюті здійснюється надавачем платіжних послуг отримувача відповідно до дати валютування, зазначеної в повідомленні, або не пізніше дня, наступного за днем отримання банком/небанківським надавачем платіжних послуг отримувача виписки з кореспондентського рахунку від банку-кореспондента/виписки з розрахункового рахунку з урахуванням у ній цього переказу на користь отримувача.

Експортна операція у розумінні статті 1 Закону №185/94-ВР передбачає здійснення суб`єктом господарювання експорту.

Позивач відповідно до Закону №959-ХІІ є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним із видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є експорт товарів.

За змістом абзацу десятого статті 1 Закону №959-ХІІ експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Разом з цим моментом здійснення експорту (імпорту) відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону №959-ХІІ є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Аналізуючи положення наведених вище нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі №П/811/2370/15 (провадження №К/9901/25888/18) дійшов висновку про те, що моментом вчинення експортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1, 2, 4 Закону №185/94-ВР, є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України, а отже, саме з цієї дати має брати початок відліку встановленого законом строку валютного контролю.

Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок резидента. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів (зокрема, але не виключно, постанови від 14.08.2018 у справі №808/502/17, від 18.10.2019 у справі №810/3506/16, від 02.04.2019 у справі №815/342/16, від 15.05.2023 у справі №820/2419/17).

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 15.06.2023 у справі № П/811/72/16, відповідно до яких моментом вчинення експортної операції є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України, а отже, саме з цієї дати має брати початок відліку встановленого законом строку валютного контролю.

Відповідно до наданої до суду інформації із Єдиного державного інформаційного вебпорталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" за митною декларацією № UA209140/2022/097184 з датою оформлення 17.09.2022 товар вивезено за межі митної території України 19.09.2022, а тому граничний строк надходження валютної виручки - 18.03.2023; а за митною декларацією № UA209140/2022/107886 з датою оформлення 13.10.2022 дата вивезення товару за межі митної території України - 14.10.2022, а тому граничний строк надходження валютної виручки - 12.04.2023.

Щодо дати надходження валютної виручки судом установлено, що Національний банк України листом від 24.07.2023 повідомив позивача, що згідно з ч.2 ст.47 Закону України Про платіжні послуги у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування.

Позивач посилається на те, що за даними пункту 32А SWIFT-повідомлення АТ «ПроКредит Банк» надходження валюти з призначенням платежу «Contract No. IMP-15092020. For fiber reinforced polymer rebar and mesh» відбулось: 14.03.2023 у сумі 63 829,40 польських злотих (зараховано в рахунок погашення заборгованості за товаром, що був вивезений за митною декларацією № UA209140/2022/097184); 11.04.2023 у сумі 103 255 польських злотих (зараховано в рахунок погашення заборгованості по товару, що був вивезений за митною декларацією № UA209140/2022/107886).

До суду також надано лист АТ «ПроКредит Банк» від 04.08.2023, в якому зазначено, що валютні цінності (у розмірі 103 225 польських злотих) надійшли в банк саме 11.04.2023.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин позивачем не допущено порушень частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», оскільки надходження валютної виручки на відповідний валютний рахунок позивача відбулось до спливу граничного строку надходження валютної виручки.

За такого правового регулювання та встановлених обставин справи висновок суду першої інстанції про скасування спірного рішення є обґрунтованим і законним.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірності та законності оскаржуваного рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено, в чому полягає неправильність застосування судом норм матеріального права, відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослідив усі аргументи сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 520/3709/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Л.В. Курило В.Б. Русанова